Рішення

від 27.11.2024 по справі 320/44080/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2024 року № 320/44080/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Тарасенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства України з управління зоною відчуження про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дій,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державного агентства України з управління зоною відчуження (далі відповідач, ДАЗВ) з вимогами:

- визнати протиправними рішення Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08.05.2024 та від 03.06.202024 за підписом першого заступника Голови Андрія Тимчука щодо припинення з 19.07.2024 контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника;

- зобов`язати Державне агентство України з управління зоною відчуження в особі першого заступника Голови Андрія Тимчука утриматися від дій, які спрямовані на розірвання контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та звільнення його із займаної посади.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено судове засідання.

На обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 19.07.2019 його призначено на посаду директора державної установи - Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» згідно з наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 19.07.2019 №127-ОС, а також між ним та відповідачем укладено Контракт, пунктом 6.1 якого передбачено, що він діє з 19.07.2019 по 19.07.2024. Зауважив, що згідно з пунктом 5.8 контракту, після настання дати закінчення: контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із Сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Вказав, що 08.05.2024 позивач отримав повідомлення від відповідача за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука про те, що контракт з позивачем припиняється в останній день його дії 19.07.2024, і продовження дії контракту не планується (лист ДАЗВ №02-1657/8-24 від 08.05.2024). Ідентичне за змістом повідомлення від відповідача за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука надіслано на ім`я позивача листом ДАЗВ від 03.06.2024 №02-1956/13-24.

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним і безпідставним та стверджує, що у першого заступника Голови ДАЗВ відсутні відповідні повноваження для прийняття рішення про звільнення керівника установи, що належить до сфери управління ДАЗВ. Відповідно до підпункту 121 пункту 10 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 №564, призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, здійснює в межах своїх повноважень Голова ДАЗВ. Зауважив, що аналогічне повноваження закріплено також у статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Зазначив, що Наказом ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 затверджений Розподіл обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови (далі - Розподіл обов`язків), а також Схема заміщення Голови ДАЗВ, його першого заступника та заступника у разі їх тимчасової відсутності (далі - Схема зміщення). Згідно з пунктом 6 розділу І Розподілу обов`язків, лише Голова ДАЗВ уповноважений призначати на посаду та звільняти з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ. Відповідно до Схеми заміщення, у разі тимчасової відсутності Голови ДАЗВ його взаємозамінність здійснюється першим заступником Голови. Тобто, останній наділяється усім обсягом повноважень керівника ДАЗВ виключно у випадках відсутності Голови у зв`язку із хворобою, відпусткою, відрядженням, з інших причин, які носять тимчасовий характер.

Проте, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 №754-р Голову ДАЗВ ОСОБА_2 звільнено із займаної посади. Так, з кінця серпня 2023 року і на момент подачі позивачем даної позовної заяви до суду, у ДАЗВ відсутній керівник.

Позивач також зауважив на тому, що Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про тимчасове покладення обов`язків за вакантною посадою Голови ДАЗВ на першого заступника Голови Тимчука Андрія Олександровича. Тому, позивач вважає, що відсутні правові підстави для виконання ОСОБА_3 повноважень керівника ДАЗВ на підставі Схеми заміщення, оскільки звільнення не є причиною тимчасової відсутності Голови ДАЗВ та не передбачає повернення останнього до виконання своїх обов`язків за посадою.

Крім того, позивач вказує, що згідно витягу з ЄДРПОУ від 26.06.2024, сформованого за допомогою сервісу Опендатабот, керівником ДАЗВ (код 37536183) є Крамаренко Євген Григорович. Зміни до інформації в ЄДРПОУ неможливо внести без призначення нового голови ДАЗВ або виконуючого його обов`язки у встановленому законодавством порядку. На думку позивача, зазначене також підтверджує відсутність належних повноважень у першого заступника Голови ДАЗВ А. Тимчука на виконання обов`язків, які є виключною компетенцією Голови ДАЗВ.

Таким чином, позивач стверджує, що вищевикладене дає право вважати, що надіслане на ім`я позивача повідомлення про рішення відповідача припинити дію контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 19.07.2019 є протиправним, безпідставним та нелегітимним. А з огляду на відсутність в ДАЗВ особи, уповноваженої від імені керівника суб`єкта владних повноважень призначати на посаду та звільняти з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління ДАЗВ, вбачає, що на підставі пункту 5.8 контракту від 19.07.2019 його дія має бути автоматично продовжена ще на 5 років. На думку позивача, станом на дату подання цієї позовної заяви він не був належним чином і у законний спосіб повідомлений про припинення дії контракту, тому на підставі пункту 5.8 контракту він має бути продовжений на строк, на який був укладений (5 років).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні у повному обсязі. Вказав, що пунктом 5.2. Контракту №1 з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника від 19.07.2019 між ДАЗВ та позивачем передбачено, що Контракт припиняється (розривається) після закінчення терміну його дії (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України). Зауважив, що дійсно, відповідно до пункту 5.8. Контракту після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту. Вказав, що пунктом 6.1. Контракту передбачено, що дія Контракту з 19.07.2019 по 19.07.2024.

Зауважив, що листом ДАЗВ від 08.05.2024 №02-1657/8-24 позивача повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024. Також, листом ДАЗВ від 03.06.2024 № 02-1956/13-24 позивача повторно повідомлено про припинення строку дії контракту.

Вказав, що Наказом ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 «Про затвердження Розподілу обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ», доданий позивачем до позовної заяви, було визнано таким, що втратив чинність наказом ДАЗВ від 12.05.2023 №78-23 «Про затвердження Розподілу обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ». Отже, враховуючи наведене вище, наказ ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 «Про затвердження Розподілу обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ» є таким, що втратив чинність задовго до видання наказу ДАЗВ від 11.07.2024 №88-24-ОС «Про закінчення терміну контракту та звільнення ОСОБА_1 ».

Зазначив, що наказом ДАЗВ від 17.01.2024 №08-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » було оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 №754-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження». Таким чином, ОСОБА_2 був звільнений 17.01.2024. Після цієї дати і станом на день направлення відзиву Кабінетом Міністрів України рішення про призначення Голови ДАЗВ, або в.о. Голови ДАЗВ прийнято не було.

Відповідач зауважив на тому, що після звільнення Голови ДАЗВ і до призначення Голови в установленому Законом України «Про державну службу» (тобто Кабінетом Міністрів України) центральний орган виконавчої влади керується абзацом 2 частини 6 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який надає право використовувати наказ Голови про розподіл обов`язків на термін до призначення Голови в установленому порядку. Відтак, перший заступник Голови здійснює тимчасове заступництво за своєю посадою (першого заступника) відповідно до права, наданого Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».

Відповідач стверджує, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. під час підписання та направлення оспорюваних позивачем листів для інформування позивача про припинення строку дії контракту діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зауважив, що з доводами відповідача не погоджується, та зазначив, що залишається на позиції, викладеній у позовній заяві, згідно з якою перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. не мав відповідних повноважень для прийняття рішення про розірвання контракту з позивачем, у зв`язку з чим оспорювані листи за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Тимчука А.О. про намір розірвати контракт не можна вважати належним повідомленням позивача. Відтак, на підставі пункту 5.8 контракту від 19.07.2019 його дія має бути автоматично продовжена ще на 5 років.

Відповідач подав до суду заперечення, у яких наголосив, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. під час підписання та направлення оспорюваних позивачем листів для інформування позивача про припинення строку дії контракту діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством. На підтвердження вказано, відповідач зауважив на тому, що позивач, неодноразово був присутній на поточних нарадах керівників підприємств та установ, що входять до сфери управління ДАЗВ, здійснював листування з ДАЗВ, щодо преміювання, фінансування, тощо, виконував інші накази та доручення, що були підписані першим заступником Голови Тимчуком А.О., відповідно, вважав його особою уповноваженою на здійснення керівництва ДАЗВ за відсутності Голови ДАЗВ чи виконуючого обов`язки Голови ДАЗВ. Отже, позивач вважав першого заступника Голови ДАЗВ Тимчука А.О. уповноваженою особою, зокрема, щодо підписання листів до того як його звільнили з займаної посади, що свідчить про невпорядкованість позиції позивача у відносинах з ДАЗВ.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд даний адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2019 Галущенка Олександра Миколайовича (призначено на посаду директора державної установи - Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник» згідно з Наказом Державного агентства України з управління зоною відчуження від 19.07.2019 №127-ОС.

Також, 19.07.2019 Державним агентством України з управління зоною відчуження укладено з Галущенком Олександром Миколайовичем укладено Контракт з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Пунктом 5.2. Контракту передбачено, що Контракт припиняється (розривається) після закінчення терміну його дії (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до пункту 5.8. Контракту після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Пунктом 6.1. Контракту передбачено, що він діє з 19.07.2019 по 19.07.2024.

У подальшому, листом ДАЗВ від 08.05.2024 №02-1657/8-24 позивача повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024, а також вказано, що продовження дії контракту не планується.

Також, листом ДАЗВ від 03.06.2024 №02-1956/13-24 позивача повторно повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024, а також вказано, що продовження дії контракту не планується.

Позивач вважаючи таке рішення відповідача протиправним і безпідставним, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 3 статті 21 Кодексу законів про працю України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 2 статті 23 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

Як вбачається із пункту 5.2. Контракту між ДАЗВ та позивачем, Контракт припиняється (розривається) після закінчення терміну його дії (пункт 2 статті 36 Кодексу законів про працю України).

Так, у пункті 2 статті 36 Кодексу законів про працю України вказано, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;

Відповідно до пункту 5.8. Контракту, після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати не проінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Пунктом 6.1. Контракту передбачено, що він діє з 19.07.2019 по 19.07.2024.

Судом встановлено, що листом ДАЗВ від 08.05.2024 №02-1657/8-24 за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука, позивача повідомлено про те, що контракт з ним припиняється в останній день його дії 19.07.2024, і продовження дії контракту не планується.

У подальшому, листом ДАЗВ від 03.06.2024 №02-1956/13-24 за підписом першого заступника Голови ДАЗВ Андрія Тимчука, позивача повторно повідомлено про припинення строку дії контракту, останній день якого припадає на 19.07.2024.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI заступники керівника центрального органу виконавчої влади здійснюють повноваження відповідно до затвердженого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов`язків, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 вищезазначеної статті вказано, що у разі відсутності керівника центрального органу виконавчої влади чи неможливості здійснювати ним свої повноваження з інших причин його обов`язки виконує один із заступників відповідно до встановленого керівником центрального органу виконавчої влади розподілу обов`язків.

Керівник органу виконавчої влади передусім є посадовою особою, яка перебуває у трудових відносинах з центральним органом виконавчої влади, що регулюються нормами трудового законодавства України.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади розподіляє обов`язки між своїми заступниками.

Судом встановлено, що наказ ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 «Про затвердження Розподілу обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ», доданий позивачем до позовної заяви, визнано таким, що втратив чинність наказом ДАЗВ від 12.05.2023 №78-23 «Про затвердження Розподілу обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ».

Враховуючи наведене вище, наказ ДАЗВ від 22.06.2020 №131-20 «Про затвердження Розподілу обов`язків між Головою, першим заступником Голови та заступником Голови ДАЗВ» є таким, що втратив чинність.

Суд зазначає, що згідно пункту 8 Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 №564 у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Міндовкілля, видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Також, судом встановлено, що Наказом ДАЗВ від 17.01.2024 №08-ос «Про звільнення ОСОБА_2 » оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.08.2023 №754-р «Про звільнення ОСОБА_2 з посади Голови Державного агентства України з управління зоною відчуження». Таким чином, ОСОБА_2 був звільнений 17.01.2024 Після цієї дати і станом на день направлення відзиву Кабінетом Міністрів України рішення про призначення Голови ДАЗВ, або в.о. Голови ДАЗВ прийнято не було.

Після звільнення Голови ДАЗВ і до призначення Голови в установленому Законом України «Про державну службу» (тобто Кабінетом Міністрів України) центральний орган виконавчої влади керується абзацом 2 частини 6 статті 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», який надає право використовувати наказ Голови про розподіл обов`язків на термін до призначення Голови в установленому порядку.

Відтак, перший заступник Голови здійснює тимчасове заступництво за своєю посадою (першого заступника) відповідно до права, наданого Законом України «Про центральні органи виконавчої влади».

Отже, суд вважає, що перший заступник Голови ДАЗВ Тимчук А.О. під час підписання та направлення оспорюваних позивачем листів для інформування останнього про припинення строку дії контракту, діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством.

Таким чином відсутні підстави для задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправними рішення Державного агентства України з управління зоною відчуження від 08.05.2024 та від 03.06.202024 за підписом першого заступника Голови Андрія Тимчука щодо припинення з 19.07.2024 контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника.

Враховуючи вищезазначене, похідна вимога про зобов`язання Державного агентство України з управління зоною відчуження в особі першого заступника Голови Андрія Тимчука утриматися від дій, які спрямовані на розірвання контракту з директором Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника та звільнення його із займаної посади, не підлягає задоволенню.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки доводи позовної заяви не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм законодавства.

Крім того, щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивачем вчинено дії, що свідчать про зловживання процесуальними правами шляхом подачі декількох позовів (до Київського окружного адміністративного суду та до Деснянського районного суду м. Києва) до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Статтею 45 КАС України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Лише у вказаних вище випадках, дії позивача можна кваліфікувати як зловживання процесуальними правами на підставі статті 45 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 по справі №922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У випадку подання позивачем позову до Київського окружного адміністративного суду його предметом є вимоги про визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій. Зокрема, йдеться про:

- визнання протиправними прийнятих рішень першого заступника Голови ДАЗВ Тимчука А.О. про намір розірвати контракт з позивачем, про що останнього було повідомлено у листах Відповідача за №02-1657/8-24 від 08.05.2024 та за №02-1956/13-24 від 03.06.2024;

- зобов`язання утриматися від прийняття наказу про звільнення позивача через неправомірність прийнятих рішень про намір розірвати контракт.

Судом встановлено, що на час подання позову до Київського окружного адміністративного суду позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем і просив суд ухвалити відповідне рішення, виходячи з даних обставин, а також враховуючи предметну підсудність позовних вимог.

Предметом позову до Деснянського районного суду м. Києва є вимоги про визнання незаконними і скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі. Підставами для подання даного позову стали абсолютно відмінні від подання попереднього позову обставини, а саме - відсутність трудових відносин з позивачем. Вимоги щодо захисту оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу в даному випадку є відмінні від тих, які були викладені у позові до Київського окружного адміністративного суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вказане клопотання відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, то підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 20 грудня 2024 р.