Рішення

від 03.10.2024 по справі 752/11775/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11775/24

Провадження № 2/752/5393/24

Заочне Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Ахмеяна Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

в с т а н о в и в:

у травні 2024 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.07.2014 року ТОВ «Теплопостачсервіс» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та надає зазначені послуги, в тому числі і в будинку АДРЕСА_1 , у якому ОСОБА_1 є власником квартири № 335 та споживачем житлово-комунальних послуг. Позивач нараховує плату за послуги, а також формує і надає споживачу рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема - рахунки на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води. Між позивачем і відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води не укладався. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідно до умов публічного договору приєднання про надання послуг з постачання гарячої води та публічного договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, розміщених на сайті товариства, з 22.02.2022 плата виконавця послуг включає, в тому числі плату за абонентське обслуговування. Відповідач не виконує належним чином своїх зобов`язань з оплати вказаних послуг, внаслідок чого, на момент звернення позивача до суду утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2021 року по березень 2024 року в розмірі 28270,98 гривень; за послуги з постачання гарячої води за період з листопада 2023 року по березень 2024 року в розмірі 715,28 гривень; за абонентське обслуговування за період з листопада 2023 року по березень 2024 року у розмірі 284,10 гривень.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив вказані вище суми боргу, чим прострочив виконання зобов`язання, останній зобов`язаний відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України також сплатити: суму інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення у розмірі 517,14 грн; 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за послугу з централізованого опалення у розмірі 41,53 грн..

Позивач ТОВ «Теплопостачсервіс» просить суд стягнути з боржника ОСОБА_1 на їх користь зазначену вище заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду - 3028 грн..

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 3 червня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 29-30).

В судове засідання сторони не прибули, про час, день та місце розгляду справи повідомлялися судом у встановленому законом порядку.

Позивач про причини неявки представника суд не повідомив.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався. Судова повістка, направлена судом по місцю реєстрації останньої, повернулася до суду з довідкою, в якій причинами повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 33).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п`ятої статті 279 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 .

ТОВ «Теплопостачсервіс» як юридична особа здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.04.2018 (а.с. 11).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим він є споживачем послуг, які надає позивач (а.с. 6, 7).

Згідно з Рішенням Київської міської ради від 27.10.2022 року № 5538/5579 вулиця Академіка Вільямса в Голосіївському районі перейменовано на вулицю Степана Рудницького.

Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 162 ЖК УРСР передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (Закон), яким регулюються відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до споживачів житлово-комунальних послуг відносяться індивідуальний та колективний споживачі.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 7, 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановленні відповідними договорами (пункт 1 та пункт 5 частина 2 статті 7 Закону), а обов`язком виконавця забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов їх виконання згідно типовим договором ( п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною 1 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої воді і водовідведення.

Між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не укладений.

У постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі №176/456/17 та у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15 зазначено правовий висновок про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та фактично споживав їх. Жодного разу не звертався до позивача із запереченнями щодо боргу, що кожного місяця вказується в рахунках.

Матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачу, так само як і звернень останнього з приводу відмови від отримання таких послуг.

За п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплої енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, згідно з зазначеними нормами законодавства відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги з центрального опалення та постачання гарячої води, а також за абонентське обслуговування.

Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги з централізованого опалення, з постачання гарячої води та за абонентське обслуговування, в результаті чого, утворилась заборгованість.

На підтвердження ТОВ «Теплопостачсервіс» надало суду розрахунок заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послугу з централізованого опалення/послугу з постачання теплової енергії, заборгованість відповідача за послугу з централізованого опалення за період з листопада 2021 року по березень 2024 року становить 2827098 грн. (а.с. 8).

Відповідно до розрахунку заборгованості за послугу з постачання гарячої води, заборгованість відповідача за послугу з постачання гарячої води за період з листопада 2023 року по березень 2024 року становить 715,28 грн. (а.с. 9).

Відповідно до розрахунку заборгованості за плату за абонентське обслуговування, заборгованість відповідача за плату за абонентське обслуговування за період з листопада 2023 року по березень 2024 року становить 284,10 грн. (а.с. 10).

Відповідачем в ході розгляду справи не надано суду контррозрахунок заборгованості та/або докази належного виконання та сплати коштів за послуги, надані позивачем.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Позивач просив суд стягнути із відповідача суму інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення у розмірі 517,14 грн., суму 3-х відсотків річних нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення у розмірі 366,02 грн.; суму інфляційних втрат нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з постачання гарячої води у розмірі 279,43 грн., суму 3-х відсотків річних нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з постачання гарячої води у розмірі 284,10 грн..

В обґрунтування вказаних вимог позивачем надано суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2021 року по січень 2022 року (включно), відповідно до якого: 3% річних - 41,53 грн., інфляційні втрати - 517,14 грн. (а.с. 8).

Суд враховує, що 24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан. Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, позовні вимоги в частині інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг з централізованого опалення у вищевказаному розмірі, підлягають задоволенню, оскільки нараховані правильно з урахуванням вимог вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач має заборгованість перед позивачем за надані комунальні послуги, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Теплопостачсервіс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення/послугу з постачання теплової енергії, за послугу з постачання гарячої води, заборгованості за плату за абонентське обслуговування, 3% річних та інфляційних втрат за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2021 року по січень 2022 року (включно) в розмірі: 3% річних - 41,53 грн., інфляційні втрати - 517,14 грн..

В задоволенні позовних вимог в частині 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг з централізованого опалення в розмірі 324,49 грн., інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з наданих послуг з постачання гарячої води в розмірі 279,43 грн та 284,10 грн., відповідно, слід відмовити, оскільки позивачем не надано розрахунку вказаних сум, що позбавляє суд можливості перевірити правильність їх нарахування та за який період вони нараховані.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028 грн.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 15, 16, 509, 526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А, р/р НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення у розмірі 28270 (двадцять вісім тисяч двісті сімдесят) гривень 98 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь твариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А, р/р НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з постачання гарячої води у розмірі 715 (сімсот п`ятнадцять) гривень 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А, р/р НОМЕР_4 відділення ПУМБ «РЦ в м. Київ», МФО 334851) заборгованість за абонентське обслуговування у розмірі 284 (двісті вісімдесят чотири) гривні 10 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» (код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. № 58-А, р/р НОМЕР_5 відділення ПУМБ «РЦ в м. Київ», МФО 334851) інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення у розмірі 517 грн. 14 коп.; 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальну послугу з централізованого опалення у розмірі 41 грн. 53 коп.; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн., що разом складає належну до стягнення суму 3586 (три тисячі п`ятсот вісімдесят шість) гривень 67 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя К.Г. Плахотнюк