Рішення

від 18.11.2024 по справі 753/15604/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15604/23

провадження № 2/753/616/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючого судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Слуговіни Ю.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника позивача - ОСОБА_3 ,

представника третьої особи, яка

не заявляє самостійних вимог щодо

предмету спору - Чіжової Т.І. ,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м.Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначає що, він з ОСОБА_5 з 2016 року спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від спільного життя у них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Івенецьким сільським виконавчим комітетом Воложинського району Мінської області. Згідно з рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 17.02.2021 дитина набула громадянства України.

Спільне життя з відповідачкою не склалося та у серпні 2021 року вона виїхала на постійне проживання до Республіки Білорусь, улаштувати своє життя, залишивши сина на його повне утримання та виховання.

З часу виїзду за кордон у 2021 році, відповідачка не поверталася в Україну, жодних контактів із сином на підтримує, свої батьківські обов`язки щодо виховання сина не виконує. Відповідачка ніяким чином не піклується про сина, не проявляє зацікавленості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, взагалі не спілкується з ним, все це негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, що необхідно для нормального самоусвідомлення дитини. ОСОБА_5 не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє ним засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти, що створює умови, які шкодять інтересам дитини.

Всі питання пов`язані з вихованням сина, він вирішує самостійно. Вважає, що ОСОБА_5 , як мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, а позбавлення її батьківських прав відповідає інтересам дитини, що і стало підставою для звернення до суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_8 та його представники підтримали позов, з підстав викладених у ньому, просили суд його задовольнити.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві підтримала позовні вимоги, та просила суд їх задовольнити.

Відповідачка, належним чином, у відповідності до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилась, про причини неявки не повідомила, відзиву не подала.

Суд зазначає, що 24 лютого 2022 року розірвано дипломатичні відносини між Україною і Російською Федерацією. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500- 67127 від 04 вересня 2022 року та вих. №71/17-500-77469 від 03 жовтня 2022 року).

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». 22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року вказаний Закон набрав чинності.

Закон передбачає зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь (стаття 1); вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в росії та росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені. Комунікація МЗС з органами влади російської федерації також не здійснюється.

Окрім того, відповідно до повідомлення, розміщеного 25 лютого 2022 року на офіційному веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв`язку з агресією з боку російської федерації та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинило поштове співробітництво з поштою росії та білорусі, посилки та перекази в ці країни не приймаються.

У зв`язку із чим, відповідачку - громадянку Республіки Білорусь, про дату, час та місце розгляду справи за даним позовом про позбавлення батьківських прав повідомлено через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке у порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України розміщалося не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши позиції позивача та його представників, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку малолітньої дитини та пояснення свідків, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Івенецьким сільським виконавчим комітетом Воложинського району Мінської області, актовий запис 5. Батьком дитини ОСОБА_7 вказаний ОСОБА_6 , матір`ю - ОСОБА_5 (а.с. 13-15).

Позивач ОСОБА_7 визнаний батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про встановлення батьківства серії НОМЕР_2 , виданим Іванецьким сільським виконавчим комітетом Воложинського району Мінської області, актовий запис №1 (а.с. 16-18).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою Республіки Білорусь, що підтверджується паспортом громадянина Республіки Білорусь типу Р номер НОМЕР_3 (а.с. 10-12).

Малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області від 17.02.2021 року набув громадянства України на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство України» з 06.02.2018 року, що підтверджується довідкою №976/2021 про реєстрацію особи громадянином України (а.с. 20).

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та обліковується у медичному закладі за адресою проживання позивача, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" від 30.06.2022 року (а.с. 21).

У відповідності до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" від 22.04.2024 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , клінічно та фізично здоровий (а.с. 51).

Згідно характеристики від 11.07.2022 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував 2-гу молодшу групу Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) №99 Дарницького району м.Києва. Через свою хворобливість мало відвідував дошкільний заклад, проявив себе як добрий, життєрадісний хлопчик. Гектор виховується у неповній сім`ї, мама лише 1 раз була у садочку, - після чого її не було взагалі було помічено. Зі слів вихованця: «мама з нами не проживає». Більше прив`язаний до бабусі ОСОБА_9 , яка фактично займається хлопчиком. Батько, ОСОБА_6 , в силу своєї трудової зайнятості, приділяє вихованню дитини весь вільний час. Сім`я матеріально забезпечена, ОСОБА_10 має все необхідне для життя і відвідування садочку. Хлопчик має відповідний віку фізичний розвиток (а.с. 22).

У відповідності до характеристики №31 від 25.04.2024 року, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ЗДО з вересня 2023 року. Виховується дитина в неповній сім`ї, тато, бабуся та дідусь. Мама не приймає участі ні в житті, ні у вихованні дитини. Хлопчик завжди охайний і чисто одягнений. Проявляє зацікавленість до всіх видів діяльності (а.с. 50).

ОСОБА_5 не цікавилась процесами навчання свого сина та опанування ним навчально-виховного курсу, а саме: не відвідувала батьківські збори, не брала участь у громадському житті класу дитини та школи в цілому, не телефонувала жодного разу класному керівнику, ОСОБА_11 , впродовж всього часу навчання. Батько малолітнього, ОСОБА_6 сплачує журнали-посібники за інноваційною програмою «Світ чекає крилатих», внески на ремонт класу, культурно-розважальні заходи в межах навчального процесу, займається навчанням та вихованням сина, постійно на зв`язку із вчителькою. Мати малолітнього жодного разу не відвідувала школу впродовж всього часу навчання з метою виявлення зацікавленості щодо стану та порядку занять свого сина в школі, жодного разу не цікавилась навчанням свого сина в школі (а.с. 101).

Відповідачка ОСОБА_5 перетнула кордон з Україною 31.08.2021 року, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19-55020/18/20-Вих від 12.08.2024 року (а.с. 78, 79).

Відомості про повернення ОСОБА_5 до України матеріали справи не містять.

05.06.2024 року на адресу суду надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування зазначено, що дитина виховується в неповній сім`ї: батько, баба та дід. Матір не бере участі у вихованні дитини. Згідно із випискою Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1", дитина за медичною допомогою звертається у присутності батька ОСОБА_1 , який виконує всі рекомендації з приводу догляду та виховання дитини. Малолітня дитина разом з батьком ОСОБА_12 проживають за адресою: АДРЕСА_1 . При проведенні обстеження житлово-побутових умов проживання дитини встановлено, що для неї створені належні умови для проживання, відпочину, навчання та розвитку. На засіданні комісії мати присутня не була. Вказане свідчить, що ОСОБА_5 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не намагається забезпечити достатній життєвий рівень дитині, не турбується про стан її здоров`я (а.с. 62-63).

Крім того, у судовому засіданні був опитаний малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності представника Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької РДА.

Малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснив суду, що живе з батьком, дідусем та бабусею в одній квартирі. Йому відомо, що мама поїхала в іншу країну, коли точно, не пам`ятає, але ще до війни, останній раз бачив її, коли йому було приблизно 3 роки. Наразі мати йому не телефонує, з ним не спілкується, подарунків не свята не дарує. В садочок та до школи його відводить частіше бабуся, оскільки батько працює.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надала суду покази, що сім`ю ОСОБА_14 вона знає давно, оскільки працює консьєржем у будинку, де вони проживають з 2021 року. В родині добрі стосунки, без скандалів та суперечок. Знає, що у квартирі проживає позивач ОСОБА_6 з сином та батьками. Мати хлопчика бачила один раз до війни.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надала суду покази, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та його родини довгий час. Зазначала, що ОСОБА_6 постійно забирає сина після школи, його мати жодного разу не бачила. Дитиною займається батько. Також знає, що з ними в квартирі проживає ще бабуся та дідусь.

Конституцією України, ст. 51 визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 164 СК України батько, мати можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від своїх обов`язків по вихованню дитини.

Стаття 150 цього Кодексу перелічує обов`язки батьків щодо виховання дитини.

Відповідно до ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У цьому випадку особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, крім інших осіб, орган опіки та піклування (ст.165 СК України).

Це є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати, як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати до самостійного життя та праці.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 вказаної вище Постанови ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 39 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціальній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтування, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтеграція мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров`я, самоповагу і гідність дитини.

Відповідно до вищенаведених роз`яснень та норм закону тільки винна поведінка батьків, може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав.

Відповідно до положень принципу № 6, принципу № 7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, дитина заради повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та порозуміння. Вона має, коли це є можливим, зростати під опікою і відповідальністю її батьків і в будь-якому випадку в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її навчання, ця відповідальність покладена перш за все на батьків.

Згідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка є частиною національного законодавства України, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За підсумками розгляду справи встановлено, що відповідачка фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Батьківські обов`язки стосовно дітей виконує тільки їх батько, мати проживає окремо, з сином ніяких стосунків не підтримує, не спілкується, не виявляє батьківської уваги, турботи. Відповідачка не займається вихованням сина, не цікавиться його життям, не має наміру бачитися з дитиною, не цікавиться його станом здоров`я та навчанням.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав інформацію щодо перетинання державного кордону України відповідачки ОСОБА_5 у період з 01.01.2020 до 01.09.2023, згідно якої відповідачка виїжджала з України 31.08.2021 року на транспортному засобі АІ79976 і з цього часу в Україну не поверталася, що підтверджує пояснення позивача про те, що відповідачка-мати із дитиною тривалий час не бачиться.

Суд вважає висновок органу опіки та піклування обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що при розгляді справи знайшли підтвердження обставини, що відповідачка без поважних причин свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, передбаченими ст. 150 СК України, за власною ініціативою самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина, без поважних причин залишила його без уваги та турботи, при цьому наявна відсутність будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною, а отже поведінка відповідачки відносно сина є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

З наведених вище обставин, суд вважає, що наявні підстави, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її сина, що сприятиме захисту якнайкращих інтересів дитини.

На думку суду, за відсутності доказів щодо наявності між дитиною та матір`ю зв`язку, який визначається як сімейне життя, відсутність взагалі протягом тривалого часу будь-якого контакту внаслідок такої свідомої поведінки відповідачки, позбавлення її батьківських прав не становитиме втручання в значенні пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у право відповідача на повагу до його сімейного життя, яке гарантується пунктом 1 статті 8 цієї Конвенції.

Між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і при дотриманні такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дітьми, водночас ухилення від виконання батьківських обов`язків є в силу закону підставою для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачкою своїм материнськими обов`язками щодо дитини впродовж кількох років є наслідком її винної поведінки та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Судом роз`яснюється, що відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України мати, батько, позбавлені батьківських прав мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Судом задоволено позовні вимоги позивача, який звільнений від сплати судового збору, а тому з відповідачки в дохід держави слід стягнути судовий збір у сумі 1073,60 грн., відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 19, 150, 152, 154-155, 164, 165 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією ООН про права дитини, Пленумом Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76- 83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , щодо малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх доходів щомісячно, але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.09.2023 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.

Відповідно до ч.6 ст.164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Роз`яснити відповідачці, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37448223, адреса місцезнаходження: 02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14.

Суддя: Л.М. Осіпенко