Рішення

від 26.11.2024 по справі 444/4215/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/4215/24

Провадження № 2/444/1477/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І. З.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любов Вікторівна про визнання права власності на житловий будинок як майно колишнього колгоспного типу двору та визнання права на земельні частки (паї) в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любов Вікторівна, у якому просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м2, житловою площею 31,3 м2, допоміжна площа 18,0 м2 з господарськими будівлями та спорудами, з яких 1/2 частина даного будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_2 як члену колишнього колгоспного типу двору, а 1/2 частина будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як голові колишнього колгоспного типу двору, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину за законом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Крім того просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 1,28 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території села Думичі колишньої Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області, а на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 мала на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 154021, виданого Погариською сільською радою 24 травня 1996 року та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 549, а також в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 0,78 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території села Думичі колишньої Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області, а на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, право на яку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 154187, виданого Погариською сільською радою 24 травня 1996 року та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 383, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину за законом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла після її смерті спадщину, оскільки проживала разом із нею на день смерті не відмовилася від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після її смерті.

Позивач зазначає, що вона єдиний спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, і прийняли таку внаслідок звернення до нотаріуса чи внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем немає.

Водночас ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка, а батька позивача, ОСОБА_3 , оскільки була зареєстрована та проживала з ним на день його смерті.

ОСОБА_2 належала на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як членові колгоспного типу двору, що підтверджується записами в погосподарській книзі, крім того ОСОБА_2 фактично прийнято, але юридично не оформлено після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, яка належала йому як голові колишнього колгоспного типу двору.

Позивач вважає, що її право на спадкування даного майна підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок вважаю, що є всі підстави для визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частина даного будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_2 як члену колишнього колгоспного типу двору, а 1/2 частина будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як голові колишнього колгоспного типу двору, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину за законом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Крім того стверджує, що не може оформити спадщини на право на земельну частку (пай) розміром 1,28 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спадщини на право на земельну частку (пай) розміром 0,78 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 , згідно сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила, так як відсутні правовстановлюючі документи на право на дані земельні частки (паї) нового зразка, які водночас не можуть бути видані на ім`я померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони втратили цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Водночас їх право на дані земельні частки (паї) підтверджується сертифікатами старого зразка.

А тому вважає, що її право на земельні частки (паї) підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 15 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на 26 листопада 2024 року о 14 год. 00 хв.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у яких просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просять такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник позивача ОСОБА_1 подав на адресу суду заяву про розляд справи у його відсутності. Враховуючи зазначене відповідачем про зменшення розміру земельної частки (паю) з 1,28 га на 1,23 га, просить визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 1,23 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території села Думичі колишньої Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області, а на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 мала на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 154021, виданого Погариською сільською радою 24 травня 1996 року та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 549. Інші позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, в підготовче судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак з Добросинсько-Магерівської сільської ради на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника, зазначили, що сільська рада частково визнає позовні вимоги позивача про визначення права на земельну частку (пай), який належав ОСОБА_2 , у зв`язку із зменшенням середньої земельної частки , яка становить 1,23 га, а не 1,28 га, що зазначено у сертифікаті.

Зазначили, що у вирішенні справи повністю покладаються на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору, приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любов Вікторівна, в підготовче судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

А тому суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, представника відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, які не з`явилися в підготовче судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідачем заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі та беручи до уваги те, що неявка третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Так як стороною позивача уточнено позовні вимоги в частині, яка частково визнавалася стороною відповідача, відсутність фактичних заперечень проти позовних вимог позивача зі сторони відповідача, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Замок, Жовківського району Львівської області, що підтверджується викладеним у паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , який виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 20 жовтня 1997 року.

Викладеним у свідоцтві про одруження серії НОМЕР_2 , яке видане повторно 18 березня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Жовківського райуправління юстиції Львівської області, стверджується, що своє дошлюбне прізвище ОСОБА_4 , позивач ОСОБА_1 змінина на Згоба внаслідок реєстрації 25 жовтня 1986 року шлюбу із ОСОБА_5 у Замківській сільській раді Жовківського району Львівської області, про що в книзі реєстрації шлюбів 25 жовтня 1986 року було зроблено відповідний актовий запис за № 56.

Тобто суд констатує, що дошлюбним прізвищем позивача було ОСОБА_4 .

З свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_3 , яке видане Замочківською сільською радою 27 лютого 1985 року, вбачається, що її батьком є ОСОБА_3 , матір`ю- ОСОБА_2 .

Викладеним у свідоцтві про одруження серії НОМЕР_4 , яке видане 21 лютого 1957 року Замочківською сільською радою Львівської області, стверджується, що батько позивача, ОСОБА_3 , та її мати, ОСОБА_6 , одружилися 09 лютого 1957 року, про що в книзі записів актів громадянського стану про одруження 09 лютого 1957 року було зроблено відповідний запис за № 2.

Суд враховує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є тотожними іменами.

Із виписки з погосподарської книги № 3 по селі Думичі Замківської сільської раджи Жовківського району Львівської області станом на 30.06.1990 року № 772, яка видана 12 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, вбачається що номер об`єкта ПГО 95, домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 року належало до колгоспного типу двору. Голова домогосподарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В склад двору входять: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Викладеним у виписці з погосподарської книги № 3 по селі Думичі Замківської сільської раджи Жовківського району Львівської області станом на 15.04.1991 року № 773, яка видана 12 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що номер об`єкта ПГО 95, домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 року належало до колгоспного типу двору. Голова домогосподарства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В склад двору входять: голова двору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, встановлено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи з даних, так як будинок, який станом на 30.06.1990 року та на 15.04.1991 року належав до колгоспного типу двору, головою двору був ОСОБА_3 , а членом двору ОСОБА_2 , які не втратили права на частку в дворі станом на 15.04.1991 року, з врахуванням рівності часток членів колишнього колгоспного типу двору, відповідно їм кожному належало по 1/2 частці даного двору (будинку).

З сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 154187, який 24 травня 1996 року виданий Погариською сільською радою та зареєстрований у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 383, вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення IV сесії Погариської сільської ради від 25.02.1994 року було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,78 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості. Земельна ділянка розташована на території село Думичі Погариської сільської ради. Землю передано для ведення селянського (фермерського) або колективного господарства.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі реєстрації смертей 12 січня 2009 року було зроблено відповідний актовий запис за № 1, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_5 , яке видане Погариською сільською радою сільської ради Жовківського району Львівської області 12 січня 2009 року.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

А тому після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі і на частку в житловому будинку АДРЕСА_1 та право на земельну частку (пай).

Нормою ст. 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

З довідки № 1087, яка видана 08 грудня 2023 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Погариській сільській раді Львівського району Львівської області не посвідчувався.

Не посвідчувався заповіт від імені ОСОБА_3 і нотаріусом, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 77509689, яка видана 01 липня 2024 року приватним нотаріусом Кобзар Л. В.

Ч. 2 ст. 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Так як заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався, а тому спадкування після його смерті відбувається за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

ОСОБА_2 як дружина померлого ОСОБА_3 була спадкоємцем першої черги за законом після його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Викладеним у довідці № 766, яка видана 12 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що ОСОБА_3 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 (після зміни адміністративно-територіального устрою Львівського) району Львівської області.

Ч. 3 ст. 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

З довідки № 768, яка видана 12 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 , дружина померлого ОСОБА_3 , була зареєстрована і проживала разом зі своїм чоловіком в будинку АДРЕСА_1 до дня його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вели спільне господарство.

Викладеним у довідці № 769, яка видана 12 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що на день смерті ОСОБА_3 , а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (після зміни адміністративно-територіального устрою Львівського) району Львівської області проживала і була зареєстрована ОСОБА_2 , 1939 року народження дружина.

ОСОБА_2 не відмовлялася від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця.

Тобто ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України, прийняла спадщину як спадкоємець за законом першої черги після смерті свого чоловіка, ОСОБА_3 , оскільки була зареєстрована та постійно проживала з ним на день його смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак юридично ОСОБА_2 спадщину після смерті ОСОБА_3 не оформила, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не реєструвалася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про спадщину) № 77509700, яка видана 01 липня 2024 року приватним нотаріусом Кобзар Л. В.

Викладеним у довідці № 728, яка видана 02 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, стверджується, що земельна частка (пай), площею 1,28 га, посвідчена сертифікатом на право на середню земельну частку (пай) серії ЛВ № 154021, виданого Погариською сільською радою 24 травня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 549, належить ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 08 листопада 2013 року було складено відповідний актовий запис № 24, що підтверджується викладеним у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_6 , яке видане Погариською сільською радою сільської ради Жовківського району Львівської області 08 листопада 2013 року.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну їй частку в колишньому колгоспному типі двору, право на земельну частку (пай), яка належала їй, а також на частку в колишньому колгоспного типі двору та право на земельну частку (пай), які належали ОСОБА_3 , після смерті якого ОСОБА_2 спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила.

Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 77509650, яка видана 01 липня 2024 року приватним нотаріусом Кобзар Л. В.

Так як заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався, а тому спадкування після її смерті відбувається за законом.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 як дочка ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері.

З довідки № 767, яка видана 12 липня 2024 року Замківським старостинським округом № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_2 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала і була зареєстрована в АДРЕСА_1 (після зміни адміністративно-територіального устрою- Львівського) району Львівської області.

Викладеним у довідці № 770, яка видана виконкомом Замківського старостинського округу № 2 Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області 12 липня 2024 року, стверджується, що ОСОБА_1 , дочка померлої ОСОБА_2 , проживала разом зі своєю матір`ю в будинку АДРЕСА_1 (після зміни адміністративно-територіального устрою - Львівського) району Львівської області, до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , і вели спільне господарство.

А тому суд приходить до висновку, що позивач прийняла спадщину після смерті матері, ОСОБА_2 , враховуючи норму ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживала разом із матір`ю на день її смерті, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Внаслідок звернення позивача до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Кобзар Любов Вікторівни із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом було зареєстровано спадкову справу № 79/2024, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 77509917, який виданий 01 липня 2024 року приватним нотаріусом Кобзар Л. В.

Однак постановою приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області, Кобзар Любов Вікторівна відмовила ОСОБА_9 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що позивачем не подані правовстановлюючі документи на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того листом за вихідним № 81/01-16 від 01 липня 2024 року приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзар Любов Вікторівна відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), площею 1,28 га, що розташована на території села Думичі Погариської сільської ради Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області та належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на земельну частку (пай), площею 0,78 га, що розташована на території села Думичі Погариської сільської ради Львівського (колишнього Жовківського) району Львівської області та належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого була його дружина, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, через неподання оригіналу правовстановлюючих документів нового взірця на вищевказані земельні паї та роз`яснено, що у разі відсутності таких документів, необхідно звернутися в судові органи для оформлення права на вищевказані земельні паї в порядку спадкування.

Як зазначає позивач у позовній заяві сертифікати нового зразка на земельну частку (пай), видані на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у неї відсутній, її батько та мати за життя не обміняли сертифікати на земельну частку (пай) старого зразка на новий зразок сертифіката.

Відповідно до статті 8 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" постановою Кабінет Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)» затверджено відповідну форму сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Сертифікати саме такої форми слід подавати до нотаріальної контори.

Згідно ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, а відтак суд враховує, що позивачем не може бути пред`явлено для оформлення спадщини належної форми документів, оскільки батько та мати померли, а тому втратили цивільну правоздатність та дієздатність, а за життя не зробили необхідних дій.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Дані погосподарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Таким чином право власності на колгоспний двір (житловий будинок) АДРЕСА_1 було зареєстроване згідно вимог діючого на той час законодавства в погосподарській книзі Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до підпункту 4.15, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

З довідки № 653, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 06 лютого 2024 року, вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року, реєстрація права вланості на нерухоме майно по АДРЕСА_1 не проводилась.

Згідно нового адміністративно-територіального устрою України село Думичі належить до Добросинсько-Магерівської територіальної громади Львівського району Львівської області.

Правовстановлюючий документ на право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 відсутній, оскільки право власності на даний будинок зареєстроване не було.

З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Червоноградське бюро технічної інвентаризації» 29 січня 2024 року, вбачається, що рік спорудження житлового будинку 1952, загальна площа житлового будинку 49,3 м. кв., житлова площа 31,3 м. кв., допоміжна площа 18,0 м. кв.

При будинку є господарські будівлі: літня кухня, сарай, та споруди: ворота, огорожі.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 80 ЦК України встановлено, що жилий будинок є об`єктом права приватної власності.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже ОСОБА_9 , є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла після її смерті спадщину, оскільки проживала разом із нею на день смерті не відмовилася від прийняття спадщини упродовж шестимісячного строку після її смерті.

Позивач єдиний спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, і прийняли таку внаслідок звернення до нотаріуса чи внаслідок спільного проживання зі спадкодавцем немає.

Водночас ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину за законом після смерті свого чоловіка, батька позивача, ОСОБА_3 , оскільки була зареєстрована та проживала з ним на день його смерті.

Так як ОСОБА_2 належала на праві власності 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд як членові колгоспного типу двору, що підтверджується записами в погосподарській книзі, крім того ОСОБА_2 фактично прийнято, але юридично не оформлено після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною господарських будівель та споруд, яка належала йому як голові колишнього колгоспного типу двору, а тому суд приходить до висновку, що право позивача на спадкування даного майна підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок є всі підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , з яких 1/2 частина даного будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_2 як члену колишнього колгоспного типу двору, а 1/2 частина будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як голові колишнього колгоспного типу двору, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину за законом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, право власності позивача на житловий будинок підлягає захисту в судовому порядку.

Крім того суд враховує, що позивач ОСОБА_1 не може оформити спадщини на право на земельну частку (пай) розміром 1,23 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також спадщини на право на земельну частку (пай) розміром 0,78 га умовних кадастрових гектарів, яка належала ОСОБА_3 , згідно сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) старого зразка, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину фактично прийняла, але юридично не оформила, так як відсутні правовстановлюючі документи на право на дані земельні частки (паї) нового зразка, які водночас не може бути виданий на ім`я померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони втратили цивільну правоздатність та дієздатність внаслідок смерті.

Водночас право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на дані земельні частки (паї) підтверджується сертифікатами старого зразка.

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що право позивача на земельні частки (паї) підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м2, житловою площею 31,3 м2, допоміжна площа 18,0 м2 з господарськими будівлями та спорудами, з яких 1/2 частина даного будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_2 як члену колишнього колгоспного типу двору, а 1/2 частина будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як голові колишнього колгоспного типу двору, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину за законом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 1,23 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території села Думичі колишньої Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області, а на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, право на яку ОСОБА_2 мала на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 154021, виданого Погариською сільською радою 24 травня 1996 року та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 549.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), площею 0,78 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території села Думичі колишньої Погариської сільської ради Жовківського району Львівської області, а на сьогоднішній день Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, право на яку ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ № 154187, виданого Погариською сільською радою 24 травня 1996 року та зареєстрованого у книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за № 383, після смерті якого ОСОБА_2 спадщину за законом фактично прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Мікула В. Є.