Рішення

від 20.12.2024 по справі 380/19759/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 рокусправа № 380/19759/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885; далі Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61000; код ЄДРПОУ 13814885; далі Відповідач 2 ) з вимогами:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 30 серпня 2024 року № 134550029457 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення з 23 серпня 2024 року, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року та період роботи з 12.10.2017 року по 22.08.2024.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник освіти. Проте, ГУ ПФУ в Харківській області відмовлено в призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу, що дає право для призначення пенсії за вислугу років. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує її права на соціальний захист.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто для призначення пенсії за вислугу років у 2024 році, їй необхідно досягти 54 роки 6 місяців та мати спеціальний стаж роботи з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років, а станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, на 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав, що до спеціального стажу позивача не зараховано період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.09.1993 назва професій вказана вихователь д/у, вчитель логопед д/у, вихователь логопедичної групи зав д/у, що не передбачено Постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1436 (1436-202-п) від 26.09.2002.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 25 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Позивач, 23.08.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п."е" ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

На момент звернення із заявою до Пенсійного органу спеціальний стаж позивача становив: 29 років 1 місяць 19 днів, що підтверджується записами у трудовій книжці: з 01.09.1993 рік по 25.04.1999 рік робота вихователем дитсадка - 5 років 7 місяців 25 днів; з 05.01.2001 року по 02.12.2002 року робота вихователя д/у №67 м. Львів 1 рік 10 місяців 27 днів; з 02.12.2002 року по 01.04.2003 рік робота на посаді вчителя -логопеда д/у №67 - 3 місяці 29 днів; з 01.04.2003 року по 01.08.2003 рік робота на посаді вихователя логопедичної грузи - 3 місяці; з 01.08.2003 року по 19.09.2008 рік робота на посаді вихователя д/у №70 Сихівського р-ну - 5 років 1 місяць 19 днів; з 19.09.2008 року по 30.08.2010 року робота на посаді практичного психолога - 1 рік 11 місяців 11 днів; з 30.08.2010 року по 22.08.2024 року робота на посаді вихователя - 13 років 11 місяців 22 дні.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 30.08.2024 № 134550029457, позивачу відмовлено у призначені пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.

В зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж особи становить 30 років 5 місяців 1 день; необхідний спеціальний стаж становить: не менше 26 років 6 місяців; спеціальний стаж заявника становить: 19 років 5 місяців 17 днів.

Пунктом «е» статті 55 «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я незалежно від віку, якщо вони мали стаж роботи за спеціальністю при стажі роботи на 10.10.2017 року - 26 років 6 місяців.

Крім цього, до спеціального стажу роботи не зараховано період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 від 01.09.1993 року назва професії вказана вихователь д/у, вчитель-логопед д/у, вихователь логопедичної групи зав. д/у, що не передбачено Постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ№1436 (1436-202-п) від 26.09.2002 року.

Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Пунктом 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Абзацами 1, 2 п. 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом 1 пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 01.01.2016 мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - які народилися з 01.01.1971.

Разом з тим, 04.06.2019 Конституційним Судом України прийнято Рішення №2-р/2019, за змістом якого:

положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті "а" статті 54 Закону №1788-XII, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах е, ж статті 55 Закону №1788-XII, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України;

положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зміни, внесені до статті 55 Закону №1788-XII Законами № 213-VIII та № 911-VIII, неконституційними.

На думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" до оспорюваних положень Закону №1788-XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної ст. 51 Закону №1788-XII, оскільки вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія ст. 51 №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтями 54, 55 Закону №1788-XII.

Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).

Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пунктів "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788-XII, які з 04.06.2019 є чинними у редакції до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VIII.

Відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Отже, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

Таким чином, втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, внаслідок чого, не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Таким чином, відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта, зокрема, пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність такої норми у редакції Законів № 213-VIII та № 911-VIII. Ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та стаття 6 КАС України) в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Такий підхід до розуміння наслідків визнання неконституційними нормативно-правових актів (або окремих положень) та усунення колізії, що виникла внаслідок цього, забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 04.09.2019 №2-р/2019 відновлено право особи, в тому числі і позивача, на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, яка станом на момент звернення до Пенсійного органу має від 25 до 30 років спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Така особа має право на призначення пенсії за вислугу років, незалежно від її віку.

За змістом оскаржуваного рішення від 30.08.2024 за №134550029457 судом встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII її вік становить понад 54 роки, страховий стаж 30 років 05 місяців 01 день, спеціальний стаж 19 років 05 місяців 17 днів.

Зі спірного рішення відповідача-2 встановлено, що до спеціального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 від 01.09.1993 року назва професії вказана вихователь д/у, вчитель-логопед д/у, вихователь логопедичної групи зав. д/у, що не передбачено Постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ№1436 (1436-202-п) від 26.09.2002 року.

Вирішуючи питання незарахування відповідачем-2 до спеціального трудового стажу період роботи позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, з

з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року, суд зазначає таке.

Згідно записів трудової книжки позивачки НОМЕР_2 , позивач з 05.01.2001 року по 02.12.2002 року працювала на посаді вихователя д/у №67 м. Львів; з 02.12.2002 року по 01.04.2003 переведена на посаду вчителя - логопеда д/у №67; з 01.04.2003 року по 01.08.2003 переведена на посаду вихователя логопедичної грузи; з 01.08.2003 року по 19.09.2008 прийнята на посаду вихователя д/у №70 Сихівського р-ну; з 19.09.2008 року по 30.08.2010 року переведена на посаду практичного психолога; з 30.08.2010 року по 22.08.2024 року переведена на посаду вихователя.

Стосовно не зарахованого періоду роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.09.1993 року назва професії вказана вихователь д/у, вчитель-логопед д/у, вихователь логопедичної групи зав. д/у, не передбачено Постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 із змінами, суд зазначає наступне.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (далі Перелік №909), до нього включена робота в: загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах, на посадах: учителів, логопедів, вчителів-логопедів, вчителів-дефектологів, викладачів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів, завідуючих та інструкторів слухових кабінетів, директорів, завідуючих, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючих навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачів філіями, їх заступників з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальних педагогів (організаторів позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичних психологів, педагогів-організаторів, майстрів виробничого навчання, керівників гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи; робота в дошкільних навчальних закладах на посадах: директорів (завідуючих), вихователів-методистів, вихователів, асистентів вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичних керівників, вчителів-дефектологів, вчителів-логопедів, практичних психологів; робота в дитячих клініках, поліклініках, лікарнях, санаторіях, диспансерах, будинки дитини, дитячі відділення в лікарнях, санаторіях, диспансерах і установах для виконання покарань, на посадах учителів, вихователів, логопедів, сурдопедагогів, тифлопедагогів.

Згідно з приміткою 2 Переліку № 909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові від 24 грудня 2019 року по справі № 462/2743/17 на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Отже, посада вихователь, вчитель-логопед, вихователь логопедичної групи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто, працівником освіти, та має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.

Вирішуючи питання незарахування відповідачем-2 до спеціального трудового стажу період роботи позивача, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, з 12.10.2017 по 22.08.2024, слід зазначити, що у період з 12.10.2017 по 22.08.2024 позивач працювала на посаді вихователя ЗДО№70 в тому числі з 03.09.2018 року вихователем інклюзивної групи в ЗДО (ясла-садок)№70.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік №909).

Згідно абзацу 5 "Дошкільні навчальні заклади" пункту 1 "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою № 909 передбачено наступні найменування посад: директори (завідуючі), вихователі - методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних; закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі - дефектологи, вчителі - логопеди, практичні психологи.

Так, судом встановлено, що з 12.10.2017 року до 03.09.2018 року продовжувала працювати на посаді вихователя у ЗДО ясла-садок №70 що підтведжується трудовою книжкою ,та з 03.09.2018 року відповідно до Довідки Департаменту розвитку Львівської міської ради №40 від 14.06.2024 року позивач продовжила працювати вихователем інклюзивної групи в ЗДО (ясла садочок) №70. Також до позову долучено відповідний Наказ ЗДО №70 від 03.09.2018 року №154 про відкриття двох інклюзивних груп на базі груп компенсуючого типу в ЗДО №70. Тобто згідно вказаної Довідки позивач у періоди з 12.10.2017 року по 03.09.2018 року працювала на посаді вихователя ДНЗ та з 03.09.2018 року до 22.08.2024 року працювала на посаді вихователя інклюзивної групи, як і передбачено Постановою № 909.

Слід також зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 14 червня 2000 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким посаду асистент вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням віднесено до посад педагогічних працівників.

Постанова Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» передбачає, що «особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами».

З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28 липня 2010 № 327). Посаду асистента вчителя передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 №1205

Враховуючи викладене, наявними доказами підтверджується наявність у позивача понад 29 років спеціального страхового стажу, який відповідно до положень пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII є достатнім (від 25 до 30 років) для призначення позивачу такої пенсії.

При цьому, знову ж таки покликання відповідача-2 у спірному рішенні на відсутність у позивача спеціального страхового стажу роботи станом на 11.10.2017 в розмірі 26 років 6 місяців є необґрунтованим та безпідставним, оскільки редакція пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII, яка передбачає наявність у особи станом на 11.10.2017 спеціального страхового стажу роботи в такому розмірі, визнана неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 04.09.2019 №2-р/2019.

Зважаючи на наведене, відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 23.08.2024 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області діяло протиправно.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення з 23 серпня 2024 року, зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року та період роботи з 12.10.2017 року по 22.08.2024, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається суд встановив, що рішенням про відмову у перерахунку пенсії від 30.08.2024 №134550029457 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за її заявою від 23.08.2024.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

З урахуванням зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134550029457 від 30.08.2024 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.08.2024 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії), зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року та період роботи з 12.10.2017 року по 22.08.2024 року.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Оскільки суб`єктом владних повноважень у справі було ГУ ПФУ в Харківській області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10 м. Львів, 79016; РНОКПП 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61000; код ЄДРПОУ - 13814885) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 134550029457 від 30.08.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23.08.2024 (з дня звернення із заявою про призначення пенсії), зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 05.01.2001 року по 31.07.2003 року та період роботи з 12.10.2017 року по 22.08.2024 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211, 20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна