Рішення

від 14.10.2024 по справі 759/8138/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8138/24

пр. № 2/759/3308/24

14 жовтня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) (08132, Київська обл., м.Вишневе, вул.Лесі Українки, 86) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2024 р. адвокат Жабокрик Д.А., який представляє інтереси позивача, засобами поштового зв`язку звернувся до Святошинського районного суду м.Києва із вказаним позовом у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення сплати аліментів на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з липня 2018 р. по березень 2024 р. у розмірі 161882,58 грн. станом на 01.04.2024 р. та понесені позивачем судові витрати. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати аліментів, а саме, аліменти сплачує не регулярно та не у встановленому розмірі, у зв`язку із чим виникла заборгованість у розмірі 161882,58 грн. Здійснюючи розрахунок заборгованості позивач посилається на ст. 196 СК України та правовий висновок, викладений у постанові від 03.04.2019 р. у справі №333/6020/16 та проводить розрахунок заборгованості за формулою: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

Ухвалою Святошинського районного суд м. Києва від 22 квітня 2024 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

19.06.2024 р. представником відповідача подано відзив. Як на підставу заперечень адвокат Богдашкіна Д.О. вказує, що зобов`язання по сплаті аліментів у відповідача виникло лише 11.03.2020 року у день постановлення Верховним судом постанови у справі про стягнення аліментів, тож неустойка (пеня) має нараховуватись з моменту коли він ухилявся від виконання зобов`язання. Зазначає, що вина ОСОБА_4 з моменту звернення до суду з позовом про стягнення аліментів до винесення судового остаточного рішення відсутня. Позивач не врахувала цього факту та помилково подала розрахунок неустойки пені з дня подання нею позову про стягнення аліментів, а саме з липня 2018 року, штучно створивши підстави для нарахування неустойки (пені). Також вказує на помилкове визначення державним виконавцем відрахування із заробітної плати відповідача в розмірі 70%, а не 50%, і якби не вказані дії у боржника не виникла б заборгованість зі сплати аліментів.

30.06.2024 р. стороною позивача подано відповідь на відзив, у якому вказує, що указуючи на помилковість наданого позивачем розрахунку пені та штучно створені підстави для її нарахування відповідач, на підтвердження своїх доводів, не надає альтернативний розрахунок, обчислений починаючи з 11 березня 2020 року, який на його думку є справедливим. Платежі боржником здійснювались не регулярно.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримує та просить задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнає частково, заперечує проти розміру нарахованої суми заборгованості.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №759/10277/18 виданого 28.04.2020 р. Святошинським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.07.2018 р. до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №62273447 від 12.06.2020 р.

Довідкою-розрахунком заборгованості зі сплати аліментів Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області встановлено, що 01.04.2024 р. сукупна сума заборгованості за період з 02.07.2018 р. по березень 2024 р. становить 161882,58 грн.

Пеня за прострочення відповідачем сплати аліментів обчислена позивачем з урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16 (провадження №14-616цс18) та у постанові від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21) та на день звернення до суду (01 квітня 2024 року) становить 2 127 280 грн 89 коп. Оскільки сума пені не може перевищувати сукупний розмір заборгованості на яку вона нараховується, ОСОБА_3 просить суд стягнути з ОСОБА_4 пеню в розмірі 161 882 грн 58 коп., що відповідає сукупному розміру заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів станом на день звернення до суду.

Як встановлено судом з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02.09.2019 року у цивільній справі № 759/10277/18 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.07.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року змінено в частині способу стягнення аліментів та стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року - залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 11 березня 2020 року постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року скасовано, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року залишено в силі.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Згідно із п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованості утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Це пов`язано з тим, що відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв`язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певну суму заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

Порядок стягнення аліментів визначається ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, ч. 3 цієї статті передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, ст. 196 СК України, є спеціальною статтею зі стягнення пені і таке стягнення не слід ототожнювати із загальними статтями ЦК України щодо стягнення пені передбаченою ст. 549 цього кодексу.

Як зазначено у ч.1 ст. 196 СК України, неустойка може бути стягнута з того, хто винен у простроченні сплати аліментів. За аналогією з цивільним законодавством, у цьому разі слід виходити із презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання. У зв`язку з цим на неї покладено тягар доказування протилежного.

Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

Вирішуючи спірне питання про момент виникнення у відповідача вини, суд зазначає наступне.

Тлумачення статті 191 СК України дає підстави для висновку, що юридичне значення для визначення часу, з якого присуджуються аліменти на дитину, має час звернення до суду іншого з батьків з позовом або заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів (виключення із цього правила стосуються стягнення аліментів за минулий час).

Разом із цим, відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили, після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ОСОБА_4 здійснювалось апеляційне та касаційне оскарження судового рішення про стягнення аліментів.

Відповідно до Листа Верховного Суду України №1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах, перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується ухваленням остаточного рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 419 ЦПК України, постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Підсумовуючи вищенаведене, суддя доходить висновку, що потрібно розрізняти два обов`язки боржника: 1) сплата аліментів на підставі рішення суду, виникнення якого починається з дня звернення позивача до суду і 2) відповідальність за несплату аліментів у вигляді пені, який виникає за сукупності ряду обставин, зокрема основоположної - вини особи. Тобто, враховуючи оскарження ОСОБА_4 судових рішень про стягнення аліментів, виникнення його вини у зв`язку з їх несплатою пов`язується із днем ухвалення остаточного рішення у справі щодо стягнення аліментів, яким встановлено суму заборгованості на яку вже у подальшому нараховуватиметься пеня.

З огляду на вищезазначене не можна вважати ухиленням від сплати аліментів період, коли тривав судовий процес та визначався спосіб нарахування та сума аліментів, яка повинна бути стягнута з відповідача.

Таким чином, суд вважає правовірним визначити початковим моментом стягнення неустойки у зв`язку із неналежним виконанням обов`язку зі сплати алміентів - 11.03.2020 р. з моменту набрання Постановою Верховного суду законної сили.

Щодо порядку нарахування пені у відповідності до ч.1. ст. 196 СК України в юридичній доктрині сформувалися декілька правових позицій.

Одна з них викладена у Науково-практичному коментарі до Сімейного кодексу України автором проекту Сімейного кодексу України З. Ромовською (видавничий Дім «Ін Юре», 2006). Аліменти є періодичним щомісячним платежем, у зв`язку з чим пеня нараховується за кожен період (місяць) окремо в розмірі 1% від простроченої відповідного місяця суми несплачених аліментів з наступним складанням отриманих сум. Розмір неустойки за кожен місяць прострочення становить 30% (або 31% або 28% або 29%) суми несплачених аліментів. Причому сума боргу за попередній місяць не додається до заборгованості за наступний місяць з якого вираховується неустойка, а кількість прострочених днів у періоді (місячному платежі) не додається до наступного розрахункового періоду.

Окрім того, існувала позиція Верховного суду України від 17.11.2010 р. за якою визначаючи розмір пені за прострочення сплати аліментів, суд повинен враховувати загальну кількість днів з початку прострочення до дня ухвалення рішення. Вказана позиція була змінена постановою №6-81/цс/3 від 11.09.2013 р. у якій зазначено, що зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Оскільки за такою позицією сума пені у рази перевищує суму самої заборгованості, сформувалась додаткова позиція за якою Верховний Суд вважає, що оскільки пеня - змінна величина, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі якщо позивач з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується (Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21).

Зважаючи на мінливість правових позицій, суд керується саме тією позицією, яка лягла в основу ст. 196 СК України.

Отже, за логікою правової позиції З. Ромовської, пеня за несплату аліментів може бути нарахована судом за період від часу невиконання рішення суду (щодо сплати аліментів) боржником до повноліття дитини. А у разі невиконання цього грошового зобов`язання боржником (визначеного судом розміру пені), кредитор у подальшому набуває право звернення до суду про стягнення з боржника інфляційних та 3% річних за час прострочення грошового зобов`язання (за ст. 625 ЦК України).

Так, пеня за несплату аліментів відповідачем буде мати наступний вигляд.

Формула розрахунку пені за несплату аліментів відповідачем виглядає наступним чином: сума аліментів, що підлягає до стягнення за місяць за який стягується пеня х кількість календарних днів х 1% = пеня за прострочення сплати аліментів.

Заборгованість за березень 2020 р.: 4000* 21*1% = 840,00 грн.

Заборгованість за квітень 2020 р.: 4000*30*1% = 1200,00 грн.

Заборгованість за травень 2020 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за червень 2020 р.: 4000*30*1% = 1200,00 грн.

Заборгованість за липень 2020 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за серпень 2020 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за вересень 2020 р.: 136*30*1% = 40,80 грн.

Заборгованість за жовтень 2020 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за листопад 2020 р.: 1987,50*30*1% = 587,25 грн.

Заборгованість за грудень 2020 р.: 0*31*1% = 0 грн.

Заборгованість за січень 2021 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за лютий 2021 р.: 0*28*1% = 0 грн.

Заборгованість за березень 2021 р.: 1585*31*1% = 491,35 грн.

Заборгованість за квітень 2021 р.: 1585*30*1% = 475,50 грн.

Заборгованість за травень 2021 р.: 1585*31*1% = 491,35 грн.

Заборгованість за червень 2021 р.: 4000*30*1% = 1200,00 грн.

Заборгованість за липень 2021 р.: 1585*31*1% = 491,35 грн.

Заборгованість за серпень 2021 р.: 1585*31*1% = 491,35 грн.

Заборгованість за вересень 2021 р.: 1585*30*1% = 475,50 грн.

Заборгованість за жовтень 2021 р.: 1585*31*1% = 491,35 грн.

Заборгованість за листопад 2021 р.: 4000*30*1% = 1200,00 грн.

Заборгованість за грудень 2021 р.: 0*31*1% = 0 грн.

Заборгованість за січень 2022 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за лютий 2022 р.: 0*28*1% = 0 грн.

Заборгованість за березень 2022 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за квітень 2022 р.: 0*30*1% = 0 грн.

Заборгованість за травень 2022 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за червень 2022 р.: 0*30*1% = 0 грн.

Заборгованість за липень 2022 р.: 0*31*1% = 0 грн.

Заборгованість за серпень 2022 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за вересень 2022 р.: 0*30*1% = 0 грн.

Заборгованість за жовтень 2022 р.: 0*31*1% = 0 грн.

Заборгованість за листопад 2022 р.: 1303,25*30*1% = 390,98 грн.

Заборгованість за грудень 2022 р.: 1222,75*31*1% = 379,00 грн.

Заборгованість за січень 2023 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за лютий 2023 р.: 1303,25*28*1% = 364,90 грн.

Заборгованість за березень 2023 р.: 0*31*1% = 0 грн.

Заборгованість за квітень 2023 р.: 4000*30*1% = 1200,00 грн.

Заборгованість за травень 2023 р.: 1303,25*31*1% = 404,00 грн.

Заборгованість за червень 2023 р.: 1303,25*30*1% = 390,98 грн.

Заборгованість за липень 2023 р.: 1254,63 *31*1% = 388,93 грн.

Заборгованість за серпень 2023 р.: 1254,63*31*1% = 388,93 грн.

Заборгованість за вересень 2023 р.: 1254,63*30*1% = 376,39 грн.

Заборгованість за жовтень 2023 р.: 1254,63*31*1% = 388,93грн.

Заборгованість за листопад 2023 р.: 1254,63*30*1% = 376,39 грн.

Заборгованість за грудень 2023 р.: 0*31*1% = 0 грн.

Заборгованість за січень 2024 р.: 4000*31*1% = 1240,00 грн.

Заборгованість за лютий 2022 р.: 4000*29*1% = 1160,00 грн.

А всього до сплати відповідачем підлягає: 29524,93 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вказані докази стороною позивача подано разом із позовом.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі N 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи наявність у справі доказів, що підтверджують понесенні стороною витрати, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 2730,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.196 СК України ст.ст, 6-13,18,19,71-79,89,141,259,263,264,265,268,273,274,279,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області ЦМУМЮ (м.Київ) (08132, Київська обл., м.Вишневе, вул.Лесі Українки, 86) про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 29524,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2730,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами зад правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова