Постанова

від 24.12.2024 по справі 420/33927/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33927/24

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П. Дата і місце ухвалення: 22.11.2024р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року по справі за адміністративним позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2024 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 24.10.2024р. ВП №76365869 про стягнення виконавчого збору в сумі 32000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на примусовому виконанні відповідача перебуває виконавчий лист №420/26248/23, виданий Одеським окружним адміністративним судом 10.09.2024р., про зобов`язання ТУ ДСА України в Херсонській області нарахувати та виплатити судді ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.01.2022р. по 16.06.2022р., на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2022р. складає 2 481,00 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів. В рамках відповідного виконавчого провадження державним виконавцем відповідача винесено спірну постанову про стягнення виконавчого збору від 24.10.2024р. ВП №76365869. Вказану постанову позивач вважає незаконною та зазначав, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя здійснюється згідно із законодавством України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період. Виконавчий збір, на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №76365869 від 24.10.2024р. про стягнення з ТУ ДСА України в Херсонській області виконавчого збору у сумі 32000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 22.11.2024р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТУ ДСА України в Херсонській області.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця, визначеним статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Саме тому під час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Як слідує з резолютивної частини відповідного судового рішення, боржника зобов`язано вчинити дії щодо нарахування та виплати на користь стягувача суддівської винагороди; будь-яких дій щодо майна боржника або стягнення коштів з боржника таке рішення не передбачає. А відтак, ТУ ДСА України в Херсонській області необґрунтовано посилається на виконання рішення згідно Закону України «Про гарантії щодо виконання судових рішень». Судове рішення по справі №420/26248/23 виконується в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

ТУ ДСА України в Херсонській області подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що на сьогодні механізм виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюються Законом України «Про гарантії щодо виконання судових рішень» і Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011р. №845. Враховуючи вищевикладене, виконавчий збір у виконавчому провадженні ВП №76365869 з боржника не стягується на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі №420/26248/24, серед іншого, зобов`язано ТУ ДСА України в Херсонській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2022р. по 16.06.2022р. на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2022р. складає 2 481,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

На виконання зазначеного судового рішення Одеським окружним адміністративним судом 10.09.2024р. виданий виконавчий лист №420/26248/23.

24.10.2024р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Попилястим А.Б. відкрито виконавче провадження ВП №76365869.

Того ж дня, головним державним виконавцем Попилястим А.Б. винесено постанову ВП №76365869 про стягнення з боржника ТУ ДСА України в Херсонській області виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн., що становить чотири мінімальних розміри заробітної плати станом на 01.04.2024р.

Не погоджуючись з правомірністю вказаної постанови про стягнення виконавчого збору ТУ ДСА України в Херсонській області оскаржило її в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та скасовуючи спірну постанову, визнав обґрунтованими доводи позивача про порушення державним виконавцем п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Судом враховано, що у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженого наказом ДСА України від 12.02.2024р. №61. А відтак, за висновками суду, в даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).

Згідно ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, відкриття виконавчого провадження свідчить про примусове виконання рішення суду, оскільки боржник його добровільно не виконав.

Примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Також, примусовому виконанню підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору (п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст.27 цього Закону.

Згідно ч.1-3 ст.27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Таким чином, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

Разом із тим, згідно п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Наказом ДСА України від 12.02.2024р. №61 затверджено паспорт бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів) на 2024 рік.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом №1404-VIII, та особливості їх виконання встановлює Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012р. №4901-VI (далі - Закон №4901-VI).

Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі юридична особа) (ч.1 ст.2 Закону №4901-VI).

Позивач в цій справі та боржник у виконавчому провадженні №76365869 ТУ ДСА за організаційно-правовою формою є державним органом влади, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України згідно ч.1 ст.148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону №4901-VI виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

При цьому, як вже зазначалося, у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів), що підтверджується паспортом бюджетної програми на 2024 рік, затвердженого наказом ДСА України від 12.02.2024р. №61.

А відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що в даному випадку виконання рішення по справі №420/26248/23, боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI. Як наслідок, виконавчий збір у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 грудня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук