Рішення

від 17.12.2024 по справі 500/5966/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5966/24

17 грудня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" з адміністративним позовом до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2024 Тернопільською митницею (далі - Відповідач) відмовлено у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та самостійно скориговано митну вартість за резервним методом, внаслідок чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000148/1 (далі - «Рішення»). Товари випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» за МД №24UA403070004312U1 від 17.05.2024 (далі - «МД від 17.05.2024»).

Позивач вважає прийняте рішення Тернопільської митниці протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 08.10.2024 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 08.11.2024. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000148/1 від 17.05.2024, у гр. 33 якого зазначено: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, до митної вартості не додані витрати на страхування, у документах наявні розбіжності та декларантом до митного оформлення не подано: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією виписку з бухгалтерської документації. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Частиною 4 статті 54 МКУ визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згенеровано форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів. На запит митного органу декларантом додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості не подавалися. За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.10.2022 № 23. Відповідно до пункту 2.1 договору, ціни на товари включають вартість упаковки, маркування та піддонів, в той же час вартість доставки морським транспортом не обумовлена та не представлена калькуляція ціни продавця, яка б дозволила перевірити включення транспортних витрат до ціни продажу. В поданих до митного оформлення інвойсі від 07.03.2024 № 44026 зазначено класифікаційний код 29172000, в копії митної декларації країни відправлення від 07.03.2024 зазначено класифікаційний код 2917209090. В пакувальному листі від 07.03.2024 № 3754, в інвойсі від 07.03.2024, в прайс-листі від 14.12.2023 зазначено умови поставки CIF Gdansk, проте в копії митної декларації країни відправлення від 07.03.2024 зазначено умови поставки FOB. Декларантом 17.05.2024 надіслано лист № 197, яким повідомлено митний орган про відсутність можливості надати інші додаткові документи. Враховуючи дану інформацію заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, не дійшли згоди про можливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості товару згідно з ЕМД від 25.09.2023 №UA209230/2023/101639 (товар - Затверджувач Methyl Tetra-hydro Phthalic Anhydride (MTHPA) HC2000- це світло жовта рідина метілтетрагідрофталевий ангідрид (MTHPA) менше або дорівнює 100.0%, Формула: C9H10O3, № CAS: 11070-44-3. Молекулярна маса: 166.17. Використовується в затверджувачах для епоксидних смол, фарбах без розчинників, епоксидних клеях для ламінованих плит -17600кг (80 діжок по 220кг кожна).Країна виробництва: CN, Виробник: Puyang Huicheng Electronic Material Co., Ltd; умови поставки CIF) на рівні 1,996 дол. США/кг.».

Таким чином, зважаючи на викладене, Тернопільська митниця вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000148/1 від 17.05.2024 прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного представник відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

12.11.2024 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 20.11.2024 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 17.12.2024 о 11:30 год.

Ухвалою суду від 21.11.2024 доручено Тернопільському окружному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання на 17 грудня 2024 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції. Представнику позивача Мовчан А.О. забезпечити зі своєї сторони участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних пристроїв поза межами приміщення суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі. Позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст. 229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду даної справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

На виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) № 23 від 03.10.2022, укладеного між компанією «Larchfield Limited» (Англія) та ТОВ «Еколан Інгредієнти» (Україна), згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) № 44026 від 07.03.2024.

Відповідно до Інвойсу №44026 від 07.03.2024 Продавець зобов`язувався поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар на загальну суму USD 31 838,40.

16 травня 2024 року уповноваженою особою Позивача, агентом з митного оформлення Яременко Р.В., було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) типу ІМ40АА № 24UA403070004275U9, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступні товар: «Затверджувач TCM Methyltetrahydrophthalic Anhydride (MTHPA) - це злегка жовта рідина метілтетрагідрофталевий ангідрид (MTHPA) менше або дорівнює 100.0%, Формула: C9H10O3, № CAS: 11070-44-3. Молекулярна маса: 166.17. Використовується в затверджувачах для епоксидних смол, фарбах без розчинників, епоксидних клеях для ламінованих плит - 17 600 кг (80 бочок по 220 кг кожна). Торгівельна марка: нема даних. Країна виробництва: CN. Виробник: Triune Chemicals and Materials Co, Ltd.».

До даної митної декларації, як вбачається із інформації, що міститься в гр. 44 МД, уповноваженою особою Позивача до митного оформлення були подані наступні документи:

-пакувальний лист № 3754 від 07.03.2024;

-рахунок-фактура (інвойс) № 44026 від 07.03.2024;

-коносамент № ZH240300021 від 07.03.2024;

-накладна УМВС № 2151531053 від 02.05.2024;

-декларація про походження товару № 44026 від 07.03.2024;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 037963 від 14.05.2024;

-документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати № 3856 від 15.05.2024;

-документ, що підтверджує вартість страхування - № б/н від 27.04.2024;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 23 від 03.10.2022;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - додаткова угода № 3 від 27.09.2023;

-договір про надання послуг митного брокера № ATSF-ECL від 03.11.2023;

-договір (контракт) про перевезення № 828/15 від 24.02.2015;

-інші некласифіковані документи - Заявка № 33 Triune#150 від 20.02.2024;

-інші некласифіковані документи - інформ. вироб. від 07.03.2024.

Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (надалі - Порядок № 631), передбачено, що однією з митних формальностей, що виконуються митним органом при здійсненні митного оформлення МД, є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (надалі - АСМО «Інспектор») було згенеровано форми митного контролю:

« 000 Інформаційне повідомлення»;

« 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів»;

« 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Також, АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур:

"За участі фізичної особи наявні протоколи про порушення митних правил (№000107/UA100000/2022 від 11.01.2022). Розглянути питання щодо посилення митного контролю з метою недопущення повторних порушень.

3.3.4. Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено".

Митна вартість товару була визначена відповідно до п. 1 ч.І ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України) - за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

За наслідками розгляду документів Відповідач прийняв оскаржуване Рішення.

17.05.2024 Тернопільською митницею відмовлено у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та самостійно скориговано митну вартість за резервним методом, внаслідок чого прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000148/1 (далі - «Рішення»).

Товари випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» за МД №24UA403070004312U1 від 17.05.2024 (далі - «МД від 17.05.2024»).

В Інвойсі встановлені ціни на товари. Вартість Товару по ньому USD 31 838,40.

Аналіз графи 33 Рішення дає підстави стверджувати, що митницею не прийнято ціну, зазначену Позивачем у МД.

Відповідачем скориговано митну вартість Товару в МД: Затверджувач ТСМ Methyltetrahydrophthalic Anhydride (МТНРА) до 1,9960 USD за 1 кг.

Таким чином, загальна вартість Товару збільшилась з USD 33 605,36 до USD 35 129,60.

Внаслідок прийняття рішення сума митних платежів зросла на 16 636,20 грн. (З 889,76 грн. мита та 12 746,44 грн. податку на додану вартість). Відтак вказана сума є ціною позову.

Відповідно до Інвойсу №44026 від 07.03.2024 Позивач (Покупець) сплатив Larchfield Limited (Постачальнику) 31 838,40 USD - 18.06.2024, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №12 від 18.06.2024.

Також оплата підтверджується довідкою AT ПІРЕУС БАНК МКБ №3576 від 19.06.2024 та витягом з виписки по особовим рахункам з 19.06.2024 по 26.06.2024, які подавалися Відповідачу в порядку ч.8 ст.55 МК України листом вих. №269 від 05.07.2024.

Позивач сплатив і за транспортні послуги, що підтверджується платіжною інструкцією №752 від 05.06.2024 та витягом з виписки 05.06.2024.

Отже, Позивач у повному обсязі здійснив оплату партії Товару у відповідності до умов Контракту та надав митному органу всі документи, передбачені ст. 53 МК України, які містять об`єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість саме за ціною Інвойсу №44026 від 07.03.2024, що є невід`ємною частиною Контракту, на підставі якого товар імпортується.

Не погодившись із оскаржуваним рішенням Тернопільської митниці позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зокрема, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті УП Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ТААТ).

Верховна Рада України 10.04.2008 р. прийняттям Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Пунктом 2 параграфу (а) ст. УП Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ 1994 року) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (Ъ) ст. VII ГАТТ 1994 року).

Відповідно до п.2 параграфу (с) ст, VII ГАТТ 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, у ст. 17 Угоди про застосування ст. VII ГАТТ 1994 року зазначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 МК України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VII МК України та главою 8 МК України. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст. 52 МК України).

У відповідності до норм ч. 1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст. 52 МК України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень ч. 5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п.3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення

змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.І ст. 58 МК України.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за

ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МК України, за основу для її

визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345 - 354 МК України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1. 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до положень п.3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015. митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наявні матеріали справи (зокрема, зміст графи 33 рішення) свідчать про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Тому, Відповідач повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення, відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу, суд вважає, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом.

Вказане свідчить про те, що тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органу.

Як видно з матеріалів справи, у рішенні вказано: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, до митної вартості не додані витрати на страхування, у документах наявні розбіжності та декларантом до митного оформлення не подано:

-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

-договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

-рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

-виписку з бухгалтерської документації;

-ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією виписку з бухгалтерської документації».

Суд вважає, що висновок митниці відносно витрат на страхування є помилковим.

Термін CIF - «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах СIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на страхування товару до порту ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» не понесло.

На момент митного оформлення строк оплати за товар не настав.

ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» 18.06.2024 сплатило 31 838,40 доларів США Larchfield Ltd згідно інвойсу №44026 від 07.03.2024. Сплата цих коштів підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №12 від 18.06.2024, довідкою AT ПІРЕУС БАНК МКБ №3576 від 19.06.2024 та випискою по особовим рахункам з 19.06.2024 по 26.06.2024.

Транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів були подані відповідачу.

Позивач вважає, що Відповідачу були надані всі необхідні документи, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року у справі №804/9754/15 дійшов правового висновку, відповідно до якого МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не є документами, які згідно з ч.2 ст.53 МК України підтверджують митну вартість товарів, як і висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, Позивач надав митному органу всі документи, передбачені ст. 53 МК України, які містять об`єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують заявлену митну вартість саме за ціною Інвойсу №44026 від 07.03.2024, що є невід`ємною частиною Контракту, на підставі якого товар імпортується.

Відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання майже повного переліку документів, що передбачений ч. 3 ст. 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий

висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Також у рішенні вказано: «За результатами опрацювання документів встановлено наступне. Оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного договору від 03.10.2022 №23. Відповідно до пункту 2.1 договору, ціни на товари включають вартість упаковки, маркування та піддонів, в той же час вартість доставки морським транспортом не обумовлена та не представлена калькуляція ціни продавця, яка б дозволила перевірити включення транспортних витрат до ціни продажу.

Поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

У Рішенні також зазначається «В поданих до митного оформлення інвойсі від 07.03.2024 № 44026 зазначено класифікаційний код 29172000, в копії митної декларації країни відправлення від 07.03.2024 зазначено класифікаційний код 2917209090.»

Митна декларація країни відправлення від 07.03.2024 (далі - експортна декларація) є документом, що стосується купівлі товару Постачальником (Larchfield Ltd) у Експортера (Triune Chemicals and Materials Co., Ltd). Твердження митниці щодо експортної декларації є лише припущеннями митного органу.

Експортна декларація не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви (реальні чи надумані) у правильності її складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.

Суд зазначив, що позивач не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється відповідно до законодавства Китаю, та внесення до неї відповідної інформації.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.01.2020 по справі №813/1350/14.

Далі у рішенні вказано: «В пакувальному листі від 07.03.2024 № 3754, в інвойсі від 07.03.2024, в прайс-листі від 14.12.2023 зазначено умови поставки CIF Gdansk, проте в копії митної декларації країни відправлення від 07.03.2024 зазначено умови поставки FOB.»

Митна декларація країни відправлення від 07.03.2024 із зазначенням вартості товару на умовах FOB стосуються компанії «Larchfield Ltd.», що купувала товар у експортера - Triune Chemicals and Materials Co., Ltd.

Тобто, ці умови поставок стосуються взаємовідносин безпосередньо між експортером товару та продавцем товару за контрактом, а тому не можуть бути тими документами, що визначають вартість товару на умовах CIF для покупця товару - ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» за контрактом з компанією Larchfield Ltd.

Суд вважає необґрунтованим застосування Відповідачем другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме резервного методу, оскільки надані Позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною Контракту та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним Позивачем (за ціною Контракту).

У спірному Рішенні не міститься інформації, які саме складові митної вартості були відсутні чи не підтверджені Позивачем.

Таким чином, відсутність у рішенні про коригування інформації, які саме складові митної вартості товару не вказані Позивачем і як вони впливають на неможливість визначення правильності заявленої митної вартості, з урахуванням умов поставок товару за Контрактом, суперечить вимогам ст. 55 МК України.

Суд вважає, що Позивач надав для митного оформлення товару всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Так, показник ціни товару чітко відображений у наданому позивачем Інвойсі, що є невід`ємною частиною Контракту.

Згідно з ч. 7 ст. 54 МК України у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

У разі здійснення коригування митної вартості за другорядними методами, у тому числі резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598).

Тому, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Отже, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, у чому саме такі розбіжності полягають, який їх вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановлені судом обставини справи та системний аналіз наведених законодавчих норм свідчать про те, що митним органом аргументовано не доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі, належним чином не обґрунтовано невірне визначення митної вартості товару, а доводи про наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах спростовуються поданими позивачем документами, що дає підстави для висновку про невідповідність оскаржуваних рішень критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті частини другої статті 2 КАС України, а отже такі є протиправним та підлягають скасуванню.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення понесених витрат на переклад документів в сумі 6445,76 грн з відповідача.

Витрати, пов`язані з перекладом документів, відносяться до судових витрат та відповідно до пункту 5 частини третьої статті 132 КАС України є витратами, пов`язаними із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з актом наданих послуг №776 від 14.10.2024 року ТОВ ТВК "Пілот Продакшн" були надані послуги з перекладу, сума наданих послуг склала 6445,76 грн.

Матеріали справи містять перекладені документи на українську мову з іноземної мови.

Отже, наявні в матеріалах справи копії акта виконаних робіт, платіжного доручення та перекладені документи (які є доказами у цій справі) підтверджують понесені позивачем витрати на оплату послуг перекладача, які пов`язані з розглядом даної судової справи.

Переклад документів, замовлений позивачем, здійснено для належного розгляду справи і з метою доведення своєї позиції стороною, понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи. Відтак, суд вважає за необхідне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на переклад документів у розмірі 6445,76 грн. у відповідності до статті 138 КАС України як витрати на вчинення інших процесуальних дій або підготовку справи до розгляду.

За правилами статтей 132, 139, 143 КАС України, суд вирішив стягнути з відповідача в користь ТОВ «ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ» судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн, за звернення до суду із позовною заявою.

Отже, до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати: судовий збір у сумі 3028,00 грн, витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 6445,76 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000148/l від 17.05.2024.

Стягнути з Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" понесені судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3028,00 (три тисячі двадцять вісім грн.), та витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 6445,76 (шість тисяч чотириста сорок п`ять грн).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 19 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛАН ІНГРЕДІЄНТИ" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Довнар-Запольського, 5,м. Київ,04116 код ЄДРПОУ/РНОКПП 34763972);

відповідач:

- Тернопільська митниця (місцезнаходження/місце проживання: вул. Текстильна, 38,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46004 код ЄДРПОУ/РНОКПП 43985576).

Головуючий суддяПодлісна І.М.