Постанова

від 23.12.2024 по справі 380/6769/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6769/24 пров. № А/857/21791/24Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гінди О.М., Коваля Р.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року (прийняте суддею Карп`як О.О. у м. Львів в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) у справі № 380/6769/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач - 1), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - відповідач - 2) в якому просить визнати протиправним висновок Міністерства внутрішніх справ України від 27.02.2024 року про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України повторно направити до Міністерства внутрішніх справ України документи разом з висновком щодо виплати грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» № 850 від 21 жовтня 2015 року, зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі Порядок №850) призначити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ, виходячи з 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції були відсутні правові підстави обмежувати право особи на виплату одноразової допомоги в залежності від дати первинного встановлення інвалідності. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позов задоволити.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України)суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 1 статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу ГУ МВС України у Львівській області (по особовому складу) від 31.05.2004 позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом б статті 65 (через хворобу).

01.06.2004 під час первинного огляду позивачу встановлено втрату працездатності 20% без встановлення інвалідності, що підтверджується повідомленням лікувально-профілактичного закладу про рішення МСЕК №419 від 21.05.2004.

20.06.2022 під час повторного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААВ №012290 від 05.07.2022.

Позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою від 08.07.2022 про виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

З відповіді відповідача від 10.08.2022 №К-175/Огд/31/01-2022 вбачається, що з дати первинного встановлення позивачу втрати працездатності до повторного огляду та встановлення групи інвалідності пройшло більше двох років, тому відсутні підстави для формування висновку щодо виплат грошової допомоги.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 у справі № 380/12585/22 визнано протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області щодо відмови та повернення без прийняття рішення матеріалів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України у Львівській області відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, прийняти, зареєструвати та подати у 15-денний термін до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з приводу виплати одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду 17.10.2023 у справі № 380/17353/23, визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зобов`язано Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-дениий строк після отримання заяви (рапорту) та повного пакету документів від ОСОБА_1 , надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву (рапорт) ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та доданих до заяви (рапорту) документи, та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 у справі № 380/17353/23 ліквідаційна комісія Головного управління МВС України у Львівській області склала та надіслала до МВС України разом з поданими позивачем матеріалами висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , розмір якої до виплати становить 370450,00 грн.

25.01.2024 Департамент пенсійних виплат та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України у погодженні зазначеного Висновку відмовив.

Зі змісту листа Департаменту пенсійних виплат та соціального захисту Міністерства внутрішніх справ України № 27/31/01-2004 від 25.01.2024 адресованого Ліквідаційній комісії ГУМВС України у Львівській області, слідує, що за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з`ясовано, що установлення заявникові МСЕК третьої групи інвалідності (2022 рік) та 45 % втрати професійної працездатності (2022 рік) відбулося в період понад два роки від дати встановлення йому 20% втрати професійної працездатності (2004 рік), що суперечить умовам пункту 4 Порядку. Таким чином, оскільки після первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 , пройшло більше двох років, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням третьої групи інвалідності відповідно до умов Порядку, так як право на доплату такої грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми, мають лише ті працівники міліції, яким вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності згідно рішенням МСЕК встановлено під час повторного огляду, проведеного протягом двох років від дати первинного огляду.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, травма пов`язана з виконанням службових обов`язків, згідно з поданими документами неправомірними, звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 Порядку №850 двома роками, а тому відмова МВС України у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку із встановлення ІІІ групи інвалідності є правомірною.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02.07.2015, який набрав чинності 07.11.2015 (далі - Закон №580-VIII), відповідно до п.15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-XII (далі - Закон №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі - Порядок № 850).

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» постановою КМ України № 850 від 21.10.2015р. затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв`язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.

За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зав`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

Положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відтак, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. Між тим, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.12.2020 у справі № 696/575/17, від 14.04.2021 у справі № 2340/3024/18, від 15.02.2022 у справі № 300/2476/19, від 07.07.2022 у справі № 640/23897/20, від 04.08.2022 у справі № 120/3220/19-а, від 30.08.2022 у справі № 560/3451/19, від 19.12.2022 у справі № 703/3197/17, від 24.05.2023 у справі № 340/4643/20, від 04.10.2023 у справі № 380/18083/22.

Верховним Судом у постановах від 25.04.2024 у справі № 640/15350/21 та від 15.01.2024 у справі № 240/4317/23 викладена правова позиція щодо застосування пункту 4 Порядку № 850 при призначенні одноразової грошової допомоги, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Судом встановлено, що 01.06.2004 під час первинного огляду позивачу встановлено втрату працездатності 20% без встановлення інвалідності. Повторне установлення позивачу ІІІ групи інвалідності з 20.06.2022 року, причина - захворювання, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Втрата працездатності склала 45%, що підтверджується довідкою МСЕК від 05.07.2022 Серії 12ААА № 012290 та випискою з акта огляду № 604782.

Тобто у даному випадку має місце перевищення передбаченого пунктом 4 Порядку № 850 граничного дворічного терміну.

Згідно зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції зберіглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, висновки Верховного Суду, колегія суддів вважає, що є правильним та обґрунтованим рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення суду першої інстанції, а зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а тому задоволенню не підлягає.

Доводи апелянта про застосування до спірних правовідносин рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 по справі № 3-192/2020 (465/20) щодо не відповідності Конституції України норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (пункт 4 статті 16-3) в частині обмеження дворічним строком права військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі є необґрунтованими, оскільки зазначене рішення Конституційного Суду України стосується норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тоді як спірні правовідносини виникли щодо правомірності пункту 4 Порядку № 850, який доповнює норми статті 23 Закону № 565-ХІІ додатковою гарантією для працівників міліції.

Відповідно до статті 3 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закону №2011-XII) сфера дії цього Закону поширюється на: - військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей; - військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; - військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; - членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-XII, протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року ) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Конституційний Суд України, розглядаючи справу №3-192/2020(465/20), у рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 дійшов висновку, що пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є таким, що суперечить статтям 1, 3, частинам першій, другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 46 Конституції України. Як наслідок, пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Верховний Суд у постанові від 27 вересня 2023 року у справі №260/1656/22 аналізуючи положення Рішення № 1-р(ІІ)/2022 вказав, що КСУ обґрунтовував необхідність прийняття вказаного рішення перебуванням України в умовах воєнного стану з 24 лютого 2022 року та наголосив на необхідності надання відповідних гарантій, а також посиленого соціального захисту військовослужбовцям, які беруть участь у відсічі збройної агресії рф проти України.

КСУ, зокрема, зазначив, що в умовах збройної агресії повномасштабного характеру законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні частини п`ятої статті 17 Основного Закону України. Виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.

Таким чином, відповідно до вищевказаного, для категорії осіб, які набули права на отримання одноразової грошової допомоги за Законом № 2011-XII і таке право виникло після ухвалення КСУ Рішення № 1-р(ІІ)/2022 (06 квітня 2022 року) - часові обмеження (дворічний строк) щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі не застосовуються.

Як слідує із матеріалів справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого відділення карного розшуку Дрогобицького МРВ Управління МВС України у Львівській області та мав спеціальне звання - капітан міліції, відтак позивач не відноситься до категорії військовослужбовців в розумінні Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому визнання неконституційними окремих положень вказаного Закону рішенням Конституційного суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 жодних правових наслідків для позивача не має.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року у справі № 380/6769/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Гінда

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 23.12.2024