Постанова

від 17.12.2024 по справі 340/2374/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 340/2374/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 (суддя Петренко О.С.) в адміністративній справі №340/2374/24 за позовом ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами визнати протиправним та скасувати рішення Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 22.12.2023 №2651 в частині земельної ділянки з кадастровим номером №3525285200:02:000:0906.

Просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером №3525285200:02:000:0934.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Великоандрусівської сільської ради від 22 грудня 2023 року №2651, в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0906.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати частково рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0934 (яка здійснена відділом №8 Управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі державного кадастрового реєстратора, 06.02.2024 року)» та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині, яким: Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0934 (яка здійснена відділом №8 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі державного кадастрового реєстратора, 06.02.2024 року)».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено.

У провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа №340/5398/21 за позовом ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення від 27.07.2021 № 1032, зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.10.2021року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення від 27.07.2021 року №1032 Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області; зобов`язано Великоандрусівську сільську раду Світловодського району Кіровоградської області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Микільської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525285200:02:000:0736.

24.10.2023 року Великоандрусівською сільською радою Світловодського району Кіровоградської області прийнято рішення №2523, про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення та передачу у власність (в межах норми безкоштовної приватизації) земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га кадастровий номер 3525285200:02:000:0736 (а.с.36).

Вподальшому, під час звернення до державного реєстратора речових прав з метою оформлення права власності на земельну ділянку, позивачу повідомлено, що земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736 не існує.

На підставі рішень Великоандрусівської сільської ради від 30.05.2023 року за №2309 та від 07.07.2023 року за №2365, земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736, була об`єднана з іншими земельними ділянками і увійшла до нової земельної ділянки кадастровий номер 3525285200:02:000:0806.

13 листопада 2023 року позивач звернувся до державного реєстратора речових прав та отримав усну відмову (про реєстрацію права власності на земельну ділянку) з причини відсутності такого кадастрового номера (3525285200:02:000:0736) в Державному земельному кадастрі.

Згідно заяви-повідомлення сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_8 від 12.12.2023 року, який розробляв позивачу проектну документацію щодо земельної ділянки, повідомив, що земельну ділянку внесено в систему ДЗК та отримано кадастровий номер 3525285200:02:000:0736. Вказував, що за період військового часу, Великоандрусівська сільська рада об`єднала цю земельну ділянку разом з іншими, утворивши таким чином нову земельну ділянку площею 14 га (7 ділянок по 2 га) з кадастровим номером 3525285200:02:000:0806 з тим же цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства).

При цьому сільська рада право комунальної власності не реєструвала, цільове призначення не змінювала.

На виконання рішення суду по справі №340/5398/21 сільська рада прийняла рішення №2523 від 24.10.2023 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки 3525285200:02:000:0736 у власність.

На виконання рішення сесії Великоандрусівської сільської ради №2523 від 24.10.2023 року здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0806 на сім нових земельних ділянок, які повністю повторюють конфігурацію попередніх.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736 стала земельною ділянкою з кадастровим номером 3525285200:02:000:0906. Координати поворотних точок, довжини ліній, цільове призначення, площа всі параметри та атрибути повністю ідентичні. Це одна і та ж земельна ділянка (а.с.37). Вказані обставини жодним чином не спростовано відповідачем.

В подальшому сільською радою прийнято рішення від 22 грудня 2023 року №2651 "Про об`єднання земельних ділянок комунальної власності сільської ради", щодо об`єднання земельної ділянки, зокрема з кадастровим номером 3525285200:02:000:0906 з іншими.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3525285200:02:000:0934, яка зареєстрована 06.02.2024 року, скасований кадастровий номер (номери), у разі коли земельна ділянка створена в результаті поділу/об`єднання скасовано кадастровий номер 3525285200:02:000:0906; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, 20.06.2023, КП Архітектурно-виробниче бюро ( а.с.59-64)

Позивач стверджує, що земельна ділянка 3525285200:02:000:0906 це і є земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право власності на спірні земельні ділянки

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: (1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; (2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; (3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року§ 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Позивач стверджував, що відсутня будь-яка передбачена законом документація, яка би встановлювала право комунальної власності.

Тому сільська рада під час прийняття оскарженого рішення перевищила свої повноваження щодо розпорядження землями, які перебували у приватній власності.

Колегія суддів погоджується з аргументами позивача про те, що з огляду на встановлені судом обставини рішень, технічної документації, інших документів, які би закріплювали межі спірних ділянок відповідно до оскаржуваного рішення Великоандрусівської сіьської ради Олександрійського айону кіровоградської області ід 22.12.2023 року №2651, не було. Це стосується як тих документів, що були визначені у законодавстві, чинному на час ухвалення рішення сільської ради, так і тих, які мали бути на підставі Рішення Великоандрусівської сільської ради від 24.10.2023 року №2523, яким затверджено проект землеустрою ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням кадастрового номера 3525285200:02:000:0736 із земель комунальної власності Великоандрусівської сільської ради, що розташована за адресою: Кіровоградська область, Світловодський район, Великоандрусівська сільська рада (колишня Микільська сільська рада). Цим рішенням вирішено передати у власність позивача вказану земельну ділянку (а.с.36).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності (частина перша та пункт «а» частини другої статті 83 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (абзац перший частини першої статті 116 ЗК України).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти «а» та «б» частини першої статті 12 ЗК України).

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина перша статті 122 ЗК України).

За змістом наведених приписів сільська рада мала повноваження щодо розпорядження тими земельними ділянками, які належали до земель комунальної власності у межах відповідного населеного пункту (на території сільської ради).

Згодом, позивач так і не зміг отримати у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736, оскільки рішеннями Великоандрусівської сільської ради від 30.05.2023 року за №2309 та від 07.07.2023 року за №2365, земельну ділянку з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736 об`єднано з іншими та присвоєно кадастровий номер 3525285200:02:000:0806.

Вподальшому, Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суд від 22.02.2024 року у справі № 340/10712/23 визнано протиправними та скасовано рішення Великоандрусівської сільської ради від 30.05.2023 року за №2309 та від 07.07.2023 року за №2365. Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Вподальшому, Великоандрусівською сільською радою прийнято Рішення від 22 грудня 2023 року №2651 "Про об`єднання земельних ділянок комунальної власності сільської ради" (яке оскаржується у даній справі), щодо об`єднання земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0906 з іншими.

На думку позивача, земельна ділянка 3525285200:02:000:0906 це і є земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736, на яку зокрема позивачу затверджено проект землеустрою та передано у власність, що відповідачем не заперечувалося.

Як доказ того, що спірна земельна ділянка розташована у Кіровоградська область, Світловодський район, Великоандрусівська сільська рада (колишня Микільська сільська рада), увійшла до складу об`єднаних зеельних ділянок використано заяву-повідомлення сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_8 від 12.12.2023 року, який розробляв позивачу проектну документацію щодо земельної ділянки, повідомив, що земельну ділянку внесено в систему ДЗК та отримано кадастровий номер 3525285200:02:000:0736. Вказував, що за період військового часу, Великоандрусівська сільська рада об`єднала цю земельну ділянку разом з іншими, утворивши таким чином нову земельну ділянку площею 14 га (7 ділянок по 2 га) з кадастровим номером 3525285200:02:000:0806 з тим же цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства). На виконання рішення суду по справі №340/5398/21 сільська рада прийняла рішення №2523 від 24.10.2023 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки 3525285200:02:000:0736 у власність. Також зазначав, що на виконання рішення сесії Великоандрусівської сільської ради №2523 від 24.10.2023 здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3525285200:02:000:0806 на сім нових земельних ділянок, які повністю повторюють конфігурацію попередніх. Земельна ділянка з кадастровим номером 3525285200:02:000:0736 стала земельною ділянкою з кадастровим номером 3525285200:02:000:0906. Координати поворотних точок, довжини ліній, цільове призначення, площа всі параметри та атрибути повністю ідентичні. Це одна і та ж земельна ділянка. (а.с.37). Вказані обставини жодним чином не спростовано відповідачем.

Твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (т.1 ас125-130) стосовно того, що сільська рада відповідно до статті 12 ЗК має право розпоряджатися землями комунальної власності, а тому правомірно прийняла спірне рішення від 22.12.2023 року № 2651 про надання дозвіолу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на території на якій вони є власниками (розпорядниками) є правомірними.

Але, вподальшому Великоандрусівська сільська рада звернулася із заявою розробити Технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Доводи відповідача, що відповідно до статті 28 ЗУ «Про землеустрій», саме розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність і безпеку заходів, передбачених документацією, отже, в даному випадку відбувся принцип випадковості і підстав для відмови у здійсненні реєстрації спірної земельної ділянки не було, є помилковими.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона.

Відповідну обставину треба доказувати так, щоб реалізувати переконливість, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

В даному випадку, помилково судом першої інстанції не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції спору.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 зазначила, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

У справі № 911/4144/16 Велика Палата Верховного Суду визначила, що доводи суду апеляційної інстанції, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й знаходиться у володінні та користуванні товариства, не можуть бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої фізичної особи.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює цивільно-правового характеру спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 та інші).

Оскільки предметом спору у справі, що переглядається, є земельні ділянки, власником яких є фізична особа, предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків власника земельних ділянок, а тому з огляду на характер правовідносин, з яких виник спір, його слід розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідне оскаржуване рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності.

Така практика є сталою, підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів дійшла висновку що, у відповідності до ч. 1 ст. 319 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, роз`яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 229, 238, 239, 241, 242, 243, 287, 308, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 в адміністративній справі №340/2374/24 скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великоандрусівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Повний текст виготовлено 23 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко