Рішення

від 19.12.2024 по справі 380/21175/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Львівсправа № 380/21175/24

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 члена ВГО «Журналісти проти корупції» до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення про визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 член ВГО «Журналісти проти корупції» (Позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (Відповідач/Національна рада), в якому просить:

- задовольнити вимоги члена ВГО «Журналісти проти корупції» ОСОБА_1 про визнання дій відповідача Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення незаконними та протиправними щодо надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит ВСП001/22/07/24-2 від 22 липня 2024 року;

- судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його запит на публічну інформацію № ВСП001/22/07/24-2 від 22 липня 2024 року розпорядник інформації Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення листом за вих. № 07/139 від 14 серпня 2024 року всупереч пункту шостому частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» надав недостовірну, неточну та неповну інформацію, надавши «Список працівників Національної ради з питань телебачення та радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період 01.01.2021 31.12.2021», у якому були вказані тільки прізвища та ініціали вказаних осіб, а не прізвища, імена по батькові працівників як зазначено у запиті.

На повторне нагадування позивача від 11 вересня 2024 року про надання достовірної, повної та точної інформації розпорядник інформації знову порушив вимоги пункту шостого частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», надавши «Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021», до якого були включені відомості про прізвища, імена та по батькові працівників Національної ради, але до списку якого не були внесені всі працівники, що перебували у штаті цієї ради станом на 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року.

На останнє нагадування позивача від 21 вересня 2024 року про надання достовірної, повної та точної інформації на запит від 22 липня 2024 року розпорядник інформації листом № 07/152 від 27 вересня 2024 року не надав запитуваної інформації, а саме «Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (по штату 270 штатні одиниць), які перебували на посадах відповідно до штатного розпису на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31.12.2021». Замість цього розпорядник інформації згаданим листом надав «Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які працювали станом на 01.01.2021, а також були призначені у 2021 році».

Позивач зауважує, що у супровідному листі № 07/152 від 27 вересня 2024 року до «Списку» вказано «що інформація на Ваш запит від 22.07.2024 надавалася про працівників Національної ради, які перебували у штаті станом на 01 січня 2021 року, відповідно до запиту», водночас розпорядник інформації з невідомих причин оминув вказану у запиті вимогу щодо «зазначення посади та строку перебування на цій посаді до 31.12.2021».

Викладене, на переконання позивача, дає підстави для сумнівів у достовірності інформації, викладеної у «Списку» як додатку до листа № 07/152 від 27 вересня 2024 року, оскільки цей список доповнено 27 працівниками, які не були внесені до «Списку», що надійшов на адресу позивача супровідним листом № 07/143 від 13 вересня 2024 року.

Позивач, уважаючи порушеним своє право на отримання достовірної, точної та повної інформації на запит на публічну інформацію № ВСП001/22/07/24-2 від 22 липня 2024 року, звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що первинний запит на публічну інформацію від 22 липня 2024 року вх. № 07/106 не містив чіткої вимоги про необхідність надати інформацію із зазначенням повних прізвища, ім`я та по батькові кожного працівника окремо, а тому надання Національною радою відповіді із зазначенням прізвища та ініціалів працівників не вважається порушенням в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Та обставина, що надана відповідачем відповідь не задовольнила очікування позивача, не може свідчити про протиправність та неповноту такої відповіді, оскільки по суті Національною радою надано запитувану позивачем інформацію та конкретизовано окремі деталі щодо вимог запиту. Так, позивачу було надано список працівників Національної ради, що перебували у штаті ради станом на 01 січня 2021 року згідно зі штатним розписом на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31 грудня 2021 року кожного працівника окремо.

Надалі позивач звернувся до Національної ради із повторним запитом від 11 вересня 2024 року за вх. № 07/119, в якому просив невідкладно направити на його поштову адресу запитуваний список працівників Національної ради (за 2021 рік) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові кожної особи.

Листом № 07/143 від 13 вересня 2024 року Національна рада в повному обсязі виконала вимогу позивача та надала список працівників Національної ради (повне прізвища, ім`я та по батькові кожної особи), що перебували у штаті ради станом на 01.01.2021 року згідно з штатним розписом на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31 грудня 2021 року.

Не погоджуючись і вищевказаною відповіддю Національної ради, позивач звернувся із черговим запитом від 21 вересня 2024 року за вх. № 07/123, в якому зазначив, що до наданого Національною радою списку працівників за 2021 рік не внесено головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 , який з 2020 року працює на згаданій посаді у Національній раді. Враховуючи вищевикладене, позивач просив надати таку інформацію: « 1. Прошу повідомити причини надання на запит від 22.07.2024 року неповної, неточної та недостовірної інформації. 2. Прошу повідомити причини не включення у список працівників Національної ради за 2021 рік ОСОБА_2 . 3. Прошу надати повний, точний та достовірний список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення за 2021 рік».

Вказані вимоги позивача були в повному обсязі задоволені відповідачем листом від 27 вересня 2024 року за вих. № 07/152.

Щодо тверджень позивача про відмінність кількісного складу працівників Національної ради в списках, наданих на запит позивача, відповідач повідомляє таке. В перших двох запитах від 22 липня 2024 року та від 11 вересня 2024 року позивач наголошував на наданні інформації про перелік працівників, що перебували у штаті Національної ради станом на 01 січня 2021 року, а тому під час надання відповіді на вказані запити відповідачем було включено до складу запитуваної інформації лише інформацію про тих працівників, які станом на 01 січня 2021 року були призначені на відповідні посади в Національній раді, що в повному обсязі задовольняло вимоги позивача.

Натомість в запиті від 21 вересня 2024 року позивач уже наголошував на потребі надання інформації, в тому числі і про тих працівників, які були призначені Національною радою у 2021 році. Отже, під час надання Національною радою відповіді на запит позивача від 21 вересня 2024 року список працівників відповідача було доповнено особами, які були призначені на відповідні посади у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із зазначенням повного прізвища, ім`я та по батькові кожної особи та строку перебування на посадах.

Враховуючи вищевикладене, відповідач уважає, що своєчасно надав повну, достовірну та обґрунтовану відповідь на усі питання запитів позивача та не допустив порушень законодавства, які б призвели до обмеження права позивача на інформацію.

З огляду на викладене просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що жодних доказів на підтвердження викладених доводів та обставин щодо відсутності порушення відповідач не надав. Позивач наполягає, що надав докази того, що відповідь на запит № ВСП001/22/07/24-2 від 22 липня 2024 року за вих. № 07/139 від 14 серпня 2024 року надана з порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» (недостовірна, неповна і неточна інформація), з порушенням строків надання запитуваної інформації.

Відповідач, своєю чергою, подав заперечення на відповідь на відзив, в якому акцентує увагу на тому, що Національна рада в повному обсязі задовольнила вимоги позивача, викладені у запитах на доступ до публічної інформації, запитувана інформація надано своєчасно та в повному обсязі, що також підтверджується відсутністю зобов`язальної частини позову про вчинення відповідачем будь-яких дій.

Відповідно до вимог пункту третього частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 25 жовтня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення із запитом на публічну інформацію від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 такого змісту:

«У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу Вас, як розпорядника інформації, надати наступну інформацію:

1. Прошу надати поіменний список (П.І.Б.) працівників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (по штату 270 штатних одиниць), що перебували у штаті Ради станом на 01.01.2021 року згідно штатного розпису на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31.12.2021 року».

Листом від 24 липня 2024 року № 07/123 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення повідомила позивача про те, що оскільки його запит на публічну інформацію від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 стосується надання великого обсягу інформації та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, його буде розглянуто у строк до 20 робочих днів відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Листом від 14 серпня 2024 року № 07/139 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення надала позивачу відповідь на його запит на публічну інформацію від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 такого змісту:

«Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення розглянула Ваш запит на інформацію від 22.07.2024 ВСП001/22/07/24-2.

Попередньо Вам було повідомлено, що оскільки запит стосується надання великого обсягу інформації та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, його буде розглянуто у строк до 20 робочих днів відповідно до статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (вих. № 07/123 від 24.07.2024).

Надаємо запитувану інформацію».

Як додаток до цього листа відповідач надав позивачу Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Позивач звернувся до відповідача із повторним запитом на публічну інформацію від 11 вересня 2024 року № ВСП001/11/09/24, в якому відзначив, зокрема, що «Аналіз отриманої інформації на запит (список працівників) свідчить, що в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації не виконав встановлені для нього Законом обов`язки «надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію». Зокрема, згаданим запитом я просив надати список працівників (П.І.Б. - прізвище, ім`я, по батькові) працівників Нацради, а не прізвище та ініціали працівників, як це зазначено у наданому списку». Відтак позивач висловив прохання «виправити допущені порушення Закону і невідкладно направити на мою поштову адресу запитуваний список працівників Національної ради України (за 2021 рік) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові кожної особи».

Листом від 13 вересня 2024 року № 07/143 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення надала позивачу відповідь на його повторний запит на публічну інформацію від 11 вересня 2024 року № ВСП001/11/09/24 такого змісту:

«У відповідь на Ваш запит на інформацію від 11.09.2024 № ВСП001/11/09/24 повторно надаємо список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021, із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові кожної особи».

Як додаток до цього листа відповідач надав позивачу Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021.

Позивач звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію від 21 вересня 2024 року № ВСП001/21/09/24 такого змісту:

«У зв`язку з ненаданням повної, точної та достовірної інформації на первинний запит від 22.07.2024 року, мною 11.09.2024 року на електронну пошту розпорядника інформації скеровано повторний запит на публічну інформацію, яким просив надати повну та точну інформацію щодо списків працівників Нацради за 2021 рік.

За вих. № 07/143 від 13.09.2024 року на мою поштову адресу надійшов список працівників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, що перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік.

Перевірка отриманої інформації показала, що розпорядник інформації не виконав вимог п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» щодо надання та оприлюднення достовірної, точної та повної інформації».

Зокрема, до згаданого списку працівників Національної ради за 2021 рік не внесено головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 , який з 2020 року працює на згаданій посаді у Національній раді.

На підставі викладеного та вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу Вас як розпорядника інформації надати наступну інформацію:

1. Прошу повідомити причини надання на запит від 22.07.2024 року неповної, неточної та недостовірної інформації.

2. Прошу повідомити причини не включення у список працівників Національної ради за 2021 рік головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 .

3. Прошу надати повний, точний та достовірний список працівників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення за 2021 рік».

Листом від 27 вересня 2024 року № 07/152 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення надала позивачу відповідь на його запит на публічну інформацію від 21 вересня 2024 року № ВСП001/21/09/24 такого змісту:

«Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) розглянула Ваш запит па публічну інформацію від 21.09.2024 ВСП001/21/09/24 стосовно попередньо наданої Вам інформації щодо списку працівників Національної ради за 2021 рік.

Повідомляємо, що інформація на Ваш запит від 22.07.2024 надавалася про працівників Національної ради, які перебували у штаті станом на 01 січня 2021 року, відповідно до запиту.

ОСОБА_3 був призначений на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції 26 лютого 2021 року відповідно до наказу Національної ради від 23.02.2021 № 26-к. У 2020 році ОСОБА_2 в Національній раді не працював, посада головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції була вакантна.

Водночас надаємо Список працівників Національної ради, які працювали в Національній раді впродовж 2021 року (додається).

Як додаток до цього листа відповідач надав позивачу Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які працювали станом на 01.01.2021, а також були призначені у 2021 році.

Позивач уважаючи, що відповідач порушив його право на отримання достовірної, точної та повної інформації на запит на публічну інформацію № ВСП001/22/07/24-2 від 22 липня 2024 року, звернувся з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка поведінки відповідача щодо дотримання ним вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду запиту на публічну інформацію № ВСП001/22/07/24-2 від 22 липня 2024 року.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі статтею 5 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною другою статті 6 Закону України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За змістом частин першої, другої статті 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Статтею 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначений перелік розпорядників інформації, відповідно до пункту першого частини першої якої розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Згідно із статтею 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якою визначені обов`язки розпорядників інформації, розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що орган, до якого надіслано запит на отримання публічної інформації (розпорядник інформації), зобов`язаний об`єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, та надати відповідь на запит у встановлені законом строки, а саме не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, якщо такий запит не стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Крім цього, на підставі приписів пункту шостого частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації зобов`язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Своєю чергою, запитувач інформації має право оскаржити, зокрема, надання недостовірної або неповної інформації, інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Суд встановив, що позивач звернувся до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення із запитом на публічну інформацію від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 такого змісту:

«У відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу Вас, як розпорядника інформації, надати наступну інформацію:

1. Прошу надати поіменний список (П.І.Б.) працівників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (по штату 270 штатних одиниць), що перебували у штаті Ради станом на 01.01.2021 року згідно штатного розпису на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31.12.2021 року».

Листом від 14 серпня 2024 року № 07/139 Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення у відповідь на запит на публічну інформацію позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 надала «Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021».

Суд перевірив зміст цього Списку та встановив, що у ньому вказано лише прізвища та ініціали (перші літери імен та по батькові) працівників Національної ради, що свідчить про неточність та неповноту наданої відповідачем інформації на запит на публічну інформацію позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що первинний запит на публічну інформацію позивача не містив чіткої вимоги про необхідність надати інформацію із зазначенням повних прізвища, ім`я та по батькові кожного працівника окремо, а тому надання Національною радою відповіді із зазначенням прізвища та ініціалів працівників не вважається порушенням в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Суд критично оцінює такий аргумент відповідача, позаяк у своєму запиті на публічну інформацію від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 позивач чітко просив надати поіменний список (П.І.Б.) працівників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, а не список із зазначенням їх прізвищ та ініціалів.

Суд наголошує, що обов`язок розпорядника інформації надавати достовірну, точну та повну інформацію на запит імперативно встановлений пунктом шостим частини першої статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» і належним виконанням такого обов`язку відповідачем у спірній ситуації є (із урахуванням змісту розглядуваного запиту позивача) надання позивачу списку працівників Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення саме із зазначенням їх прізвищ, імен та по батькові (П.І.Б.), а не прізвищ та ініціалів.

Інша частина запиту позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 стосувалася надання поіменного списку тих працівників, що перебували у штаті Національної ради станом на 01 січня 2021 року згідно з штатним розписом на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31 грудня 2021 року.

У позовній заяві позивач вказує на відмінності (розбіжності) у кількісному складі працівників Національної ради, що зазначені у Списку, наданому на запит від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 (далі також Список 1), та, зокрема, у Списку, наданому на запит від 21 вересня 2024 року № ВСП001/21/09/24 (далі також Список 2).

Так, суд зіставив ці два Списки та встановив, зокрема, що у Списку 1 зазначено вісім членів Національної ради, а у Списку 2 вже дев`ять, Список 2 доповнений членом Національної ради ОСОБА_4 ; до Списку 1 не внесено головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції ОСОБА_2 , відомості про якого зазначено у Списку 2.

Варто відзначити й те, що вказані Списки містять розбіжності також і щодо деяких інших працівників Національної ради, утім, суд не вважає за необхідне детально зупинятися на кожному такому випадку.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснює ці розбіжності так.

В перших двох запитах від 22 липня 2024 року та від 11 вересня 2024 року позивач наголошував на наданні інформації про перелік працівників, що перебували у штаті Національної ради станом на 01 січня 2021 року, а тому під час надання відповіді на вказані запити відповідачем було включено до складу запитуваної інформації лише інформацію про тих працівників, які станом на 01 січня 2021 року були призначені на відповідні посади в Національній раді. Натомість в запиті від 21 вересня 2024 року позивач уже наголошував на потребі надання інформації, в тому числі і про тих працівників, які були призначені Національною радою у 2021 році. Отже, під час надання Національною радою відповіді на запит позивача від 21 вересня 2024 року список працівників відповідача було доповнено особами, які були призначені на відповідні посади у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року із зазначенням повного прізвища, ім`я та по батькові кожної особи та строку перебування на посадах.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, оскільки інша частина запиту позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 стосувалася надання поіменного списку тих працівників, що перебували у штаті Національної ради станом на 01 січня 2021 року згідно з штатним розписом на 2021 рік, із зазначенням посади та строку перебування на цій посаді до 31 грудня 2021 року, тобто за весь 2021 рік.

Зміст запиту позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 стосувався не обставин призначення працівників Національної ради на відповідні посади у період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, а їх перебування у штаті Національної ради станом на 01 січня 2021 року та до 31 грудня 2021 року, чого відповідач безпідставно не врахував.

Тож відповідь на запит позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2 мала бути надана відповідачем відповідно до змісту цього запиту.

Варто відзначити й те, що наданий відповідачем у відповідь на запит позивача від 22 липня 2022 року № ВСП001/22/07/24-2 Список має назву: «Список працівників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які перебували на посадах відповідно до штатного розпису Національної ради на 2021 рік, у період з 01.01.2021 до 31.12.2021».

Вказане у сукупності безумовно свідчить про недостовірність наданої відповідачем інформації на запит позивача від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2, оскільки до Списку 1, наданого у відповідь на цей запит, відповідач не включив окремих працівників, які перебували на посадах Національній раді у період з 01 січня 2021 року до 31 грудня 2021 року, що також підтверджується змістом Списку 2, наданого відповідачем на запит позивача від 21 вересня 2024 року № ВСП001/21/09/24.

Водночас суд зауважує, що не оцінює достовірність, точність та повноту наданої позивачу інформації на запити від 11 та 21 вересня 2024 року, оскільки вони не є предметом розгляду цієї справи.

Проте інформація, яку відповідач надав позивачу у відповідь на вказані запити, може бути використана судом (та використовується) як доказ під час оцінки достовірності, точності та повноти наданої позивачу інформації на запит, який є предметом розгляду у цій справі.

Крім того, у межах спірних правовідносин суд враховує таке.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі також ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

На підставі приписів пунктів четвертого, сьомого частини другої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» позивач як запитувач інформації, попри фактичне отримання відповіді на запит, має право на оскарження надання недостовірної або неповної інформації, інших дій розпорядника інформації, що порушили законні права та інтереси позивача, і, звернувшись до суду із цим позовом, уважає порушеними свої права внаслідок надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит на публічну інформацію.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі № 800/369/17.

Отже, за встановлених обставин цієї справи та з урахуванням вищенаведеної правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду, суд доходить переконання, що заявлені позовні вимоги належить задовольнити повністю у такий належний спосіб: визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо невиконання обов`язку, передбаченого пунктом шостим частини першої статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», а саме надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл суд не здійснює.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 члена ВГО «Журналісти проти корупції» (вул. Папоротна, 13/8, м. Львів, 79025) до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01601) про визнання незаконними та протиправними дій відповідача щодо надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення щодо невиконання обов`язку, передбаченого пунктом шостим частини першої статті 14 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», а саме надання недостовірної, неточної та неповної інформації на запит на публічну інформацію ОСОБА_1 від 22 липня 2024 року № ВСП001/22/07/24-2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (вул. Прорізна, 2, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00063928) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1211,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна