Рішення

від 17.12.2024 по справі 705/3625/24

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 705/3625/24

2/706/513/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Орендарчука М.П.

за участю секретаря судового засідання - Пізняк Т.В.

розглянувши у у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в місті Христинівці Черкаської області позовну заяву ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, бездіяльністю органу державної влади, його посадовою/службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень,

ВСТАНОВИВ:

17.06.2024 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 подано позовну заяву до відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, бездіяльністю органу державної влади, його посадовою/службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.06.2024 задоволено самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко Олени Іванівни від розгляду зазначеної вище справи.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.06.2024 задоволено самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Лесі Сергіївни від розгляду справи.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.07.2024 задоволено самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковського Романа Володимировича від розгляду справи.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29.07.2024 задоволено самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентини Леонідівни від розгляду скарги.

30.07.2024 автоматизованою системою Д-3 складено протокол щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

01.08.2024 в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України видано розпорядження про передання цивільної справи № 705/3625/24, провадження № 2/705/1922/24 за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, бездіяльністю органу державної влади, його посадовою/службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень для розгляду до Христинівського районного суду Черкаської області, як найбільш територіально наближеного суду до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.

Матеріали позову ОСОБА_1 до відділудержавної виконавчоїслужби у м.Умані Уманськогорайону Черкаськоїобласті Центральногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Київ),про відшкодуванняматеріальної таморальної шкоди,завданої незаконнимрішенням,бездіяльністю органудержавної влади,його посадовою/службовоюособою приздійсненні неюсвоїх повноваженьнадійшли до Христинівського районного суду Черкаської області 14.08.2024.

14.08.2024 автоматизованою системою Д-3 даній справі присвоєно номер провадження 2/706/513/24.

В той же час, відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначення головуючого судді у справі не відбулося, оскільки не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи.

09.09.2024 автоматизованою системою Д-3 складено протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями та визначено головуючим суддею Орендарчука М.П.

Ухвалою суду від 19.09.2024 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, бездіяльністю органу державної влади, його посадовою/службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові просив суд:

- стягнути з Відповідача (Відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Позивача ( ОСОБА_2 ) суму у розмірі фактичних матеріальних збитків 5876 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят шість) гривень 40 (сорок) копійок і 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят) гривень, як відшкодування завданої приниженням честі і гідності моральної шкоди;

- суму судового збору (у випадку необхідності його сплати) покласти повністю на Відповідача (Відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)), як частину відшкодування матеріальної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилався на такі обставини.

06 березня 2024 року Христинівський районний суд в складі головуючого судді Орендарчука М.П., розглянувши скаргу ОСОБА_2 на дії і бездіяльність юридичної особи з назвою: «відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)» в особі державного виконавця Кравченко Марини Василівни, постановив ухвалу, якою визнав неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко Марини Василівни щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період відсторонення скаржника ОСОБА_1 від роботи. Суд зобов`язав старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко Марину Василівну здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67210709 за період відсторонення скаржника ОСОБА_1 від роботи, виходячи з мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину відповідного віку, тобто в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та , законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

07 березня 2024 року Христинівський районний суд надіслав копію ухвали від 06.03.2024 на дії і бездіяльність юридичної особи з назвою: «відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області» в особі державного виконавця Кравченко Марини Василівна на 3-х аркушах державному виконавцю відділу ДВС у м. Умань Кравченко Марині Василівні на адресу: « АДРЕСА_1 ».

Державний виконавець Кравченко М. В., порушивши рішення Конституційного Суду України, а також вищезазначене рішення Христинівського районного суду від 06 березня 2024 року свідомо не виконала це рішення суду в десятиденний строк, чим завдала значної матеріальної і моральної шкоди позивачу. Також неправомірним розрахунком, визнаним таким рішенням суду, що вступив в законну силу, завдала позивачу моральної шкоди. Позивач зазначає, що така, відверто протиправна бездіяльність з боку службової/посадової особи при здійсненні своїх повноважень, викликали у нього дуже неприємні емоції та відчуття смутку, зневіри і розпачу.

Згідно статті 56. Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Не отримавшив законнийспосіб,визначений ст.453.ЦПК Українидесятиденний строквід датиотримання судовогорішення Відповідачем,він змушенийбув звернутисядо Відповідачаособисто двічі:30квітня 2024року іззаявою провиконання ухвалисуду і14травня 2024року зусним зверненням-вимогою здійснитиперерахунок згідноухвали суду.Згідно ухвалисуду від06.03.2024року вінмав отриматисаме перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67210709 за період відсторонення його від роботи, а отримав оновлений «розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому листу №705/3280/21 2-н/705/221/21 Уманського міськрайонного суду 12.10.2021 року» у виконавчому провадженні № 67210709, у тому числі й за період відсторонення із врахуванням ухвали суду від 06.03.2024 року. На думку позивача оновлений розрахунок ніяким чином не вплинув на суму стягнень по виконавчому провадженні № 67210709.

Перерахунок заборгованості виключно за період його відсторонення від роботи (з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року) позивач не отримав досі, тож на думку позивача очевидно, що Відповідач від імені Міністерства юстиції України не виконує ухвалу суду, зухвало порушує рішення суду і права Позивача.

Отже, в такому разі, в даному випадку Позивач просить суд притягнути Відповідача до відповідальності за зухвале невиконання ухвали суду від 06.03.2024 року.

В оновленому розрахунку, наданого Відповідачем, сума аліментів за листопад 2021 року «1378,60 грн.», а за грудень 2021 року, січень і лютий 2022 року по «1050,00 грн.» щомісячно. Загальна сума аліментів з листопада 2021 року по лютий 2022 року: 1378, 60 + 1050,00 + 1050,00 + 1050,00 = 4528, 60 грн., що на 5876,40грн. (п`ятьтисяч вісімсотсімдесят шістьгривень сороккопійок) менше засуму аліментів вказаних у виконавчому провадженні № 67210709. Виконавче провадження № 67210709 змінено не було, з нього було стягнуто на 5876,40 грн. більше, ніж визначив суд.

Відповідно до п.1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (документ: 1404-УІІІ) грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, а згідно п. 6 стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам). Оскільки зайво стягнуті з позивача кошти йому не перераховувалися, то вони знаходяться на відповідному рахунку органу державної виконавчої служби.

Позивач вважає, що старший державний виконавець Кравченко Марина Василівна, не виконавши ухвалу суду від 06.03.2024 року «здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №67210709», пограбувала його, використовуючи своє службове становище на 5876,40 грн. (п`ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень сорок копійок) завдавши матеріальної і моральної шкоди.

На думку позивача, рішення судді Христинівського районного суду Орендарчука М.П. від 06 березня 2024 року в справі № 705/3280/21 (провадженні № 4-с/706/5/24) також є беззаперечним аргументом щодо завданої незаконними діями відповідача позивачу моральної шкоди через приниження його (Позивача) честі і гідності.

Згідно пункту 2 і 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивач зазначає, що подаючи даний позов до суду з вимогою відшкодування моральної шкоди, він в першу чергу керується визначенням наданим Верховним судом України у п. 3 постанови пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, де під моральноюшкодою слідрозуміти втратинемайнового характерувнаслідок моральнихчи фізичнихстраждань абоінших негативнихявищ,заподіяних фізичнійчи юридичнійособі незаконнимидіями абобездіяльністю іншихосіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

06.12.2024 від відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на електронну пошту Христинівського районного суду Черкаської області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

В своєму відзиві відповідач заперечив обставини викладені у позовній заяві ОСОБА_1 та просив прийняти рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, бездіяльністю органу державної влади відмовити в повному обсязі, покликаючись на наступне.

У відділі на виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 69932651 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів та боргів за комунальні послуги.

По виконавчому провадженню № 67210709 відкритого на підставі судового наказу № 705/3280/21 2-н/705/221/21 виданого 13.08.2021 року Уманським міськрайонним судом боржником є ОСОБА_1 , якого даним рішенням зобов`язано сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з 27.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 нараховувалась у відповідності до вимог ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», та на час відсторонення боржника ОСОБА_1 від роботи виходячи із середньомісячної заробітної плати регіону (м. Умані).

Ухвалою суду від 06.03.2024 року у справі № 705/3280/21 визнано неправомірними дії державного виконавця в частині проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період відсторонення ОСОБА_1 від роботи та зобов`язано державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67210709 (стягнення аліментів на утримання дитини) за період відсторонення ОСОБА_1 від роботи, виходячи з мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину відповідного віку, тобто в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Після отримання зазначеної ухвали державним виконавцем було здійснено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2024 рік та нараховано щомісячні платежі за період відсторонення боржника з 08.11.20214 року по 01.03.2022 року (наказ про допуск на роботу): листопад 2021 рік, виходячи з того, що відсторонення боржника відбулось з 08.11.2021 року (враховується середня зарплата 8 днів) сума становить 606,95 грн.; з 08.11.2021 року (від прожиткового мінімуму) сума становить 771,65 грн., загальна сума 1378,60 грн.; грудень (виходячи з прожиткового мінімуму 2100,00 грн.) 50% становить 1050,00 грн.; січень 1050,00 грн.; лютий 1050,00 грн.

Довідку-розрахунок боржнику ОСОБА_1 було направлено листом від 07.05.2024 року з роз`ясненням ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено коли зобов`язаний державний виконавець обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів.

Виходячи з того, що у відділі перебуває зведене виконавче провадження кошти по виконавчим провадженням утримуються згідно постанов державного виконавця про звернення стягнення на дохід із заробітної плати боржника, яку він отримує в ТОВ «Ортопед». У відповідності до вимог ст.ст. 45, 46 «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень державним виконавцем, кошти стягнуті з боржника ОСОБА_1 та які надходять на депозитний рахунок, в першу чергу розподіляються та перераховуються по виконавчим провадженням № 67210709 (стягнення аліментів на дитину) та № 72207458 (стягнення аліментів на дружину).

Станом на 01.04.2024 на час здійснення перерахунку заборгованості по виконавчому провадженню № 67110709 заборгованість утримана в повному обсязі, аліменти утримуються в розмірі встановленому згідно виконавчого листа № 705/3280/21 Уманського міськрайонного суду.

Також відповідач зазначає, що жодних законних, аргументованих документів, доводів, фактів позивачем у своєму позові не наведено, а обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, на адресу суду подав письмове клопотання, у якому просив суд розгляд справи проводити у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, врахувавши позицію сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

В той же час, відповідно до правил ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві вказує про завдану йому матеріальну та моральну шкоду, внаслідок неправомірних дій і бездіяльності службової особи відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області, зокрема невірне проведення розрахунку зі сплати аліментів за період відсторонення його від роботи.

Як на підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на ухвалу суду від 06.03.2024 у справі № 705/3280/21, провадження № 4-с/706/5/24.

Зазначеною вище ухвалою суду скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано неправомірними дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравченко М.В. щодо проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період відсторонення скаржника ОСОБА_1 від роботи та зобов`язано державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67210709 за період відсторонення скаржника ОСОБА_4 від роботи, виходячи з мінімального гарантованого розміру аліментів на дитину відповідного віку, тобто в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвала суду сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях покладає на позивача обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В той же час відповідно до ст. 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Зазначена стаття передбачає спеціальні підстави і умови відповідальності при завданні фізичній або юридичній особі шкоди у позадоговірних правовідносинах, які відрізняють їх від інших норм, що містять загальні правила позадоговірної (деліктної) відповідальності у цивільно-правових правовідносинах і полягають у спеціальному суб`єктному складі відповідальних осіб, спеціальній сфері діяльності цих суб`єктів та характері їх дій. Сферою застосування зазначеної норми є правовідносини із заподіяння шкоди фізичній чи юридичній особі у зв`язку з прийняттям зазначеними суб`єктами незаконних рішень, вчинення ними незаконних дій чи неправомірної бездіяльності при здійсненні ними своїх владних повноважень, визначених Конституцією і законодавством України.

Таким чином, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

Тобто, незалежно від вини, у випадку встановлення фактів неправомірних дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування на підставі рішення суду відносно конкретної фізичної особи, остання повинна довести наявність шкоди, що заподіяна їй, її розмір, та причинний зв`язок між діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування та отриманою нею шкодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови ВСУ визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 9 Постанови ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З доданих до позовної заяви позивачем ОСОБА_1 копій документів не вбачається, що діями або бездіяльністю державного виконавця завдано будь-якої шкоди позивачу, який у виконавчому провадженні має статус боржника.

Так, згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», визначено органи та особи, які здійснюють примусове виконання рішень, зокрема, згідно частини першої вказаної статті, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно наданих відповідачем письмових пояснень у відзиві на позовну заяву, вбачається, що на виконанні у відділ перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості за декількома судовими рішенням, в тому числі й про стягнення аліментів за виконавчим листом № 705/3280/21, виданим Уманським міськрайонним судом щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття.

При цьому, державним виконавцем на підставі ухвали Христинівського районного суду від 06.03.2024 було здійснено перерахунок наявної заборгованості за зазначеним вище виконавчим документом, у зв`язку з чим заборгованість становила на 5876,40 грн. менше ніж у раніше проведеному розрахунку. Зазначена сума була врахована державним виконавцем при проведенні перерахунку і на даний час заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 67210709 відсутня.

Виконавчий лист № 705/3280/21 Уманського міськрайонного суду про стягнення аліментів на утримання дитини відноситься до категорії виконавчих документів щодо стягнення періодичних платежів, за яким аліменти мають сплачуватися боржником щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. Остаточної заборгованості за даним виконавчим документом державним виконавцем визначено не було, виконавчий документ продовжує перебувати на примусовому виконанні у відділі ДВС, а отже відсутні підстави стверджувати про заподіяння матеріальної шкоди позивачу.

За вказаних обставин, суд не вбачає, що позивачу ОСОБА_1 в даному випадку було завдано матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відтісніть обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Звертаючись за захистом своїх прав до суду саме заявник повинен обґрунтувати підстави позову, предмет позову, вказати осіб, які порушують його права, та яких може стосуватись вирішення спору відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільно-процесуального судочинства.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У роз`ясненні п. 6 вказаної Постанови вказано, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначені ним обставини.

Саме на позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень Цивільного кодексу України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-80 ЦПК України, зазначені ним обставини.

Однак, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не надано жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що йому відповідачем було завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до відділу державної виконавчої служби у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ, код ЄДРПОУ 36171759) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, бездіяльністю органу державної влади, його посадовою/службовою особою при здійсненні нею своїх повноважень відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Суддя: М.П. Орендарчук