Рішення

від 19.12.2024 по справі 380/10315/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Львівсправа № 380/10315/22

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» (Позивач ТОВ «Палеттенверк Україна») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (Відповідач ГУ ДПС у Львівській області), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 03.02.2022 № 1866/13-01-07-03 форми «В4», яким ТОВ «Палеттенверк Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333334,00 грн;

- судові витрати по справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.01.2022 № 521/13-01-07-03/41472393 про нереальність господарських операцій із ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер» є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентами, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято безпідставно, тому просить суд його скасувати.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 28.09.2022 (№ 14928ел), у якому вказує, що незначні описки та помилки в первинних документах не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій.

Додатково подав додаткові письмові пояснення із урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2924 року у даній справі, у яких зазначив, що зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 05.09.2022 (вх. № 57003), у якому зазначає, що в процесі проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Палеттенверк Україна» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок проведення операцій, які фактично не відбувалися, без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху матеріалів від ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер», у зв`язку з чим позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в жовтні 2021 року у сумі 333 334,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) за жовтень 2021 року на суму 333 334,00 грн.

У додаткових поясненнях від 20.05.2024, від 08.07.2024 року відповідач зазначив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності.

Відповідач зазначає про неможливість здійснення господарської операції з поставки товару, у зв`язку з відсутністю джерела походження товару по ланцюгах постачання, а також на наявність недоліків в оформленні первинних документів, а саме: видаткові накладні не розкривають зміст господарських операцій, відсутнє місце складення та місце постачання товару, не ідентифіковано підписи відповідальних осіб зі сторони продавця та покупця; у видаткових накладних та рахунках на оплату товару зазначено інші номери та дати договорів поставки, ніж наявні в матеріалах справи і укладені між сторонами; не підтверджено факту транспортування товару у зв`язку із невідповідністю даних, вказаних у товарно-транспортних накладних; відсутність доказів про виявлену позивачем належну обачність й обережність при виборі постачальника товару, оскільки визначено відповідність таких контрагентів критеріям ризиковості платника податку.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для його скасування немає.

У судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 03 лютого 2022 року № 1866/13-01-07-03; стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» 5000,02 грн судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 380/10315/22 скасовано; справу № 380/10315/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 30 квітня 2024 року прийнято матеріали справи №380/10315/22 до провадження і призначено підготовче судове засідання. Запропоновано учасникам справи подати пояснення із урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року.

Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання від 09.07.2024, було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч. 4 ст. 173 КАС України.

В підготовчому судовому засіданні 23.07.2024 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання, було задоволено клопотання позивача щодо виклику в якості свідка ОСОБА_1 під час розгляду справи по суті.

В підготовчому судовому засіданні 23.07.2024 ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання, було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 12.11.2024 суд дослідив письмові докази, заслухав додаткові пояснення представників позивача та відповідача, постановив закінчити з`ясування обставин у даній справі та перевірку їх доказами, і перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Суд заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, здійснивши допит свідків, із урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року, встановив наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Палеттенверк Україна» зареєстровано 20.07.2017, адреса реєстрації: Україна, 80051, Львівська область, Червоноградський район, село Острів, вулиця Центральна, будинок 66 В. Основний вид діяльності КВЕД 16.24. Виробництво дерев`яної тари (т. 1 а.с.207).

ГУ ДПС у Львівській області у період з 29 грудня 2021 року по 10 січня 2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Палеттенверк Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт №521/13-01-07-03/41472393 від 17 січня 2022 року, у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема: п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198,6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2021 року у сумі 333 334 гривень (далі Акт перевірки від 17.01.2022).

Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер».

За результатами перевірки та на підставі складеного акта від 17.01.2022, відповідачем 3 лютого 2022 року винесено податкове повідомлення-рішення № 1866/13-01-07-03, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2021 року у розмірі 333334,00 грн.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, саме тому позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд застосував наступні норми права.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Також визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Щодо спірного податкового повідомлення-рішення, суд враховує таке.

У спірних правовідносинах контролюючий орган у висновках, викладеними у акті перевірки від 17.01.2922, поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ «Палеттенверк Україна» із його контрагентами ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер», суд дослідив долучені до справи письмові докази та встановив наступні обставини щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Торговий дім Клемпостав».

Судом встановлено, що між ТОВ «Палеттенверк Україна» (покупець) та ТОВ «Торговий дім Клемпостав» (постачальник) укладено договір поставки від 20.09.2021 № 20/09/21.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й доплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цих договором.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Острів, вул. Центральна 66В.

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі виставленого постачальником рахунку, який є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору поставки від 20.09.2021 № 20/09/21 ТОВ «Торговий дім Клемпостав» виписано для ТОВ «Палеттенверк Україна» видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід № 178 від 20.09.2021, № 179 від 21.09.2021, № 82 від 08.10.2021, № 83 від 08.10.2021 та рахунки на оплату № 82 від 08.10.2021, № 83 від 08.10.2021, № 178 від 20.09.2021, № 179 від 21.09.2021.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями № 2130 від 22.09.2021, № 2132 від 22.09.2021, № 2131 від 22.09.2021, № 2233 від 18.10.2021, № 2234 від 18.10.2024.

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 08.10.2021 № 82, від 08.10.2021 № 83, від 20.09.2021 № 178, від 20.09.2021 № 179.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Протекс Систем».

Між ТОВ «Палеттенверк Україна» (покупець) та ТОВ «Протекс Систем», (постачальник) укладено договір поставки від 21.10.2021 № 21/10/21.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цих договором.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Острів, вул. Центральна 66В.

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі виставленого постачальником рахунку, який є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору поставки від 21.10.2021 № 21/10/21 ТОВ «Протекс Систем» виписано для ТОВ «Палеттенверк Україна» видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід від 21.10.2021 № 112, від 21.10.2021 № 113 та рахунки на оплату від 21.10.2021 № 112, від 21.10.2021 № 113.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями від 25.10.2021 № 2267, від 25.10.2021 № 2268.

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 21.10.2021 № 112, від 21.10.2021 № 113.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Магнум Лідер».

Між ТОВ «Палеттенверк Україна» (покупець) та ТОВ «Магнум Лідер», (постачальник) укладено договір поставки від 08.09.2021 № 08/09/21.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й доплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цих договором.

Пунктами 1.3, 1.4 договору передбачено, що загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Острів, вул. Центральна 66В.

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі виставленого постачальником рахунку, який є невід`ємною частиною договору.

На виконання умов договору поставки від 08.09.2021 № 08/09/21 ТОВ «Магнум Лідер» виписано для ТОВ «Палеттенверк Україна» видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід від 09.09.2021 № 350, від 09.09.2021 № 351 та рахунки на оплату від 09.09.2021 № 350, від 09.09.2021 № 351.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями від 14.09.2021 № 2092, від 14.09.2021 № 2093, від 14.09.2021 № 2094.

Поставку придбаного товару здійснено згідно товарно-транспортних накладних від 09.09.2021 № 350, від 09.09.2021 № 351.

Бухгалтерський облік придбаного товару - пиломатеріалів хвойних порід відображено у Картках рахунку 631 та оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2021 рік (т. 1 а.с. 74-77) та картках рахунку 201 за 09 вересня 2021, за 20 вересня 2021, за 21 вересня 2021, за 08 жовтня 2021, за 21 жовтня 2021, оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 за 09.09.2021-21.10.2021, оборотно-сальдовій відомості по рахунку 231 за 09.09.2021-21.10.2021 (т. 1 а.с. 114-119).

Господарські операції по поставці товару та його оплаті підтверджуються Актами звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2021-01.02.2022 між позивачем та ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер» (т. 1 а.с. 112-113).

Судом встановлено, що отриману сировину від ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер» використано у господарській діяльності відповідно до Основного виду діяльності ТОВ «Палеттенверк Україна» КВЕДу 16.24. Виробництво дерев`яної тари.

В подальшому виготовлену продукцію (дерев`яні піддони) експортовано за межі митної території, що підтверджується долученими до матеріалів справи зовнішньоекономічними контрактами № 33 від 01.09.2021, № 27 від 01.06.201, вантажно-митними деклараціями та виписками по банківському рахунку про зарахування коштів за реалізовану продукцію.

Допитаний в судовому засіданні свідок директор ТОВ «Палеттенверк Україна» ОСОБА_1 підтвердив факт здійснення господарських операцій ТОВ «Палеттенверк Україна» з ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Ситстем», ТОВ «Магнум Лідер».

Пояснив, що поставка та транспортування пиломатеріалів здійснювалась за рахунок контрагентів продавців безпосередньо на склад (виробництво) позивача, розвантаження товару здійснювалось працівниками ТОВ «Палеттенверк Україна». Приймання товару здійснювалось ним особисто, ставив свої підписи на товаросупровідних документах, які були оформлені продавцями товару.

В свою чергу, зазначив ТОВ «Палеттенверк Україна» має виробничі потужності і трудові ресурси для виготовлення та реалізації на експорт дерев`яних піддонів

Також підтвердив наявність в первинних документах технічних помилок, розбіжностей, однак, вказав, що вжито заходів щодо внесення виправлень у встановленому порядку.

У сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та наведені документи доводять факт придбання товарів позивачем у ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Ситстем», ТОВ «Магнум Лідер» та використання їх у власній господарській діяльності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази та показання свідка, що стосуються господарських операцій між ТОВ «Палеттенверк Україна» та перерахованих вище контрагентів позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Висновок про нереальність досліджених в ході податкової перевірки господарських операцій, які відображені у акті перевірки від 17.01.2022, контролюючий орган мотивував недоліками документів, складених внаслідок здійснення господарських операцій з трьома контрагентами, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, зокрема, у ТТН частково відсутні реквізити і неможливо встановити місце навантаження і пункт розвантаження, відсутні реквізити перевізника; неможливо ідентифікувати підписи відповідальних осіб зі сторони продавця та покупця, не зазначено місце складання та постачання товару.

Судом детально проаналізовано товарно-транспортні накладні наявні в матеріалах справи по контрагентах позивача: ТОВ «Торговий дім Клемпостав» - від 08.10.2021 № 82, від 08.10.2021 № 83, від 20.09.2021 № 178, від 20.09.2021 № 179, в яких вказано: Пункт навантаження: Волинська обл., с. Міжгайці, Пункт розвантаження: 800051, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Острів, вул. Центральна, буд 66 В, у вказаних ТТН наявні підписи посадових осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплені печатками. Автомобільний перевізник: ТОВ «СТАП-ТРАНС».

ТОВ «Протекс Систем» від 21.10.2021 № 112, від 21.10.2021 № 113, в яких вказано: Пункт навантаження: Львівська обл., смт. Мегерів, Пункт розвантаження: 800051, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Острів, вул. Центральна, буд 66 В, у вказаних ТТН наявні підписи посадових осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплені печатками. Автомобільний перевізник: ТОВ «СТАП-ТРАНС».

ТОВ «Магнум Лідер» від 09.09.2021 № 350, від 09.09.2021 № 351, в яких вказано: Пункт навантаження: м. Ковель, Пункт розвантаження: 800051, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Острів, вул. Центральна, буд 66 В, у вказаних ТТН наявні підписи посадових осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплені печатками. Автомобільний перевізник: ТОВ «СТАП-ТРАНС».

Поряд з цим, суд зазначає, що суд надає оцінку цим ТТН з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка відображена у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 560/7590/22 та в сукупності з наявними у справі первинними документами (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями), якими позивач обґрунтовує реальність вищевказаних господарських операцій.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Більше того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 804/4874/16).

Крім того, окремі недоліки таких документів, зокрема товарно-транспортних накладних, є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати підставою для донарахування податкових зобов`язань платнику податків (Постанова Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 160/10420/20).

Отже, на переконання суду, вищеперераховані товарно-транспортні накладні містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне переміщення товару - пиломатеріали хвойних порід.

Щодо доводів контролюючого органу про ненадання платником податків сертифікатів якості виробника, то суд уважає їх безпідставними, оскільки вказане не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних убачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. При цьому необхідно зазначити, що такі документи, як сертифікати якості не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 826/9061/17, від 19 березня 2021 року у справі № 808/3631/17, від 19 лютого 2021 року у справі №803/1048/17, від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а.

По кожному контрагенту позивача контролюючий орган в акті перевірки від 17.01.2022 зазначає про відсутність законного джерела походження товару, оскільки жоден з контрагентів позивача - ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер» в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером продукції, посилаючись при цьому на дані з інформаційних баз ДПС.

Щодо таких доводів відповідача суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що висновки податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів платника податків, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Також у постанові від 03 вересня 2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд зазначив, що, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків.

Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Згідно з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, про те, що: збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

Таким чином, суд зауважує, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє.

За умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (Постанова Верховного Суду від 06 березня 2024 у справі № 160/10420/20).

Адже, під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і придбавати товари для використання у господарській діяльності, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями (Постанова ВС від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18).

Однак у справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином підлягають відхиленню аргументи відповідача, з посиланням на схеми походження матеріалів, придбаних у ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер», про непідтвердження реальності здійснених господарських операцій контрагентами позивача даними ЄРПН по «ланцюгу постачання», оскільки це суперечить принципам індивідуальної юридичної відповідальності.

Стосовно податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача щодо віднесення їх до критеріїв ризиковості, суд враховує наступне.

Рішенням №113625 від 21.10.2021 встановлено відповідність платника податку ПДВ ТОВ «Торговий дім Клемпостав» критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням №125232 від 15.11.2021 встановлено відповідність платника ПДВ ТОВ «Протекс Систем» критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням №36529 від 08.12.2021 встановлено відповідність платника ПДВ ТОВ «Магнум Лідер» критеріям ризиковості платника податку.

Водночас, господарські операції з придбання та постачання пиломатеріалів хвойних порід здійснені позивачем з ТОВ «Торговий дім Клемпостав» 20.09.2021, 21.09.2021, 08.10.2021, з ТОВ «Протекс Систем» 21.10.2021, з ТОВ «Магнум Лідер» 09.09.2021.

Отже рішення про ризиковість контрагентів були прийняті податковими органами вже після здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами. Відтак, в силу об`єктивних причин позивач не міг врахувати такі обставини при виборі постачальників товарів.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності доказів, які б свідчили про виявлену позивачем належну обачність й обережність при виборі постачальників товару.

Крім цього, відповідач в акті перевірки від 17.01.2022 зазначає, що видаткові накладні ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер» не розкривають зміст проведених господарських операцій, оскільки відсутнє місце складання.

Щодо таких доводів суд зазначає, що видаткова накладна бухгалтерський документ, який застосовують з метою фіксації факту надання товарів або послуг зі складу підприємства. Вона підтверджує факт передачі товарів чи матеріалів від постачальника до покупця.

Вимоги до оформлення видаткової накладної визначає ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджена Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Отже, для підтвердження юридичної сили та достовірності інформації видаткова накладна повинна містити в собі обов`язкові реквізити, які затверджені законодавством і стандартами обліку. До них входить: назва документа; номер та дата оформлення; реквізити сторін із зазначенням назви організації, адреси, контактних даних та коду ЄДРПОУ; номер та дату договору (за наявності); назва товару, його кількість, одиниця виміру, ціна та загальна вартість; підписи та печатки сторін; ідентифікаційний номер платника податків (ІПН); інформація про податок на додану вартість (ПДВ) із вказанням суми ПДВ у загальній вартості товару.

Суд дослідив видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід № 178 від 20.09.2021, № 179 від 21.09.2021, № 82 від 08.10.2021, № 83 від 08.10.2021, від 21.10.2021 № 112, від 21.10.2021 № 113, від 09.09.2021 № 350, від 09.09.2021 № 351 та зазначає, що такі містять усі необхідні реквізити передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд повторно наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами (Постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2024 у справі № 580/6014/22).

Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Із урахуванням дослідження доказів у даній справі, суд дійшов висновку, що факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем» та ТОВ «Магнум лідер» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у господарській діяльності.

Доводи відповідача щодо неподання рахунків на оплату товару від ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем» та ТОВ «Магнум лідер» та платіжних доручень позивачем під час перевірки на запит контролюючого органу № 1/4147239 від 29.12.2021, суд відхиляє з огляду на таке.

У постановах від 24 лютого 2020 року у справі №440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі №420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Водночас, жодних актів щодо ненадання ТОВ «Палеттенверк Україна» документів на запит № 1/4147239 від 29.12.2021 відповідачем не надано і до матеріалів справи не долучено.

Окремо оцінюючи твердження відповідача щодо наявності розбіжностей в датах оформлення первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів, суд враховує наступне.

Податковий орган у відзиві на позовну заяву від 02.09.2022, який ідентичний змісту письмових пояснень від 20.05.2024, вказує на те, що у видаткових накладних та рахунках на оплату відображено інший договір, ніж той, який наявний в матеріалах справи. Зокрема, у видаткових накладних, виписаних від ТОВ «Торговий дім Клемпостав» вказано, що поставка товару оформлялася на підставі договору №17/09/21 від 17 вересня 2021 року, тоді як до матеріалів справи позивачем долучено зовсім інший договір поставки №20/09/21 від 20 вересня 2021 року. Така ситуація і по рахунках на оплату товару, де йдеться посилання на договір постачання №17/09/21 від 17 вересня 2021 року, тоді як спірний договір поставки №20/09/21 від 20 вересня 2021 року.

Зі свого боку, первинні документи, які оформлені по операціях з контрагентом ТОВ «Протекс Систем» також містять розбіжності щодо договору поставки, а саме: у видаткових накладних та рахунках на оплату товару вказано договір №20/10/21 від 20 жовтня 2021 року, натомість в матеріалах справи міститься договір №21/10/21 від 21 жовтня 2021 року, укладений між позивачем та ТОВ «Протекс Систем».

Також відповідачем у відзиві на позовну заяву від 02.09.2022 висловлено застереження щодо платіжних доручень, в яких у графі - призначення платежу вказано рахунки, які не долучені до матеріалів справи.

Так, згідно зі статтею 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

За змістом положень 1.5 - 1.7, 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за №607/23139 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме складання акту перевірки від 17.01.2022, втратив чинність 25.01.2022), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Отже, детальне відображення в акті змісту виявлених порушень з боку платника податків є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення такого платника до фінансової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

В контексті наведеного вище суд також зауважує, що повноваження щодо витребування, дослідження й аналізу первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, обов`язкових платежів, порушення інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з метою визначення сум грошових зобов`язань та штрафних санкцій, є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією останніх. Своєю чергою, завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, інакше було б порушено принцип поділу влади.

Отже, саме відповідач в межах реалізації покладених на нього функцій (ст. ст. 19-1, 75, 85 ПК України) уповноважений отримувати від платників податків у порядку, визначеному законодавством, документи про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов`язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України.

Натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами означених заходів на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанова від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18.

Враховуючи, що наведені вище твердження відповідача не були виявлені, встановлені та зафіксовані в акті перевірки від 17.01.2022, відповідно, вказані обставини не були підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок не можуть бути підставою до його скасування. Протилежний підхід покладає на позивача додатковий тягар доказування, що суперечить вимогам частини другої статті 77 КАС України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки від 17.01.2022 та процесуальних документах відповідача, підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, суд дійшов висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій.

Водночас, оцінивши наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію, суд надає перевагу належним письмовим доказам. Зазначені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 травня 2024 року у справі №160/19771/23.

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 03.02.2022 № 1866/13-01-07-03 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1, п.2 ч.2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 5000,02 грн згідно платіжного доручення №3428 від 19 липня 2022 року, відтак судові витрати у розмірі 5000,02 грн відповідно до ст. 139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» (вул. Центральна, 66-В, с. Острів, Червоноградський район, Львівська область, 80051) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 03.02.2022 №1866/13-01-07-03.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» (вул. Центральна, 66-В, с. Острів, Червоноградський район, Львівська область, 80051, ЄДРПОУ 41472393) 5000,02 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна