Рішення

від 23.12.2024 по справі 620/13446/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року м.ЧернігівСправа № 620/13446/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Клопота С.Л.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» та просить наступне:

1)Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» (вул. Низгірецька 1, м. Бердичів, Житомирська обл., інд. 13306, код ЄДРПОУ 08563330) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.08.2024.

2)Зобов`язати Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)» (вул. Низгірецька 1, м.Бердичів, Житомирська обл., інд. 13306, код ЄДРПОУ 08563330) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 31.08.2024.

Ухвалою судді від 15.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.

Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2024, у справі №620/7883/24, задоволено позов ОСОБА_1 до Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Згідно рішення суду зобов`язано Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)» здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 29.01.2020 до 24.05.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294- ІХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення набрало законної сили.

Відповідач виконав рішення суду добровільно і 31.08.2024, на картковий рахунок позивача в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», надійшли грошові кошти у сумі 29010,33 грн.

06.09.2024 позивачем направлялась заява на електронну адресу відповідача з проханням нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

У строки, передбачені для надання відповіді на звернення, відповідачем не було надано відповідь на заяву від 06.09.2024.

Не погодившись з цим, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Звертаючи увагу на постанову Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №240/18489/23, якою врегульовано аналогічні правовідносини та яка посилається на постанову Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20, якою було вирішено питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.

У справі №560/8194/20 судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Таким чином, невиплата мені у місяці, в якому проведено виплату заборгованості вищезгаданої компенсації, автоматично слід розглядати як відмову від виплати такої компенсації відповідачем, що є порушенням моїх прав.

Крім того, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, прошу суд врахувати наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі № 2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст.4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що у разі несвоєчасної виплати грошового забезпечення (що протиправно було вчинено відповідачем) провадиться компенсація відповідно до діючого законодавства. Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Тотожна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.

Крім того, з метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв Постанову №159 від 21.02.2001, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).

Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.

У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі ДУ «БВК (№70) на виконання рішення суду).

Таким чином, з огляду на невиплату належного позивачу грошового забезпечення у повному обсязі з 29.01.2020 (як встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі №620/7883/24), суд дійшов переконання, що вважаю позивач має право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення, у зв`язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 31.08.2024.

За таких підстав слід зобов`язати Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 31.08.2024.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Підстави для повернення судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» (вул. Низгірецька, 1,м. Бердичів,Бердичівський р-н, Житомирська обл.,13306) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Бердичівська виправна колонія (№70)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.08.2024.

Зобов`язати Державну установу «Бердичівська виправна колонія (№70)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати - 31.08.2024.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 грудня 2024 року.

Суддя Сергій КЛОПОТ