Ухвала

від 24.12.2024 по справі 320/21297/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/21297/23

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

24 грудня 2024 року м. Київ

Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Бужак Н.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестконтакт» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області вдруге звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши апеляційну скаргу, суддя вважає, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 300 КАС України передбачено, що за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Стаття 295 КАС України передбачає, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Матеріали справи свідчать, що Головне управління ДПС у Київській області оскаржує рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року, тоді як апеляційну скаргу повторно подано 17 грудня 2024 року, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті.

Разом з тим, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що звернення сторони із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження є підставою для прийняття скарги до розгляду судом апеляційної інстанції.

Також податковий орган зазначає, що нормами КАС України не врегульовано питання щодо визначення строку на звернення з апеляційною скаргою, а статтею 299 Кодексу встановлено крайній строк, пропуск якого унеможливлює звернення суб`єкта владних повноважень з апеляційною скаргою та є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість останнього, з огляду на наступне.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Таким чином, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на таке оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалі від 03 лютого 2020 року у справі №340/661/19 (адміністративне провадження №К/9901/3279/20).

Разом з тим, як убачається із матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №320/21297/23 залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний строк на усунення недоліків з моменту отримання судового рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2024 року продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня вручення копії ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №320/21297/23 повернуто особі, яка її подала.

Копію вказаної ухвали про повернення апеляційної скарги отримано Головним управлінням ДПС у Київській області 03 червня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, повторно апеляційну скаргу на оскаржуване рішення подано Головним управлінням ДПС у Київській області лише 17 грудня 2024 року, що підтверджується відбитком штемпеля на конверті.

Отже, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №320/21297/23, наведені Головним управлінням ДПС у Київській області у клопотанні про поновлення строку, не є поважними.

Таким чином, Головне управління ДПС у Київській області має подати до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, де зазначити поважність причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та надати відповідні докази.

Вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення зазначених недоліків.

У відповідності до ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.

У зв`язку з викладеним, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без руху та запропонувати апелянту усунути вказані недоліки апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Керуючись ст.ст. 169, 296, 298 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі №320/21297/23, наведені Головним управлінням ДПС у Київській області в заявленому клопотанні.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року залишити без руху.

Встановити Головному управлінню ДПС у Київській області строк для усунення недоліків в термін протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя: Бужак Н.П.