Постанова

від 23.12.2024 по справі 420/6045/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/6045/24

Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.,

повний текст судового рішення

складено 03.04.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Шляхтицького О.І., Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №420/6045/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

23.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.01.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 420/616/23;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 27.01.2024 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 420/616/23.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час виплати індексації грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 протиправно не виплачено компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що позивач не має права на отримання компенсації втрати частини доходів, адже індексацію грошового забезпечення йому виплачено на виконання рішення суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №420/6045/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.25-30, а.с.40-46).

В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у матеріалах справи докази, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_2 в період з 27.03.2013 по 02.08.2021 та звільнений наказом від 02.08.2021 № 258-ОС з 02.08.2021.

Натомість, за час проходження військової служби ОСОБА_2 не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення.

У зв`язку з чим, позивач за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 по справі №360/645/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, та щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із таким судовим актом НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) оскаржено його в апеляційному порядку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 по справі №360/645/22 апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 скасовано в частині задоволення вимог позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації та зобов`язання військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь позивача щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

В цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 залишено без змін.

На виконання судових рішень у справі №420/645/22 відповідачем 15.12.2022 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 81734грн. 27коп.

Уважаючи, що відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, ОСОБА_1 також має право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.08.2021, останній за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернулась до адміністративного суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №420/616/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4447грн. 80коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023 у справі №420/616/23 апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) - задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 420/616/23 - скасовано.

Прийнято у справі нове судове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись із таким судовим актом позивачем оскарженого його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №420/616/23 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 задоволено.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2023 в справі №420/616/23 скасовано.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 в справі №420/616/23 залишено в силі.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №420/616/23 відповідачем 27.01.2024 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині 4447грн. 80 коп. в місяць за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 у загальній сумі 172538грн. 35коп.

Уважаючи, що під час виплати індексації грошового забезпечення НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повинен був виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строк їх виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19.10.2000 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III.

Відповідно до статей 1-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення)

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 95 КЗпП України передбачено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

За приписами статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Структуру заробітної плати визначено статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Так, основна заробітна плата це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п.2.2 рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суми гарантійних і компенсаційних виплат, а також виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

Отже, індексація заробітної плати, а в розглядуваному випадку грошового забезпечення військовослужбовця, є його складовою частиною, а тому в разі несвоєчасної виплати сум індексації грошового забезпечення провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Аналогічний правовий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21, який є обов`язковим для врахування під час розгляду даної справи.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин, у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», дають підстави уважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Згідно із фактичними обставинами справи, індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 військовою частиною НОМЕР_2 виплачено 15.12.2023, а за період з 01.03.2018 по 02.08.2021 27.01.2024, тобто з порушенням законодавчо визначеного строку.

Отже, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням військовою частиною НОМЕР_2 строків виплати індексації грошового забезпечення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції кореспондуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду щодо необхідності задоволення позовної вимоги ОСОБА_3 .

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника стосовно того, що законодавчими приписами не передбачено виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з виплатою доходу, який має разовий характер, адже як зазначено вище індексація грошового забезпечення входять до складу фонду додаткової заробітної плати, а тому в разі несвоєчасної її виплати провадиться компенсація відповідно до законодавства.

Крім того, колегія суддів уважає за необхідне відмітити, що наявність у спорі між сторонами рішень суду не змінює строку з якого у військової частини НОМЕР_2 виник обов`язок виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 у справі №420/6045/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді О.І. Шляхтицький Ю.М. Градовський