Рішення

від 22.11.2024 по справі 314/1089/19

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1089/19

Провадження № 2/314/9/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/1089/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Матвіївської сільської ради Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання рішення недійсним та скасування поділу земельної ділянки,

за участю

представника позивача ОСОБА_4 ,

представника відповідача

(в режимі відео конференції) Ведмедовської Г. О.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Матвіївської сільської ради Запорізької області про визнання рішення недійсним та скасування поділу земельної ділянки. У своїй позовній заяві Позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати рішення Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області шостого скликання сімнадцятої сесії № 8 від 21.12.2012 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (спільна часткова власність) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »; скасувати поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2321583600:03:001:0343, яка належала на праві часткової спільної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , в результаті якого утворилось два нових кадастрових номерами, а саме: 2321583600:03:001:0556 загальною площею 0,013 га та 2321583600:03:001:0058 площею 0,1933. На обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_5 зазначила, що вищевказана технічна документація була розроблена з порушенням меж фактичного використання земельних ділянок та є такою, що обмежують її права у користуванні земельної ділянкою, а тому є протиправною. Просила суд задовольнити позовні вимоги з вищевикладених обставин.

Ухвалою суду від 13.03.2019 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

02.04.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов від ОСОБА_2 відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 . На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що він успадкував від своєї покійної матері, ОСОБА_7 частину домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, яка розташована під вищевказаним домоволодінням з к.н.2321583600:03:001:0343. При оформленні спадщини фахівцями не було виявлено жодних порушень норм чинного законодавства, в т.ч. будь-які протиправні дії щодо порушення прав та інтересів третіх осіб. Щодо поділу земельних ділянок також він пояснив, що він разом зі своїм дядьком, ОСОБА_6 , іншим співвласником даного домоволодіння та земельної ділянки під ним, використали своє право на поділ земельної ділянки, в результаті якого утворилися земельні ділянки з к.н. 2321583600:03:001:0556 та 2321583600:03:001:0058. Такий поділ земельної ділянки ніяким чином не порушує права та інтересів сусідів. З цих підстав зазначає, що позовні вимоги позивачки є безпідставними та необґрунтованими.

02.04.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов від ОСОБА_6 відзив на позовну заяву, в якій відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 . На обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_6 зазначив, що ОСОБА_5 приватизувала свою земельну ділянку ще у 2004 р. Тоді вперше складався акт погодження меж земельних ділянок. У 2012 році він разом зі своєю сестрою ОСОБА_7 скористалися своїм правом на приватизацію земельної ділянки. Тоді межа між земельними ділянками була погоджена вдруге. Претензій від позивачки на адресу відповідачів не надходило. Вважає, що рішення сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (спільна часткова власність) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 », було прийнято Матвіївською сільською радою без порушень вимог законодавсвта, підстав для його скасування немає. Аналогічне зазначив й щодо використання ним права на поділ власної земельної ділянки.

09.04.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшов від Матвіївської сільської ради відзив на позовну заяву, в якійвідповідач заперечивпроти задоволенняпозовних вимогта просивсуд відмовитиу задоволенніпозовної заяви,обґрунтовуючи цетим,що Матвіївськасільська радапри прийнятірішення «Прозатвердження технічноїдокументації ізземлеустрою щодоскладання документів,що посвідчуютьправо наземельну ділянку(спільначасткова власність) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 » від 21.12.2012 не допускала жодних порушень вимог чинного законодавства.

28.05.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області від ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив, згідно з яким позивачка наполягла на своїх вимогах, зазначила, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки він не повідомив позивачку про те, що приватизація її земельної ділянки відбулась з порушенням меж фактичного використання земельних ділянок та розпочав судову тяганину.

11.06.2019 до Вільнянського районного суду Запорізької області від ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, зазначив, що безпосередньо відповідь на відзив є необґрунтованою, позивачкою не надано жодного доказу на недобросовісність його дій. Зазначив, що до суду він звертався, оскільки були порушені його права.

Ухвалою суду від 13.01.2022 зупинено провадження по справі до залучення до участі у справі правонаступника позивача.

Ухвалою суду 17.08.2022 поновлено провадження по справі, витребувано зВільнянської державної нотаріальної контори,яка знаходитьсяза адресою:Запорізька область,Вільнянський район,м.Вільнянськ,вул.Бочарова,6,витяг зі Спадкового реєстру та завірену копію спадкової справи ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 14.11.2022 залучено правонаступника позивачки ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі №314/1089/19.

Ухвалою суду від 15.03.2023 зупинено провадження по справі до залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 15.10.2023 поновлено провадження у справі №314/1089/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання рішення недійсним та скасування поділу земельної ділянки, оскільки після смерті ОСОБА_6 прийняла спадщину його дочка ОСОБА_3 та вона є його правонаступником у даній справі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити на тих підставах, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили в задоволенні позову відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперчує.

Представник Матвіївської сільської ради Запорізької області у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперчує.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши матеріалисправи, суд доходить таких висновків.

У 2004 році ТОВ «Земля Плюс, Лтд» розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельну ділянку землевласнику ОСОБА_5 , адреса земельної ділянки: АДРЕСА_1 , земельна ділянка з к.н. 232158360:03:002:0012, площею 0,1770 цільове призначення обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд.

Рішенням Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області №4 від 05.07.2004 «Про передачу земельних ділянок у власність та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державних актів на право власності на земельні ділянки, у т.ч. ОСОБА_5 ..

16.11.2004 ОСОБА_5 видано Державний акт на на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, серія ЗП 049191.

У 2012 році ФОП ОСОБА_9 розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівль та споруд (присадибна ділянка).

21.12.2021 Матвіївська сільська рада Вільнянського району Запорізької області винесла рішення № 8 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (спільна часткова власність) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ».

20.08.2013 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 видані свідоцтва на право власності на нерухоме майно, а саме на частку земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 , з к.н. 2321583600:03:001:0343, площею 0,2063 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 померла.

Відповідно до свідоцтва про права на спадщину за заповітом від 23.07.2016 власником частки земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , з к.н. 2321583600:03:001:0343, площею 0,2063га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) став ОСОБА_2 .

У 2018 році за спільною заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розроблено ФОП ОСОБА_10 технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділнка), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що за наслідком поділу земельної ділянки з к.н. 2321583600:03:001:0343 утворилися дві земельні ділянки 2321583600:03:001:0556 загальною площею 0,013 га та 2321583600:03:001:0058 площею 0,1933 га, що підтверджується Витягами з державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 26.03.2018, за якими вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є співвласниками у рівних долях на кожну із утворених земельних ділянок.

За змістом висновку експерта № 2373 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи фактичні межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 не співпадають з межами земельної ділянки згідно до кадастрового номеру 232158360:03:002:0012. Також при дослідженні технічної документації щодо розташування будівель та споруд на земельній ділянці ( АДРЕСА_1 ), встановлено, що фактично межа земельної ділянки згідно з кадастровим планом 232158360:03:002:0012 проходить по будівлі гаражу, який не відображено у технічному паспорті. Розрахунками встановлено, що частина гаражу площею 5,62 м кв. знаходиться за межами земельної ділянки відповідно до кадастрового плану 232158360:03:002:0012.

Відповідно до листа-відповіді ФОП ОСОБА_9 , листів-пояснень ФОП ОСОБА_10 від 01.02.2019, висновку експерта № 2373 та абрисів вбачається, що суміжні земельні ділянки з к.н. 232158360:03:002:0012 та 2321583600:03:001:0556, 2321583600:03:001:0058 не мають накладень та перехресних площин між собою та іншими сусідніми земельними ділянками.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першійстатті 79ЗК України (у редакції станом на виникнення відносин)як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У частині першійстатті 81 ЗК України(у редакції станом на виникнення відносин)визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельнихділянок,що булираніше наданіїм укористування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини другоїстатті 116 ЗК України(у редакції станом на виникнення відносин)набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118,122ЗК України (у редакції станом на виникнення відносин).

Відповідно до частини шостої статті 118ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженнямземельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи,що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

За змістом статті 40ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовимиу годами.

Статтею 41 Конституції Українита статтею1Першогопротоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст.316,317,319,321 ЦК України).

Положеннями частини першої статті 317Цивільного кодексуУкраїни визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Абзац 1 частини 7стаття 118 ЗК Українивстановлює вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а саме підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що при прийнятті рішення № 8 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (спільна часткова власність) ОСОБА_6 , ОСОБА_7 »від 21.12.2012 Матвіївська сільська рада Вільнянського району Запорізької області діяла згідно з вимогами чинного законодавства та відповідно до наданих їй повноважень.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від16квітня 2004року №7«Про практикузастосування судамиземельного законодавствапри розглядіцивільних справ» роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК Українишляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до пунктів 2 та 10 Розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр»земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою булла затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом.

У разі якщо до 1 січня 2013 року була розроблена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, а відомості про таку земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, державна реєстрація такої земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеної технічної документації із землеустрою в порядку, встановленому законом.

Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відповідно дост.79-1ЗК України (у редакції на 2018 рік) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється, в т.ч. шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про Державний земельний кадастр»ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цьогоЗакону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр»земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

Відповідно до ч. 10, 11 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4ст. 25 Закону України «Про державний земельний кадастр», поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки. Поземельна книга ведеться в паперовій та електронній (цифровій) формі. Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У частині 1 статті 37Закону України«Про державнийземельний кадастр» визначено, що у разі виявлення фізичною або юридичною особою у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру технічної помилки (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущеної органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, заінтересована особа письмово повідомляє про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який перевіряє відповідність відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, орган, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення та не пізніше наступного дня повідомляє про це заінтересованих осіб. Повідомлення про виявлення помилки може бути надіслано також в електронному вигляді з Державного аграрного реєстру через Єдиний портал адміністративних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» до вказаного Закону, у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Відповідно до п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеногоРеєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленному законодавством порядку.

У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2,3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно здодатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав

У позовній заяві позивач вказує, що його права були порушені внаслідок допущення технічної помилки при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, які на час винесення рішення по справі належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак, доказів про те, що позивач як заінтересована особа у встановленому законом порядку, звертався до уповноваженого органу з повідомленням про виявлення та виправлення помилки у технічній документації і йому було відмовлено, суду не надано. Таких доказів не надано під час розгляду даної справи.

Крім того, судом враховані висновки експертів, за наслідком яких суд дійшов висновку, що права позивача не порушені, оскільки накладення на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (або інші порушення меж земельних ділянок) з боку земельних ділянок, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , відсутнє.

До того ж, позивачем не заперечується той факт, що ОСОБА_5 особисто зверталася до ТОВ «Земля плюс, Лтд» із метою розроблення технічної документації на земельну ділянку, яка знаходиться під її домоволодінням.

Також саме ОСОБА_5 було особисто заповнено заяву та подано її на розгляд Матвіївської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, на підставі якої отримала рішення від 05.07.2004 № 4 «Про передачу земельних ділянок у власність та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки».

Більше того, ініціювала державну реєстрацію свого права власності на земельну ділянку 232158360:03:002:0012, площею 0,1770 га.

Вказане підтверджує, що ОСОБА_5 діяла на власний розсуд та в межах диспозитивності, відтак, підстав для твердження про порушення прав позивача відповідачами немає.

Відповідно до ч.1ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81ЦПК України обов`язок подання доказів покладено на сторони, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експерта; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 2 статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи твердження Позивача про порушення його права землекористування, суд доходить висновку, що належних і допустимих в розумінні положень статей 77,78ЦПК України доказів в обґрунтування заявлених вимог Позивачем не надано, тому у задоволенні заявлених вимог слід відмовити.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову, то судові витрати, понесені позивачем у справі, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Матвіївської сільської ради Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання рішення недійсним та скасування поділу земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22.11.2024.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

22.11.2024