Рішення

від 25.12.2024 по справі 547/1238/24

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9 17 39, факс (05341) 9 17 39, 9 15 37,

e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua

ідентифікаційний код 02886143

Справа №547/1238/24

Провадження №2/547/483/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року с-ще Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області, головуючий суддя В.Ф.Харченко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди землі, про стягнення пені, 3 % річних і інфляційних втрат, про стягнення моральної шкоди, про розірвання договору оренди земельної ділянки,

представник позивача ОСОБА_1 адвокат І.В.Плахоніна,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат І.В.Плахоніна звернулася до Семенівського районного суду Полтавської області із позовом до відповідача ТОВ "ДВК Агро" про стягнення з відповідача на користь позивача по 8050,00 грн не сплаченої орендної плати за 2022 і за 2023 роки, 16422,00 грн пені за несплату орендної плати за 2022 рік, 955,61 грн інфляційних втрат за несплату орендної плати за 2022 рік, 449,35 грн як 3 % річних від не сплаченої орендної плати за 2022 рік, 7607,25грн пені за несплату орендної плати за 2023 рік, 519,93 грн інфляційних втрат за несплату орендної плати за 2023 рік, 207,85 грн як 3 % річних від не сплаченої орендної плати за 2023 рік, а всього 42261,99 грн Також вказано на стягнення 16000,00 грн моральної шкоди та розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначає, що за договором оренди землі від 06.12.2017 відповідач користується належною позивачеві на праві власності земельною ділянкою кадастровий номер 5324584600:00:001:0726, площею 2,0га. Строк оренди 10 років. Щорічна орендна плата складає 7000,00 грн і підлягає щорічній індексації, сплачується не пізніше 31 грудня звітного року. У разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві 0,3% пені за кожен день прострочення. Відповідач не сплатив позивачеві орендну плату за користування землею у 2022 і у 2023 роках, тому виникли вказані заборгованості.

Ухвалою від 21.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачеві, зокрема, у 15-денний строк скласти і подати відзив на позов.

20.11.2024, 22.11.2024 і 05.12.2024 відповідач копію ухвали суду від 21.11.2024, інформацію щодо розгляду справи, копію позовної заяви з додатками отримав в свій електронний кабінет і на свою електронну пошту, що є їх належним врученням відповідачеві (а.с.40-42).

Відповідач в установлений судом строк письмовий відзив на позов з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, до суду не надав.

Станом на 25.12.2024 суд не отримував відзив на позов чи будь-яких заяв, клопотань тощо від відповідача.

Вказані обставини не перешкоджають розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Вивчивши письмову заяву позивача по суті справи (позовну заяву), вивчивши наявні у справі дані і докази, суд встановив таке.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106189049 від 05.12.2017 позивач із 29.11.2017 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5324584600:00:001:0726, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, у межах Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області (а.с. 24-26).

Згідно договору оренди землі б/н від 06.12.2017 позивач передав вказану земельну ділянку сільськогосподарського призначення в оренду відповідачеві на строк 10 років; орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 7000,00 грн в рік не пізніше 31 грудня поточного року, крім оплати орендної плати за перший рік використання; у разі несвоєчасної сплати орендної плати у визначені строки справляється пеня у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожен день прострочення тощо (а.с. 11-13).

Право оренди земельної зареєстровано 07.12.2017 на строк 10 років (а.с.14).

Отже між сторонами укладено договір оренди землі.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ч.ч. 1-3 ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата справляється у грошовій формі (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про оренду землі").

Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку (абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі").

У разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (ст. 36 Закону України "Прооренду землі").

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору (ст. 526 Цивільного кодексу України даліЦК).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ч.ч. 1, 2 ст. 612 ЦК).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК).

Неустойкою (штрафом,пенею)є грошовасума абоінше майно,які боржникповинен передатикредиторовіуразі порушенняборжникомзобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК).

Щодо орендної плати та пов`язаних з цим розрахунків інфляційних втрат, 3 % річних та пені

За умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати, який має бути сплачений за 2022 рік не пізніше 31.12.2022 та складає 7000,00 грн.

За умовами договору оренди землі розмір річної орендної плати, який має бути сплачений за 2023 рік не пізніше 31.12.2023 та складає 7000,00 грн.

Спір між сторонами виник внаслідок стверджуваної позивачем несплати відповідачем орендної плати за 2022-2023 роки у сумі 16100,00 грн (8050,00 2).

Однак 7000,00 грн визначено як щорічний розмір орендної плати за кожен календарний рік, що має бути сплачена не пізніше 31 грудня кожного поточного року, а не вказані у розрахунках позивача 8050,00 грн.

Позивач у позові вказує, що не отримав орендну плату 8050,00 грн за 2022 рік і тому здійснив з неї нарахування 8050,00 грн заборгованої орендної плати за 2022 рік, 16422,00 грн пені за 2022 рік, інфляційних втрат 955,61 грн, 3 % річних у сумі 449,35 грн за 2022 рік. При цьому в позові вказує на 8050,00 грн орендної плати.

Натомість відомості ДФС України про отримані позивачем доходи у 2022 році вказують, що у грудні 2022 року він отримав від відповідача 10000,00 грн як орендну плату (а.с. 19).

Суд наголошує, що у грудні 2022 року позивач отримав від відповідача дохід 10000,00 грн орендної плати за 2022 рік, а на умовах договору оренди землі розмір орендної плати складає 7000,00 грн (що є меншим 10000,00 грн) і повинен сплачуватися не пізніше 31.12.2022.

Тому суд робить висновок про належне (своєчасне і у більшій сумі) виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати орендної плати за 2022 рік і у зв`язку з цим відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 8050,00 грн не сплаченої орендної плати за 2022 рік, 16422,00 грн пені за 2022 рік, інфляційних втрат 955,61 грн, 3 % річних у сумі 449,35 грн за 2022 рік у зв`язку з безпідставністю.

Позивач у позові стверджує, що не отримав орендну плату за 2023 рік і тому здійснив з неї нарахування 8050,00 грн не сплаченої орендної плати за 2023 рік, 7607,25 грн пені, 207,85 грн як 3 % річних, 519,93 грн інфляційних втрат. При цьому вказує на період розрахунків 01.01.2024 11.11.2024.

Відомості ДФС України про отримані відповідачем доходи у 2023 році не вказують на отримання жодних доходів від відповідача упродовж 2023 року (а.с. 20-22).

Тому суд погоджується з доводом позивача про не отримання ним орендної плати від відповідача упродовж 2023 року за 2023 рік. Терміном сплати є 31.12.2023. Прострочка виникла із 01.01.2024.

Водночас відомості ДФС України про отримані відповідачем доходи у 2024 році вказують на отримання у лютому 2024 року від відповідача 10000,00 грн орендної плати (а.с. 17).

Суд наголошує, що у лютому 2024 року позивач отримав від відповідача дохід 10000,00 грн орендної плати за 2023 рік, а на умовах договору оренди землі розмір орендної плати складає 7000,00 грн (що на 3000,00 грн є меншим отриманих 10000,00 грн) і повинен сплачуватися не пізніше 31.12.2023.

Позивач не повідомляє суд про дату такого платежу, який здійснив відповідач у лютому 2024 року.

Відтак орендна плата за 2023 рік була сплачена з прострочкою щонайменше 1 місяць, яким є кінець січня 2024 року, і щонайбільше 2 місяці, які закінчуються у лютому 2024 року. Її розмір є на 3000,00 грн більшим належних 7000,00 грн.

Заборгована упродовж 01.01.2024 28.02.2024 сплата орендної плати у сумі 7000,00 грн обумовлює нарахування 49,08 грн інфляційних втрат, 33,85грн як 3 % річних і 1239,00 грн пені, а всього 8321,93 грн.

Позивач у лютому 2024 року отримав від позивача дохід 10000,00 грн, що є більшим 8321,93 грн.

Відтак суд також відмовляє у задоволенні позову у частині стягнення 8050,00 грн не сплаченої орендної плати за 2023 рік, 7607,25 грн пені, 207,85грн як 3 % річних, 519,93 грн інфляційних втрат.

Щодо розірвання договору оренди землі.

Судом встановлено, що відповідач виплатив позивачеві орендну плату за 2023 рік у сумі 10000,00 грн у лютому 2024 року з терміном її сплати 31.12.2023 у сумі 7000,00 грн. До цього сплачував орендну плату щоразу у більших ніж належить розмірах.

Разова несвоєчасна сплата орендної плати за 2023 рік, але у більшому розмірі за належний, не є систематичною несплатою орендної плати, на яку посилається позивач як на підставу розірвання договору оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст.626, ч. 1 ст. 629, ст. 651 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України від "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України від "Про оренду землі" орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і25 цьогоЗаконута умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом Українита іншими законами України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Проте п. 36 договору оренди землі передбачає, що його дія припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором. Позивач наполягає на розірванні договору і з цієї підстави.

Враховуючи те, що судом встановлено прострочку виплати орендної плати за 2023 рік, а також ураховуючи що п. 36 договору оренди землі передбачає можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (у цій справі несвоєчасна сплата орендної плати за 2023 рік) позовна вимога в частині розірвання договору оренди землі б/н від 06.12.2017 підлягає задоволенню.

Щодо моральної шкоди

Пунктом 5Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що скільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК).

Вказана підстава стягнення моральної шкоди перебуває у підрозділі 2 "Недоговірні зобов`язання" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК.

Натомість у цій справі спір між сторонами виник щодо неналежного виконання договору оренди землі у частині несплати орендної плати, як неналежного виконання договірного зобов`язання. Не з недоговірного зобов`язання.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц викладена правова позиція, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства. Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі,якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК і статей 4 та 22 Закону "Прозахист прав споживачів" навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

Верховний Суд у постанові від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19 зазначив, що тлумачення статті 23 ЦК свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання "особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав". Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 в справі №216/3521/16-ц, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2022 у справі №569/20510/19).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкодаполягає,з-поміжіншого,у душевнихстражданнях,яких фізичнаособа зазналау зв`язкуз протиправноюповедінкою щодонеї самої . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК).

За обставин справи порушенням, яке допустив відповідач щодо позивача є несвоєчасна сплата орендної плати 7000,00 грн за 2023 рік із терміном її сплати 31.12.2023. У лютому 2024 року відповідач сплатив позивачеві значно більшу суму 10000,00 грн, яка також є більшою аніж передбачена договором пеня та нарахування на підставі ст. 625 ЦК.

Відтак суд частково задовольняє позов у частині стягнення 500,00 грн моральної шкоди, а не вказані у позові 16000,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач ОСОБА_1 є ветераном-учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серія НОМЕР_1 від 19.05.2016 (а.с. 33).

Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав (п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір").

Отже позивач звільнений від сплати судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028,00 грн.

Згідно п.п. 1, 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже належна до сплати сума судового збору із позовної вимоги:

-майнового характеруна суму58261,99 грн (42261,99 +16000,00),від сплатиякої звільненопозивача,складає 1211,20грн ((1,0% 58261,99 ? 3028,00 0,4);

- немайнового характеру (розірвання договору оренди землі), від сплати якої звільнено позивача, складає 1211,20 грн судового збору (3028,00 0,4).

Отже судовий збір від сплати якого звільнено позивача складає усього 2422,40 грн (1211,20 + 1211,20).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК).

Відтак суд стягує з відповідача на користь держави усі судові витрати, від сплати яких звільнено позивача з урахування пропорційного задоволення позовної вимоги майнового характеру і повного задоволення позовної вимоги немайнового у загальній сумі 1221,60 грн (500,00 ? (42261,99 + 16000,00) 1211,20)) + 1211,20), а інші 1200,80 грн компенсовує за рахунок держави (1211,20 + 1211,20 - 1221,60).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-5, 10-13, 48, 49, 76-83, 89, 141, 174, 209, 211, 223, 258, 259, 264, 265, 272-274, 351, 352, 354, 355 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов частково.

У задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 42261,99 грн, пов`язаних із несплатою орендної плати за 2022 і за 2023 роки за договором оренди землі від 06.12.2017 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" на користь ОСОБА_1 500,00 грн моральної шкоди, відмовивши у стягненні 16000,00 грн моральної шкоди.

Розірвати договір оренди землі б/н від 06.12.2017, що укладений між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВКАгро" щодо оренди земельної ділянки площею 2,0 га, кадастровий номер 5324584600:00:001:0726 на строк 10 років.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" 1221,60грн судового збору на користь держави.

Судовий збір 1200,80 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВК Агро" (місцезнаходження: Полтавська обл., Кременчуцький р-н, Семенівська ТГ, с. Новий Калкаїв, вул. вул. Гагаріна, 31; ідентифікаційний код 41256598).

Повне рішення складене і підписане суддею 25.12.2024.

Суддя В.Ф.Харченко