Рішення

від 24.12.2024 по справі 638/7234/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/7234/24

Провадження № 2/638/3940/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Рудської В.П.,

представника позивача Дергачова В.С.,

представника відповідача Дядечка І.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні залисудових засіданьДзержинського районногосуду м.Харковав порядкуспрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Адвокат Дергачов Віктор Сергійович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_1 із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25», в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 488885 гривень 69 копійок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.10.2021 року ОСОБА_1 на підставі наказу №135-к від 18.10.2021 року прийнята на посаду заступника головного лікаря з економічних питань у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25». 01.01.2022 року позивача переведено на посаду заступника директора з економічних питань на підставі наказу №166-к від 31.12.2021 року. 25 липня 2023 року наказом №101-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з економічних питань ОСОБА_2 ». За систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на працівника трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. 25.07.2023 року наказом №102-к «Про кадрові питання» позивача звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку). 13.03.2024 року рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ №91-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника з економічних питань ОСОБА_1 » від 10.07.2023 року; визнано незаконним та скасовано наказ №101-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з економічних питань ОСОБА_1 » від 25.07.2023 року; визнано незаконним та скасовано наказ №102-к «Про кадрові питання» від 25.07.2023 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з економічних питань у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25»; стягнуто з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн.. При цьому вказує, що відповідачем не проведено розрахунку за час вимушеного прогулу, який за підрахунком позивача за період з 25.07.2023 року по 13.04.2024 року становить 488885, 69 грн..

В подальшому представником позивача надано до суду письмові пояснення, в яких наполягав на обставинах, викладених у позові.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач не погоджується із позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає про помилковість розрахунку позивача з огляду на те, що при обчисленні середньої заробітної плати позивач враховує виплату за липень 2023 року в повному обсязі без урахування вимог п.4 Порядку №100. Разом із цим, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються наступні виплати: одноразова виплата (компенсація за невикористану відпустку) у сумі 38017,55 грн., щорічна і додаткова відпустки у сумі 19434,89 грн., допомога у звязку з тимчасовою непрацездатністю у сумі 7245,65 грн.. За підрахунком відповідача середньоденна заробітна плата позивача складає 1379,79 грн., а тому загальна сума середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу складає 260780,31 грн. за 189 робочих днів. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді від 24.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.

Ухвалою суду від 25.10.2024 року витребувано докази у відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у заявах по суті справи.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК Україникожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст.83 ЦПК Українине було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 - п. 7 ч. 2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані разом із ними.

Суд, розглянувши позови в межах заявлених позовних вимог, дослідивши докази у справі, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.07.2023 року наказом №102-к «Про кадрові питання» позивача звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку).

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 13.03.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ 91-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з економічних питань ОСОБА_1 » від 10 липня 2023 року, виданий виконуючим обов`язки директора КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25»; визнано незаконним та скасовано наказ 101-к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника директора з економічних питань ОСОБА_1 » від 25 липня 2023 року, виданий виконуючим обов`язки директора КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25»; визнано незаконним та скасовано наказ 102-к «Про кадрові питання» від 25 липня 2023 року, виданий виконуючим обов`язки директора КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з економічних питань у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25»; стягнуто з КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2147,20 грн.. Рішення суду набрало законної сили 18.04.2024 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що 13.04.2024 року позивача фактично поновлено на посаді заступника директора з економічних питань у КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» на виконання вищевказаного рішення суду.

Разом із тим матеріали справи не містять та не надано сторонами у справі доказів здійснення виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Так, частиною 2 статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці»за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100із змінами «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 3 Порядку №100 суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період. Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати.

Згідно п.4Порядку приобчисленні середньоїзаробітної платине враховуються: виплати завиконання окремихдоручень (одноразовогохарактеру),що невходять вобов`язкипрацівника (завинятком доплатза суміщенняпрофесій іпосад,розширення зонобслуговування абовиконання додатковихобсягів робітта виконанняобов`язківтимчасово відсутніхпрацівників,а такожрізниці впосадових окладах,що виплачуєтьсяпрацівникам,які виконуютьобов`язкитимчасово відсутньогокерівника підприємстваабо йогоструктурного підрозділуі неє штатнимизаступниками); одноразовівиплати (компенсаціяза невикористанувідпустку,матеріальна допомога,допомога працівникам,які виходятьна пенсію,вихідна допомогатощо); компенсаційнівиплати навідрядження іпереведення (добові,оплата запроїзд,витрати нанаймання житла,підйомні,надбавки,що виплачуютьсязамість добових); преміїза результатамищорічного оцінюванняслужбової діяльності,за винаходита раціоналізаторськіпропозиції,за сприяннявпровадженню винаходіві раціоналізаторськихпропозицій,за впровадженнянової технікиі технології,за збиранняі здаваннябрухту чорних,кольорових ідорогоцінних металів,збирання іздавання навідновлення відпрацьованихдеталей машин,автомобільних шин,введення вдію виробничихпотужностей таоб`єктівбудівництва (завинятком цихпремій працівникамбудівельних організацій,що виплачуютьсяу складіпремій зарезультати господарськоїдіяльності); грошовіі речовівинагороди запризові місцяна змаганнях,оглядах,конкурсах тощо; пенсії,державна допомога,соціальні такомпенсаційні виплати; літературнийгонорар штатнимпрацівникам газеті журналів,що сплачуєтьсяза авторськимдоговором; вартістьбезплатно виданогоспецодягу,спецвзуття таінших засобівіндивідуального захисту,мила,змивних ізнешкоджувальних засобів,молока талікувально-профілактичногохарчування; дотаціїна обіди,проїзд,вартість оплаченихпідприємством путівокдо санаторіїві будинківвідпочинку; виплати,пов`язаніз святковимита ювілейнимидатами,днем народження,за довголітнюі бездоганнутрудову діяльність,активну громадськуроботу тощо; вартістьбезплатно наданихдеяким категоріямпрацівників комунальнихпослуг,житла,палива тасума коштівна їхвідшкодування; заробітнаплата нароботі засумісництвом (завинятком працівників,для якихвключення їїдо середньогозаробітку передбаченочинним законодавством); сумивідшкодування шкоди,заподіяної працівниковікаліцтвом абоіншим ушкодженнямздоров`я; доходи(дивіденди,проценти),нараховані заакціями трудовогоколективу івкладами членівтрудового колективув майнопідприємства; компенсаціяпрацівникам втратичастини заробітноїплати узв`язкуз порушеннямтермінів їївиплати; заробітнаплата,яка нарахованаза часроботи увиборчих комісіях,комісіях всеукраїнськогореферендуму; винагородидержавним виконавцям; грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Згідно позиції Верховного Суду, сформованій у справі № 815/5976/14 від 24.04.2020 при обчисленні середньої заробітної плати до її розрахунку не включаються виплати, які мають одноразовий та несистематичний характер. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і у постановах від 15.10.2020 у справі№826/5842/15, від 28.09.2021 у справі №826/5780/15 за подібних правовідносин.

Згідно положень п. 2, 8 Порядкусередньомісячназаробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2календарнімісяціроботи, що передують події, з якою пов`язана відповіднавиплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі,організаціїменшедвохкалендарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичновідпрацьованийчас. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював,середнязаробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна платаобчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством- на число календарних днів за цей період.

В пункті 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з наявної у матеріалах справи довідки про доходи ОСОБА_1 , останніми повними місяцями роботи позивача були червень та травень 2023 року, в яких позивач отримав зарплату в розмірі 23339,45 грн. за червень та 23637,91 грн. за травень (без врахування виплати за щорічну відпустку).

Згідно табелю обліку робочого часу загальна кількість відпрацьованих позивачем робочих днів травень та червень 2023 року становить 35 днів. Отже, середньоденна заробітна плата позивача складає 1342,21 грн. (46977,36/35).

Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу обчислюється шляхом множення середньоденного заробітку (1342,21 грн.) на кількість робочих днів за період з 26 липня 2023 року по 12 квітня 2024 року включно, з урахуванням положень Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які мають бути оплачені середнім заробітком (189 днів), та становить 253 677 гривень 69 копійок.

Зважаючи на викладене, належним розміром відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача є 253677 гривень 69 копійок, без врахування податків та інших обов`язкових платежів.

Статтями 12, 81 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Положеннями ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оцінюючи аргументи, викладені сторонами по справі в судовому засіданні та у заявах по суті справи, суд в тому числі керуєтьсяпрецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на результат розгляду справи, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2536,77 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу період з 26 липня 2023 року по 12квітня 2024року в розмірі 253677 (двісті п`ятдесят три тисячі шістсот сімдесят сім) гривень 69 копійок, з наступним утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків та обов`язкових платежів.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» на користь держави судовий збір у розмірі 2536 гривень 77 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25», ЄДРПОУ 22689195, м.Харків, пр.Олександрівський, буд.122.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк