Рішення

від 25.12.2024 по справі 297/5114/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/5114/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,

встановив:

ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який розташований за адресою м. Берегове, вул. Мукачівська, 3, код ЄДРПОУ 25999111, звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: с-ще. Щеглівка, Макеївський район, Донецька область, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Пологи, Запорізька область. На час смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Заява мотивована тим, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Пологи, Запорізька область, на тимчасово окупованій російськими військами території України.

17 грудня 2024 року заявниця, маючи в наявності копію довідки про смерть № С-00286 та свідоцтва про смерть ( НОМЕР_2 ), виданими окупаційною владою - Територіальним відділом ЗАЦС Пологівським районним Управлінням ЗАЦС Запорізькій області від 06.08.2024 року, звернулась до Берегівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо реєстрації смерті. Проте, Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовив в реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Пологи, Запорізької області, з причини відсутні підстави для державної реєстрації смерті та видачі свідоцтва про смерть українського зразку відповідно до законодавства України на підставі наданих нею документів.

Таким чином,зареєструвати фактсмерті свогочоловіка ОСОБА_1 у встановленомузаконодавством порядкуне може,оскільки органамидержавної реєстраціїактів цивільногостану Українине приймаютьсядо увагидокументи просмерть,видані натериторії,де органидержавної владиУкраїни тимчасовоне здійснюютьсвої повноваження.Встановлення факту смерті необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть чоловіка.

Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник заінтересованої особи Берегівського відділу ДРАЦС в судове засідання також не з`явився.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява провстановлення фактусмерті особина території,на якійвведено воєннийчи надзвичайнийстан,або натимчасово окупованійтериторії України,визначеній такоювідповідно дозаконодавства,може бутиподана членамисім`ї померлого,їхніми представникамиабо іншимизаінтересованими особами(якщовстановлення фактусмерті особивпливає наїхні права,обов`язки чизаконні інтереси)до будь-якогомісцевого судуУкраїни,що здійснюєправосуддя,незалежно відмісця проживання(перебування)заявника.

Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно довідки про смерть № С-00286 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданими окупаційноювладою -Територіальним відділомЗАЦС Пологівськимрайонним УправліннямЗАЦС Запорізькійобласті від 06.08.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Пологи, Запорізька область (а.с. 11-12).

Відповідно до довідки про смерть № С-00286 від 06.08.2024 року, виданої на тимчасово окупованій території, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від хронічної серцево-судинної недостатності; атеросклеротичної хвороби серця; хронічної ішемічної хвороби серця (а.с. 12).

Із долучених копій паспорта громадянина України та свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 (а.с. 8-10).

Статтею ст. 17 ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ст. 9 ч. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки ОСОБА_2 помер на тимчасово окупованій території України, та вказане свідоцтво про смерть і довідка, не можуть бути прийняті відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті особи, відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Так, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.04.2016 року № 9-1130/0/4-16 надано роз`яснення про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-VIII "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України", в якому, зокрема, наводяться рекомендації щодо окремих питань визнання належними та допустимими доказів на підтвердження факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 58, 59 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» із змінами, норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ila§cuandOthers v. MoldovaandRussia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ч. 5 ЦПК України, згідно якого обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Таким чином,документи,видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Таким чином, на підставі вищенаведеного суд вважає, що факт смерті особи на тимчасово окупованій території встановлено.

Факт, про встановлення якого просить заявниця ОСОБА_1 має для неї юридичне значення.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Копія судового рішення видається учасникам справи, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 258, п. 8 ч. 1 ст. 315, ч. 1, ч. 4 ст. 317, 319, 354, 355 ЦПК України,

рішив:

Заяву ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , заінтересована особа Берегівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який розташований за адресою м. Берегове, вул. Мукачівська, 3, код ЄДРПОУ 25999111, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в м. Пологи, Запорізька область.

Рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана до суду апеляційної інстанції через Берегівський районний суд.

Суддя: Лайош ГАЛ