Ухвала

від 17.12.2024 по справі 760/29399/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/29399/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/7715/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого ВПО та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні №42023110000000269 від 18.08.2023 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 рокузадоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 діб, в межах строку досудового розслідування, та продовжено строк дії обраного підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.12.2024 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покладено на Київську обласну прокуратуру.

Строк дії ухвали визначено до 26.12.2024 року.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про продовження до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відмовити. У випадку відмови у скасуванні ухвали слідчого судді від 22 листопада 2024 року в частині зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК, просив визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді в частині як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є необґрунтованою та немотивованою, а тому підлягає безумовному скасуванню.

Апелянт зазначає, що слідчим суддею не проаналізовано те, що зі змісту клопотання та доданих до нього документів вбачається, що сторона обвинувачення не має достатніх доказів того, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор.

Крім того зазначає, що всупереч вимог ст. 199 КПК України органом досудового розслідування у клопотанні не наведено обставин, які свідчать про те, що раніше заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Вказує, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання в квартирі, власником якої він є, за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, підозрюваний має декілька об`єктів нерухомості в місті Києві, в тому числі й на праві сумісної власності з його дружиною вищезазначену квартиру, де він проживає. Отже, всі його майнові інтереси зосереджені в Україні.

Щодо можливості ОСОБА_7 через свій вік виїхати за кордон, захисник зазначає, що на сьогодні вказаний ризик може бути повністю нівельований покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

На переконання сторони захисту, ризик знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України), слідчим взагалі нічим не аргументується, окрім посилання на те, що «...перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_7 може знищити докази своєї злочинної діяльності...».

Разом з тим, зміст клопотання свідчить про те, що за позицією сторони обвинувачення винуватість підозрюваного ґрунтується на протоколі огляду мобільних телефонів, які вилучені, та сайтів, які знищити, приховати неможливо, протоколами НСРД, які теж вже проведено та особі повідомлено про цей факт. Так само 26.09.2024 року за місцем проживання підозрюваного проведено обшук, де вилучено його мобільні телефони та ноутбук. Тобто, всі можливі речові докази стороною обвинувачення вже вилучено.

Крім того, серед задекларованих стороною обвинувачення процесуальних дій, необхідних для завершення досудового розслідування, не передбачено жодної, яка б мала на меті відшукати, вилучити речові докази або інші документи.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконний вплив на свідка), мотивується тим, що підозрюваному надано копії відповідних документів із зазначенням анкетних даних свідків та понятих, а отже він може незаконно впливати на них. Разом з тим, відповідно до матеріалів кримінального провадження на сьогодні під час досудового розслідування допитано лише одного свідка - ОСОБА_11 . Водночас, з одного боку, стороною обвинувачення не надано жодних фактичних відомостей щодо того, що ОСОБА_7 намагався вплинути на цього свідка; з іншого, цей свідок жодних показань в частині існування загроз, впливу на нього не дав.

Апелянт зазначає, що ризик можливості перешкоджати розслідуванню іншим чином прокурором обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 вчинив пособництво державі агресору та має «організаційні здібності» і може вплинути на інших співучасників злочину. Разом із цим, кримінальне провадження триває вже понад рік, а це означає, що орган досудового розслідування мав достатньо сил та часу для збирання доказів, шляхом проведення необхідних слідчих та процесуальних дій, результати яких можуть бути використані для встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та матимуть значення для розгляду справи по суті. Більш того, серед задекларованих слідчим процесуальних дій, що обґрунтовують необхідність продовження строків досудового розслідування, слідчі дії, спрямовані на встановлення інших співучасників злочину, відсутні.

Також апелянт вказує, що слідчим наявність ризику вчиняти інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що підозрюваний «добре усвідомлений у механізмі здійснення пособництва окупаційній адміністрації» та отримує прибуток від злочинної діяльності.

Разом із цим, всі ці відомості спростовуються матеріалами кримінального провадження, бо жодних конкретних фактів в ході розслідування не встановлено.

Таким чином, на переконання апелянта, попри відсутність будь-яких прямих доводів щодо наявності хоча б одного з заявлених стороною обвинувачення ризиків, слідчим суддею необґрунтовано встановлено наявність ризиків та безальтернативно застосовано найсуворіший запобіжний захід до підозрюваного.

Апелянт стверджує, що ні прокурором у ході звернення з клопотанням, ні слідчим суддею під час судового розгляду не було проаналізовано обставини, які повинні враховуватися під час обрання запобіжного заходу (ст. 178 КПК України).

Захисник посилається на те, що жоден з наданих слідчому судді доказів не підтверджує причетність підозрюваного до інкримінованого йому злочину, передбаченого ст. 111-2 КК України.

Крім того зазначає, що слідчим суддею не враховано вік та стан здоров`я підозрюваного, якому 62 роки, в нього діагностовано захворювання: неврологічні (ураження судин мозку з гіпертензією, хронічна ішемія головного мозку, цереброваскулярна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія 1-2 ст. судинного генезу з вистибуло-атактичним, астено-органічним синдромом, епізод транзиторної глобальної амнезії); ендокринологічні (гіпотиреоз); кардіологічні (гіпертонічна хвороба II ст., атеросклеротичний кардіосклероз). Тому, через поганий стан здоров`я ОСОБА_7 потребує догляду лікаря та постійного прийому ліків.

Апелянт вказує, що в період перебування під вартою стан здоров`я ОСОБА_7 значно погіршився. Відповідно до даних Медичного центру «Універсальна клініка «Оберіг» за результатами обстеження 15.11.2024 року в ОСОБА_7 діагностовано генералізований тривожний розлад, високий ризик артеріальної гіпертензії III ступеня, нестенозуючий атеросклероз, гіпотериоз середньої важкості.

Слідчим суддею не проаналізовані обставини щодо міцності соціальних зв`язків підозрюваного у місті його постійного проживання, в тому числі й наявність утриманців, а також репутація підозрюваного. Так, ОСОБА_7 має постійне місце свого проживання ( АДРЕСА_1 ), де проживає разом із дружиною ОСОБА_7 , 1962 року народження. За місцем проживання характеризується позитивно. Також підозрюваний має сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та онука - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім цього, на матеріальному утриманні підозрюваного перебуває його матір ОСОБА_14 , 1941 року народження, яка зареєстрована як вимушено переміщена особа за адресою місця проживання ОСОБА_7 .

Крім того, захисник у скарзі посилається на те, що судом невмотивовано відмовлено в застосуванні до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

На переконання апелянта, з наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження очевидно, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні та навпаки є наявними обставини, що свідчать про безпідставність застосування найсуворішого запобіжного заходу до ОСОБА_7 .

Апелянт вважає, що слідчим суддею повинно було бути розглянуто питання щодо визначення розміру застави у випадку задоволення клопотання прокурора. Більш того, розмір застави повинен бути визначений, з огляду п. 3 ч. 5 ст. 183 КПК України, у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як підстав для застосування виключного розміру застави прокурором не наведено.

Посилаючись на вказані обставини, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , просив скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого. У випадку відмови у скасуванні ухвали слідчого судді, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, просив визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000269 від 18.08.2023 року за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.

Згідно долучених до клопотання матеріалів, 26.09.2024 року, об 11.33 год. ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Того ж дня, 26.09.2024 року ОСОБА_7 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.09.2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 23.11.2024 року включно, без визначення розміру застави.

20.11.2024 року постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023110000000269 від 18.08.2023 року до трьох місяців, тобто до 26.12.2024 року включно.

18.11.2024 року старший слідчий слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023110000000269 від 18.08.2023 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 2 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що слідчим управлінням Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42023110000000269 від 18.08.2023 за підозрою ОСОБА_7 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , починаючи з 1996 року є засновниками ряду підприємств, розташованих на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ та Луганській області, які спеціалізуються на роздрібній торгівлі пальним, надання в оренду автомобілів i легкових автотранспортних засобів, оптовій та роздрібній торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів та інше.

Так, встановлено, що 06.02.1996 року, за адресою: 91021, Україна, Луганська область, місто Луганськ, вулиця Павловская, будинок 2-В, зареєстровано ТОВ «Східні ресурси» (код ЄДРПОУ: 24049643), види діяльності вказаної юридичної особи є роздрібна торгівля пальним, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна тощо. Згідно зі статутними документами засновниками і кінцевими бенефіціарними власниками вказаного підприємства є зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_15 .

Також, встановлено, що 10.03.1998 року, за адресою: 91047, Україна, Луганська область, місто Луганськ, вулиця Оборонная, будинок, 72-Б, зареєстровано ТОВ «ЛАКК» (код ЄДРПОУ: 23489498), види діяльності вказаної юридичної особи є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів тощо. Згідно зі статутними документами засновниками і кінцевими бенефіціарними власниками вказаного підприємства є зокрема ОСОБА_7 та ОСОБА_15 .

Крім того, 30.11.2006 року, за адресою: 91008, Україна, Лутугинський район, Луганська область, сільрада Веселотарасівська, «Студентський» Житловий Масив, вулиця Університетська, будинок 2, зареєстровано ТОВ «ПРАЙМ КАР»» (код ЄДРПОУ: 34721162), види діяльності вказаної юридичної особи є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами тощо. Згідно зі статутними документами засновниками і кінцевими бенефіціарними власниками вказаного підприємства є ОСОБА_7 та ОСОБА_15 .

Надалі, 20.02.2014 року російською федерацією розпочато ведення агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, в тому числі, і шляхом вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію півострова Крим, захоплення державних установ та організацій, військових частин.

Постановою ради федерації федеральних зборів рф «Про використання збройних сил російської федерації на території України» від 01.03.2014 року № 48-СФ за результатами звернення президента рф, виходячи з інтересів безпеки життя громадян рф, особового складу військового контингенту збройних сил рф, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту рф на використання збройних сил рф на території України.

24.02.2022 року збройними силами російської федерації здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України та розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час триває.

У зв`язку з чим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжено і діє на даний час.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою російської федерації, а також установлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема Резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф та ін.)».

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року та постановою Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022 року з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків з державою-агресором.

Так, після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , у період з 24.02.2022 року до кінця 2023 року, перебуваючи на території України, достовірно знаючи про те, що на території України введено воєнний стан, а також про те, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 187 від 03.03.2022 року та постанови Правління Національного банку України за № 18 від 24.02.2022 року, з рф заборонено провадження будь-якої господарської діяльності та валютних розрахунків, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), переслідуючи корисливі мотиви, які виразились в отриманні економічної вигоди від здійснення торгівлі паливно-мастильними матеріалами на тимчасово окупованій території України, усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності на території держави-агресора, в тому числі надання матеріальних ресурсів у вигляді товарів, послуг і робіт та інших активів у вигляді грошових коштів, сплачених до державного бюджету рф, - є незаконним та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на користь рф, що в свою чергу сприятиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, попередньо обговоривши план дій, вирішили в обхід застосованих відносно держави-агресора Україною та США санкцій на ведення господарської діяльності з представниками окупаційної адміністрації держави-агресора, здійснити перереєстрацію підконтрольних їм підприємств, розташованих на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ та Луганській області, під систему оподаткування рф, тим самим продовжувати провадити господарську діяльність у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, забезпечувати російську економіку постійними надходженнями у вигляді податкових зобов`язань та зборів, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

Таким чином, у ОСОБА_7 та ОСОБА_15 виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору, тобто вчинення умисних дій з організації роботи підприємств, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів у вигляді товарів, послуг, робіт та інших активів у вигляді грошових коштів, сформованих з податкових зобов`язань та зборів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на пособництво окупаційній адміністрації держави-агресора і вчинення умисних дій з організації роботи підконтрольних підприємств, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора та її збройним формуванням (пособництво), з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів неможливо, ОСОБА_7 та ОСОБА_15 залучили до своєї протиправної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням довірених осіб, з числа діючих працівників належних їм підприємств, розташованих на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та Луганській області, які володіють організаторськими здібностями, здатні вирішувати поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, виконують усі накази та розпорядження, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо організації та здійснення господарської діяльності підконтрольних підприємств ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ЛАКК» та ТОВ «ПРАЙМ КАР».

Вищевказані особи, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, добровільно домовились про спільне вчинення злочину, а саме здійснення пособництва окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.

Разом з тим, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи, що провадження будь-якої господарської діяльності з державою-агресором, у тому числі надання товарів, послуг і робіт на користь збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора чи підприємств приватної та/або державної сфери економіки окупаційній адміністрації держави-агресора, є незаконною та призведе до сплати податкових зобов`язань та зборів на користь рф, що в свою чергу допомагатиме її економічному розвитку, буде спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора, а відтак сприятиме у здійсненні військової агресії проти України, для уникнення санкцій РНБО України розробили план дій, необхідний для досягнення мети протиправного механізму, який включав в себе залучення осіб з числа працівників їх компаній; визначення та розподіл функцій кожної особи, яка прийматиме участь у вказаній злочинній діяльності; вчинення дій щодо перереєстрації належних їм підприємств ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ЛАКК» та ТОВ «ПРАЙМ КАР» під систему оподаткування рф; реалізації товарів, послуг та робіт суб`єктам господарської діяльності окупаційної адміністрації держави-агресора.

Згідно розподілених ролей та функцій у вказаному протиправному механізмі, який спрямований на здійснення пособництва окупаційній адміністрації держави агресора та її збройним формуванням:

ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , як організатори протиправного механізму, будучи одними із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ООО «Восточные ресурсы», ООО «ПРАЙМ КАР» та ООО «ЛАКК», усвідомлюючи протиправність своїх дій, суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи, що вказані підприємства продовжують господарську діяльність у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора, а також приватними і державними суб`єктами господарювання рф, здійснювали контроль та організовували продаж товарів, надання послуг та виконання робіт належними їм підприємствами суб`єктам господарювання приватної та державної сфери економіки рф; надавали вказівки щодо ведення господарської діяльності у взаємодії з окупаційною адміністрацію держави-агресора; надавали вказівки та контролювали здійснення перереєстрації ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ЛАКК» та ТОВ «ПРАЙМ КАР» під систему оподаткування рф; контролювали виплату обов`язкових податкових платежів до державного бюджету рф ООО «Восточные ресурсы», ООО «ПРАЙМ КАР» та ООО «ЛАКК»; вчиняли інші організаційні дії спрямовані на пособництво державі-агресору;

невстановлені досудовим розслідуванням особи, які є працівниками належних та підконтрольних ОСОБА_7 та ОСОБА_15 підприємств, які розташовані на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та Луганській області, як пособники здійснювали підготовку документів, необхідних для перереєстрації ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ЛАКК» та ТОВ «ПРАЙМ КАР» під систему оподаткування рф; на виконання вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_15 здійснювали безпосередню реалізацію товарів, оброблення та формування замовлень, ведення господарсько-фінансової звітності підприємств ООО «Восточные ресурсы», ООО «ПРАЙМ КАР» та ООО «ЛАКК».

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.11.2022 року, з метою маскування ведення господарської діяльності на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та Луганській області, усвідомлюючи, що ведення такої господарської діяльності можливе лише у взаємодії представниками окупаційної влади держави-агресора, шляхом сплати податків, реалізації товарів на тимчасово окупованій території України та надання іншої допомоги, надали вказівку невстановленим досудовим розслідування особам, які перебувають на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та Луганській області про підготовку документів щодо перереєстрації ТОВ «Східні ресурси», ТОВ «ЛАКК» та ТОВ «ПРАЙМ КАР» під систему оподаткування рф, подання їх в органи окупаційної адміністрації «лнр» та продовження ведення господарської діяльності, з метою пособництва окупаційній адміністрації держави-агресор.

У подальшому, невстановлені особи, у період з 24.02.2022 року по 29.11.2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ та Луганській області, на виконання вказівок ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , здійснили перереєстрацію ТОВ «Східні ресурси» (код ЄДРПОУ: 24049643) (рос. реестр. ООО «Восточные ресурсы», ОГРН 1229400088312), ТОВ «Прайм Кар», ЄДРПОУ 34721162, (рос. реестр. ООО «ПРАЙМ КАР», ОГРН 1229400091348) та ТОВ «ЛАКК», код ЄДРПОУ 23489498, (рос. реестр. ООО «ЛАКК» ОГРН 1229400066246).

Таким чином, внаслідок вищевказаних протиправних дій ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, стало можливим продовження ведення господарської діяльності українських підприємств під системою оподаткування рф - ООО «Восточные ресурсы», ООО «ПРАЙМ КАР» та ООО «ЛАКК» з суб`єктами господарювання державної та приватної сфери економіки рф по роздрібній торгівлі пальним, надання в оренду автомобілів i легкових автотранспортних засобів, оптовій та роздрібній торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів та інші, а також сплата до бюджету рф податків, тобто передання активів державі агресору, які спрямовуються на розвиток військово-промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресора.

Зокрема, встановлено, що на виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, з метою здійснення пособництва окупаційній адміністрації держави-агресора, у період часу 01 січня 2023 по 31 грудня 2023, організовував та контролював надання товарів, послуг та робіт суб`єктам господарювання приватної та державної сфери економіки рф, а також контролював своєчасну сплату податкових зборів до державного бюджету рф з власних підприємств ООО «Восточные ресурсы», ООО «ПРАЙМ КАР» та ООО «ЛАКК».

При цьому, встановлено, що у 2023 році ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, на виконання спільного злочинного умислу, спрямованого на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з організації роботи підконтрольних компаній, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора, організував надання товарів, послуг і робіт з ООО «Восточные ресурсы», ООО «ПРАЙМ КАР» та ООО «ЛАКК» суб`єктам господарювання державної та приватної сфери економіки рф, а також передачі інших активів у вигляді грошових коштів, сформованих з податкових зобов`язань та зборів представникам держави-агресора, внаслідок чого до бюджету держави-агресора останнім перераховано грошові кошти у сумі 61 698 209 рублів, що відповідно до офіційно встановленого середнього курсу Національного банку України станом на 31.12.2023 року становило 26 128 805,1971 грн., чим здійснив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі інших активів державі агресору у вигляді грошових коштів, отриманих як прибуток представниками держави-агресора на визначену суму.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.11.2022 року, після перереєстрації належного та підконтрольного їм підприємства, розташованого на тимчасово окупованій території України у м. Луганськ - ТОВ «Східні ресурси» (код ЄДРПОУ: 24049643) (рос. реестр. ООО «Восточные ресурсы», ОГРН 1229400088312), розуміючи, що у зв`язку з повномасштабним вторгнення зс рф на територію України, вказане підприємство перебуває у зоні ведення бойових дій, з метою безперешкодного продовження ведення господарської діяльності з окупаційною адміністрацією держави агресора, вирішили залучити охорону з числа представників збройних формувань держави-агресора, чим здійснити пособництво збройним формуванням держави-агресора.

Так, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.11.2022 року, на виконання спільного злочинного плану, вступив в злочинну змову з представниками окупаційної адміністрації держави агресора та збройними формуваннями держави агресора, а саме фгку «уво войск национальной гвардии по лнр», діяльність якої спрямована на забезпечення громадського порядку та безпеки, на яких згідно домовленості покладались функції забезпечення охорони підконтрольного ОСОБА_7 та ОСОБА_15 підприємства ООО «Восточные ресурсы», його офісних та складських приміщень, а також об`єктів надання послуг із забезпечення паливно-мастильними матеріалами (АЗС) для окупаційної адміністрації держави агресора, збройних формувань та суб`єктів господарювання приватної та державної сфери економіки держави-агресора.

Крім того, ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, будучи одним із засновників та кінцевих бенефіціарних власників ООО «Восточные ресурсы», усвідомлюючи протиправність своїх дій, суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а також усвідомлюючи, що вказане підприємство продовжує господарську діяльність у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави-агресора та перебуває під охороною збройних формувань держави-агресора, здійснював контроль за забезпеченням охорони вказаного підприємства, а також контролював та організовував через довірених йому осіб, виплату збройним формування держави-агресора грошових коштів за надання послуг охорони, розуміючи, що вказані грошові кошти будуть спрямовуватись на розвиток військово-промислового комплексу рф, забезпечення військових потреб та збільшення військового потенціалу країни-агресор.

В свою чергу, встановлено, що з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року, представниками збройних формувань держави-агресора, а саме фгку «уво войск национальной гвардии по лнр» здійснювалась охорона належного та підконтрольного ОСОБА_7 та ОСОБА_15 підприємства ООО «Восточные ресурсы», чим забезпечувалось його функціонування та продовження ведення господарської діяльності з окупаційною адміністрацією держави агресора.

Так, внаслідок зазначених вище протиправних дій ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період часу з 01 січня 2023 по 31 грудня 2023 року, з рахунку належного та підконтрольного їм підприємства ООО «Восточные ресурсы» було перераховано на рахунок фгку «уво войск национальной гвардии по лнр» грошові кошти у розмірі 460 265 рублів, що станом на 31.12.2023 за курсом валют Національного банку України становило 194 919,34 грн., за надання послуг охорони, чим було здійснено передача інших активів (грошових коштів) збройним формуванням держави-агресор.

Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у пособництві державі-агресору, а саме умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільного збору, підготовки, передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді грошових коштів, представникам збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

26.09.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Слідчий вказує, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами оглядів мобільних телефонів та сайтів; протоколом обшуку, протоколами допитів свідків; повідомленнями про підозру; протоколом допиту підозрюваного; протоколом затримання підозрюваного; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.09.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 23.11.2024 року включно.

Однак, на даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_16 .

Обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали слідчого судді про тримання особи під вартою є необхідність проведення ряду слідчих та процесуальних дій, а саме:

- отримати висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо технічних пристроїв, вилучених в ході проведення обшуку за адресою проживання підозрюваного ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_7 ;

- провести огляд інформації, отриманої за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо технічних пристроїв вилучених в ході проведення обшуку за адресою проживання підозрюваного ОСОБА_7 та його дружини ОСОБА_7

- отримати висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо технічних пристроїв, вилучених в ході проведення обшуку за адресою проживання підозрюваного ОСОБА_15 ;

- провести огляд інформації, отриманої за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо технічних пристроїв, вилучених в ході проведення обшуку за адресою проживання підозрюваного ОСОБА_15

- отримати висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо технічних пристроїв, вилучених в ході проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ;

- провести огляд інформації, отриманої за результатом проведення комп`ютерно-технічної експертизи щодо технічних пристроїв, вилучених в ході проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_17 та ОСОБА_18 ;

- провести допити в якості свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_7 та ОСОБА_19 ;

- встановити свідків кримінального правопорушення з числа осіб, що спілкуються з фігурантами кримінального провадження, допитати останніх в якості свідків;

- провести повторний допит підозрюваних ОСОБА_7 та ОСОБА_15 ;

- провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність в ході виконання вищезазначених слідчих дій;

- виконати, відповідно до положень cт.ст. 290, 291 КПК України усі необхідні процесуальні дії щодо відкриття матеріалів кримінального провадження.

Слідчий вказав, що результати вказаних слідчих та процесуальних дій мають суттєве значення для досудового розслідування та подальшого судового розгляду, оскільки з них буде отримано відомості, які будуть використані як доказ факту та обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження та встановити коло осіб, причетних до його вчинення, а також надати оцінку доказам.

Вказані слідчі та процесуальні дії не могли бути виконані слідчими раніше з об`єктивних причин, а саме через їх значну кількість, необхідність забезпечення під час досудового розслідування послідовності проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, без результатів яких не можливо повно, об`єктивно і всебічно дослідити всі обставини кримінального провадження, необхідність зібрання значної кількості доказів, умовами роботи під час воєнного стану, надмірної завантаженості експертних установ.

На думку слідчого, встановлені при застосуванні запобіжного заходу ризики не зменшилися та запобігання їм можливе лише при продовженні строку запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_7 у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам. Зокрема, звертає увагу на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі його засудження. Це все, на переконання слідчого, свідчить про те, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та/чи суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, може знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; може впливати на свідків, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто може зникнути та перебувати у розшуку тривалий час; може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При цьому, слідчий вказує, що більш м`які запобіжні заходи, застосовані до ОСОБА_7 , не можуть забезпечити належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та його належну поведінку, а також запобігти вище зазначеним ризикам.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 рокузадоволено клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_10 , про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк 60 діб, в межах строку досудового розслідування, та продовжено строк дії обраного підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі, в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.12.2024 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покладено на Київську обласну прокуратуру.

Строк дії ухвали визначено до 26.12.2024 року.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:

1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;

2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.

Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України, що підтверджується фактичними даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.

Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами оглядів мобільних телефонів та сайтів; протоколом обшуку, протоколами допитів свідків; повідомленнями про підозру; протоколом допиту підозрюваного; протоколом затримання підозрюваного; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Також, всупереч твердженням апелянта, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111-2 КК України є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а також з огляду на характер та наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.

Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вище вказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, та всупереч твердженням апелянта, обґрунтувавши це тим, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Колегія суддів також враховує, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.

Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

З наведених підстав, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Посилання апелянта на те, що підозрюваний має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною, має сина та онука, на матеріальному утриманні підозрюваного перебуває його матір - ОСОБА_14 , 1941 року народження, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров`я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність в оскаржуваній ухвалі слідчого судді мотивів незастосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.

Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв`язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22 листопада 2024 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4