Рішення

від 24.12.2024 по справі 620/13069/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року Чернігів Справа № 620/13069/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач), у якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області, як до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 щодо визначення податкових зобов`язань сплати земельного податку з фізичних осіб, а саме: податкове повідомлення-рішення від 07.06.2024 року №9213/Ж10/25-01-24-08 за 2021 рік в сумі 25268 грн. 25 коп. - плата за землю площею 15,0 га кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814627-2408-2504- UA74040070000086652 за 2023 рік в сумі 3599 грн. 89 коп. - плата за землю площею 15,0 га кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814449-2408-2504- UA74040070000086652 за 2024 рік в сумі 3793 грн. 80 коп. - плата за землю площею 15,0 га кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №815191-2408-2504- UA74040070000086652 за 2021 рік в сумі 15007 грн. 49 коп. - плата за землю площею 34,9 та кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814448-2408-2504- UA74040070000086652 за 2024 рік в сумі 8826 грн. 91 коп. плата за землю площею 34,9 га кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814628-2408-2504- UA74040070000086652 за 2023 рік в сумі 8375 грн. 74 коп. плата за землю площею 34,9 га кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства;

стягнути на користь позивача з відповідача кошти у сумі 50000,00 грн на відшкодування позивачу моральної шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки податкові зобов`язання визначено не тому суб`єкту, який є землекористувачем. Позивач ОСОБА_1 з моменту реєстрації селянського фермерського господарства ФГ ВТФ «Борзна-Агросервіс» втратив статус землекористувача, а такий статус з моменту реєстрації перейшов до господарства ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ВИРОБНИЧО-ТОРГОВА ФІРМА «Борзна-АГРОСЕРВІС», що підтверджується доповненням до Статуту ФГ ВТФ «Борзна- Агросервіс» від 07.10 2009. Тобто, обов`язок внесення плати за землю має фермерське господарство, ВТФ «Борзна-Агросервіс», а не позивач, фізична особа ОСОБА_1 . З моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Також вказує, що Головним управлінням ДПС у Чернігівській області позивачу завдано моральної шкоди на суму 50000,00 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначає, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та даних Державного земельного кадастру України земельні ділянки площею 15 га (кадастровий номер 7420810100:06:000:2077, цільове призначення - для ведення фермерського господарства) та площею 34,9 га (кадастровий номер 7420884400:02:000:1221, цільове призначення для ведення фермерського господарства) перебувають на праві постійного користування у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідно ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковуються наступні земельні ділянки: кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 для ведення фермерського господарства площею 15 га, за адресою Чернігівська область, Борзнянський район, Борзнянська міська рада та кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 для ведення фермерського господарства площею 34,9 га, за адресою Чернігівська область, Борзнянський район, Оленівська сільська рада. За вказані земельні ділянки 06.06.2024 року, з урахуванням строків давності встановлених ст. 102 Кодексу, проведено обчислення земельного податку за 2021, 2023 та 2024 роки. Відповідно інформації ІКС «Податковий блок» ОСОБА_1 засновник, керівник ФГ ВТФ "БОРЗНА - АГРОСЕРВІС" (22820850), основний вид діяльності «Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур» (КВЕД 01.11). ФГ ВТФ "БОРЗНА - АГРОСЕРВІС" платник єдиного податку 3 групи. Оскільки платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, то фізична особа (засновник фермерського господарства), що отримала правовстановлюючий документ на земельну ділянку, в якому визначено цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, сплачує земельний податок за вказану земельну ділянку. Враховуючи зазначене вище, в червні 2024 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 сформовані податкові повідомлення-рішення по земельному податку з фізичних осіб за 2021, 2023, 2024 роки, які направлені платнику та вручені відділенням поштового зв`язку особисто під підпис 18.06.2024. Також відповідач вказує, що відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодних доказів завдання саме відповідачем моральної шкоди, а також не доведено її завдання саме у заявленому розмірі.

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій зазначені аналогічні обставини, викладені в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як слідує з матеріалів справи згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та даних Державного земельного кадастру України земельні ділянки площею 15 га (кадастровий номер 7420810100:06:000:2077, цільове призначення - для ведення фермерського господарства) та площею 34,9 га (кадастровий номер 7420884400:02:000:1221, цільове призначення для ведення фермерського господарства) перебувають на праві постійного користування у ОСОБА_1 .

Відповідно ІКС «Податковий блок» за ОСОБА_1 обліковуються наступні земельні ділянки: кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 для ведення фермерського господарства площею 15 га, за адресою Чернігівська область, Борзнянський район, Борзнянська міська рада та кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 для ведення фермерського господарства площею 34,9 га, за адресою Чернігівська область, Борзнянський район, Оленівська сільська рада.

Також як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 - засновник, керівник ФГ ВТФ "БОРЗНА - АГРОСЕРВІС" (22820850), основний вид діяльності «Вирощування зернових культур (крiм рису), бобових культур i насiння олiйних культур» (КВЕД 01.11). ФГ ВТФ "БОРЗНА - АГРОСЕРВІС" платник єдиного податку 3 групи.

Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

від 07.06.2024 №9213/Ж10/25-01-24-08 за 2021 рік на суму 25268,25 грн;

від 06.06.2024 №814627-2408-2504-UA74040070000086652 за 2023 рік на суму 3599,89 грн;

від 06.06.2024 №814449-2408-2504-UA74040070000086652 за 2024 рік на суму 3793,80 грн;

від 06.06.2024 №815191-2408-2504-UA74040070000086652 за 2021 рік на суму 15007,49 грн;

від 06.06.2024 №814448-2408-2504-UA74040070000086652 за 2024 рік на суму 8826,91 грн;

від 06.06.2024 №814628-2408-2504-UA74040070000086652 за 2023 рік на суму 8375,74 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішення позивачем 08.08.2024 подано скаргу, однак листом від 10.09.2024 Головне управління ДПС у Чернігівській області повідомило позивача про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Згідно з п. 288.1 - 288.3 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Положеннями п. 286.1 ст. 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки, а платником орендної плати є орендар такої земельної ділянки. У разі несплати орендарем обов`язкових платежів з орендної плати за землю, контролюючий орган зобов`язаний здійснити нарахування сум податку.

Об`єктом плати за землю в даних правовідносинах є земельні ділянки, надані в постійне користування з метою створення фермерського господарства, та фактично використовуються фермерським господарством, яке реалізуючи права фактичного землекористувача має обов`язок внесення плати за землю.

Частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, суд зазначає, що Верховний Суд ухвалою від 16 травня 2024 року справу за позовом фізичної особи до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Верховний Суд у цій ухвалі покликався на те, що відсутність сталої та послідовної судової практики щодо того, хто ж виступає платником орендної плати (засновник, який уклав договір оренди, чи фермерське господарство, яке безпосередньо використовує земельну ділянку) є одним з аспектів, що свідчить про наявність виключної правової проблеми з означеного питання.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 червня 2024 року визнала, що наведене в ухвалі Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 травня 2024 року обґрунтування наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, не створює підстави для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/6885/23.

У цій ухвалі від 13 червня 2024 року підкреслено, що Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17, від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, № 695/1275/17, від 16 січня 2019 року у справі у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 628/776/18, від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц.

З урахуванням цього Велика Палата Верховного Суду справу № 320/6885/23 за позовом фізичної особи повернула до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у цій справі в ухвалі вказала на те, що вже викладала правовий висновок у подібних правовідносинах у вищенаведених справах.

Так, відповідно до положень статті 121 Земельного кодексу України (у відповідній редакції; далі також - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

З наведеного нормативного регулювання слідує, що на час надання земельної ділянки така земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (який втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України «Про фермерське господарство») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним до 2003 року, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.

Згідно із Законом України «Про фермерське господарство», прийнятим 19 червня 2003 року, Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Так, відповідно до висновків, наведених у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18, на яку, зокрема послалась Велика Палата Верховного Суду у цій справі за позовом фізичної особи, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 ГК України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України.

Подібні за змістом висновки викладені й у інших постановах Великої Палати Верховного Суду, на які послалась остання в ухвалі у цій справі за позовом фізичної особи, зокрема у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/92/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17.

У пунктах 6.22 та 6.23 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності. Таке фермерське господарство створюється після отримання громадянином земельної ділянки в оренду. З моменту створення цього фермерського господарства та його державної реєстрації до нього переходять права й обов`язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі. В цьому випадку не відбувається відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки, а здійснюється встановлений нормами перехід прав та обов`язків орендаря земельної ділянки від громадянина до створеного ним фермерського господарства. При цьому такий перехід відбувається в силу вищенаведених норм Закону України «Про фермерське господарство» та не потребує вчинення сторонами орендних правовідносин будь-яких додаткових дій, у тому числі укладення додаткових угод.

Тобто усталена практика Великої Палати Верховного Суду пов`язує момент набуття фермерським господарством прав та обов`язків орендаря земельної ділянки саме з моментом державної реєстрації фермерського господарства. Після такої реєстрації відбувається фактична заміна орендаря і саме з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Отже, в силу наведених підходів, у разі створення фермерського господарства саме останнє виступає суб`єктом взаємовідносин щодо оренди, а тому за логікою таких висновків саме воно має й нести обов`язки щодо сплати відповідної орендної плати. В інакшому випадку поглиблюється правова невизначеність, адже всі права та обов`язки щодо відповідної земельної ділянки правомочне реалізовувати фермерське господарство, однак орендну плату вносить засновник цього господарства.

З урахуванням цього та висновків Великої Палати Верховного Суду суд вважає, що позивачу нараховані зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, ухвалених без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України.

Зважаючи на наведене, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та мають бути скасованими.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 320/6885/23.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.

Так, статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту завдання йому відповідачем саме моральної шкоди.

При цьому сам лише факт винесення спірних податкових повідомлень-рішень не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частини третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області, як до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 щодо визначення податкових зобов`язань сплати земельного податку з фізичних осіб, а саме: податкове повідомлення-рішення від 07.06.2024 року №9213/Ж10/25-01-24-08 за 2021 рік в сумі 25268 грн. 25 коп. - плата за землю площею 15,0 га кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814627-2408-2504- UA74040070000086652 за 2023 рік в сумі 3599 грн. 89 коп. - плата за землю площею 15,0 га кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814449-2408-2504-UA74040070000086652 за 2024 рік в сумі 3793 грн. 80 коп. - плата за землю площею 15,0 га кадастровий номер 7420810100:06:000:2077 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №815191-2408-2504-UA74040070000086652 за 2021 рік в сумі 15007 грн. 49 коп. - плата за землю площею 34,9 та кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814448-2408-2504-UA74040070000086652 за 2024 рік в сумі 8826 грн. 91 коп. плата за землю площею 34,9 га кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства; податкове повідомлення-рішення від 06.06.2024 року №814628-2408-2504-UA74040070000086652 за 2023 рік в сумі 8375 грн. 74 коп. плата за землю площею 34,9 га кадастровий номер 7420884400:02:000:1221 цільове призначення яких - для ведення фермерського господарства.

В решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124.

Повне судове рішення складено 24.12.2024.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО