Ухвала

від 23.12.2024 по справі 320/16699/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16699/23

УХВАЛА

23 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В., суддів Кучми А.Ю. та Бєлової Л.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено частково.

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві, не погоджуючись з вказаним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, через її невідповідність, зокрема, ст.295, 296 КАС України, оскільки апелянтом в апеляційній скарзі не було зазначено всіх учасників, які беруть участь у справі, не додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та документу про сплату судового збору.

Вказана ухвала отримана скаржником 26.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали суду скаржником подано апеляційну скаргу із зазначенням належних учасників, які беруть участь у справі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак не зазначив поважних причин такого пропуску.

Також Головне управління ДФС у місті Києві подало клопотання про звільнення від сплати судового збору. В цьому клопотанні зазначає, що внаслідок запровадження воєнного стану в країні із 05 год 30 хв 24 лютого 2024 року виник дефіцит Державного Бюджету, оскільки наявне постійне ухилення від сплати податків суб`єктами господарювання. Окрім того, зазначає, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за загальним фондом державного бюджету за КПКВК 3503010 заходи з реорганізації Державної фіскальної служби видатків не передбачено, тому що кошторис Головного управління ДФС у Київській області на 2024 рік не затверджувався. Визначені обставини не залежать від апелянта, адже вони спричинили ускладнення в роботі органів державної влади.

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Наведені скаржником у клопотанні обставини щодо відсутності можливості сплатити судовий збір у передбачений законодавством строк не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до ч.1, 2 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

В той же час, дана справа не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, або відшкодування шкоди здоров`ю. Крім того, скаржником не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати, передбачені ст.133 КАС України та ст.8 Закону України «Про судовий збір». Таким чином, суд доходить висновку, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для задоволення клопотання про звільнення від сплати або відстрочення (розстрочення) сплати судового збору в силу положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд звертає увагу, що неузгоджена внутрішня процедура органу щодо виділення коштів для сплати судового збору не є об`єктивною причиною, яка б унеможливила виконання вимог ухвали суду та процесуального законодавства в частині сплати судового збору, оскільки зазначені обставини залежать саме від волевиявлення скаржника.

Скаржником не надано жодних доказів того, що після залишення апеляційної скарги без руху, ним вчинялися відповідні належні дії з метою усунення недоліків апеляційної скарги визначених в ухвалі суду, та які б свідчили, що апелянт виконає в подальшому вимоги ухвали суду апеляційної інстанції.

Доказів того, що внаслідок запровадження в Україні воєнного стану у скаржника відсутня можливість сплатити судовий збір до суду не подано.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною 1 ст.121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").

Апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що норми процесуального законодавства не звільняють державний орган від обов`язку подачі апеляційної скарги у передбачений процесуальним законодавством строк.

Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.

Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від, від 05 лютого 2019 року у справі №826/11314/17, від та від 16 березня 2021 року у справі №640/7145/19, від 13 листопада 2023 року у справі №140/7890/22 який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведена позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року у справі №400/2226/19.

З клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не вбачається наявності обставин, які б підтверджували поважність причин звернення з апеляційною скаргою у передбачений законодавством строк.

Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 14 березня 2024 року та про його наявність Головне управління ДФС у Київській області дізналося 23 квітня 2024 року, до моменту повернення первинної апеляційної скарги (23 жовтня 2024 року) минуло вісім місяці, протягом яких скаржник не виконав свого обов`язку з подання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в той же час, апелянт повторно звернувся з апеляційною скаргою лише 07 листопада 2024 року, що підтверджується штампом ВПЗ на конверті та відстеженням поштового відправлення, отже апеляційну скаргу подано скаржником після закінчення строків, установлених ст.295 КАС України.

При цьому, при повторному поданні апеляційної скарги ГУ ДФС у Київській області не усунуло недоліки, які були підставою для повернення первинної апеляційної скарги, а саме не додало документ про сплату судового збору.

Слід зазначити, що саме по собі невідкладне звернення до суду із апеляційною скаргою повторно не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. На переконання колегії суддів, при такому зверненні мають бути усунуті недоліки попередньої апеляційної скарги, які стали підставою для її повернення, що у сукупності з обставинами повторного подання скарги у стислі строки свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права в частині наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження при повторному звернення з апеляційною скаргою викладені Верховним Судом в постанові від 19.08.2024 у справі №340/9460/23.

Правові позиції, які викладені у постановах Верховного Суду, підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув 07 грудня 2024 року.

У встановлений судом строк та в період до 23 грудня 2024 року вимоги ухвали суду в подання документу, який підтверджує сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням належних підстав для такого поновлення скаржником виконано не було, в той же час, об`єктивних та поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження апелянтом не зазначено, а судом не встановлено, у зв`язку з чим наявні підстави, визначені п.4 ч.1 ст.299 КАС України для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Керуючись ст.169, 299 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА

У задоволенні клопотань Головного управління ДФС у Київській області про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Н.В.Безименна

Судді А.Ю.Кучма

Л.В.Бєлова