Ухвала

від 19.12.2024 по справі 363/3201/13-ц

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"19" грудня 2024 р. Справа № 363/3201/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря Пчолкіна М.В., представника заявника адвоката Веремчука В.В. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, стягувача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з 18.12.2017 року у цивільній справі №363/3201/13-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,-

УСТАНОВИВ:

27 листопада 2024 року ОСОБА_2 звернулася до Вишгородського районного суду Київської області з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. Заява обґрунтована тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01 листопада 2013 року № 363/3201/13-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2013 року і до повноліття дітей. 18.12.2013 року Вишгородським ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження за номером 41267034. Про дане рішення та про виконавче провадження їй не було відомо до 2024 року. У Єдиному державному реєстрі судових рішень вона ознайомилась з рішеннями про стягнення аліментів від 01.11.2013 № 363/3201/13-ц та про звільнення від опіки над малолітніми від 05.12.2017 № 363/4041/17, після чого звернулась із заявами до суду про їх видачу. 23.05.2011 року вона позбавлена батьківства щодо її дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . 31.05.2013 року рішенням Вишгородського райсуду Київської області позбавлено ОСОБА_8 (батька) батьківських прав щодо їхніх неповнолітніх дітей. Зазначила, що над їхніми дітьми встановлено опіку і призначено їхнім опікуном ОСОБА_3 . Згідно рішення суду від 05.12.2017 № 363/4041/17 ОСОБА_3 звільнено від повноважень опікуна над малолітніми - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Встановлено, що з часу набрання законної сили рішенням у справі № 363/4041/17 від 05.12.2017 ОСОБА_3 втратила своє право на отримання на свою користь аліментів на утримання дітей, а тому просить визнати виконавчий лист, виданий Вишгородським районним судом Київської області № 363/3201/13-ц від 19.11.2013, таким, що не підлягає виконанню частково, а саме з 18.12.2017 року.

У судовому засіданні представник заявника адвокат Веремчук В.В. подану заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню підтримав з підстав викладених у заяві та просив задовольнити.

Стягувач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та підтвердила, що вона вже не є опікуном неповнолітніх дітей. Наскільки їй відомо дітей було усиновлено.

Заслухавши заявника, стягувача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_7 , в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, в графі про батьків дитини записані: мати - ОСОБА_9 , батьком - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 , яке видано 07.05.2008 року виконкомом Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6 , в селі Старі Петрівці, Вишгородського району Київської області, в графі про батьків дитини записані: мати - ОСОБА_9 , батьком - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_2 , яке видано 07.05.2008 року виконкомом Старопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

23.05.2011 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області позбавлено ОСОБА_10 , 1990 року народження, батьківських прав щодо її дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 31.05.2013 року позбавлено ОСОБА_8 батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено опіку над малолітніми дітьми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та призначено їхнім опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

01.11.2013 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області по справі № 363/3201/13-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2013 року і до повноліття дітей.

05.12.2017 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області звільнено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від повноважень опікуна над малолітніми ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передано малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під опіку органу опіки та піклування органу опіки та піклування Вишгородської районної державної адміністрації Київської області з подальшим влаштуванням дитини в інші форми виховання.

Як вбачається з довідки розрахунку старшого державного виконавця Тимченко К.І.№ 43092 від 04.06.2024 року Вишгородським Відділом державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) здійснюється виконавче провадження по справі № 363/3201/13-ц щодо стягнення ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.08.2013 року і до повноліття дітей, та заборгованість станом на 01.06.2024 року становить 480 589,45 грн.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно до ч.2 ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на матеріально-правові та процесуально-правові.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.

Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення.

Отже, за змістом ст.432 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: якщо його було видано помилково або, якщо у боржника повністю або частково відсутній обов`язок у зв`язку з його припиненням.

Натомість ст. 432 ЦПК України не передбачено визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з конкретної дати.

Окрім того, суд зазначає, що статтею 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У частині другій статті 247 СК України визначено, що встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Одним із найважливіших правових документів, які стосуються захисту прав дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята в 1989 році. Україна також ратифікувала цю Конвенцію, взявши на себе зобов`язання докладати всіх можливих зусиль, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Внаслідок звільнення ОСОБА_3 від повноважень опікуна над дітьми, на ім`я якої виплачувалися аліменти, обов`язок ОСОБА_2 , який випливає з рішення суду, сплачувати аліменти на дитину не припинився. Зазначене є підставою для заміни сторони виконавчого провадження

Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2024 року в справі № 758/3507/16-ц та від 24 липня 2019 року в справі № 686/5377/18.

Натомість законодавець передбачив підстави, що дозволяють отримати звільнення від сплати аліментів на утримання дитини. Цей перелік підстав є прямо передбачений законом, а також сформований судовою практикою. При цьому кожна з цих підстав може у подальшому скасувати стягнення аліментів, що були присудженні судовим рішенням (судовий наказ про стягнення аліментів, рішення суду про стягнення аліментів) або нотаріальним договором по домовленості між батьками дитини.

Відповідно до статті 197 СК України з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Згідно статті 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Відповідно до правового Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 522/5039/21, обов`язок утримувати дитину до її повноліття заснований на факті батьківства, натомість усиновлення змінює суб`єктний склад правовідносин матері, батька та дитини. Відповідно, якщо усиновлювачем є жінка, збереження прав та обов`язків між дитиною і її біологічною матір`ю виключається.

Сімейне законодавство України не передбачає обов`язку матері за походженням, чия дитина усиновлена іншою жінкою, утримувати таку дитину до досягнення нею повноліття.

Отже в разі усиновлення зазначених дітей жінкою належним способом захисту прав заявниці, є звернення до суду з позов про припинення стягнення аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

За таких обставин заявлені вимоги є необґрунтованими, підстав для визнання виконавчого документу у цивільній справі №363/3201/13-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, судом не встановлено, а відтак у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. 259-261,353,432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню з 18.12.2017 року у цивільній справі №363/3201/13-ц за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - відмовити.

Повний текст ухвали складено 24 грудня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.А. Свєтушкіна