Рішення

від 24.12.2024 по справі 420/7257/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7257/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача військової частини НОМЕР_2 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки ОСОБА_1 про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно згідно Додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298.

Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 06.06.2023 зупинено провадження по справі та повторно витребувано у військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість, (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) щодо ОСОБА_1 за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно.

27.12.2023 на виконання вимог ухвали суду оперативно-тактичне угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " повідомив, що не є розпорядником інформації, яка є предметом спору, відтак немає можливості надави витребувані документи.

Ухвалою суду від 24.12.2024 поновлено провадження у справі №420/7257/23.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року позивач, перебуваючи у відрядженні, у складі військової частини НОМЕР_1 , також знаходився у районах проведення воєнних (бойових) дій і приймав безпосередню участь у бойових діях, забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії. При цьому, випадків самовільного залишення військової частини позивачем у період з 13 квітня 2022 року по 01 вересня 2022 року не зафіксовано (лист командира в/ч НОМЕР_4 від 13 січня 2023 року). Безпосередня участь позивача у бойових діях, забезпечення здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах здійснення цих заходів у період з 13 квітня 2022 року по 29 серпня 2022 року включно підтверджується листом командира в/ч НОМЕР_2 № 350/303/2/2252 від 28 грудня 2022 року. Проте, за вказаний період, тобто, з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно, військова частина НОМЕР_1 (відповідач) не надала у встановлений законодавством строк і не надає до цього часу будь -якого документального підтвердження чи довідки про перебування позивача у районах проведення воєнних (бойових) дій та його безпосередню участь у бойових діях для забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що підтверджується, зокрема, листом командира в/ч НОМЕР_4 від 13 січня 2023 року та листом фінансово - економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_2 № 350/147/2/185 пс від 03 лютого 2023 року. Така довідка була надана відповідачем лише за період з 11 червня 2022 року по 28 серпня 2022 року, що слідує із копії наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 01 листопада 2022 року №447-аг. Така бездіяльність відповідача, на переконання позивача, є протиправною та порушує його право на належне матеріальне забезпечення, що і стало підставою для звернення до суду.

Електронний примірник ухвали від 10.04.2023 по справі №420/7257/23 надіслано 12.04.2023 на електрону пошту Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується роздруківкою з електронної пошти.

Суд зазначає, що відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

23.05.2023 до суду надійшли пояснення третьої особи, в яких наголошено на тому, що до військової частини НОМЕР_2 не надходила довідка про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді стрільця помічника гранатометника відділення охорони взводу охорони військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_4 від 13.01.2023 №350/174/28/33/пс, Військова частина НОМЕР_5 є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_2 та безпосередньо перебуває на-фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 .

З 13.04.2022, на підставі наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України №374/ДСК від 07.04.2022, ОСОБА_1 був відряджений у підпорядкування командувача Операції об`єднаних сил (ООС) для виконання службових (бойових) завдань у районах проведення ООС, що підтверджується даними посвідчення про відрядження №372/2/18 від 13.04 2022.

Відповідно до наказу Командувача об`єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022 року позивач вибув зі складу угрупування об`єднаних сил, на відбитку печатки вказана військова частина НОМЕР_6 , код НОМЕР_3 . Відповідно до відбитку печатки на посвідченні про відрядження також вказана військова частина НОМЕР_6 , код НОМЕР_3 .

За період з 13 квітня 2022 року по 30 листопада 2022 року позивачу проводилась щомісячна виплата винагороди у розмірі 30 000,00 грн.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01 листопада 2022 року №447-аг позивачу було виплачено ще й додаткову винагороду з розрахунку 100000,00 гривень на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, однак, лише за період з 11 червня 2022 року по 28 серпня 2022 року, що передбачено постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану» № 168 від 28 лютого 2022 року. Розмір винагороди за цей період склав 179892,48 грн.

Безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях, забезпечення здійснення ним заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах здійснення цих заходів у період з 13 квітня 2022 року по 29 серпня 2022 року включно підтверджується листом командира в/ч НОМЕР_2 №350/303/2/2252 від 28 грудня 2022 року.

ОСОБА_1 не отримував від відповідача довідку про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року включно.

Вважаючи вищезазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону №2232-XII).

Приписами частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).

Згідно пункту 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168.

Відповідно до пункту 1 постанови №168 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України №217 від 07.03.2022, №350 від 22.03.2022, №400 від 01.04.2022, №754 від 01.07.2022, №793 від 07.07.2022) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до пункту 2-1 постанови №168 порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

В період виникнення спірних правовідносин було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України від 25.03.2022 р. №248/1298.

Згідно абзацу 3 пункту 3 Телеграми №248/1298 документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

Пунктом 4 цієї ж Телеграми встановлено, що командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів військового управління та військових частин (установ), щомісячно до 5 числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною в додатку №1 до цієї телеграми.

Згідно пункту 5 Телеграми №248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі- військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин.

У подальшому, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29, яке застосовується з 01.06.2022 та визначає умови виплати вищенаведеної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 1 Окремого доручення під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях» слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу у групування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

Абзацами 1 та 2 пункту 3 Окремого доручення передбачено, що райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Окремо, відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України визначати інші райони ведення бойових дій (у т.ч. повітряного простору), в яких також здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з визначенням конкретного місця та часу їх проведення.

Водночас, абзацами 3-7 пункту 3 Окремого доручення визначено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Згідно з пунктами 5, 6 Окремого доручення виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам (начальникам) військових частин.

Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Аналіз вищеназваних нормативно-правових актів свідчить, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Збройних Сил України збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів (виконання завдань у складі сил та засобів здійснення заходів тощо).

Отже, для визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень відповідно до постанови № 168, необхідно встановити докази безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів.

Тобто, законодавець, очевидно, запроваджуючи два види доплат (30000 грн та 100000 грн) мав на меті, що збільшений розмір доплати пов`язаний не лише з виконанням обов`язків військової служби, натомість, має характер винагороди за виконання особливо складних бойових завдань.

Так, підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі є довідка про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, яка видається на підставі визначених абзацом 3 пункту 3 Телеграми №248/1298 документів.

Така довідка має надаватися саме тією військовою частиною, в якій військовослужбовець здійснював таку безпосередню участь, а не військовою частиною, з якої військовослужбовця було направлено у відрядження.

Суд зауважує, що саме лише проходження військовослужбовцем військової служби на території Донецької області не є підставою для видачі довідки про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, та, відповідно, для виплати додаткової винагороди в збільшеному розмірі.

Предметом спору у даній справі є оскарження ОСОБА_1 бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо ненадання довідки про його безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 квітня 2022 року по 10 червня 2022 року.

Для встановлення факту неправомірної бездіяльності відповідача щодо ненадання довідки про безпосередню участь ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13.04.2022 по 10.06.2022 необхідним, передусім, є встановлення факту участі позивача у відповідних діях та заходах.

Як слідує зі змісту Телеграми №248/1298 та Окремого доручення дана обставина має бути підтверджена бойовими наказами, журналами бойових дій, рапортами командира підрозділу тощо.

Водночас, до суду позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують його безпосередню участь в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій в період здійснення зазначених заходів за відповідний період.

Військовою частиною НОМЕР_1 в наданому до суду листі від 22.11.2023 року №313/11/7019 за підписом тво командира ВЧ НОМЕР_1 повідомлено про те, що відмітки в посвідченні про відрядження проставлені печаткою Військова частина НОМЕР_1 II», яка на період проведення операції об`єднаних сил використовувалась Об`єднаним командним пунктом Об`єднаних сил.

В подальшому зазначена гербова печатка використовувалась, відповідно до пункту 2 Переліку органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), які включені до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави та які здійснюють управління виконанням завдань в районі ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого Начальником Генерального штабу Збройних Сил України: Угрупованням об`єднаних сил в період з 05.03.2022 по 10.06.2022, згодом з 11.06.2022 року гербову печатку військової частини НОМЕР_1 II використовує оперативно-тактичне угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке перебуває в підпорядкуванні оперативно-стратегічного угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зазначені органи військового управління в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_1 не перебували та управління ними не здійснювалось, гербова печатка та кутовий штамп «Військова частина НОМЕР_1 II» використовувалась для ведення діловодства у зазначених органах військового управління.

При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку звертався до відповідачів задля отримання довідки про його безпосередню участь у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 24 лютого 2022 року по 10 червня 2022 року включно згідно додатку № 1 до телеграми Міністра оборони України від 25.03.2022 № 248/1298, матеріали справи не містять.

Представник позивача просила витребувати суд саме від ВЧ НОМЕР_1 докази безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 13.04.2022 року по 10.0.2022 року, однак згідно наданих відповідей вбачається, що такі відомості і інформація у ВЧ НОМЕР_1 відсутні.

Додатково суд враховує, що хоча ВЧ НОМЕР_1 та НОМЕР_1 -ІІ мають один код ЄДРПОУ, однак вони мають різні місця дислокації та згідно матеріалів справи ВЧ з індексом ІІ створюється окремим бойовим розпорядженням Головнокомандувачем ЗСУ. Зокрема, ВЧ НОМЕР_6 створена 11.06.2022 року, тобто вже після періоду, який є спірним у цій справі (13.04.2022-10.06.2022).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріалами справи тільки підтверджено, що на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 09.06.2022 №3912, бойового розпорядження Командувача угруповання об`єднаних сил від 10.06.2022 р. №БР-418г, позивач вибув зі складу угруповання об`єднаних сил до складу оперативно-стратегічного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з 10.06.2022 р. (витяг з наказу Командувача угруповання об`єднаних сил (по стройовій частині) №109/дск від 10.06.2022).

Водночас, на підставі довідки від 07 жовтня 2022 року №ОСУВ ІНФОРМАЦІЯ_3 /8/1337 про безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) у складі оперативно-стратегічного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у період з 11 червня 2022 року по 28 серпня 2022 року солдата ОСОБА_1 , позивачу виплачено додаткову грошову винагороду за вказаний період у збільшеному розмірі. Зазначене не заперечується позивачем та підтверджується листом фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_4 №350/147/2/185 пс від 03.02.2023.

Що стосується листа військової частини НОМЕР_2 від 28.12.2022 №350/303/2/2252, відповідно до якого у період з 24.02.2022 по 29.08.2022, зокрема позивач, брав участь у бойових діях, то даний лист не може бути доказом безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, оскільки він не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, яка складається з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Зазначений лист не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З урахуванням висновку суду про відмову у задоволенні позову, суд зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

СуддяТокмілова Л.М.

.