Рішення

від 25.12.2024 по справі 212/11267/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/11267/24

2/212/4798/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, треті особи Криворізька гімназія №33 Криворізької міської ради, Криворізька міська рада

встановив:

В листопаді 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє її представник адвокат Заборський О.В., через систему «Електронний суд», звернулася до суду з позовом до відповідача Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, треті особи Криворізька гімназія №33 Криворізької міської ради, Криворізька міська рада.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що тривалий час працювала в Криворізькій гімназії (раніше - КЗШ) №33 Криворізької міської ради. 10.06.2010 року позивачу було встановлено професійне захворювання за діагнозом: хронічний гіпертрофічний ларингіт, рецидивуючий перебіг, стійка вторинна дистонія. Довідкою МСЕК від 06.10.2010 року позивачу первино було встановлено втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 25%. 09.11.2012 року на підставі довідки МСЕК при повторному переогляді позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання. Довідкою МСЕК від 18.11.2014 року позивачу повторно встановлено втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання у розмірі 25% безстроково. Позивач вважає, що втратила своє здоров`я та працездатність і набула професійні захворювання внаслідок роботи тривалий час у шкідливих умовах.

На підставі викладеного, просила суд стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 200000,00 грн, без урахування податків та інших обов`язкових платежів, а також витрати на правову допомогу у розмір 9000,00 грн.

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Не погодившись із позовними вимогами, 11.12.2024 року від представника відповідача Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, через систему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву від 10.12.2024 року. Так, представник відповідача не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити у їх задоволені у повному обсязі. Також не погоджується із заявленим розміром моральної шкоди, вважаючи його необґрунтованим та таким, що не відповідає фактичним умовам. Так, відповідач, самостійно за власним бажанням обираючи для себе необхідність працювати за сумісництвом та брати зміни, усвідомлювала наслідки такого перенавантаження, проте систематично продовжувала брати додаткову роботу і перенавантажувати голосовий апарат. Умовами трудового договору позивача робота за сумісництвом та заміна уроків не були передбачені. Окрім того, мало місце внаслідок свідомих дій позивача перевищення допустимих норм протягом 3 років з 23 років роботи в школі. В інші періоди перевищення допустимих норм не було. Пункті 17 Акта розслідування порівнюється навантаження в академічних годинах з допустимими нормами, визначеними в астрономічних годинах, однак, таке приведення академічних годин до астрономічних не відповідає об`єктивним обставинам. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Однак, разі задоволення позову частково представник відповідача просила суд зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 20000,00 грн. Також заявлені витрати на правничу допомогу представник відповідача вважає завищеними, та в разі задоволення позовних вимог (повного або частково), просила зменшити їх заявлений розмір до 881,46 грн.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року розгляд справи було відкладено у зв`язку із неявкою сторін у справі та відсутності у суду підтвердження про отримання відповідачем копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, також зазначив, що відповідь на відзив або будь-яких інших клопотань до суду у справі надавати не буде, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача - Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у задоволені позовних вимог просила відмовити у повному обсязі на підставі наданого до суду відзиву на позов.

Представник третьої особи Криворізької гімназії №33 Криворізької міської ради у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи, також у заяві зазначила, що розмір заявленої до відшкодування моральної шкоди істотно завищений та такий, що не відповідає обсягу фактично завданої позивачу шкоди, просила ухвалити законне та об`єктивне рішення, підтримала позицію відповідача у справі.

Представник третьої особи Криворізької міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань до суду не надходило.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК Українифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд, відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі Акта розслідування хронічного професійного захворювання №4 від 13.07.2010 року, 10.06.2010 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини був встановлений остаточний діагноз ОСОБА_1 : хронічний гіпертрофічний ларингіт, рецидивуючий перебіг, стійка вторинна дистонія (пункти 10, 14 Акта). (а.с. 10)

Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів в умовах впливу шкідливих факторів становить 16 років (пункт 12 Акта).

В пункту 13 Акта щодо висновку про наявність шкідливих умов праці зазначено, що мало місце перенапруження голосового апарату впродовж 16 років в академічних годинах, за даними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці Жовтневої рай СЕС №2/4-514 від 26.03.10 р.

В пункті 16 Акта зазначено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя групи подовженого дня та вчителя початкових класів Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №112 з 15.08.1985 р. по 30.08.88 р., в Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №33 з 30.08.88 р. по 01.09.1996 р. вчитель початкових класів, з 01.09.1996 р. по 01.09.1998 р. вихователь групи подовженого дня, з 01.09.1998 р. по 01.09.2000 р. вчитель української мови, 01.09.2000 р. по теперішній час вчитель початкових класів та вихователь ГПД. При цьому впродовж 16 навчальних років, а саме 1987-1988 н.р. 1988-1989 н.р., 1989-1990 н.р., 1990-1991 н.р., 1991-1992 н.р., 1992-1993 н.р., 1994-1995 н.р., 1995-1996 н. р., 2001-2002 н.р., 2002-2003 н.р., 2004- 2005 н.р., 2005-2006 н.р., 2006-2007 н.р., 2007-2008 н.р., 2008-2009 н.р, 2009 - 01.06.2010 н.р, внаслідок виробничої необхідності та особливостей учбового процесу, а саме робота за сумісництвом, додаткове проведення (заміна) уроків відсутніх вчителів голосове тижневе навантаження перевищувало допустиме.

В пункту 17 Акта вказано, що причиною професійного захворювання стало: робота впродовж 16 років в умовах перевантаження на голосовий апарат, яке складало від 20,4 до 35,2 академічних годин, що наговорюється впродовж тижня, при допустимих 16-20 годин, згідно пункту 2.6 таблиці 4.11.8 «Гігієнічної класифікації праці, за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості за напруженості трудового процесу» ГН 3.3.5-3,3; 6.6.1-083-2001.

В пункті 18 Акта зазначені прізвище, ім?я та по батькові, посади осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: керівництво КЗШ №112 та КЗШ №33 відділу освіти виконкому Жовтневої районної у місті ради в період з 1987-1996, 2001-2003 р., 2004-01.06.2010 навчальні роки, порушення норм ст. 153 Кодексу законів про працю України, ст.13 Закону України «Про охорону праці».

У зв`язку із наявністю професійного захворювання позивач проходила стаціонарне лікування, що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарної хворої. (а.с. 113)

Наявність професійного захворювання у ОСОБА_1 за вищевказаним діагнозом, що встановлений Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини, підтверджується копією Повідомлення №43 про професійне захворювання (отруєння) (форми П-3). (а.с. 30)

Згідно з відомостями, що містяться Санітарно-гігієнічної характеристики умов праці ОСОБА_1 від 26.03.2010 року, зокрема п. 11.1 Характеристики ОСОБА_1 працювала: а) в КЗШ №33 Жовтневого району м. Кривого Рогу протягом 21 року 4 місяців (з 30.08.1988 р. по теперішній час) в т.ч. в період з 30.08.1988 р. по 01.09.1996 р., вчителем початкових класів - 8 років; з 01.09.1996 р. по 01.09.1998 р. вчителем групи подовженого дня - 2 роки, з 01.09.1998 р. по 01.09.2000 р. вчителем української мови та літератури - 2 роки, з 01.09.2000 р. по теперішній час працює вчителем початкових класів - 9 років 4 місяці. б) крім того ОСОБА_1 працювала в школі №112 Жовтневого району вихователем групи подовженого дня з 15.08.1985 р. по 04.09.1986 р. - 1 рік., з 04.09.1986 р. по 30.08.1988 р. вчителем початкових класів - 2 роки.

У пункту 11.2 Характеристики вказаний перелік шкідливих факторів, що мали місце при виконанні працівником технологічного процесу - навантаження голосового апарату. Так, згідно довідки відділу освіти Жовтневої районної у місті роди від 26.10.09 р. №901 характеристики умов праці наданої відділом освіти за №901 від 26.09.2009 р. пед. навантаження ОСОБА_1 складало від 09,0 до 36,00 академічних годин на тиждень. Окрім цього ОСОБА_1 протягом 11 років мала заміну уроків від 0.03 до 6.00 академічних годин на тиждень, класне керівництво і годину на тиждень, таким чином, сумарне педагогічне навантаження ОСОБА_1 складало від 9,5 до 39,8 академічних годин на тиждень.

У висновку вищевказаної Характеристики зазначено, що напруженість праці вчителя початкових класів ОСОБА_1 по навантаженню на голосовий апарат на протязі 15 навчальних років в академічних годинах або на протязі 3-х навчальних років в астрономічних годинах відноситься до 3 класу І ступеню шкідливості відповідно до пункту 2.6 таблиці 4.11.8 «Гігієнічної класифікації праці по показникам шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001р. (а.с. 30-3, 33)

Відповідно до копії довідки Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради №1448 від 04.11.2024 року, Криворізька гімназія №33 Криворізької міської ради є окремою юридичною особою без самостійного балансу та без фінансової самостійності. Фінансування діяльності Криворізької гімназії №33 Криворізької міської ради, виплату заробітної плати працівникам та господарське забезпечення діяльності гімназії здійснює відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради, як уповноважений власником орган, в межах наявних видатків з місцевого бюджету. (а.с. 19)

Також на підтвердження позовних вимог позивач долучила до позову копії Книги наказів, з яких вбачається, що вчителя початкових класів СШ №112 ОСОБА_1 було переведено на ту ж посаду в СШ №33 на підставі ст.36 п. 5 КЗпП УРСР 31.08.1988 року. Наказом №26 по середній школі №33 м. Кривого Рогу від 05.09.1988 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя початкових класів з 30.08.1988 року за переведенням з СШ №112 на підставі ст. 36 п. 5 КЗпП УРСР. (а.с. 20-25)

Довідкою МСЕК серії 10ААА №002963 від 06.10.2010 року ОСОБА_1 було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, з 04.10.2010 року по 01.11.2011 року, з наступним переоглядом 01.10.2011 року. (а.с. 35)

Довідкою МСЕК серії 10ААА №084232 від 09.11.2012 року ОСОБА_1 було повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, з 01.11.2012 року по 01.11.2014 року, з наступним переоглядом 01.11.2014 року. (а.с. 36)

Довідкою МСЕК серії 12ААА №000859 від 18.11.2014 року ОСОБА_1 було повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, з 01.11.2014 року безстроково. (а.с. 37)

На підтвердження вказаних у відзиві на позовну заяву доводів представник відповідача надала до суду копію ГН 3.3.5-8.6.6.1-2002. Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров`я України. (а.с. 51-73), а також копії карток-довідок та особових карток КГ №33 відносно ОСОБА_1 , починаючи з 1988 року по 2024 рік, що містять відомості про оклад, кількість академічних годин, які позивач мала відпрацювати за тиждень. (а.с. 74-109)

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Статтею 153 КЗпП України та статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачений обов`язок роботодавця створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як вбачається з Акта розслідування хронічного професійного захворювання №4 від 13.07.2010 року (а.с. 10-11), причиною професійного захворювання позивача визнано роботу протягом 16 років в умовах перевантаження на голосовий апарат, яке складало від 20,4 до 35,2 академічних годин, що наговорюється впродовж тижня, при допустимих 16-20 годин, згідно пункту 2.6 таблиці 4.11.8 «Гігієнічної класифікації праці, за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості за напруженості трудового процесу» ГН 3.3.5-3,3; 6.6.1-083-2001, в результаті порушення керівництвом КЗШ №112 та КЗШ №33 відділу освіти виконкому Жовтневої районної у місті ради в період з 1987-1996, 2001-2003 р., 2004-01.06.2010 навчальні роки норм ст. 153 Кодексу законів про працю України, ст.13 Закону України «Про охорону праці», де працювала позивач.

На підставі Довідки МСЕК від 06.10.2010 року ОСОБА_1 було первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25% з наступним переоглядом (а.с. 35), а на підставі Довідки МСЕК від 18.11.2014 року позивачу було повторно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25%, з 01.11.2014 року безстроково. (а.с. 37)

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини, зокрема, КГ №33 КМР, де позивач працювала з перенапруженням голосового апарату, яке перевищувало допустиме, в умовах впливу шкідливих факторів 16 років.

Отже, спростовуються доводи представника відповідача щодо не доведення позивачем позовних вимог, оскільки факт заподіяння такої шкоди у зв`язку з отриманим нею професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Окрім того, щодо доводів представника відповідача щодо невідповідності відомостей, зазначених в Акті розслідування хронічного професійного захворювання №4 від 13.07.2010 року об`єктивним обставинам справи, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження вказаного нормативного акта відповідачем.

Окрім того, посилання представника відповідача на те, що позивач самостійно за власним бажанням обирала для себе необхідність працювати за сумісництвом та брати заміни, усвідомлюючи наслідки такого перенавантаження, однак систематично продовжувала брати додаткову роботу і перенавантажувати голосовий апарат, не приймаються судом до уваги, оскільки причини виникнення професійного захворювання позивача та обставини щодо незабезпечення відповідачем позивачу безпечних та нешкідливих умов праці встановлені в Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 13.07.2010 року, складеного комісією з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який відповідачем не оспорюється та є дійсним.

Доводи представника відповідача щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, судом відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Матеріали цивільної справи містять докази щодо спричинення позивачу, в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали у здоров`ї позивача, розміру втрати працездатності (25%), що встановлений безстроково та без встановлення групи інвалідності, ступеню і глибини моральних страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичних повсякденних занять, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, тому, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 85 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, що відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, Згідно із ч. 8 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання даного позову на користь держави, то саме на відповідача покладається обов`язок щодо сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини заявлених позовних вимог, як сторони стосовно якої було ухвалене дане рішення судом.

На підставі ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу.

Згідно із ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Суд встановив, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката підтверджуються копією ордера № 1530698 адвоката Заборського О.В., копією Договору про надання правничої допомоги та на представлення інтересів від 07.10.2024 року, копією розрахунку витрат на правничу допомогу від 07.10.2024 року, копію Акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 10.10.2024 року, копією прибуткового касового ордера від 07.10.2024 року. (а.с. 14-17)

Так, суд, враховуючи доведеність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, враховуючи дотримання критеріїв розумності та справедливості, а також заявлене позивачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру стягнення витрат на правничу допомогу, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто в сумі 3825,00 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, на користь держави в сумі 1211,20 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23 ЦК України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,137-141, 258-259, 263-265, 279, 354, 435 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради про відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, треті особи Криворізька гімназія №33 Криворізької міської ради, Криворізька міська рада ? задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради на користь ОСОБА_1 85000, 00 грн (вісімдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у розмірі 3825,00 грн (три тисячі вісімсот двадцять п`ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Відділу освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ освіти виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, місцезнаходження юридичної особи: вул. Шурупова, буд. 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50014, код ЄРДПОУ 02142282.

Треті особи: Криворізька гімназія №33 Криворізької міської ради, місцезнаходження юридичної особи: вул. Соколовська, буд. 19а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50106, код ЄРДПОУ 33355172.

Криворізька міська рада, місцезнаходження юридичної особи: пл. Молодіжна, буд. 1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50101, код ЄРДПОУ 33874388.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 25 грудня 2024 року.

Суддя: О. Н. Борис