Рішення

від 18.12.2024 по справі 523/5452/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/5452/24

Провадження №2/523/3337/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"18" грудня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мурманової І.М.

за участю секретаря судових засідань - Бєлік Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що заочним рішенням Суворовського районного м. Одеси від 28.02.2023 року справа 523/572/22 відібрано у ОСОБА_1 її малолітню дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнуто аліменти на утримання дитини. Розпорядженням Суворовської районної адміністрації ОМР від 09.06.2023 року малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та розпорядженням від 09.06.2023 року № 279р дитину влаштовано до Комунального навчального закладу «Дитячий будинок «Перлинка» ОМР Одеської області, терміном на навчальний рік (2023/2024) на повне державне забезпечення. Представник позивача зазначає, що мати дитини, життям та долею дитини не цікавиться, не надає матеріальної допомоги, не проявляє турботи до дитини.

На підставі викладеного представник позивача просить: позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 04 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам надіслано копію ухвали суду, відповідачам роз`яснено про право на подання відзиву на позовну заяву, третій особі роз`яснено про право в порядку ст. 181 ЦПК України надати письмові пояснення.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 17 жовтня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи до судового розгляду по суті (а.с.78).

В судове засідання сторони до суду не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

На адресу суду 18.12.2024 року (вх. № 42065) надійшла заява представника позивача щодо можливості проведення судового засідання у відсутність представника позивача, згідно якої представник зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, та, що не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.84).

Відповідач: ОСОБА_1 , до суду також не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялась у встановленому законом порядку, на адресу суду повернувся поштовий конверт з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.80-81). Відповідач з будь-якими заявами на адресу суду не зверталась, не подала відзиву.

Представник третьої особи: Служби у справах дітей Одеської міської ради про час та місце слухання справи повідомлений, також звернувся на адресу суду з заявою про слухання справи за відсутності представника третьої особи та ухвалення рішення у справі (а.с.82).

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ЦПК України судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином судом встановлено, що сторони про час та місце слухання справи повідомлені, позивач та представник третьої особи звернулись із заявами про слухання справи за їх відсутності, відповідач повідомлялась про час та місце слухання справи, про причини не явки суд не повідомила.

Ухвалою суду від 18 грудня 2024 року вирішено провести заочний розгляд справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані письмові докази в їх сукупності, висновок органу опіки та піклування, дійшов висновку щодо можливості задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 7820. Батьками зазначені: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.11), що також підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану (а.с.12-13). Відомості про батька до актового запису про народження внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

Позивач зазначає, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 року (у справі № 523/572/22) малолітню ОСОБА_2 , 13 липня 2014 року було відібрано від матері та вирішено питання щодо стягнення аліментів.

Також, представник зазначає, що розпорядженням Суворовської районної адміністрації від 28.04.2023 року № 195р малолітній ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28.02.2023 року - позов Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Одеської міської ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - було задоволено.

Відібрано у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без позбавлення батьківських прав.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь та на утримання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно аліменти у розмірі частки від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду, тобто з 14 січня 2022 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення у межах суми платежу за один місяць (а.с.26-27). Рішення суду набрало законної сили 11.04.2023 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України).

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації ОМР від 09.06.2023 року № 279р «Про зарахування до КНЗ «Дитячий будинок «Перлинка» ОМР Одеської області малолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 » - влаштована до дитячого державного закладу (а.с.21).

Відповідно до довідок Служби у справах дітей ОМР від 01.06.2023 року № 254 у ОСОБА_2 брати та сестри - відсутні; ощадна книжка - відсутня (а.с.28,29).

Згідно довідки Служби у справах дітей ОМР від 01.06.2023 року № 254/2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та має право на користування житловим приміщенням (а.с.30).

Судом досліджується лист Одеського комунального навчального закладу «Дитячий будинок Перлинка» ОМР Одеської області від 01.03.2024 року вих. № 20, згідно якого встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є вихованкою дитячого будинку «Перлинка», а також ученицею 3-Е класу Одеського ліцею «Гармонія» ОМР (навчається за формою он-лайн) була влаштована до дитячого будинку «Перлинка» з 07 серпня 2023 року (наказ по закладу № 30 від 07.08.2023 року). З початком воєнного вторгнення російського агресора на територію України, дівчина перебуває на території Республіка Польща.

Зі слів дитини та вихователів закладу, протягом останніх років мати дитини ОСОБА_1 долею дочки не цікавиться, не телефонувала, не писала, матеріальної допомоги не надавала (а.с.31).

Згідно листа Суворовського відділу ДВС у місті Одесі за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 відкритому з примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів, наявна заборгованість, яка становить 74 520 грн. (а.с.32-35).

Судом досліджується висновок органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У висновку зазначено, що мати дитини ОСОБА_1 до Служби у справах дітей ОМР щодо розгляду порушеного питання щодо позбавлення батьківських прав, не зверталась, письмового пояснення та жодних документів, які б підтверджувати її участь у вихованні дитини не надала.

Вище викладене свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків, яке полягає в тому, що мати не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм морі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

З урахуванням викладеного, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Пересипської районної адміністрації ОМР (протокол засідання від 14.03.2024 року № 5) керуючись ст. 164 СК України, постанови № 3 Пленуму ВС України від 30.03.2007 року «про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації ОМР вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно її малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-8).

Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст.8,12 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Частиною 7 ст.7 СК України, передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.03.21991 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1-4 ст.150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема п.2 ч.1 ст.164 СК України, визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (застосовується лише у разі, якщо мати, батько досягли повноліття); жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами (застосовується лише у разі, якщо мати, батько досягли повноліття); вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва (застосовується лише у разі, якщо мати, батько досягли повноліття); засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

В даному випадку судом встановлено, що на підставі рішення суду малолітню дитину було відібрано від матері, відповідача у справі ОСОБА_1 , після відібрання дитини, мати жодним чином не проявилась інтересу до дитини, не виявила бажання змінити своє поведінки та наміру виховувати дитини в сім`ї, судом встановлено, що відповідач самоусунилась від виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька так і для дитини (ст.166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.57,58).

У п.100 справи «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Не може також бути виправданим захід, що роз`єднує сімейні зв`язки, самим лише посиланням на ненадійний стан батьків, що може бути вирішено за допомогою менш радикальних засобів, такими як цільова матеріальна допомога та соціальна підтримка, а не шляхом розлучення сім`ї (як приклад, рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року).

Відповідно до ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно ст.180, 181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2023 року у справі № 523/572/22 - питання щодо стягнення аліментів на утримання дитини вирішено, судом встановлено, що у виконавчій службі відкрито провадження за виконавчим листом.

На підставі викладеного, з урахування досліджених доказів, приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, необхідно дійти висновку, що позбавлення батьківських прав відповідає інтересам дитини, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 55, 56, ЦК України, ст.ст. 150, 155, 164-166, 171 СК України, ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76-82, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі: 1 211,20 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - ти денний строк з дня отримання рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 24.12.2024р.

Суддя: