Рішення

від 24.12.2024 по справі 420/35218/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/35218/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух), про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (далі - відповідач), третя особа: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Смірнова Іллі Євгенійовича про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2024 р. в межах виконавчого провадження № 75450714.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23 відповідачем 04.07.2024 р. відкрито виконавче провадження № 75450714. Разом з тим, 08.07.2024 р. вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, 40 Закону України "Про виконавче провадження". Підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що третя особа нарахувала позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168 р., у розмірі 15199,02 грн. та виплатила її у розмірі 14971,04 грн. Проте, будь-якого обрахунку суми, яка підлягала нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 , відповідачем не проведено, а лише безпідставно зазначено, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 0 грн. Позивач наголошує, що за рішенням суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23 розмір додаткової винагороди за період з 24.02.2022 р. по 29.04.2022 р., з 11.06.2022 р. по 08.05.2023 р., з 08.07.2023 р. по 08.08.2023 р. (з розрахунку 30000 грн. на місяць) та за період 30.04.2022 р. по 10.06.2022 року, з 09.05.2023 р. по 07.07.2023 р. (з розрахунку 100000 грн. на місяць за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії пропорційно часу участі у таких діях та заходах) становить 756507,65 грн. Вважаючи, що оскаржувана постанова порушує право позивача щодо отримання додаткової винагороди у належному розмірі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 15.11.2024 р. підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду визнано неповажними, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для їх усунення.

Ухвалою від 02.12.2024 р. визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи та призначено судове засідання на 24.12.2024 р. о 10:00 год.

Ухвалою від 02.12.2024 р. витребувано у Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 75450714 до 19.12.2024 р., зупинено провадження у справі до моменту отримання витребуваних документів.

Ухвалою від 24.12.2024 р. провадження у справі поновлено.

Станом на 24.12.2024 р. відповідач відзив на позовну заяву не надав.

24.12.2024 р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

За таких обставин суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно даних КП "ДСС", рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23, яке набрало законної сили 23.05.2024 р., визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з 24.02.2022 р. в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а з 30.04.2022 р. по 10.06.2022 р., з 09.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.07.2023 р. по 07.07.2023 р. - за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах; зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 р. додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а з 30.04.2022 р. по 10.06.2022 р., з 09.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.07.2023 р. по 07.07.2023 р. - за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".

06.06.2024 р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/19920/23.

04.07.2024 р. державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Смірновим І.Є. відкрито виконавче провадження ВП № 75450714 з виконання виконавчого листа № 420/19920/23, виданого 06.06.2024 р. Одеським окружним адміністративним судом про зобов`язання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24.02.2022 р. додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а з 30.04.2022 р. по 10.06.2022 р., з 09.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.07.2023 р. по 07.07.2023 р. - за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах".

Відповідно до п.2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 75450714 від 04.07.2024 р. боржнику необхідно було виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Відповідно до наказу Державного підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) від 27.06.2024 р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 р. у справі № 420/19920/23, згідно з Протоколом засідання комісії з розгляду питань щодо нарахування та виплати додаткової винагороди військовослужбовцям, відрядженим до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27.06.2024 р. № 25, наказано Головному бухгалтеру Черкасовій І. А. здійснити нарахування та виплату майору ОСОБА_1 , старшому диспетчеру з руху літаків (старшому штурману) органу управління використанням (менеджменту) повітряного простору центру організації повітряного руху структурних підрозділів служби аеронавігаційного обслуговування, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану", виходячи із розрахунку 30000 грн. на місяць за час фактично виконаної служби (завдання), в сумі 15199,02 грн.

Листом від 28.06.2024 р. № 1-17.2/2402/24 третя особа повідомила позивача, що з метою добровільного виконання судового рішення у справі № 420/19920/23 за позовом ОСОБА_1 , 27.06.2024 р. відбулося відповідне засідання комісії з розгляду питань щодо нарахування та виплати додаткової винагороди ОСОБА_1 . Прийняте рішення оформлене протоколом № 25 від 27.06.2024 р., а ОСОБА_1 на виконання рішення суду Украерорухом 28.06.2024 р. перераховано 14971,04 грн.

Також до листа долучена платіжна інструкція від 28.06.2024 р. № 1118, згідно якої третьою особою на рахунок позивача сплачено 14971,04 грн.

08.07.2024 р. державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Смірновим І.Є. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 75450714 на підставі вимог п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження".

Вважаючи постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 75450714 від 08.07.2024 р. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 р. № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Статтею 5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до вимог ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ч.3 ст.18 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно ч.4 ст.19 Закону № 1404-VIII сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч.8 ст.19 Закону № 1404-VIII).

За змістом постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.07.2024 р. № 75450714 примусовому виконанню підлягає рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23.

Згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених п.п.1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч.1 цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.3 ст.39 Закону №1404-VIII).

Згідно ч.ч.1, 2 ст.40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Предметом спору у даній справі є правовідносини щодо прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону № 1404-VIII.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VIII можливе у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З матеріалів справи слідує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23 в частині нарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 з 24.02.2022 р. додаткової винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, а з 30.04.2022 р. по 10.06.2022 р., з 09.05.2023 р. по 31.05.2023 р., з 01.06.2023 р. по 30.06.2023 р., з 01.07.2023 р. по 07.07.2023 р. - за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії, в розмірі 100000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах", Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) виплатило 14971,04 грн.

Вважаючи, що рішення суду фактично виконано в повному обсязі, державний виконавець Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Смірнов І.Є. 08.07.2024 р. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 75450714.

Однак, як вбачається з рішення суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23 з розрахунку 30000 грн. на місяць з 24.02.2022 р. по 29.04.2022 р., з 11.06.2022 р. по 08.05.2023 р., з 08.07.2023 р. по 08.08.2023 р. третя особа мала виплатити позивачу: з 24 лютого по 28 лютого 2022 року - 5357,14 грн.; з 01 березня по 31 березня 2022 року - 30000 грн.; з 01 квітня по 29 квітня 2022 року - 29000 грн.; з 11 червня по 30 червня 2022 року - 20000 грн.; з 01 липня по 31 липня 2022 року - 30000 грн.; з 01 серпня по 31 серпня 2022 року - 30000 грн.; з 01 вересня по 30 вересня 2022 року - 30000 грн.; з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року - 30000 грн.; з 01 листопада по 30 листопада 2022 року - 30000 грн.; з 01 грудня по 31 грудня 2022 року - 30000 грн.; з 01 січня по 31 січня 2023 року - 30000 грн.; з 01 лютого по 28 лютого 2023 року - 30000 грн.; з 01 березня по 31 березня 2023 року - 30000 грн.; з 01 квітня по 30 квітня 2023 року - 30000 грн. з 01 травня по 08 травня 2023 року - 7741,94 грн.; з 08 липня по 31 липня 2023 року - 23225,80 грн. з 01 серпня по 08 серпня 2023 року - 7741,93 грн.

Крім того, з розрахунку 100000 грн. на місяць за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії пропорційно часу участі у таких діях та заходах з 30.04.2022 р. по 10.06.2022 р., з 09.05.2023 р. по 07.07.2023 р.: з 30 квітня по 30 квітня 2022 року - 3333,33 грн.; з 01 травня по 31 травня 2022 року - 100000 грн.; з 01 червня по 10 червня 2022 року - 33333,33 грн.; з 09 травня по 31 травня 2023 року - 74193,54 грн.; з 01 червня по 30 червня 2023 року - 100000 грн.; з 01 липня по 07 липня 2023 року - 22580,64 грн.

Таким чином, загальна сума додаткової винагороди за постановою КМУ від 28.02.2022 р. № 168, яка підлягала виплаті позивачу становить 756507,65 грн.

Також суд наголошує, враховуючи приписи ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень ст.9 Конституції України.

За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи "Войтенко проти України", "Горнсбі проти Греції").

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс ("Піалопулос та інші проти Греції", "Юрій Миколайович Іванов проти України", "Горнсбі проти Греції").

Варто також зауважити, що у справах "Шмалько проти України", "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (до прикладу справа "Сук проти України").

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

При цьому, суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.

За цією позицією накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.12.2022 р. у справі № 340/5200/21.

Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.

Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що третьою особою рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. № 420/19920/23 виконано частково, а тому відповідач неправомірно закінчив виконавче провадження за п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим наявні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, суд приходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору, інших витрат не поніс, а тому відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (ч.9 ст.139 КАС України).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та АО "ГРАНД ПАРТНЕРС" укладено договір про надання правової допомоги від 18.07.2024 р. № 02/07 ОД, за умовами якого Об`єднання надає Клієнту правову допомогу (далі - "послуги"), а Клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати Об`єднання, необхідні для виконання цього Договору. Під послугами у цьому Договорі розуміється наступне: захист, представництво та надання інших видів правової допомоги. Об`єднання надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта; представництво інтересів Клієнта в будь-яких судах (у т.ч. в будь-яких інстанціях, в будь-яких судочинствах), а також в інших державних установах (у т.ч., але не виключно, правоохоронних, контролюючих тощо) та органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами, в органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями; надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення (п.1.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розмір гонорару та порядок його оплати визначається Сторонами у Додатку 3 1 до цього Договору.

За приписами п.4.1 договору факт надання передбачених цим Договором послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг.

Згідно п.2 Додатку № 1 до договору розмір гонорару становить 5000 грн. без ПДВ та складається з: усна консультаційна допомога з правових питань у межах підготовки заяви про визнання протиправною постанови державного виконавця (в порядку ст.287 КАС України) по справі № 420/19920/23 - безкоштовно; складання заяви про визнання протиправною постанови державного виконавця (в порядку ст.287 КАС України) по справі № 420/19920/23, направлення даної заяви до суду та представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції - 5000 грн.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн., позивачем надано: акт приймання-передачі послуг № 2 від 11.11.2024 р., згідно якого Адвокатським об`єднанням "ГРАНД ПАРТНЕРС" надано такі послуги: усна консультаційна допомога з правових питань у межах підготовки заяви про визнання протиправною постанови державного виконавця (в порядку ст.287 КАС України) по справі № 420/19920/23 - безкоштовно; складання заяви про визнання протиправною постанови державного виконавця (в порядку ст.287 КАС України) по справі та направлення даної заяви до суду - 5000 грн.: рахунок на оплату від 11.11.2024 р. № 2 на суму 5000 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку письмового провадження.

Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, складення позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 271, 287 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Київський Шлях, буд.63, код ЄДРПОУ 34977156), третя особа: Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) (08300, Київська область, м.Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 19477064) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Київський Шлях, буд.63, код ЄДРПОУ 34977156), про закінчення виконавчого провадження ВП № 75450714 від 08.07.2024 р.

Стягнути з Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Київський Шлях, буд.63, код ЄДРПОУ 34977156) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко