Рішення

від 25.12.2024 по справі 759/23289/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23289/24

пр. № 2/759/6775/24

25 грудня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва, у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Натальчук А.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821) про відшкодування моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ПрАТ «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Позовні вимоги позивачі обґрунтували тим, що 04.11.2021 року з вини водія ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій водій автомобіля «AUDI A6» ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у лікарні. Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 року кримінальне провадження №1202111240000512 від 04.11.2021 року у справі №373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого. Закриваючи провадження судом було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_3 , який порушив ПДР, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям та подальшим настанням смерті ОСОБА_4 , що не є реабілітуючою обставиною відносно ОСОБА_3 . Оскільки станом на день скоєння ОСОБА_3 ДТП цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ СК «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821) позивачі, як батьки померлого ОСОБА_4 , простять стягнути із страховика моральну шкоду по 72 000,00 грн. кожному.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н. О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

11.11.2024 року позивачі надіслали до суду заяву на виконання вимог ухвали суду про усунення недоліків, а також заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада заву про забезпечення позову повернуто заявнику.

У відзиві / поясненнях на позовну заяву АТ СК «ТАС» (приватне) (ЄДРПОУ 30929821) заперечило проти заявлених позивачами вимог, оскільки вважає себе неналежним відповідачем у даних правовідносинах, так як не здійснює страхову діяльність у вигляді обов`язкового страхування цивільного-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є членом МТСБУ, а тому і не могло укласти договір ОСЦПВВНТЗ. Натомість договір ОСЦПВВНТЗ могло бути укладено іншим страховиком - ПрАТ «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243), місцезнаходження: 03117, м. Київ, проспект Берестейський, 65, яке здійснює страхову діяльність у формі ОСЦПВВНТЗ.

22.11.2024 року до суду надійшло клопотання ПрАТ «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) про залучення третьої особи.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року клопотання повернуто ПрАТ «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243).

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи з викликом сторін не подавалися.

З підстав наведених вище, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.11.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Intercargo Truck F11121» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «AUDI A6» під керуванням ОСОБА_4 .

У результаті порушення ПДР ОСОБА_3 , ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2024 року кримінальне провадження №1202111240000512 від 04.11.2021 року у справі №373/163/22 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України закрито у зв`язку із смертю обвинуваченого.

Закриваючи провадження у справі судом було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між діями водія ОСОБА_3 , який порушив ПДР, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження несумісні із життям та подальшим настанням смерті ОСОБА_4 , що не є реабілітуючою обставиною відносно ОСОБА_3 .

Позивачі вказують, що станом на день скоєння ОСОБА_3 ДТП цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАт СК «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821).

Звертаючись до суду, позивачами не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту протиправної поведінки відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821).

Таким чином, позивачем не надано належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження порушення своїх прав відповідачем.

Так, надаючи правову кваліфікацію встановленим фактичним обставини справи викладеним вище, суд виходить з наступного.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Якщо позовна вимога заявлена до особи, яка не є учасником спірних правовідносин (тобто, не до тієї особи, яка має відповідати за цією вимогою), така особа є неналежним відповідачем.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 394/130/21 зазначено, що за змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Відповідно ч. 2 ст. 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачі в позовних вимогах визначили як відповідача - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (скорочена назва АТ «СК «ТАС» (приватне), код ЄДРПОУ 30929821, здійснює страхову діяльність із страхування (пряме страхування та вхідне перестрахування). У АТ «СК «ТАС» (приватне) відсутні права на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та Товариство не здійснює страхову діяльність у вигляді обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не є членом МТСБУ.

Згідно Витягу з Державного реєстру фінансових установ Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС» (скорочена назва АТ «СК «ТАС» (приватне), код ЄДРПОУ 30929821, здійснює діяльність із страхування (пряме страхування та вхідне перестрахування), а саме страхування від нещасного випадку, на випадок хвороби. Страхування життя, інвестиційне страхування життя, безперервне страхування життя та здоров`я, пенсійне страхування.

Разом з тим, страхову діяльність у вигляді обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснює Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243), місцезнаходження: пр. Берестейський, 65, м. Київ, 03062.

При цьому позивачами не порушувалося питання щодо залучення до участі у справі Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) у якості відповідача чи заміну неналежного відповідача.

Крім цього, згідно полісу серії ЕР №202120868 цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу «Intercargo Truck F11121» на час ДТП була застрахована у ПРАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА».

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Тобто, ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

При цьому, стороною позивача клопотання про заміну неналежного відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (скорочена назва АТ «СК «ТАС» (приватне), код ЄДРПОУ 30929821, не заявлялось.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно з усталеною судовою практикою, суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права.

За приписами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем.

При цьому, слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не може вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Таким чином, враховуючи визначений позивачами склад учасників справи, та той факт, що суд позбавлений можливості вирішити спір по суті, оскільки нормами процесуального права не передбачено право суду самостійно здійснення заміни відповідача, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволені заявлених позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати залишаються за позивачами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (ЄДРПОУ 30929821) про відшкодування моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко