Рішення

від 18.12.2024 по справі 495/10806/24

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/10806/24

Номер провадження 2/495/5001/2024

18 грудня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Боярського О.О.,

за участі секретаря судових засідань Червинської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з даною позовною заявою з метою захисту своїх законних прав та інтересів в якому просять суд:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5120881600:01:003:0076, площею 11,2653, яка розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку № 5120881600:01:003:0075, площею 11,2661, яка розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 червня 2024 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 562.

Те, що померлий ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком позивачки ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 14.02.1982 року Великомар`янівською сільською радою Білгород-Дністровського району, актовий запис N?2.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 11,2661 гектарів, кадастровий номер 5120881600:01:003:0075, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії HMX N?540330, виданого 24.11.2017 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Іваницьким О.Ю.;

- земельна ділянка, площею 11,2653 гектарів, кадастровий номер 5120881600:01:003:0076, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ОД N?081824, виданого 29.01.2004 року Білгород-Дністровською райдержадміністрацією.

Померлий ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя було складено заповіти, посвідчені 15.04.2021 року секретарем виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до яких він заповів зазначені вище земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 померла, а відповідач ОСОБА_3 не бажає оформлювати право власності на зазначене вище спадкове майно.

Відповідно до довідки N?25 від 08.07.2024 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , по день смерті.

Відповідно до довідки N? 26 від 08.07.2024 року, з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за однією адресою: АДРЕСА_3 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

Фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вступили у спадщину, адже здійснюють догляд за зазначеним вище спадковим майном, а саме обробляють ці земельні ділянки, сплачують за них земельні податок, але оформити право власності на спадщину у нотаріальному порядку вони позбавлені можливості, тому вимушені звертатися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.12.2024 року було відкрито провадження по вказаній справі та призначено підготовче судове засідання.

Крім того,вказаною ухвалоюбуло витребувано від:

- завідувача Другої Білгород-Дністровської державної нотаріальної контори Одеської області Мельниченко М.М. належним чином завірену копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

- з Білгород-Дністровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) копію актового запису про смерть ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судове засіданні сторони не з`явились.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, також додала, що позовні вимоги вона підтримує та наполягає на їх задоволенню.

Позивачка ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, також додала, що позовні вимоги вона підтримує та наполягає на їх задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, також додав, що позовні вимоги він визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

У відповідності до ч. 3, 4ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями206,207цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 4ст. 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннямист.12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідност.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно частин першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності з ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню с наступних підстав.

Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 04 червня 2024 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 562.

Те, що померлий ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком позивачки ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданого 14.02.1982 року Великомар`янівською сільською радою Білгород-Дністровського району, актовий запис N?2.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина, до складу якої входить:

- земельна ділянка, площею 11,2661 гектарів, кадастровий номер 5120881600:01:003:0075, яка належала померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії HMX N?540330, виданого 24.11.2017 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори Іваницьким О.Ю.;

- земельна ділянка, площею 11,2653 гектарів, кадастровий номер 5120881600:01:003:0076, яка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії III-ОД N?081824, виданого 29.01.2004 року Білгород-Дністровською райдержадміністрацією.

Померлий ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя було складено заповіти, посвідчені 15.04.2021 року секретарем виконавчого комітету Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, відповідно до яких він заповів зазначені вище земельні ділянки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

ОСОБА_5 померла, а відповідач ОСОБА_3 не бажає оформлювати право власності на зазначене вище спадкове майно.

Відповідно до довідки N?25 від 08.07.2024 року ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , по день смерті.

Відповідно до довідки N? 26 від 08.07.2024 року, з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за однією адресою: АДРЕСА_3 , були зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

Інші спадкоємці за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні.

Фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вступили у спадщину, адже здійснюють догляд за зазначеним вище спадковим майном, а саме обробляють ці земельні ділянки, сплачують за них земельні податок, але оформити право власності на спадщину у нотаріальному порядку вони позбавлені можливості, тому вимушені звертатися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

12.12.2024 року на адресу суду надійшов лист від державного нотаріуса Мельниченко М.М., в якому останній зазначає, що спадкова справа до майна померлого не заводилась.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями15,16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідност.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.1216,1217 ЦК України- спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідност. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять, усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті. Не підлягає задоволенню вимога спадкоємця про визнання за ним права власності на самочинно зведені спадкодавцем будівлі, або споруди, оскільки згідно ч. 2ст. 376 УК Україниостанній не може набути права власності на таке майно.

Відповідно дост. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Згідно ст.1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно дост. 1225 ЦК Україниправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України22.02.2012 року за №282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру, у тому числі шляхом безпосереднього доступу до нього.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», та відповідно до статті 1225ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожнафізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі №910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Як роз`яснено в п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі статтею 55Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20Господарського кодексуУкраїни (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 року зі справи №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так,у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Висновки за результатами розгляду справи

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5120881600:01:003:0076, площею 11,2653, яка розташована: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку № 5120881600:01:003:0075, площею 11,2661, яка розташована: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія землі: землі сільськогосподарського призначення, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.О. Боярський