Рішення

від 24.12.2024 по справі 440/5599/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/5599/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіберком" (надалі - позивач; ТОВ "Фіберком") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач; ГУ ДПС у Полтавській області), у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавської області від 20.03.2024 №38/16-31-04-05-09;

- зобов`язати ГУ ДПС у Полтавської області відновити з 01.04.2024 відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" платником єдиного податку третьої групи, за ставкою 5%.

Позов обґрунтований тим, що позивач перебував на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності третьої групи зі ставкою єдиного податку 5% з 29 травня 2015 року. 26 березня 2024 року позивач отримав від ГУ ДПС у Полтавської області лист від 20 березня 2024 року про виключення ТОВ "Фіберком" з Реєстру платників єдиного податку на підставі рішення №38/16-31-04-05-09 від 20 березня 2024 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку та переведення на загальну систему оподаткування з 01 квітня 2024 року. З вказаним рішенням позивач не погоджується та вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням вимог статті 299 Податкового кодексу України без проведення документальної податкової перевірки.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5599/24. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28 травня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року залишено без задоволення клопотання відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у справі №440/5599/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

28 травня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 57-59/, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що реєстрація платником єдиного податку ТОВ "Фіберком" анульована 31 березня 2024 року на підставі рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20 березня 2024 року №38/16-31-04-05-09. Із 01 квітня 2024 року ТОВ "Фіберком" переведено на загальну систему оподаткування. Згідно з реєстраційними даними ТОВ "Фіберком" обрано основним видом діяльності товариства: 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку. За даними Реєстру провайдерів, операторів телекомунікацій, що розміщений на офіційному веб порталі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформації, ТОВ "Фіберком" має ліцензію на вид електронних комунікаційних послуг: "Послуга широкосмугового доступу до мережі Інтернет", статус заявника: "Постачальник електронних комунікаційних послуг". Методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора ДК 009:2010 "Класифікатор видів економічної діяльності" затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23 листопада 2011 року №396 (далі - наказ №396). Згідно з поясненнями, наведеними в наказі №396, клас господарської діяльності 61.10 "Діяльність у сфері проводового електрозв`язку" розділу 61 "Телекомунікації (електрозв`язок)" КВЕД ДК 009:2010 включає такі види господарської діяльності: - експлуатацію, технічне обслуговування або надання доступу до пристроїв, що передають голосові, текстові, звукові або відеодані з використанням інфраструктури проводового електрозв`язку, у т. ч.: експлуатацію і технічне обслуговування комутаційно-передавального устаткування задля забезпечення прямого зв`язку між двома точками за допомогою кабельного зв`язку, мікрохвиль або сполучення стаціонарних і супутникових з`єднань, - експлуатацію кабельних розподільчих мереж (наприклад, для передавання даних і телевізійних сигналів), надання телеграфного та іншого неголосового зв`язку власними засобами. Устаткування, за допомогою якого здійснюють зазначену діяльність, може функціонувати як на основі однієї технології, так і на основі комбінації декількох технологій. Цей клас також включає: купівлю доступу та пропускної здатності мережі у власників і операторів мереж, а також надання телекомунікаційних послуг із використанням цих потужностей для бізнесу та населення, надання доступу до мережі Інтернет оператором кабельної інфраструктури, комплектування пакета каналів і розповсюдження такого пакета без створення телевізійних програм. Враховуючи вищевикладене, здійснення виду господарської діяльності в рамках виду економічної діяльності 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку не дає права ТОВ "Фіберком" перебувати на спрощеній системи оподаткування, обліку та звітності. Така ж позиція викладена в листі Державної податкової служби України від 31 серпня 2023 року №21404/7/99-00-04-03-03-07. Окрім зазначеного, ТОВ "Фіберком" у позовній заяві просить суд зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області відновити з 01 квітня 2024 року відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію товариства платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків. При цьому ТОВ "Фіберком" самостійно зареєструвалося платником податку на додану вартість з 01 квітня 2024 року.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 30 травня 2024 року /а.с. 81-82/, позивач зазначив, що він не має відповідної ліцензії, тому що вказана послуга не підлягає ліцензуванню в Україні. Вказує, що стаття 291 ПК України, на яку посилається відповідач, не містить видів діяльності, які здійснює позивач. Пояснює, що заява про реєстрацію його платником ПДВ була направлена позивачем вже після того, як відповідач фактично позбавив позивача права на знаходження на спрощеній системі оподаткування та перевів його на загальну систему оподаткування, що передбачає реєстрацію платником ПДВ у випадках, передбачених ПК України, тому вказаний факт не стосується справи, що розглядається судом.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та спірні правовідносини.

ТОВ "Фіберком" (ідентифікаційний код 39808986) зареєстроване як юридична особа 29 травня 2015 року, основним видом економічної діяльності позивача є: 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку, також позивач має право на здійснення таких видів економічної діяльності: 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв`язку, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Фіберком" /а.с. 16-21/.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 10 червня 2015 року №1516013402326 ТОВ "Фіберком" з 29 травня 2015 року перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності третьої групи /а.с. 22/.

20 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №38/16-31-04-05-09 /а.с. 64/, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку ТОВ "Фіберком" та платник податку виключений із Реєстру 31 березня 2024 року. Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ).

Листом Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 березня 2024 року /а.с. 10-11, 61/ ТОВ "Фіберком" повідомлено, що згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Відповідно до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) не можуть бути платниками єдиного податку третьої групи суб`єкти господарювання, які здійснюють: діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування канатів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж. Згідно з реєстраційними даними підприємства основний вид діяльності: 61.10 "Діяльність у сфері проводового електроз`язку". Абзацом 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу встановлено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Враховуючи вищевикладене, на підставі підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Кодексу ТОВ "Фіберком" виключено з Реєстру платників єдиного податку на підставі Рішення від 20 березня 2024 року №38/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та переведено на загальну систему оподаткування з 01 квітня 2024 року.

На звернення позивача щодо надання акту перевірки, на підставі якого анульована реєстрація платника єдиного податку третьої групи, Головне управління ДПС у Полтавській області листом №11912/6/16-31-04-09 від 05 квітня 2024 року повідомило позивача про те, що анулювання реєстрації платника єдиного податку не є предметом камеральної перевірки, у зв`язку з чим акт перевірки не складався. Анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи ТОВ "Фіберком" здійснено на підставі результатів аналізу податкової інформації, зокрема, видів діяльності підприємства та нормативно правових документів. Вказує, що здійснення виду господарської діяльності в рамках виду економічної діяльності 61.10 "Діяльність у сфері проводового електрозв`язку" не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності /а.с. 13-15, зворот а.с. 62, а.с. 63/.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 березня 2024 року №38/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 березня 2024 року №38/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, далі - ПК України).

За приписами пунктів 291.2, 291.3, 291.4 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група:

фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;

не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;

обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог: здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; не використовують працю найманих осіб; членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Згідно з положеннями підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність;

10) у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.

Відповідно до пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Реєстрація електронних резидентів (е-резидентів) платниками єдиного податку третьої групи здійснюється контролюючим органом протягом двох робочих днів з дати отримання від державного реєстратора відомостей про реєстрацію електронного резидента як фізичної особи - підприємця у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

За приписами пункту 299.2 статті 299 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

У свою чергу відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках.

Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи). А прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку першо-третьої груп).

Такий висновок суду відповідає висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №805/1307/17-а, від 03 грудня 2020 року у справі №200/9334/19-а, від 14 липня 2021 року у справі №808/224/18.

Щодо доводів відповідача про те, що анулювання реєстрації платника єдиного податку не є предметом камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Отже, контролюючі органи крім камеральних перевірок, мають право проводити й інші види перевірок, зокрема, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні).

Як слідує з матеріалів справи, 20 березня 2024 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №38/16-31-04-05-09 /а.с. 64/, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку ТОВ "Фіберком" та платник податку виключений із Реєстру 31 березня 2024 року. Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку зазначено здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ).

Проте, контролюючим органом не призначалася та не проводилася перевірка ТОВ "Фіберком" та за її результатами не складався акт, в якому було б зафіксовано порушення платником податку вимог чинного законодавства, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (підпункт 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ). Оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №38/16-31-04-05-09 від 20 березня 2024 року не прийнято на підставі акту перевірки, як того вимагає норма пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

Враховуючи що контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд доходить висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не у порядку та у спосіб, передбачених законом, у зв`язку з чим рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку №38/16-31-04-05-09 від 20 березня 2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи учасників справи не впливають на висновки суду та їх не спростовують.

Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При вирішенні справи судом враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене вище, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 березня 2024 року №38/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" та зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відновити відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" платником єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2024 року.

Таким чином, адміністративний позов ТОВ "Фіберком" обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6056 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №931 від 15.04.2024 /а.с. 34/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 37/.

Таким чином, при задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн.

У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 35000 грн.

Відповідач надіслав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги /а.с. 104-106/.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 26.01.2023 №280/3242/19.

Позивачем надано до суду копію договору про надання послуг з правової допомоги №27-03-24/1 від 27.03.2024, укладеного між ТОВ "Фіберком" (клієнт) та фізичною особою-підприємцем адвокатом Січеславським Ігорем Анатолійовичем (адвокат) /а.с. 32/, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в адміністративних судах України з оскарження рішення ГУ ДПС у Полтавській області про анулювання статусу платника єдиного податку клієнту.

Згідно з пунктом 2.1 договору послуги надаються клієнту шляхом: усного консультування клієнта з юридичних питань оскарження рішення; підготовки позовної заяви до адміністративного суду про скасування рішення, підготовки відзиву на апеляційну скаргу органів ДПС та участь у апеляційному оскарженні за потреби.

Відповідно до умов пункту 5.1 цього договору клієнт сплачує адвокату за цим договором гонорар у розмірі 35000 грн.

Згідно із платіжною інструкцією №2147 від 05 квітня 2024 року ТОВ "Фіберком" сплачено ФОП ОСОБА_1 гонорар за договором про надання правової допомоги №27-03-24/1 від 27 березня 2024 року згідно рах. №1 від 27 березня 2024 року у сумі 35000 грн. /а.с. 33/.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Адвокат не здійснював підготовки відзиву на апеляційну скаргу органів ДПС та не брав участь у апеляційному оскарженні.

Ця справа є справою незначної складності, що призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

Сума витрат на правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань позивача у розмірі 35000 грн., є завищеною щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи та витрачений адвокатом час.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи, що рішення у цій справі ухвалено на користь позивача, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт (наданих послуг), обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, а також враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлених відповідачем до стягнення, до 3000 грн. та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 132, 134, 139, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" (ідентифікаційний код 39808986, вул. Коряка Дмитра, 3, м. Полтава, 36003) до Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області від 20 березня 2024 року №38/16-31-04-05-09 про анулювання реєстрації платника єдиного податку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком".

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області відновити відомості реєстру платників єдиного податку про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" платником єдиного податку третьої групи з 01 квітня 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіберком" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6056 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість гривень) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн (три тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич