Рішення

від 11.12.2024 по справі 380/19246/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 рокусправа № 380/19246/24

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання Согор А.Н.,

за участі:

представника позивача не з`явився,

представника відповідача Шаркаєвої Х.С., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «ТІЗ-КАРБОГАЗ» (далі - ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ», позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 № 11305/13-01-04-07/33957741.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» не погоджується з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішення, оскільки таке прийнято з суттєвим порушенням строків, передбачених Податковим кодексом України, а саме поза межами 15 днів з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта перевірки. Крім того, позивач зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області не враховано п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині того, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються. Також відповідачем не обґрунтовано підстав для проведення перевірки поза межами строку, який визначений п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації. Крім того, відповідачем не доведено вину у формі умислу суб`єкта господарювання у вчиненні податкового правопорушення. А затримка сплати податку на додану вартість ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» зумовлена умовами, в яких підприємство здійснює господарську діяльність, - складна економічна ситуація, що спричинена повномасштабним вторгненням в Україну. Враховуючи наведене, позивач просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою від 16.09.2024 суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження в адміністративній справі, вирішила розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві від 02.10.2024 (вх. № 73404). Вказав, що позивач був обізнаний з вимогами Податкового кодексу України в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов`язання до бюджету, однак, у встановлені строки грошового зобов`язання з податку на додану вартість не сплачував. Із заявою в порядку, передбаченому наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225, яким затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліком документів на підтвердження, до контролюючого органу не звертався. Вказує, що камеральна перевірка ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» проводилась не щодо самих податкових декларацій з податку на додану вартість та визначених у них податкових зобов`язань, а щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеного у цих податкових деклараціях. Іншими словами, відповідач не встановлював правомірності/неправомірності нарахування позивачем у таких податкових деклараціях податкових зобов`язань, а досліджував питання своєчасності їх сплати, що свідчить про безпідставність доводів позивача про необхідність застосування строку, визначеного в абзаці першому п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України. Щодо строків прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то зазначає, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Звертає увагу суду, що у своїй позовній заяві позивач не зазначає та не надає жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ним своєчасно та в повному обсязі були сплачені узгоджені суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період серпня 2022 року листопада 2023 року. Вказав, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю, не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податковим кодексом України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Львівській області просило у задоволенні адміністративного позову ПП«ТІЗ-КАРБОГАЗ» відмовити в повному обсязі.

15.10.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 76605), згідно якої відповідач у відзив на позовну заяву жодним чином не спростував доводи позивача, які є самостійними підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2024 № 11305/13-01-04-07/33957741, а саме того факту, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 № 11305/13-01-04-07/33957741 видане із порушенням, імперативно визначеного п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України присікального строку, який не може перевищувати п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 року № 11305/13-01-04-07/33957741 видане без урахування п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Крім того, наголошує, що оскільки акт від 22.11.2023 № 30425/13-01-04-07, який складений за результатом камеральної перевірки, що проведена із пропуском, визначеного ст. 76 Податкового кодексу України строку (30 календарних днів), є незаконним, то він не міг слугувати належною правовою підставою для видання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.03.2024 № 11305/13-01-04-07/33957741. Також вважає, що наведені відповідачем доводи не підтверджують того, що позивач умисно порушив свої зобов`язання щодо своєчасної сплати податку на додатну вартість.

24.10.2024 за вх. № 79018 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Протокольною ухвалою від 13.11.2024 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача правову позицію. викладену у відзиві підтримав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33957741, місцезнаходження: 79019, м. Львів, вул. Липинського, 29/45. Основним видом економічної діяльності за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля. Є платником податку на додану вартість (далі ПДВ).

22.11.2023 на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу I, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) у порядку, визначеному п. 76.2 ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Львівській області було проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ за період серпня 2022 року листопада 2023 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт № 30425/13-01-04-07 від 22.11.2023.

Акт камеральної перевірки № 30425/13-01-04-07 від 22.11.2024 направлено платнику рекомендованим листом та отримано ним особисто 11.01.2024.

Проведеною камеральною перевіркою щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» встановлено порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ та застосовано до суб`єкта господарської діяльності штрафну санкцію у розмірі 5% та 10%.

19.03.2024 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 11305/13-01-04-07/33957741, яким до ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» застосовано штрафну санкцію за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів, робіт послуг в сумі 341350,18 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 11305/13-01-04-07/33957741 від 19.03.2024, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні справи суд врахував наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (ч. 2 ст. 92 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Порядок сплати ПДВ визначено п. 203.2 ст. 203 ПК України. Так, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання встановлена ст. 124 ПК України.

Так, відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що платником самостійно визначено та подано податкові декларації з ПДВ за серпень 2022 року листопад 2023 року, в яких задекларовано суми податкових зобов`язань до сплати. Декларації складені і підписані відповідно до ст. 48 ПК та подані у спосіб, визначений діючим законодавством.

Таким чином, підприємство було обізнано з вимогами ПК України в частині своєчасності та повноти сплати ПДВ у визначені законодавством терміни, а також з порядком перерахування узгодженого грошового зобов`язання до бюджету.

Як встановлено з матеріалів справи судом, по податковій декларації від 09.08.2022 № 9152824427 граничний термін сплати 11.08.2022, фактично сплачено 12.08.2022 із затримкою на 2 календарних дні;

по податковій декларації від 20.03.2023 № 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 10.04.2023 із затримкою на 11 календарних днів;

по податковій декларації від 20.03.2023 № 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 31.03.2023 із затримкою на 1 календарний день;

по податковій декларації від 20.03.2023 № 9055343273 граничний термін сплати 31.03.2023, фактично сплачено 10.04.2023 із затримкою на 11 календарних днів;

по податковій декларації від 20.04.2023 № 9087107366 граничний термін сплати 02.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 39 календарних днів;

по податковій декларації від 20.04.2023 № 9087107366 граничний термін сплати 02.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 39 календарних днів;

по податковій декларації від 22.05.2023 № 9118624389 граничний термін сплати 31.05.2023, фактично сплачено 09.06.2023 із затримкою на 10 календарних днів;

по податковій декларації від 22.05.2023 № 9118624389 граничний термін сплати 31.05.2023, фактично сплачено 15.06.2023 із затримкою на 16 календарних днів;

по податковій декларації від 28.06.2023 № 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів;

по податковій декларації від 28.06.2023 № 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів;

по податковій декларації від 28.06.2023 № 9154252227 граничний термін сплати 01.07.2023, фактично сплачено 05.07.2023 із затримкою на 5 календарних днів;

по податковій декларації від 25.07.2023 № 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 22.08.2023 із затримкою на 22 календарних дні;

по податковій декларації від 25.07.2023 № 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 30.08.2023 із затримкою на 30 календарних днів;

по податковій декларації від 25.07.2023 № 9183810333 граничний термін сплати 01.08.2023, фактично сплачено 30.08.2023 із затримкою на 30 календарних днів;

по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 15.09.2023 із затримкою на 16 календарних днів;

по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 20.09.2023 із затримкою на 21 календарний день;

по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 09.10.2023 із затримкою на 40 календарних днів;

по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 14.09.2023 із затримкою на 15 календарних днів;

по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 20.09.2023 із затримкою на 21 календарний день;

по податковій декларації від 23.08.2023 № 9124160177 граничний термін сплати 31.08.2023, фактично сплачено 25.09.2023 із затримкою на 26 календарних днів;

по податковій декларації від 21.09.2023 № 9244661553 граничний термін сплати 03.10.2023, фактично сплачено 11.10.2023 із затримкою на 9 календарних днів;

по податковій декларації від 21.09.2023 № 9244661553 граничний термін сплати 03.10.2023, фактично сплачено 12.10.2023 із затримкою на 10 календарних днів;

по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів;

по податковій декларації від 30.10.2023 N° 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів;

по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 09.11.2023 із затримкою на 9 календарних днів;

по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів;

по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 20.11.2023 із затримкою на 20 календарних днів;

по податковій декларації від 30.10.2023 № 9289624102 граничний термін сплати 01.11.2023, фактично сплачено 17.11.2023 із затримкою на 17 календарних днів;

Таким чином, факт сплати ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» податкового зобов`язання з ПДВ з порушенням встановлених ПК України строків встановлено в судовому засіданні та не заперечується самим позивачем.

Більше того, представник позивача в судовому засіданні особисто підтвердив, що порушення строків сплати ПДВ мали місце в зв`язку з відсутністю на підприємстві коштів.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом України від 12.05.2022 № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», що набрав чинності 27.05.2022, внесено зміни, зокрема, до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року (включно), подання податкової звітності до 20 липня 2022 року (включно) та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та перелік документів на підтвердження.

Даний Порядок розроблено відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Дія цього Порядку поширюється на платників податків - фізичних осіб - резидентів України, зокрема самозайнятих осіб, юридичних осіб (резидентів і нерезидентів України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування, та на яких покладено обов`язок зі сплати податків та зборів, подання звітності, виконання інших обов`язків, передбачених Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, законодавцем передбачена можливість на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку, зокрема, щодо дотримання термінів сплати податків та зборів за встановленою спеціальною процедурою.

Водночас, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» зверталось до ГУ ДПС у Львівській області з заявою про неможливість своєчасного виконання свого податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати ПДВ.

Таким чином, покликання позивача на важкий матеріальний стан та відсутність коштів для своєчасної сплати ПДВ судом братись до уваги не може.

Щодо твердження ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» про неправомірність проведення контролюючим органом камеральної перевірки суд вказує таке.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Відповідно до абз. 2 п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.

Пунктом 86.2 ст. 86 ПК України встановлено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України. Так, відповідно до п. 102.1 контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведеної камеральної перевірки ПП ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість, відповідач склав акт перевірки від 22.11.2023, в якому зафіксував порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання з ПДВ.

Суд погоджується з твердженням ГУ ДПС у Львівській області щодо того, що спірна камеральна перевірка проводилась не щодо самих податкових декларацій з податку на додану вартість та визначених у них податкових зобов`язань, а щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, визначеного у цих податкових деклараціях.

Іншими словами, відповідач не встановлював правомірності/неправомірності нарахування позивачем у таких податкових деклараціях податкових зобов`язань, а досліджував питання своєчасності їх сплати, що свідчить про безпідставність доводів позивача про необхідність застосування строку, визначеного в абзаці першому п. 76.3 ст. 76 ПК України.

Натомість, спірна камеральна перевірка проведена з дотриманням строків давності, визначених статтею 102 ПК України, що вказує на безпідставність доводів сторони позивача в цій частині.

Щодо твердження позивача про неврахування ГУ ДПС у Львівській області п. 521 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині того, що за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

В даному випадку має місце несвоєчасна сплата ПП «ТІЗ-КАРБОГАЗ» ПДВ, а отже, вимоги п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України на ці правовідносини не поширюються.

Більше того, Закон № 2260-IX п.п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27.05.2022 припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Відтак, твердження позивача про неврахування ГУ ДПС у Львівській області п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є юридично неспроможними.

Щодо прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення поза строками, передбаченими ПК України, суд зазначає таке.

У постановах від 03.04.2018 у справі № 810/5546/15, від 01.02.2023 у справі № 826/12220/17 та від 29.11.2023 у справі № 640/8338/21 Верховний Суд зазначив, що недотримання строку прийняття податкового повідомлення-рішення не може слугувати самостійною підставою для звільнення платника податку від відповідальності за податкове правопорушення.

Відтак, враховуючи викладене, суд зазначає, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення, яке прийняте контролюючим органом з порушенням строку його прийняття, за результатами камеральної перевірки, жодним чином не впливає на звільнення платника податків від відповідальності, передбаченої ст. 124 ПК України.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 09.12.1994 № 18390/91), вказав, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція) не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005) Суд також звернув увагу на те, що ст. 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, оскільки податкове повідомлення-рішення від 19.03.2024 № 11305/13-01-04-07/33957741 прийнято правомірно.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, судові витрати відповідно до вимог ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягувати не належить.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2024.

Суддя Потабенко Варвара Анатоліївна