Рішення

від 19.12.2024 по справі 639/2319/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024

м.Харків

Справа № 639/2319/24

провадження 2/639/992/24

Жовтневий районний суд м.Харкова

у складі: головуючого - судді Єрмоленко В.Б.

за участю секретаря-Семенюк А.Є., Бабенко А.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач- ОСОБА_2

представник відповідача- ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради , про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просив стягнути з відповідачки аліменти у твердій грошовій сумі 3000 грн. щомісяця.

Свої вимоги мотивує тим, що під час спільного подружнього життя народився син ОСОБА_4 . Після розлучення ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з іншим чоловіком, виїхала до Польщі, а потім до Німеччини та більше двох років не приймала участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги не надає.

В судове засідання ОСОБА_1 подав додаткові пояснення, стверджуючи, що у березні 2022 р. відповідачка забрала сина ОСОБА_5 до ОСОБА_6 для оформлення допомоги ВПО, а у жовтні 2022 р. повернула дитину до м.Харкова. У березні 2023 р. , вона запросила матір позивача з сином у гості, але, як виявилося пізніше, для оформлення документів для виїзду за кордон дитини разом з нею. Посилається на те, що ОСОБА_2 страждає на хронічний алкоголізм, з чоловіком виїхала за кордон у Німеччину, не мала роботи за слів її матері, проте через гарну допомогу виявила бажання забрати дітей, зокрема і молодшого сина. Мати позивача відмовила у виїзді дитини та передачі онука матері, що і було підставою для звернення до суду про позбавлення батьківських прав ( а.с. 179-185).

Не погодившись з позовом ОСОБА_2 подала відзив, в якому зазначала, що вона з позивачем, його матір`ю та дитиною спільно проживала, але у січні 2022 р. вона вимушена була поїхати до м. Миргород для допомоги у лікування тяжко хворої бабусі. Матір позивача від початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, покинула Харків з дитиною.При цьомку ОСОБА_1 ,як безвідповідальна особа, не виявив підтримки та допомоги сину та просив самостійно знайти можливість покинути місто під обстрілами. З березня 2022 р., відповідач з сином та батьками проживали у м.Миргород, позивач жодних чином допомогу не здійснював.У травні 2022 р., рішенням Миргородського міськрайонного суду між сторонами шлюб розірвано. З урахуванням скрутного матеріального становища, відсутність можливості забезпечити достатній рівень життя для дитини, відповідач знайшла роботу закордоном, уклала відповідний договір. У 2023 році служба у справах дітей Миргородської міської ради неодноразово обстежувала умови проживання дітей за заявою відповідача і виявила задовільні умови та створення належних умов для проживання, навчання і виховання дітей відповідача- ОСОБА_7 , 2010 року народження, ОСОБА_8 , 2016 року народження і ОСОБА_9 , 2021 року народження.Вважає причиною подання позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав-можливість ОСОБА_1 ухилитись від мобілізації.Обставини, за яких відповідач змушена забезпечувати себе та свою родину, на думку ОСОБА_2 , не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав. Щодо вимог про стягнення аліментів, просить врахувати, що у неї на утриманні знаходяться ще двоє неповнолітніх дітей, вона допомагає такоє своєї матері, сукупний її дохід за 2023 рік склав 40200 грн. ( а.с. 45-51).

Представник 3-особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився , про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав клопотання про розгляд справи без його участі, а також висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ( а.с. 157).

За клопотаннямпозивача, ухвалоюсуду від15.07.2024витребувана уСлужби усправах дітейМиргородської міськоїради інформаціящодо перебуванні на обліку сім`ї ОСОБА_2 ( прож. АДРЕСА_1 ), дані про виконання нею батьківських обов`язків, виклики представників Служби за місцем проживання, складання відповідних актів.У Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області витребувані дані щодо звернень, викликів та виїздів протягом 2022-2023 років працівників поліції за адресою проживання відповідача з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 , а також складання відповідних протоколів ( а.с. 90).

Суд, вислухавши вступне слово позивача та представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі червня 2020 року, мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30.05.2022 шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 9,10).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання Реєстру територіальної громади м.Харкова ОСОБА_1 з матір`ю і сином ОСОБА_4 зареєстровані і проживають в кв. АДРЕСА_2 . Відповідач ОСОБА_2 , за інформацією Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрована у АДРЕСА_3 . У зв`язку з реєстрацією шлюбу 20.09.2022 відповідач змінила прізвища з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » (а.с. 7,8, 16,24).

ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_13 мають посвідчення багатодітної сім`ї, виданого 10.04.2023 Миргородською міською радою, які виховують трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , 2010 р. народження, ОСОБА_8 , 2016 р. народження, ОСОБА_9 , 2021 р. народження (а.с. 66-67).

За інформацією відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради Полтавської області від 26.07.2024 № 467/15-1-15, родина ОСОБА_2 перебувала в полі зору Служби з березня 2022 року у зв`язку із періодичним зловживанням жінкою спиртних напоїв. З 15 червня 2023 р. по 18 вересня 2023р. діти ОСОБА_2 перебували на обліку відділу як діти, що опинились в складних обставинах у зв`язку із ухиленням батьків від виконання своїх обов`язків . Відділом систематично здійснювалось відвідування родини відповідно до графіку перевірок дітей, з матір`ю дітей постійно проводились профілактичні бесіди щодо необхідності зміни свого ставлення до виконання батьківських обовязків, кодування від алкогольної залежності. У вересні 2023 року мати ОСОБА_2 - ОСОБА_14 повідомила, що ситуація в родині стабілізувалась. ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_13 виїхали за кордон на роботу, вони постійно телефонують дітям, цікавляться їх справами та здоров`ям, перераховують гроші на їх утримання. У зв`язку із зникненням підстав, дітей було знято з обліку ( а.с. 108).

Як вбачається з наданих суду актів обстеження умов проживання та перевірки фактів невиконання батьківських обов`язків, складених комісією відділу «Служба у справах дітей» від 30.03.2022 р., 10.03.2023 р.,27.04.2023 р., 14.06.2023 р., 27.07.2023 р., квартира АДРЕСА_4 складається з чотирьох кімнат, діти забезпечені спальними місцями, шафою з одягом, іграшками, канцтоварами у достатній кількості. Разом з ОСОБА_15 проживають троє дітей, її мати ОСОБА_14 ( з початку війни переїхала з м.Харкова з дочкою і внуками), батьки матері- ОСОБА_16 , ОСОБА_17 . На період обстеження мати знаходилась дома з дітьми. Під час обстеження 10.03.2023 та 14.06.2023 відповідач мала ознаки алкогольного сп`яніння, за дітьми нагляд здійснювала бабуся ОСОБА_14 , тому на ОСОБА_2 складено адміністративний протокол 10.03.2023 за неналежне виконання батьківських обов`язків та винесено попередження про можливість відібрання дітей. На момент обстеження 27.07.2023 ОСОБА_2 з дітьми перебувала вдома. В оселі чисто, діти мали охайний вигляд, в будинку було чутно запах приготовленого обіду. Зі слів відповідача, вона тривалий час не зловживає спиртнами напоями ( а.с. 109-113).

Відповідно до листа Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 14.08.2024 за № 5556/115/111/03/23-2024, в ІКС ІПНП зареєстровані повідомлення від 09.08.2022, 03.10.2022, 15.05.2023, які надійшли від ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_18 неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки по догляду за малолітніми дітьми та вчинення домашнього психологічного насильства у присутності дитини 6 років. Відносно ОСОБА_2 складено адміністративний протокол від 16.05.2024 за ч.2 ст. 184 КУпАП ( а.с. 120-121).

Відповідачем ОСОБА_2 надано договір підряду від 07.09.2023 і трудовий договір № 1074 від 13.09.2023, укладений з ТОВ «Персонал Ренесанс» про працевлаштування у Польщі та подальший її переїзд 11.03.2024 до Німеччини . Даних про конкретне місце проживання, роботи, перерахування коштів на утримання молодшої дитини ОСОБА_9 , 2021 р. народження, відповідачем суду не представлено ( а.с. 52-65).

На підтвердження виконання своїх батьківських обов`язків ОСОБА_2 просила долучити до матеріалів справи фотографії за 2022 р. і 2023 р., на яких зафіксовані її прогулянки з дітьми, молодшим сином у м. Миргороді до її виїзду за кордон на роботу у вересні 2023 р.

Відповідач стверджувала, що у січні 2022 р. вона вимушена була поїхати до м. Миргород без дитини для допомоги у лікування тяжко хворої на COVID бабусі. Мати позивача погодилась допомогти і залишитись з дитиною, з ними постійно підтримувала зв`язок, телефонувала, їх навідувала мати відповідача, обговорювали питання щодо супроводу дитини до матері, домовленості про проживання ОСОБА_9 у бабусі через необхідність виїхати на роботу до Польщі.Стосунки з ОСОБА_19 та позивачем погіршились та стали неприязненими після того, як ОСОБА_2 на декілька днів повернулась за сином і намагалась вивезти дитину за кордон.

Як зазначив позивач, пред`явлення позову в квітні 2024 року про позбавлення відповідача батьківських прав пов`язано саме з бажанням ОСОБА_2 забрати сина ОСОБА_9 на проживання за кордон, проти чого мати позивача та він заперечували.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 пояснили, що ОСОБА_2 понад два роки не бачили, вона проживає за кордоном, дитину виховує бабуся та батько . Свідок ОСОБА_19 -мати позивача підтвердила, що відповідач намагалася забрати дитину з собою за кордон, погрожувала викликати поліцію, але свідок не віддала онука. Під час приїзду відповідачки влітку 2024 року, злякавшись того, що ОСОБА_2 може здійснити свій намір, вона обмежила спілкування матері з дитиною та дозволила погуляти з сином тільки в її присутності.

Згідно акту від 17.08.2024, підписаного мешканцями буд. АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_19 , які нею опікуються, піклуються про її розвиток і стан здоров`я. Матір дитини не з`являється більше двох років, життям сина не цікавиться, участі у його вихованні та утриманні не приймає ( а.с. 130).

Довідкою ФОП ОСОБА_23 підтверджується, що ОСОБА_24 відвідує дитячий садочок «Ідеал», мати ОСОБА_2 контакту із садочком не підтримує, розвитком сина не цікавиться, з вихователем не спілкується, батьківські збори не відвідує.Дитину до садочку приводить і забирає батько, іноді бабуся.Мати дитини жодного разу до садочку не з`являлася (а.с. 131).

Зазначені письмові докази підтверджують тільки непроживання матері ОСОБА_2 з дитиною, що відповідачем не заперечується та не свідчать про невиконання нею своїх батьківських обов`язків, оскільки особи, що підписали акт, не можуть знати чи цікавиться мати своєю дитиною , чи підтримує зв`язок і спілкується з нею та чи здійснює фінансову допомогу. Зазначений як заклад дошкільної освіти-дитячий садок «Ідеал» є центром розвитку дітей з вільною формою відвідування.Оскільки мати дитини проживає за кордоном , вона дійсно не приводить дитину на зайняття.

Як випливає з інформації Міської дитячої поліклініки № 2, ОСОБА_4 , 2021 року народження на диспансерному обліку не перебуває, догляд під час хвороби малолітнього, супровід до поліклініки під час профілактичних оглядів, щеплень здійснює батько і бабуся ( 161).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15.09.2024 Служби у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає у кімнаті з батьком, в наявності одяг за розміром та сезоном, іграшки, предмети гігієни. Мати дитини в родині не проживає, з батьком сина розлучена ( а.с. 160).

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно зпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ,зобов`язуєдержави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III«Про охорону дитинства» вихованняв сім`їє першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 164 Сімейного кодексу Українимати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положеньстатті 164 СК Українисвідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року всправі № 455/307/22та інших.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 28 лютого 2024 року в справі № 303/4697/22, від 12 лютого 2024 року в справі № 202/1931/22 та інші).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Суд повинен також зважувати на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідноКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У частинах п`ятій, шостійстатті 19 СК Українивстановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням частини шостоїстаті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Департаментом служб у справах дітей Харківської міської ради надано висновок № 447 від 14.11.2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , 2021 року народження ( а.с. 158-59).

В основу висновку покладено пояснення позивача ОСОБА_1 , інформація відділу «Служби у справах дітей» Миргородської міської ради, довідки ФОП та міської дитячої поліклініки, що є недостатніми, оскільки не містять даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими керувався Департамент служб у справах дітей, як орган опіки та піклування , під час прийняття рішення.

Не зазначено у висновку відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, а тому такий висновок, при відсутності аргументів щодо відповідальності застосування крайнього заходу інтересам дитини та необхідності в такий спосіб захисту її прав, суд не враховує.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що поведінка відповідача загалом свідчить про її бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з сином, її спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки. Єдиною підставою пред`явлення позову, що також підтверджено позивачем, є бажання матері виїзду сина разом з нею за кордон.

Оцінивши наданісуду докази,приймаючи доуваги недоведеністьпозовних вимогпозивача суд дійшов висновку, що позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 не відповідатиме інтересам малолітньої дитини, тому позов не підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення аліментів суд задовольняє частково, виходячи з вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, якою передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст. 181, ч.1ст.183 Сімейного Кодексу України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За нормамист. 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Приписамист.182СК України передбачено,щопри визначеннірозміру аліментівсуд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.

За наданою відповідачем інформації ОСОБА_2 працює, починаючи з вересня 2023 р. за кордоном, отримує заробітну плату, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, у 2023 році її дохід від Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради складав 40200 грн. Виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з огляду на інтереси дитини, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. щомісячно, з індексацією відповідно до закону.

За правилами ст. ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судові витрати.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради , про позбавлення батьківських прав- відмовити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн. щомісяця з індексацією відповідно до закону, починаючи з 25 квітня 2024 року та до досягнення дитиною повноліття .

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в сумі 1211 грн. 20 коп.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін: позивач- ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_5 );

відповідач- ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована АДРЕСА_3 );

3 особа- Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради ( ЄДРПОУ 26489104, м.Харків, вул. Чернишевська, 55);

Повне судове рішення складено 25.12.2024.

СУДДЯ -