Рішення

від 18.12.2024 по справі 499/930/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/930/24

Провадження № 2/499/473/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2024 року смт Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука Олександра Олександровича, з участю: секретаря судового засідання Кирилової Світлани Федорівни, позивача ОСОБА_1 (далі також позивач) розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача такий

26 серпня 2024 року ОСОБА_1 (далі також позивач) подав до суду позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач 1), служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області (далі також відповідач 2), ОСОБА_2 (далі також відповідач 3, ОСОБА_2 ) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, в якій просив встановити факт, що він самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також дитина), з метою отримання відстрочки від призову та військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі також позовна заява).

Позивач у позовній заяві зазначає таке: з 03 червня 2000 року до 12 вересня 2023 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ; дитина походить від позивача та відповідача; 26 листопада 2022 року відповідач поїхала у невідомому напрямку; відповідач 3 не спілкується з дитиною та не сплачує аліменти на його утримання, через що станом на 21 травня 2024 року має заборгованість у розмірі 27008 гривень 66 копійок.

07 жовтня 2024 року представник відповідача 1 ОСОБА_4 (далі представник відповідача 1) подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає таке: позовні вимоги не визнає; сімейне законодавство не встановлює підстав для припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, окремо, без позбавлення батьківських прав; встановлення факту самостійного виховання дитини позивачу необхідно з метою подальшого звернення до відповідача 1 для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; просив відмовити в задоволенні позовної заяви, оскільки між позивачем та відповідачем 1 виникає спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с. 55-57).

Відповідачі 2, 3 не подали до суду відзив.

Позивач не подав до суду відповідь на відзив.

2.Суд щодо неприбуття в судове засідання сторін зазначає таке

Представники відповідачів 1, 2, відповідач 3 до судового засідання не з`явилися, про причини свого неприбуття суд не повідомили, повідомлені належно про дату, час та місце розгляду справи.

3. Учасники судового провадження висловили таке

Позивач в судовому засіданні підтвердив обставини зазначені у позовній заяві, просив її задовольнити та пояснив, що не звертався до суду з позовною заявою про позбавлення відповідача 3 батьківських прав, оскільки адвокат рекомендував подати до суду якраз позовну заяву про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

4. Процесуальні рішення та дії у справі такі

16 вересня 2024 року суддя Іванівського районногосуду Одеськоїобласті постановив ухвалу про відкриття провадженняу справів порядкузагального позовногопровадження, й визначив дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання для розгляду справи.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 10 жовтня 2024 року закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 29 жовтня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати відклав розгляд справи, через відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача 3.

Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 05 грудня 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголосив перерву в розгляді справи для забезпечення прибуття свідків.

5. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин такі

Свідоцтво про народження свідчить, що дитина походить від позивача та ОСОБА_5 (а.с. 9).

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 10 серпня 2023 року стягнув з відповідача 3 на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня пред`явлення позову, тобто з 12 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 15-17).

Розрахунок заборгованості, який склав заступник начальника Ширяївського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 21 травня 2024 року свідчить, що відповідач 3 станом на 01 травня 2024 року має заборгованість зі сплати аліментів у загальному розмірі 27008 гривень 66 копійок (а.с. 30).

Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 12 вересня 2023 року розірвав шлюб між позивачем та відповідачем 3 (а.с. 18-21).

Довідка № 599 від 06 червня 2023 року, яку видала Іванівська селищна рада Березівського району Одеської області свідчить, що позивач проживає в будинку АДРЕСА_1 , та має такий склад сім`ї: ОСОБА_3 - син, ОСОБА_2 - дружина (не проживає з 26 листопада 2022 року) (а.с. 22).

Довідка від 04 грудня 2023 року №02-13/453, яку видав Іванівський ліцей імені Б.Ф.Дерев`янка Іванівської селищної ради Березівського району Одеської області свідчить, що відповідач 3 не відвідувала батьківські збори, життям дитини не цікавилася та не з`являлася в школі (а.с. 23).

Акт обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 червня 2024 року свідчить, що позивач має усе необхідне для створення сприятливих умов для проживання та розвитку дитини (а.с. 24-26).

Свідок ОСОБА_6 (далі також свідок ОСОБА_6 ) у судовому засіданні показала таке: ОСОБА_2 залишила дитину та поїхала до міста Одеса приблизно два роки тому; позивач самостійно займається вихованням та утриманням дитини.

Свідок ОСОБА_7 надала аналогічні пояснення, що надала свідок ОСОБА_6 .

6. Норми права, які застосував суд такі

6.1. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина 2 статті 3 Сімейного кодексу України, далі також СК).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (частина 2 статті 141 СК).

Батьки зобов`язанівиховувати дитинув дусіповаги доправ тасвобод іншихлюдей,любові досвоєї сім`їта родини,свого народу,своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина 1, 2 статті 150 СК).

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина 4 статті 155 СК).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина 2 статті 157 СК).

Мати,батько можутьбути позбавленісудом батьківськихправ,якщо вона,він: незабрали дитинуз пологовогобудинку абоз іншогозакладу охорониздоров`ябез поважноїпричини іпротягом шестимісяців невиявляли щодонеї батьківськогопіклування; ухиляютьсявід виконаннясвоїх обов`язківщодо вихованнядитини та/абозабезпечення здобуттянею повноїзагальної середньоїосвіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (частина 1 статті 164 СК).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

6.2. Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності (частина 1 статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (частина 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Не підлягаютьпризову навійськову службупід часмобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (абзац 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, далі також Порядок 560)

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації (пункт 58 Порядку 560).

6.3. Кожна сторонаповинна довестиобставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3, 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, далі ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК).

Кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом.Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 1, 5, 6 статті 81 ЦПК).

Суд розглядаєсправи провстановлення факту перебування фізичної особи на утриманні (пункт 2 частини 1 статті 315 ЦПК).

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 статті 315 ЦПК).

7. Мотиви застосування норм права такі

7.1. Системний аналіз статті 315 ЦПК свідчить, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення, зокрема встановлення факту батьківства, володіння будинком на праві власності тощо.

Водночас важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також зазначити причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Суд констатує, що позивач обґрунтовував необхідність встановлення факту самостійного виховання дитини потребою подальшого отримання ним права на відстрочку від призову на військову службу, проте не подав доказів на підтвердження наявності відмови уповноваженого органу в реалізації його такого права.

7.2. Пунктом 2 частини 1 статті 164 СК встановлено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Зокрема батьки можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розглядати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

7.3. Суд зазначає, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, зважаючи на об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже потім права батьків.

Відтак, питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що відповідач 3 не приймає участі у вихованні дитини ніякої участі у вихованні дитини не приймає та не сплачує аліменти, не може свідчити про те, що вона не зобов`язана приймати участі у житті та вихованні дитини.

7.4. Натомість для встановлення обставин самостійності виховання позивачем дитини обов`язковим елементом є підтвердження однієї з обставин: смерті матері (визнання її безвісти зниклою або оголошення померлою), позбавлення батьківських прав, відібрання в неї дитини без позбавлення її батьківських прав, неможливість матері за станом здоров`я брати участь у вихованні дитини. Тобто мають існувати такі обставини, які свідчать про те, що лише батько дитини забезпечує реалізацію батьківських прав через неможливість або не зважаючи на її обов`язок ухиленням матері від їх реалізації.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати окремим актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Суд наголошує, що такий факт може бути підтверджений лише рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення відповідача 3 батьківських прав. Тобто, захист порушених прав у зв`язку з не прийняттям участі одним із батьків у вихованні дитини, самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Тож, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе тільки під час вирішення питання про позбавлення одного з батьків батьківських прав та встановлення обставин невиконання одним із батьків батьківських обов`язків.

8. Висновок суду такий.

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що в задоволенні позовної заяви належить відмовити повністю.

9. Розподіл між сторонами судових витрат такий.

Зважаючи на приписи частини 1 статті 137, частини 1 статті 141 ЦПК судові витрати покладаються на позивача, оскільки в позові відмовлено.

Керуючись статтями 141, 259, 263-265 ЦПК, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , служби у справах дітей Березівської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Рішення суду може бути оскаржене способом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційної скарги.

Повне судове рішення складене 24 грудня 2024 року.

СуддяОлександр КРАВЧУК