Рішення

від 16.12.2024 по справі 161/11091/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/11091/24

Провадження № 2/161/3384/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2024 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Кихтюка Р.М.,

секретаря Дмитроци Б.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача Романюка Л.С., ОСОБА_2 ,

представника відповідача Лавренюка Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині скансен» про стягнення заборгованості за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині скансен» про стягнення заборгованості за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Свій позов мотивує тим, що він впродовж близько тридцяти років працював у Музеї історії сільського господарства Волині скансен, його трудова діяльність була спрямована на організацію діяльності цього музею, його популяризацію, належне функціонування. При цьому, він був одним із засновників музею.

Крім того, він є автором творів, пов`язаних з діяльністю музею і спрямованих на його функціонування та розвиток, зокрема: збірка тематико-експозиційних планів Музею історії сільського господарства Волині скансен; науковий твір «Тематичний план експозиції під відкритим небом по зоні Полісся «Козацький зимівник».

Вказує, що 01.08.2018 року між ним та відповідачем було укладено договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, а в подальшому, 10.02.2019 року сторони підписали додаток до вказаного договору.

Так, відповідно до умов договору він передав музею виключні права на використання твору Збірка тематико-експозиційних планів Музею історії сільського господарства Волині скансен та права на використання наукового твору «Тематичний план експозиції під відкритим небом по зоні Полісся «Козацький зимівник». Ці майнові авторські права передані в частині використання творів: як виставково-експозиційний матеріал, під час проведення екскурсій, під час знімання документальних, науково-популярних та художніх фільмів.

При цьому, вказаний договір є оплатним, оскільки передбачає обов`язок набувача виплачувати автору винагороду за отримання виключних майнових авторських прав на твори.

Відповідно до п. 8.1 договору, авторові сплачується музеєм роялті в розмірі 15% від доходу за екскурсійне обслуговування у строк два рази на рік (за кожне півріччя).

В подальшому, розмір винагороди був змінений на підставі додатку до договору та становив 20% від доходу за екскурсійного обслуговування.

Зазначає, що відповідач виконував умови договору та сплачував йому винагороду протягом 2018-2022 року. Разом з тим, йому не виплачено винагороду за 2023 рік і на його звернення про таку виплату, отримав відповідь, що його твори не використовувались, а тому виплата не проводилась.

Вказує, що для отримання інформації про розмір доходу відповідача за екскурсійне обслуговування за 2023 рік він звернувся до Луцької міської ради, як засновника комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині скансен» та з отриманої відповіді вбачається, що такий дохід за 2023 рік становить 453955 грн.

У зв`язку з чим, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 01.08.2018 року в розмірі 90791,00 грн. та понесені витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у заяві та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Згідно з вимогами частин третьою, четвертою статті 12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з вимогами ч. 6ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним ніж протилежний.

Як з`ясовано судом та слідує з матеріалів справи, на підстав свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 від 09.03.2010 року за ОСОБА_1 зареєстровано авторське право на твори «Збірка тематико-експозиційних планів Музею історії сільського господарства Волині скансен» та «Тематичний план експозиції під відкритим небом по зоні Полісся «Козацький зимівник» ( т. 1 а.с. 15-16).

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів.

Згідно з частиною другою статті 54Конституції України кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

У частинах першій, другій статті 418 ЦК Українивизначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

За частиною першоюстатті 423 ЦК Україниособистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об`єкта права інтелектуальної власності; 2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об`єкта права інтелектуальної власності; 3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до статті 438 ЦК Україниавтору твору належать особисті немайнові права, встановленістаттею 423 цього Кодексу, а також право: 1) вимагати зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору, якщо це практично можливо; 2) забороняти зазначення свого імені у зв`язку з використанням твору; 3) обирати псевдонім у зв`язку з використанням твору; 4) на недоторканність твору.

Частиною третьою статті 426 ЦК Українипередбачено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 429 ПК України майнові права інтелектуальної власності на об`єкт, створений у зв`язку з виконанням трудового договору (контракту), належать працівникові, який створив цей об`єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором.

Як з`ясовано судом, 01.08.2018 року між ОСОБА_1 та Музеєм історії сільського господарства Волині скансен наявний договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності (т. 1 а.с. 11-12).

Відповідно до п. 8.1 договору, авторові сплачується музеєм роялті в розмірі 15% від доходу за екскурсійне обслуговування у строк два рази на рік (за кожне півріччя) (т. 1 а.с. 11-зворот).

В подальшому, 10.02.2019 року сторони підписали додаток до вказаного договору, за умовами якого ОСОБА_1 передав музею виключні права на використання твору Збірка тематико-експозиційних планів Музею історії сільського господарства Волині скансен та права на використання наукового твору «Тематичний план експозиції під відкритим небом по зоні Полісся «Козацький зимівник», що підтверджується актом прийому-передачі від 09.08.20218 року (а.с. 13-14). Крім того, також був змінений розмір винагороди, який визначений в розмірі 20% від доходу за екскурсійне обслуговування (т. 1 а.с. 13).

Відповідно до вимог частини першої статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Разом з тим, позивачем та його представниками не представлено доказів і не спростовано доводів відповідача про невикористання творів під час екскурсій музеєм протягом 2023 року, а тому заявлені вимоги до задоволення не підлягають. Посилання на загальну суму доходу музею не може слугувати беззаперечним доказом їх отримання саме від екскурсійного забезпечення та використання згадуваних творів.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не надав належних та допустимих доказів істотного порушення відповідачем умов договору від 01.08.2018 року, а також не представив доказів використання Музеєм «творів», авторське право на яке зареєстроване за ним, а тому позовні вимоги є безпідставними і в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунальної організації «Музей історії сільського господарства Волині скансен» про стягнення заборгованості за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасниками справи є:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач комунальна організація «Музей історії сільського господарства Волині скансен», адреса: Волинська область, Луцький район, смт. Рокині, вул.. Шкільна, 1, ЄДРПОУ 13344468.

Повний текст рішення складений 25 грудня 2024 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Р.М. Кихтюк