Ухвала

від 24.12.2024 по справі 440/6342/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа №440/6342/24

адміністративне провадження № К/990/46201/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року

та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року

у справі №440/6342/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі також відповідач) визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01 грудня 2015 року по 09 травня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 16 грудня 2020 року виплаченої 09 травня 2024 року на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №440/3410/22.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01 грудня 2015 року по 09 травня 2024 року у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 16 грудня 2020 року виплаченої 09 травня 2024 року на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2024 року у справі №440/3410/22.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30 січня 2020 року по 14 грудня 2023 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 16 грудня 2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 календарних років виплачених 16 грудня .2020 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі №440/4565/23.

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30 січня 2020 року по 14 грудня 2023 року у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 16 грудня .2020 року, одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 календарних років виплачених 16 грудня 2020 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 липня 2023 року у справі №440/4565/23.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 року по справі № 440/6342/24 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 09 травня 2024 року включно за весь час затримки виплати.

Визнано протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 13 грудня 2023 року.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 13 грудня 2023 року включно за весь час затримки виплати.

В решті позовних вимог відмовлено.

До Другого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга від Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року по справі № 440/6342/24.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2024 року зазначена апеляційна скарга залишена без руху та апелянту надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду шляхом сплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, продовжено строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.

25 жовтня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.09.2024 по справі № 440/6342/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.

До Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі №440/6342/24.

Верховний Суду ухвалою від 11 грудня 2024 року відмовив військовій частині НОМЕР_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання: до суду уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд вказав, що cкаржник оскаржує ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, якою повернуто апеляційну скаргу.

Суд наголосив, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Проте, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при вирішенні питання.

Судом зазначено, що в загальному доводи касаційної скарги зводиться до незгоди із прийнятим рішенням судом першої інстанції, що є не належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження процесуальної ухвали суду апеляційної інстанції, якою не переглядалося рішення суду першої інстанції.

На виконання цієї ухвали та в межах встановленого у ній строку, скаржник направив до суду заяву про уточнення касаційної скарги, яка за змістом аналогічна первинно поданій касаційній скарзі.

Оскільки, скаржником на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 11 грудня 2024 року, в частині подання уточненої касаційної скарги, подано ідентичну касаційну скаргу, в якій повторно не викладено підстав касаційного оскарження судового рішення, Суд прийшов до висновку, що скаржником не усунуто недоліки в цій частині.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої статті 328 КАС України, в касаційній скарзі не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права така скарга підлягає поверненню.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

При цьому, скаржник повторно звертається до Верховного Суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Суд звертає уваги, що скаржником не надано жодних доказів, які б могли містити відомостей про час і обсяг очікуваних надходжень на рахунок скаржника, призначених для сплати судового збору.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено висновок, що суд може відстрочити (розстрочити) сплату судового збору, враховуючи майновий стан особи, що звертається до суду. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб`єкта владних повноважень. При цьому, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що звільнення юридичної особи від сплати судового збору за наявності майнового критерію, можливе виключно у випадку, якщо предметом позову у справі є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору необхідним є доведення особою, яка звертається із відповідним клопотанням, фінансової неможливості сплатити судовий збір. При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

З огляду на наведене суд вважає, що заява скаржника про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає, оскільки незадовільне матеріальне забезпечення суб`єкта владних повноважень, не є належною правовою підставою для цього в розумінні положень частини першої статті 8 Закону №3674-VІ.

Крім того, суд зазначає, що доводам, викладеним у зазначеному клопотанні, вже надано оцінку в ухвалі Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у цій справі, якою відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина 4 статті 45 КАС України).

З огляду на викладене Суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржник не усунув.

Принагідно, суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.

За наслідками невиконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, відповідно до частини другої статті 332 КАС України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України суддя повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.

Ураховуючи, що у встановлений строк недоліки касаційної скарги не усунуто, касаційну скаргу слід повернути скаржнику.

Керуючись статтями 169, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

2. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2024 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року у справі №440/6342/24 - повернути особі, яка її подала.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

4. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко