Рішення

від 24.12.2024 по справі 279/6327/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/6327/24

Провадження № 2/279/2171/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного провадження цивільну справу №279/6327/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, зміну формулювання та дати звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що згідно наказу №2 від 27 березня 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290) був прийнятий на роботу до відповідача на посаду інженера землевпорядника, що підтверджується Постановою Житомирського апеляційного суду по справі №279/8221/23, за його позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290) про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час його роботи, керівником ТОВ «Кадастровий центр +» був директор ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з постійним порушенням з боку керівництва ТОВ «Кадастровий центр +» щодо виплати йому належних сум заробітної плати, він 17 травня 2023 року прийшов в приміщення офісу № 7, яке орендувало ТОВ «Кадастровий центр +», із заявою про звільнення із займаної посади за власним бажанням (пункт 1 статті 36 Кодексу законів про працю України). Заява викликала сильне обурення з боку директора ТОВ «Кадастровий центр +» ОСОБА_2 , і останній наніс йому тілесних ушкоджень.

Крім того, факт подання ним заяви про звільнення за власним бажанням підтверджено Постановою Житомирського Апеляційного суду по справі № 279/8221/23 від 4 липня 2024 року.

По факту нанесення тілесних ушкоджень, за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, Коростенським РУП в Житомирській області 18 травня 2023 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження 12023060490000415.

З метою законного захисту своїх трудових прав, він змушений був звернутись до суду щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Житомирського апеляційного суду по справі № 279/8221/23 від 4 липня 2024 року, частково задоволені його позовні вимоги та стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290) на його користь 323585,83 гривень невиплаченої заробітної плати.

Житомирський апеляційний суд відмовив у задоволені його вимог стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі відсутності наказу про його звільнення, тобто судом підтверджено факт продовження його трудової діяльності у Відповідача.

Крім того, представник Відповідача (адвокат Калінін Р.С.) брав участь у судових засідання апеляційного суду та мав можливість надати інформацію суду щодо припинення його трудових обов`язків, однак, він цього не зробив тим самим увів в оману суд.

Тобто, можна прийти до висновку, що фактично його заява про звільнення залишилась без розгляду Відповідачем, і він не був звільнений з роботи та продовжував трудову діяльність у Відповідача.

Крім того, за період з 18 травня 2023 року по 4 вересня 2024 року він від Відповідача не отримував жодного письмового повідомлення, чи розпорядження стосовно припинення його трудової діяльності у ТОВ «Кадастровий центр +».

За порадою його колишньої колеги по роботі ОСОБА_3 , він зареєструвався у своєму Особистому пенсійному кабінеті та перевірив світ трудовий статус у розділі «Відомості про трудові відносини» та виявив: що звільнений з роботи на підставі наказу ТОВ «Кадастровий центр +» № 8 від 25.05.2023 року на підставі пункту 8 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Тобто, він звільнений з роботи за ініціативою власника за вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

9 серпня 2024 року ним складено запит щодо надання інформації про припинення ним трудової діяльності у Відповідача та надання йому копії наказу (розпорядження) про припинення трудових відносин, а також довідки про нараховані та виплачені йому суми при звільненні.

Запит про надання інформації ним було відправлено на юридичну адресу Відповідача рекомендованим поштовим листом з описом, який отримано 12 серпня 2024 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

5 вересня 2024 року ним отримано від Відповідача відповідь на запит № 1_08 від 23.08.2024 року, що підтверджується накладною Укрпошти № 1150100021914, де в графі вручення зазначено дату - 5 вересня 2024 року.

Своєю відповіддю № 1_08 від 23 серпня 2024 року Відповідач підтвердив, що із ним припинений трудовий договір за пунктом 8 статті 40 Кодексу законів про працю України 25 травня 2023 року.

Крім того, Відповідач зазначив: «що ним 17 травня 2023 року було викрадено робочу документацію, що належала директору ТОВ «Кадастровий центр +» ОСОБА_2 . До документації входило оригінал Наказу про припинення ним трудового договору за п.8 ст. 40 КЗпП України від 25.05.2023 року та довідка про розрахунок та виплату йому заробітної плати, і дані документи перебувають у його власності».

Отже, враховуючи зміст відповіді Відповідача, можна зробити висновок: що він нібито 17 травня 2023 року викрав документи, які датовані 25 травня 2023 року, що є повною маячнею.

А отже, відповідь Відповідача є формальною відпискою і наказ № 8 від 25.05.2023 року про припинення трудового договору є у Відповідача, копі. якого він свідомо відмовляється надати щоб позбавити можливості скасувати незаконний наказ.

Крім того, Відповідач свідомо відмовився надати йому довідку про розрахунок та виплату заробітної плати, бо фактично із ним не проводив жодного розрахунку. Якщо Відповідач хоча б виплатив йому зароблені кошти, то свої дії він міг довести випискою з банківського закладу. Однак, виписка відсутні у Відповідача, а отже і не було жодного розрахунку із ним.

Також, при підготовці даної позовної заяви до суду, ним було замовлено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого податку та військового збору станом на 19 серпня 2024 року, якою підтверджено факт припинення його трудової діяльності у Відповідача, а самі 25 травня 2023 року.

Після нанесення йому тілесних пошкоджень директором Товариства з обмеженою відповідальність «Кадастровий центр +» ОСОБА_2 , він тривалий час перебував на амбулаторному лікуванні. В період його незаконного звільнення, він з 23 травня по 1 червня 2023 року, перебував на лікарняному це підтверджується медичним висновком № С9ВТ-НВ8Р-69КТ-Н4СТ від 23 травня 2023 року .

Відомостями із застосунку «ДІЯ» - перевірка медичного висновку № С9ВТ-НВ8Р-69КТ-Н4СТ підтверджується , що даний медичний висновок виданий саме йому, адже зазначено його паспортні дані ( НОМЕР_1 ) та ідентифікаційний код (2513615011).

Частиною 3 статті 40 Кодексу законів про працю України зазначена заборона на звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 і 13 частини першої цієї статті).

Однак, в супереч даній правовій нормі, Відповідач видав наказ про його звільнення 25 травня 2023 року у період його тимчасової непрацездатності.

Зауважив, що протягом 2023 року та 2024 року не притягувався до адміністративної відповідальності, а також щодо нього не виносились обвинувальні вироки суду. Це підтверджується відомостями із застосунку «ДІЯ» - де в розділі «Судові справи» зазначено три судові справи:

перша справа № 279/8221/23 за його позовом до ТОВ «Кадастровий центр +» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Розгляд справи завершено;

друга справа № 279/2713/24 - по його скарзі на бездіяльність Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;

третя справа № 279/4385/23 - судовий розгляд кримінального провадження №12023060490000496 за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185, ст. 366, ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України. Судовий розгляд справи триває,

Отже, у Відповідача були відсутні підстави щодо його звільнення на підставі пункту 8 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що наказ про його звільнення № 8 від 25 травня 2023 року є незаконним, оскільки відсутні підстави передбачені пунктом 8 статті 40 Кодексу законів про працю України, а тому його слід скасувати.

В обґрунтування стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в

наслідок незаконного звільнення зазначає наступне.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частини 2 та 3 статті 235 Кодексу законів про працю України).

Згідно даних відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 18 серпня 2024 року, за квітень 2023 року Відповідачем нараховано йому заробітну плату в розмірі 6700,00 грн. та за травень 2023 року в сумі 4207,84 грн.

А отже, можна зробити відповідний розрахунок середньоденної заробітної плати:

(6700,00 грн. + 4207,84 грн.) : (20 +19) = 279,69 грн.

де 6700 грн. посадовий оклад за квітень 2023 року та 4207,84 грн. посадовий оклад за травень 2023 року,

де 20 відпрацьовані робочі днів у квітні 2023 року, та 19 відпрацьованих дня у травні 2023 року,

279,69 грн. - середньоденна заробітна плата.

Загальна сума стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення складає: 279,69 грн. х 334 робочі дні за період вимушеного прогулу = 93416,46 грн.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ № 8 від 25 травня 2023 року про звільнення з роботи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290).

Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на «звільнений з роботи за власним бажанням пункт 1 статті 38 Кодексу законів про працю України». Змінити дату звільнення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на 2 червня 2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) - 93416,46 грн. (дев`яносто три тисячі чотириста шістнадцять гривень, 46 коп.) сума середньої заробітку за час вимушеного прогулу в наслідок незаконного звільнення.

Допустити негайне виконання виплати середнього заробітну за час вимушеного прогулу за один місяць.

16.10.2024 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримана відповідачем 05.11.2024 року.

У встановлений строк відповідач відзив на позов та будь-яких клопотань, пов`язаних з розглядом справи, не подав.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач порушив спір у сфері трудових правовідносин, що регулюється законодавством про працю.

З матеріалів справи слідує, що позивач порушив спір у сфері трудових правовідносин, що регулюється законодавством про працю.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді інженера -землевпорядника.

17.05.2023 року позивач подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Позивач стверджує, що був звільнений на підставі наказу ТОВ "Кадастровий центр+"№8 від 25.05.2023 року на підставі п.8 ст.40 КЗпП.

Відповідач зазначений факт не спростував, вимогу суду про надання копії наказу та довідок про належну та отриману позивачу заробітну плату проігнорував, отримавши копію ухвали, позовної заяви з додатком 05.11.2024 року .

Отже, ні стороною позивача, ні стороною відповідача , оскаржуваний наказ суду не подано.

Згідно п.8 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі) дрібного майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Таким чином пункт 8 статті 40 КЗпП дає роботодавцеві право звільнити працівника у разі скоєння ним за місцем роботи розкрадання майна роботодавця. Форма власності та розмір вкраденого, а також як саме вчинено розкрадання, при цьому не мають значення. Звільнення можливе і коли скоєно дрібне розкрадання. Факт розкрадання, як підстава для звільнення, повинен визначатися такими умовами: а) розкрадання повинно бути вчинене за місцем роботи працівника, тобто в організації, з якою працівник перебуває в трудових відносинах, чи в організації, в якій він виконує роботу на підставі цих трудових відносин; б) факт розкрадання повинно бути встановлено вироком суду, що набрав законної сили, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Розкрадання - умисне протиправне безоплатне звернення певним способом державного чи громадського майна на власні потреби чи потреби іншої особи з корисливих мотивів. Розкрадання - злочини, що полягають в умисному, протиправному оберненні особою певним способом державного, комунального чи приватного майна на свою користь або на користь іншої особи. Залежно від способів розкрадання кримінальний закон розрізняє крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрату і розкрадання шляхом зловживання службовим становищем (ст.ст. 185-191 КК України). Дрібне розкрадання майна - це розкрадання майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).

В разі виявлення факту розкрадання на підприємстві, установі, організації власник або уповноважений ним орган звертається до відповідного органу поліції для проведення перевірки.

Слідчим вноситься інформація до єдиного реєстру досудових розслідувань, заводиться кримінальне провадження та проводиться по ньому досудове розслідування. Під час розслідування встановлюються всі обставини крадіжки: об`єкт, суб`єкт, обставини крадіжки, розмір викраденого.

Досудове розслідування закінчується: обвинувальним актом, якщо є достатні підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності; постановою про закриття кримінального провадження та направленням матеріалів на розгляд в порядку адміністративного провадження. І обвинувальний акт і адміністративні матеріали розглядаються єдиним органом, який має право розглядати матеріали про наявність вини особи - судом. Тільки після доведення вини особи в суді та наявності вироку по кримінальному провадженню або постанови по справі про адміністративне правопорушення власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника з роботи за п. 8 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України: «Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу».

Щоб розірвати трудовий договір за зазначеною підставою, достатньо, щоб вина працівника була встановлена. Трудовий договір може бути розірвано власником на підставі п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП не пізніше одного місяця з дня набуття чинності вироком суду або дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення чи заходів громадської дії, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (ст. 148 КЗпП). Для розірвання трудового договору згідно з п.8 ч.1 ст.40 КЗпП роботодавцю не потрібно отримувати згоду профспілки.

Постановою Пленуму ВС України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що судам належить мати на увазі, що відповідно до п.8 ст.40КЗпП власник або уповноважений ним орган вправі розірвати трудовий договір з підстав вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (ст.21 Кодексу України про адміністративні правопорушення), незалежно від того, чи застосовувались до працівника раніше заходи дисциплінарного або громадського стягнення, в робочий чи неробочий час вчинене розкрадання.

Під час розгляду справи, встановлено, що не лише на час звільнення, а й на час розгляду справи судом, вирок суду чи/та постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення розкрадання майна на підприємстві не винесені.

Отже, оскільки судові рішення, які є підставою для звільнення на підставі п.8 ст.40 КЗпП сторонами не подано, тому вважати правомірним звільнення позивача за вказаною нормою закону не можна.

Відповідно до вимог ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

Встановлений статтею 233 КЗпП України строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з положеннями статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим стаття 234 КЗпП України не передбачає переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність визначається в кожному окремому випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можна лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Оскільки строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін, тому у кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Позивач до позовної заяви подав клопотання про поновлення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору. В обґрунтування поданого клопотання зазначив, що не отримував від відповідача жодного повідомлення чи копії наказу стосовно припинення трудової діяльності у ТОВ "Кадастровий центр+".

Строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

У такому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки: в залежності від того, яка з цих подій відбулася раніше.

Отже, для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

З роз`яснень, які містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» слідує, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов`язки сторін.

Встановлено, що позивач звільнений з роботи на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України 25 травня 2023 року.

З даним позовом позивач звернувся до суду 08.10.2024 року.

Причиною пропуску строку звернення до суду зазначено не отримання від відповідача жодного письмового повідомлення чи розпорядження стосовно припинення трудової діяльності.

У трудових правовідносинах як працівник, так і роботодавець мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Принцип добросовісності в трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.

Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі. Не допускаються дії працівника чи роботодавця, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням трудовим правом для сторін трудових відносин варто розуміти особливу недобросовісну поведінку, пов`язану з навмисним створенням для працівника та (або) роботодавця ситуації правової невизначеності за межами права, з порушенням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Вказана норма закону в такій редакції набула чинності з 19 липня 2022 року.

Таким чином, як на момент звільнення позивача, так і на момент його звернення з вказаним позовом до суду, приписи статті 233 КЗпП України встановлювали місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення для такого звернення.

Наказ про звільнення не може бути доведений до відома працівника в інший спосіб, окрім як шляхом ознайомлення з цим наказом після вручення його копії роботодавцем у встановленому законом порядку.

Отже, системний аналіз статей 47 та 233 КЗпП України дозволяє дійти висновку, що норма статті 233 КЗпП України пов`язує початок перебігу строку звернення особи до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення виключно з обставинами, визначеними у статті 47 цього Кодексу (вручення роботодавцем працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення).

Відповідачем не подано доказів про отримання ОСОБА_1 копії наказу про звільнення №8 від 25 травня 2023 року в передбаченому статтею 47 КЗпП України порядку або про його ухилення від отримання такої копії за наявності відповідної пропозиції роботодавця, а також доказів направлення позивачу повідомлення про необхідність ознайомлення з наказом про звільнення, отримання трудової книжки відповідачем.

Одночасно в матеріалах справи відсутні докази про те, що з позивачем в день звільнення проведено повний розрахунок.

З урахуванням наведеного строк звернення позивача до суду з даним позовом не пропущено.

До позовної заяви додано копію постанови Житомирського апеляційного суду від 04.07.2024 року у справі №279/8221/23 за позовом про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зі змісту вказаного судового рішення слідує, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Кадастровий центр+" існували трудові відносини з 28.03.2018 року по 17.05.2023 року.

Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач послався на те, що 17.05.2023 року ним була написана заява про звільнення з роботи за власним бажанням.

Відповідно дост.38КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за статтею 38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

Також у статті 38 КЗпП України чітко вказано, що звільнення працівника за власним бажанням може бути з поважних причин або ж без поважних причин. Різниця між ними полягає в тому, що звільнення з поважних причин не зобов`язує працівника повідомити роботодавця про звільнення за два тижні, тобто працівник має право звільнитись навіть у день подання відповідної заяви. Звільнення без поважних причин зобов`язує працівника за два тижні до звільнення повідомити роботодавця у відповідній письмовій заяві.

У поданій позивачем заяві про звільнення не зазначено поважної причини, яка зумовила неможливість продовжувати роботу, відповідно до встановлених фактичних обставин справи позивач не перебував на робочому місці і не виконував трудових обов`язків. Подана заява про звільнення після спливу встановленого законом двотижневого строку відкликана не була, а тому трудовий договір мав бути розірваний з ініціативи працівника із закінченням встановленого частиною першою статті 38 КЗпП України двотижневого строку.

Таким чином звільнення позивача на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України без розгляду заяви про звільнення за власним бажанням від 17.05.2023 роу суперечить вимогам закону.

Відповідно до частини третьої статті 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Тобто, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу №8 від 25.05.2023 року виданого ТОВ "Кадастровий центр +" про звільнення з роботи ОСОБА_1 на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП України, та зміни формулювання підстав звільнення останнього з посади інженера землевпорядника на формулювання звільнення - у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 2.06.2023 року.

Крім того, враховуючи, що наявність постанови Житомирського апеляційного суду від 04.07.2024 року у справі №279/8221/23, якою вирішено питання про стягнення на користь позивача невиплаченої заробітної плати, а також беручи до уваги відсутність підстав для поновлення позивача на роботі, наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.06.2023 року по 02.06.2024 року, що становить 249 робочих днів, тобто в межах строку, визначеного ч.2 ст.235 КЗпП України, що становить 69642 гривень 81 копійку, виходячи з наступного розрахунку.

279, 69 грн. (середньоденний заробіток) х249 робочих днів = 69642 гривень 81 копійку.

Керуючись ст.ст.4, 12, 19, 76-82, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 38, 40, 232, 233, 234, 235 КЗпП України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +" (код ЄДРПОУ 41429290) про звільнення ОСОБА_1 , ІНП НОМЕР_2 , від 25.05.2023 року за №8 на підставі п.8 ст.40 КЗпП України.

Змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 з посади інженера землевпорядника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +" (код ЄДРПОУ 41429290), вказавши формулювання звільнення - у зв`язку з розірванням трудового договору з ініціативи працівника на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України з 2 червня 2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +" (код ЄДРПОУ 41429290) на користь ОСОБА_1 , ІНП НОМЕР_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 69642 гривень 81 копійку.

Сума визначена без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий 27.12.2006 року Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +", місце знаходження: 11509, м. Коростень, 1-й пров.Зарічний, 4-А, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 41429290.

Суддя: Шульга О.М.