Рішення

від 24.12.2024 по справі 500/5649/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5649/24

24 грудня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнати протиправним та скасування (в частині) акту службового розслідування та визнання протиправним та скасування пункту наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника адвоката Богданова Олександра Васильовича, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Акт службового розслідування 16.07.2024 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати п. 4 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 №53од «Про результати службового розслідування» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.02.2022 позивач призваний по мобілізації у Військову частину НОМЕР_2 на посаду начальника служби зв`язку, у липні 2022 року призначений на посаду заступника командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21.06.2024 №235агд «Про призначення службового розслідування» призначено провести службове розслідування за фактом загибелі командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_2 , а також встановлення ступеню вини посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 . Вказане службове розслідування було проведено з 21 червня по 16 липня 2024 року.

За результатом службового розслідування винесено Наказ командира військової частини НОМЕР_1 №53од від 16.07.2024 «Про результати службового розслідування», відповідно до пункту 4 якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову невідповідність. У вказаному пункті наказу зазначено, що позивач, будучи заступником командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення допустив порушення статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 70, 71 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, оскільки військова частина НОМЕР_2 неукомплектована особовим складом, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком морально-психологічного забезпечення, низький рівень морально-психологічного забезпечення, що привело до загибелі тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_3 .

Позивач вважає висновки службового розслідування та вказаний пункт наказу №53од від 16.07.2024 протиправними з підстав того, що службовим розслідуванням не враховано пояснення позивача, надані в ході розслідування, не виявлено об`єктивних даних про причинно-наслідковий зв`язок між фактом загибелі лейтенанта ОСОБА_4 та неукомплектованістю особовим складом військової частини, низьким рівнем проведення заходів підготовки за напрямком морально-психологічного забезпечення, низьким рівнем морально-психологічного забезпечення, як і не з`ясовано та не виявлено, які саме заходи підготовки за напрямком морально-психологічного забезпечення позивач проводив на низькому рівні.

Окремо зазначає, що відповідачем не враховано коло обов`язків позивача, у тому числі те, що відповідно до статтей 72, 73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник командира окремого батальйону з морально-психологічного забезпечення повинен знати ділові та морально-психологічні якості осіб офіцерського складу окремого батальйону, головного сержанта окремого батальйону та головних сержантів підрозділів, до роти включно, а не усього особового складу.

Ухвалою від 20.09.2024 суд залишив позовну заяву без руху, встановивши строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово. У вказаній ухвалі суд зобов`язав відповідача надати усі докази, які стали підставою для винесення оскарженого наказу в частині що стосується позивача, в тому числі довідку про проходження служби ОСОБА_1 .

10.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками із змісту якого слідує, що відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог мотивуючи свою позицію тим, що позивач, як заступник командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення, на час проведення службового розслідування та видання наказу за його результатами відповідав за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу та був зобов`язаний виховувати особовий склад окремого батальйону у дусі свідомого виконання військового обов`язку, вірності традиціям дружби і військового товариства, вивчати та аналізувати морально-психологічний стан підрозділів, подавати допомогу командирам, начальникам служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у військових колективах; забезпечувати проведення конкретних заходів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; доповідати командирові окремого батальйону та заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу, а також про заходи, здійснені фахівцями структур морально-психологічного забезпечення.

Відповідач зазначає, що в порушення статутних вимог та своїх посадових обов`язків, позивач не знав дійсного морально-психологічного стану в підрозділах, що підтверджено фактом тривалого (більше півроку) критичного конфлікту в колективі першої стрілецької роти та відсутністю будь-яких дій з боку позивача по його урегулюванню, не вчинив конкретних заходів щодо профілактики та недопущення вчинення правопорушень у військовому колективі, не створив систему в роботі по виявленню ризиків правопорушень, не доповідав командирові батальйону та заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про наявний конфлікт в колективі першої стрілецької роти. Вказане стало одним із чинників вчинення кримінального правопорушення та загибелі військовослужбовця. Оскільки жодного документального підтвердження проведених саме позивачем профілактичних, виховних та превентивних заходів в ході проведення службового розслідування не встановлено, з урахуванням тяжких наслідків (загибель військовослужбовця) незадовільної організації виховної роботи в батальйоні та бездіяльності позивача, - на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про службову невідповідність. Додатково вказує, що за результатами розгляду скарги позивача відповідачем внесено зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 №53од (арк. справи 39-130).

21.10.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якій він зазначає, що позивач будучи на посаді заступника командира Військової частини НОМЕР_2 з морально - психологічного забезпечення неодноразово проводи оцінювання морально - психологічного стану, а саме: організовував та проводив роз`яснення законодавства щодо додержання військовослужбовцями його вимог (арк. справи 131).

Ухвалою від 06.11.2024 суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Військову частину НОМЕР_2 та встановив строк для надання письмових пояснень щодо позову та відзиву.

Також вказаною ухвалою суд витребував у Військової частини НОМЕР_2 та у Військової частини НОМЕР_1 :

- належним чином засвідчену копію посадової інструкції позивача на посаду заступника командира Військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення, яку затверджено у встановленому порядку, а також докази виконання позивачем покладених на нього функціональних обов`язків згідно з його посадовою інструкцією;

- довідку про проходження служби ОСОБА_1 .

Вказану ухвалу суду вручено уповноваженому представнику третьої особи станом на 27.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 (арк. справи 142).

11.12.2024, на адресу суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_2 про долучення до матеріалів справи доказів на виконання вимог ухвали суду, а саме: належним чином засвідчену копію Функціональних обов`язків заступника командира окремого батальйону з морально-психологічного забезпечення, підписаних позивачем, а також Довідку про проходження військової служби (трудову діяльність) позивача. Щодо витребуваних судом доказів про виконання позивачем покладених на нього функціональних обов`язків, третьою особою зазначено, що за період проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності не притягувався, свої функціональні обов`язки виконував згідно з посадовою інструкцією у повному обсязі (арк. справи 143-151).

Інших заяв, в тому числі по суті справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як слідує з Довідки про проходження військової служби №620/КСП від 04.12.2024, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 (на вимогу суду), позивач ОСОБА_1 , призваний на військову службу під час мобілізації, є військовослужбовцем у званні майор, направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 .

В період з липня 2022 року по липень 2024 року перебував на посаді заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення (тривалість перебування на посаді 2 роки) та з липня 2024 по серпень 2024 на посаді заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони (тривалість перебування на посаді 1 місяць). Починаючи із серпня 2024 року по даний час вибув для подальшого проходження військової служби на посаді офіцер резерву 332 роти резерву Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (арк. справи 149-150).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №235агд від 21.06.2024 призначено провести службове розслідування за фактом загибелі тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_5 , а також встановити ступінь вини посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 , яке було розпочато 21.06.2024 та закінчено 16.07.2024. Для проведення вказаного службового розслідування призначено комісію в складі трьох осіб (арк. справи 8).

За результатами проведення службового розслідування комісією складено та підписано Акт службового розслідування, у якому зафіксовано, що 21.06.2024, орієнтовно о 14 год. 45 хв., тимчасово виконуючий обов`язки командира 1 стрілецької роти лейтенант ОСОБА_3 прибув на ПВ «ТОЧКА 2» в районі Набережне Нікопольського району Дніпропетровської області з метою перевірки несення служби особовим складом 1 стрілецької роти. Під час перевірки особового складу між лейтенантом ОСОБА_3 та сержантом ОСОБА_6 , командиром 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти відбулася суперечка, під час якої сержант ОСОБА_6 наніс вогнепальні поранення штатною вогнепальною зброєю (автомат АК-74 5,45 мм № НОМЕР_5 ) лейтенанту ОСОБА_3 . Близько 15 год. 15 хв. лікарями Комунального підприємства «Центральної міської лікарні Покровської міської ради Дніпропетровської області» у м. Покров констатовано біологічну смерть військовослужбовця лейтенанта ОСОБА_7 .

Щодо позивача в Акті службового розслідування зазначено, що неправомірні дії майора ОСОБА_1 полягають в тому, що він, перебуваючи на посаді заступник командира військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення, несвоєчасно і неякісно укомплектовував особовим складом, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком МПЗ, на низькому рівні проведено підготовку підрозділів, низький рівень морально - психологічного забезпечення, що призвело до загибелі лейтенанта ОСОБА_3 , тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 стрілецької роди військової частини НОМЕР_2 , чим порушив вимоги статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 70, 71 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та статей 1-4 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою майора ОСОБА_1 та подією що трапилась наявний, вина позивача виражається у формі недбалості.

За підсумком з`ясованих у ході проведення службового розслідування обставин, комісією зроблено висновки щодо кожного з причетних посадових осіб військової частини, та надано пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності, в тому числі і щодо позивача, а саме:

за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 70, 71 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідно до статей 1 - 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, заступника командира військової частини НОМЕР_2 , майора ОСОБА_1 Військова частина НОМЕР_2 не укомплектована особовим складом, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком МПЗ, низький рівень морально - психологічного забезпечення, що привело до загибелі лейтенанта ОСОБА_3 , тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 стрілецької роди військової частини НОМЕР_2 , - притягнути до дисциплінарної відповідальності (арк. справи 9-17).

За результатами розгляду вказаного акта та матеріалів службового розслідування, командиром Військової частини НОМЕР_1 винесено наказ №53од від 16.07.2024, яким завершено вказане службове розслідування та у пункті 4 зазначено притягнути до дисциплінарної відповідальності позивача майора ОСОБА_1 та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Позивач вважає, що Акт службового розслідування 16.07.2024 (в частині, що його стосується) не містить об`єктивних даних про причинно-наслідковий зв`язок між фактом загибелі лейтенанта ОСОБА_4 та неукомплектованістю особовим складом військової частини, низьким рівнем проведення заходів підготовки за напрямком морально-психологічного забезпечення, низьким рівнем морально-психологічного забезпечення, як і не з`ясовано та не виявлено, які саме заходи підготовки за напрямком морально-психологічного забезпечення позивач проводив на низькому рівні, а тому вважає такий акт протиправним. Як наслідок, просить визнати протиправним також пункт 4 наказу №53од «Про результати службового розслідування» в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, є протиправними, а відтак звернувся із даним позовом в суд.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України з 24.02.2022 продовжувався строк дії воєнного стану в Україні, що триває по даний час.

Спірні відносини врегульовано законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» №551-XIV від 24.03.1999, «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017.

Так, відносини щодо проходження військовослужбовцями військової служби врегульовані, зокрема, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232).

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов`язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.

Відповідно статті 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до правових норм, зазначених в статтях 4, 6 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Згідно із статтею 8 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.

Згідно з статтею 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

При цьому, нормами статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно статті 36 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Згідно статті 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

При цьому, згідно абзаців 2, 4, 5, 7 статті 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) зобов`язаний:

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.

У 3 розділі Статуту внутрішньої служби ЗСУ (статті 72 та 73) передбачено обов`язки заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з морально-психологічного забезпечення.

Так зокрема, статтею 72 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що заступник командира полку (окремого батальйону) з виховної роботи в мирний і воєнний час відповідає за безпосередню організацію і проведення виховної роботи; за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, правопорядку, повсякденної діяльності особового складу військової частини; за гуманітарну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців, членів їх сімей, працівників військової частини, їх соціальний захист.

Заступник командира полку (окремого батальйону) з виховної роботи підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).

Згідно абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9 статті 73 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, заступник командира бригади (полку, окремого батальйону) з виховної роботи зобов`язаний:

брати участь у розробленні планів бойової та мобілізаційної готовності, бойової підготовки полку (окремого батальйону) й організовувати їх виконання;

планувати і проводити роботу, спрямовану на виховання у військовослужбовців відданості Українському народові, формування в особового складу полку (окремого батальйону) високих морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і законів України, Військової присяги, вимог військових статутів Збройних Сил України, інших нормативно-правових актів і наказів командирів (начальників);

виховувати особовий склад полку (окремого батальйону) у дусі свідомого виконання військового обов`язку, вірності ІНФОРМАЦІЯ_2 , традиціям дружби і військового товариства, любові до своєї частини, постійної пильності і бойової готовності;

організовувати та проводити виховну роботу, спрямовану на якісне виконання завдань бойової підготовки, підвищення боєздатності полку (окремого батальйону) та зміцнення єдиноначальності;

вивчати та аналізувати морально-психологічний стан підрозділів, подавати допомогу командирам, начальникам родів військ і служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у військових колективах; знати ділові якості та морально-психологічний стан офіцерів, прапорщиків, старшин підрозділів полку (окремого батальйону), особисто навчати їх практиці виховної роботи з особовим складом, подавати необхідну методичну допомогу;

планувати, організовувати й контролювати проведення у підрозділах заходів морально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу, співпрацювати із закладами охорони здоров`я, доповідати командирові полку (окремого батальйону) та заступникові командира з`єднання з виховної роботи про дані соціологічних досліджень (аналізів) та психологічних обстежень військовослужбовців;

знати потреби і запити особового складу, вживати заходів для вирішення скарг і задоволення заяв, підтримувати зв`язок із сім`ями військовослужбовців, піклуватися про їх здоров`я, харчування, поліпшення матеріально-побутового становища особового складу;

брати участь у доборі особового складу варт, а також у проведенні занять з особовим складом добового наряду;

організовувати та проводити роз`яснення законодавства та брати участь у забезпеченні додержання військовослужбовцями його вимог;

забезпечувати проведення конкретних заходів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів;

вивчати соціально-політичну обстановку в районі розташування полку (окремого батальйону), вносити командирові пропозиції щодо удосконалення виховної роботи з особовим складом; брати участь у роботі щодо організації занять з якісного опанування і зразкового утримання військовослужбовцями бойової та іншої техніки, додержання заходів безпеки та охорони довкілля.

Відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Водночас, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно абзаців 1-6 статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих.

Згідно абзаців 1, 2, 6 статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Згідно статей 45, 48, 83, 84 та 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку, командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

На військовослужбовця можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження у посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу;

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність.

Прийняттю рішення про накладення дисциплінарного стягнення на підлеглого може передувати службове розслідування.

Якщо вину повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення і обрання його виду враховується характер і обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань військовослужбовця.

Згідно до вимог статті 94 Дисциплінарного статуту встановлено, що старший командир, зокрема, має право накласти своєю владою більш суворі стягнення.

Із системного аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства слідує, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є порушення військової дисципліни, а саме: невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (далі - Порядок №608).

Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: - невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; - невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; - неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; - дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; - втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; - порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; - недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; - внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; - повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; - скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: - неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; - причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; - порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; - причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІІ Порядку №608 службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Пункту 13 розділу ІІІ Порядку №608 передбачає, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно з пунктами 1, 5, 6 розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Судом встановлено, що позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, є військовослужбовцем у званні майор, та був направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_2 , де в період з липня 2022 року по липень 2024 року перебував на посаді заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення (тривалість перебування на посаді 2 роки) та з липня 2024 по серпень 2024 на посаді заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 окремого батальйону територіальної оборони НОМЕР_4 окремої бригади територіальної оборони (тривалість перебування на посаді 1 місяць).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №608 неналежне виконання військовослужбовцем службових обов`язків, що призвело до людських жертв, неправомірне застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців, якщо це призвело до їх поранення чи травмування, внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення, повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення є підставами для призначення службового розслідування.

З матеріалів справи слідує, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №235агд від 21.06.2024 призначено провести службове розслідування за фактом загибелі тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_5 . Службовим розслідуванням слід було також встановити ступінь вини посадових осіб Військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і позивача. Для проведення вказаного службового розслідування призначено комісію в складі трьох осіб з числа офіцерського складу Військової частини НОМЕР_1 . Його було розпочато 21.06.2024 та закінчено 16.07.2024.

В ході службового розслідування комісією було зафіксовано, що неправомірні дії сержанта ОСОБА_6 , які виразились у нанесення вогнепального поранення штатною індивідуальною зброєю (автомат АК-74 5,45 мм № НОМЕР_5 ) лейтенанту ОСОБА_3 мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України; причина, внаслідок якої загинув командир 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти - тимчасово виконуючий обов`язки командира 1 стрілецької роти встановлюється досудовим слідством відповідно кримінального провадження №12024041340000798 від 21.06.2024.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу IV Порядку №608 особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані: дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника; розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення. У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Особи, які проводять службове розслідування, мають право: запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані); з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування; за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді.

У відповідності до пункту 3 розділу IV Порядку №608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

В ході службового розслідування комісією було проведено опитування особового складу щодо морально-ділових якостей та характеристики сержанта ОСОБА_6 , за результатами яких з`ясовано, між сержантом ОСОБА_6 та лейтенантом ОСОБА_8 тривалий час (більше ніж півроку) існували неприязні відносини. Між ними постійно виникали конфліктні ситуації, переважною більшістю через займану лейтенантом ОСОБА_8 посаду та отримане ним офіцерського звання, оскільки сержант ОСОБА_6 вважав його не компетентним та неодноразово казав лейтенанту ОСОБА_9 : «ти мене доведеш, я за себе не відповідаю», а на передодні події, 19-20 червня 2024, у розмові з сержантом ОСОБА_10 сержант ОСОБА_6 повідомляв : «Він ( ОСОБА_11 ) мене достав до краю, я його пристрелю». Існування конфлікту між вказаними особами в ході проведення опитування підтвердив також заступника командира 1 стрілецької роти з морально-психологічного забезпечення однак вказав, що ніяких дій та пропозицій не надавав.

З матеріалів справи слідує, що службовим розслідуванням, за результатами вивчення документів встановлено, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2024 №61 сержант ОСОБА_6 призначений на посаду командира 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Станом на 09.04.2024 сержант ОСОБА_6 , перебуваючи в щорічній відпустці у м. Львів був поставлений на облік у військовій частині НОМЕР_6 на стаціонарне лікування ВМКЦ Західного регіону у психіатричне відділення. Діагноз: ПТСР, вписаний 12.04.2024. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.05.2024 №122 сержант ОСОБА_6 самовільно залишив військову частину, а саме: не повернувся з лікування. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.05.2024 №144 сержант ОСОБА_6 повернувся у військову частину. За даним фактом було проведене службове розслідування та направлене повідомлення від 15.05.2024 №715/ОКП керівнику Криворізької спеціалізованої прокуратури та керівникам територіальних управлінь ДБР та ВСП.

Судом встановлено, що за безпосередню організацію і проведення заходів морально-психологічного забезпечення, за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, виконання бойових завдань, правопорядку, повсякденної діяльності особового складу військової частини відповідає саме заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення, який підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).

Позивач - майор ОСОБА_1 , перебував на посаді заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення у Військовій частині НОМЕР_7 .

З метою з`ясування прямих функціональних обов`язків позивача, суд ухвалою від 06.11.2024 витребував у Військової частини НОМЕР_7 належним чином засвідчену копію посадової інструкції позивача на посаду заступника командира Військової частини НОМЕР_2 з морально-психологічного забезпечення, яку затверджено у встановленому порядку, а також докази виконання позивачем покладених на нього функціональних обов`язків згідно з його посадовою інструкцією.

Так, суду надано засвідчену копію Функціональних обов`язків заступника командира окремого батальйону з морально-психологічного забезпечення, підписаних позивачем (арк. справи 144-148), із змісту яких слідує, що заступник командира окремого батальйону з морально-психологічного забезпечення зобов`язаний, зокрема:

вивчати та аналізувати морально-психологічний стан підрозділів, подавати допомогу командирам, начальникам родів військ і служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у військових колективах;

планувати, організовувати і контролювати проведення в підрозділах заходів з морально-психологічного супроводу повсякденної діяльності особового складу, доповідати командирові бригади (полку, окремого батальйону) та заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про результати їх виконання;

забезпечувати проведення конкретних заходів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів;

вивчати суспільно-політичну обстановку в районі розташування бригади (полку, окремого батальйону), надавати командирові пропозиції щодо удосконалення організації заходів з морально-психологічного забезпечення;

доповідати заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу, а також про заходи, здійснені фахівцями структур морально-психологічного забезпечення.

З аналізу статтей 72 та 73 Статут внутрішньої служби ЗСУ та Функціональних обов`язків заступника командира окремого батальйону з морально-психологічного забезпечення слідує, що саме позивач відповідав за військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу та був зобов`язаний виховувати особовий склад окремого батальйону у дусі свідомого виконання військового обов`язку, вірності традиціям дружби і військового товариства, вивчати та аналізувати морально-психологічний стан підрозділів, подавати допомогу командирам, начальникам служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у військових колективах; забезпечувати проведення конкретних заходів щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку, профілактики правопорушень серед особового складу, згуртування військових колективів; доповідати командирові окремого батальйону та заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про стан військової дисципліни та морально-психологічний стан особового складу, а також про заходи, здійснені фахівцями структур морально-психологічного забезпечення.

Однак, матеріалами справи слідує, що у зв`язку з неукомплектованістю батальйону особовим складом, - переформатування 1 стрілецької роти не проведено, коефіцієнт морально - психологічного стану особового складу становить 0,64 та оцінюється як «критичний», керівництво підрозділом командуванням батальйону втрачено та контроль відсутній.

Службовим розслідуванням встановлено, що в порушення своїх посадових обов`язків та статутних вимог, позивач:

- не знав дійсного морально-психологічного стану в підрозділах, що підтверджено фактом тривалого (більше півроку) критичного конфлікту в колективі першої стрілецької роти та відсутністю будь-яких дій з боку позивача по його урегулюванню;

- не вчинив конкретних заходів щодо профілактики та недопущення вчинення правопорушень у військовому колективі, не створив систему в роботі по виявленню ризиків правопорушень;

- не доповідав командирові батальйону та заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про наявний конфлікт в колективі першої стрілецької роти.

З акту службового розслідування та додатків до нього слідує, що в ході його проведення позивачем надавались поясненнях, у яких він повідомив, що оцінювання морально-психологічного стану військовослужбовців проводив, однак пропозицій командиру Військової частини НОМЕР_2 щодо підняття та покращення морально-психологічного стану особового складу 1 стрілецької роти не надавав.

Спростовуючи вказані висновки службового розслідування позивач вказує, що на виконання статті 73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ним організовувано та проводились роз`яснення законодавства щодо додержання військовослужбовцями його вимог, а саме: з сержантом ОСОБА_6 , як з головним сержантом 1 стрілецької роти, позивачем проведено бесіди додержання вимог законодавства, що відображено в Журналі доведення статей кримінального Кодексу щодо військових злочинів (по номенклатурі за 2024 рік № 65) та Журналі доведення статей військових адміністративних правопорушень (по номенклатурі за 2024 рік № 66).

Такі покликання сторони позивача суд оцінює критично, оскільки такі заходи зі сторони позивача не свідчать про вжиття належних та достатніх заходів в межах чітко відведених йому посадових обов`язків для вирішення реального конфлікту, який існував між лейтенантом ОСОБА_8 та сержантом ОСОБА_6 та який, як наслідок, призвів до тяжких наслідків, а саме: загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ..

Жодного документального підтвердження проведених позивачем заходів щодо вивчення та аналізу морально-психологічного стану підрозділів, чи подання допомоги командирам, начальникам родів військ і служб у поліпшенні морально-психологічного клімату у колективі Військової частини НОМЕР_2 , - сторонами не представлено, а судом не здобуто.

Також суду не надано доказів того, що позивач доповідав командирові про результати організації заходів з морально-психологічного забезпечення з урахування реально існуючого в колективі конфлікту, який призвів до тяжких наслідків, як і не надав докази в підтвердження заходів здійснення фахівцями структур морально-психологічного забезпечення.

Як вже зазначалось судом у Порядку №608 закріплено право військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять.

Однак, як слідує з Бланку отримання пояснень майора ОСОБА_1 (позивача) та його пояснень (арк. справи 76-78), окрім цитування своєї посадової інструкції, а також вказівки на проведення бесід із сержантом ОСОБА_6 , - позивач жодних клопотань для зібрання додаткових доказів у підтвердження виконання свої посадових обов`язків не заявляв, як і не надав таких з власної ініціативи, будь-яких зауважень чи пропозицій щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять (зокрема і в частині об`єктивного з`ясування обставин вини позивача про які він вказує у позовній заяві) не висловлював.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, Розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №53од від 16.07.2024, за порушення вимог статей 11, 16, 30, 36, 58, 59, 70, 71 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, заступника командира військової частини НОМЕР_2 , майора ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_2 неукомплектована особовим складом, на низькому рівні проведено заходи підготовки за напрямком морально - психологічного забезпечення, низький рівень морально - психологічного забезпечення, що привело до загибелі лейтенанта ОСОБА_3 , тимчасово виконуючого обов`язки командира 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , - притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення-попередити про неповну службову відповідність.

При цьому слід відмітити, що за результатами розгляду скарги позивача командування Військової частини НОМЕР_1 , наказом №377 від 30.09.2027 внесено зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.07.2024 №53од, та виклало в іншій редакції перелік статтей, зокрема, добавлено статті 72 та73, замість статтей 70 та 71 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Надаючи оцінку правомірності накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про службову невідповідність суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності, враховуючи обставини скоєння правопорушення, ступінь вини, попередню поведінку порушника та розмір завданих державі та іншим особам збитків. Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовці, які порушують військову дисципліну або громадський порядок, мають притягатися до дисциплінарної відповідальності. На них можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Так, відповідно пункту «ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту ЗС України до позивача може бути застосоване дисциплінарне стягнення - «попередження про службову невідповідність».

Судом встановлено, що з урахуванням зазначених вимог і обмежень, командиром Військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення накласти на позивача дисциплінарне стягнення - «попередження про службову невідповідність».

Підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.10.2021 у справі №460/2869/18, яку суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує.

Суд зазначає, що висновок службового розслідування лише фіксує певні обставини та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Висновок службового розслідування, не породжує певних правових наслідків, його результати не мають обов`язкового характеру для позивача, а є лише передумовою для прийняття уповноваженим суб`єктом відповідного рішення. Висновок службового розслідування не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії. Він не може створювати нових правових норм, доповнювати чи змінювати чинне законодавство та не має обов`язкового характеру для суб`єкта по відношенню, до якого він винесений.

Таким чином, оскаржуваний висновок не має обов`язкового характеру і не набуває статусу рішення у розумінні статті 19 КАС України, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування Акту службового розслідування 16.07.2024 в частині, що стосується позивача, - задоволенню не підлягає.

Подібна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 02.10.2019 у справі № 821/2137/15-а, від 31.05.2022 у справі № 280/5247/20.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивач в поданій ним позовній заяві жодним чином не спростував обставин, встановлених у акті службового розслідування, а відтак позовні вимоги та доводи позивача є такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, в той час як матеріалами службового розслідування в повній мірі встановлено, що позивач в порушення статутних вимог та своїх посадових обов`язків не знав дійсного морально-психологічного стану в підрозділах, що підтверджено фактом тривалого (більше пів року) критичного конфлікту в колективі першої стрілецької роти та відсутністю будь-яких дій з боку позивача щодо його урегулюванню, не доповідав командирові батальйону та заступникові командира з морально-психологічного забезпечення вищої ланки управління про наявний конфлікт в колективі першої стрілецької роти, що як наслідок стало одним із чинників вчинення кримінального правопорушення та загибелі військовослужбовця.

Суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Військова частина НОМЕР_2 про визнати протиправним та скасування (в частині) акту службового розслідування та визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу №53од від 16 липня 2024 року, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 );

відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 );

третя особа: - Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ) .

Головуючий суддяМірінович У.А.