Постанова

від 25.12.2024 по справі 917/1182/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року м. Харків Справа № 917/1182/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ, в особі філії "Гадяцьке лісове господарство", м. Гадяч Миргородського району Полтавської області (вх. № 2469 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 (повний текст складено 27.09.2024) у справі № 917/1182/24 (суддя Кльопов І.Г.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія", м. Кременчук Полтавської області,

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ, в особі філії "Гадяцьке лісове господарство", м. Гадяч Миргородського району Полтавської області,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавська експертна землевпорядна компанія" (далі - ТОВ "Полтавська експертна землевпорядна компанія") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" (далі - ДСГП "Ліси України" особі філії "Гадяцьке лісове господарство") про стягнення 23000,00грн заборгованості за договором на розробку документації із землеустрою №0035/02-2022 від 23.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №0035/02-2022 від 23.02.2022 щодо зійснення оплати наданих позивачем послуг з розробки проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 14,2328 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Проценківського старостинського округу Зінківської територіальної громади Полтавського району Полтавської області.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ДСГП "Ліси України" на користь ТОВ "Полтавська експертна землевпорядна компанія" заборгованість у розмірі 23000,00грн, а також 3028,00грн судового збору.

Судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог. При цьому суд зазначив, що відповідач не виконав свій обов`язок щодо сплати боргу у розмірі 23000,00грн. Суд відхилив посилання відповідача на відсутність у керівника філії "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" повноважень на підписання додаткових угод, якими замінено сторону (замовника за договором), мотивувавши свій висновок тим, що жодних обмежень у підписанні актів виконаних робіт (наданих послуг), як і на підписання договорів на суму меншу ніж передбачено Положенням про філію (3млн.грн) керівнику філії не встановлено, у зв`язку з чим у останнього не виникало обов`язку погоджувати з підприємством внесення змін до діючого договору та підписання актів виконаних робіт.

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне:

- філія "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" не є юридичною особою, а керівник філії діє на підставі довіреності, а тому на підставі п. 10.3.9 Положення філія була зобов`язана погодити з підприємством підписання додаткових угод та актів приймання-передачі наданих послуг;

- у керівника філії при укладенні вищевказаних додаткових угод, додаткового договору та підписання акту приймання-передачі був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, а також ним не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення договору в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України, відтак цей правочин не створює цивільних прав та обов`язків;

- сума в розмірі 23000,00грн не була сплачена філією, оскільки остання є неприбутковою організацією та підпорядкована ДСГП "Ліси України", яким було рекомендовано вести перемовини з виконавцем робіт (позивачем) щодо зниження ціни за надані послуги вдвічі.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 31.10.2024, ТОВ "Полтавська експертна землевпорядна компанія" заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач, укладаючи договір, додаткові угоди та акт виконаних робіт (наданих послуг) у повній мірі перевірив повноваження директора філії на вчинення дій пов`язаних із виконанням та реалізацією договору. Щодо тверджень відповідач про те, що філія є неприбутковою організацією, то позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, зазначає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.

За ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що ціна позову у даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (23000,00грн), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.02.2022 між Державним підприємством "Гадяцьке лісове господарство" (замовник) та ТОВ "Полтавська експертна землевпорядна компанія" (виконавець) укладено договір №0035/02-2022 на розробку документації із землеустрою (надалі - договір), за умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе виконання робіт (вид діяльності за КВЕД-2010 - 71.12 - Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування): розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 16,00 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Проценківського старостинського округу Зінківської територіальної громади Полтавського району Полтавської області (п. 1.1. договору).

За умовами п. 1.2 договору технічні, економічні та інші вимоги викладені у технічному завданні на виконання робіт, що є невід`ємною частиною договору.

В якості додатків до договору сторони погодили календарний графік надання послуг, протокол погодження ціни надання послуг та кошторис.

Загальна вартість послуг за цим договором становить 23000,00грн (п. 2.1 договору).

У відповідності до п. 2.4 договору оплата за послуги здійснюється на підставі акту приймання-передачі наданих послуг.

Пунктами 3.1 - 3.2 договору визначено, що приймання наданих послуг за цим договором оформляється актом приймання-передачі наданих послуг. Замовник зобов`язаний підписати акт приймання-передачі наданих послуг одночасно з одержанням документації.

Згідно п. 5.3 договору в обов`язки замовника входить прийняти надані послуги та оплатити їх.

Пунктом 11.1 договору визначено, що договір діє за фінансовими зобов`язаннями сторін (здійснення розрахунків) до їх повного виконання.

Як також встановлено, 30.06.2022 між ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" та ТОВ "Полтавська експертна землевпорядна компанія" укладено додаткову угоду №3 до договору №0035/10- 2022 від 03.10.2022 на розробку документації із землеустрою, в якій зазначено, що на підставі п. 8 Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №915 "Про припинення ДП "Гадяцьке лісове господарство" та затвердження складу комісії", наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 №25 "Про затвердження передавального акту ДП "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Гадяцьке лісове господарство".

Відповідно до п. 3.1 Положення про філію "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" філія діє від імені ДСГП "Ліси У країни" та в його інтересах.

Також сторони вирішили внести змінити преамбулу договору та викласти її в новій редакції, а також внести зміни в розділ 13 договору "Реквізити та підписи сторін" та викласти його в новій редакції.

Крім того, сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору, якими змінювали п. 11.1 договору, остання редакція якого, згідно додаткової угоди №4 від 31.12.2023 визначає, що договір набирає чинності з моменту його підписання "сторонами" та діє до 30.06.2024 року".

28.12.2023 на виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання-передачі надання послуг, за яким замовник прийняв, а виконавець здав надані послуги з розробки проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 14,2328 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Проценківського старостинського округу Зінківської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, згідно договору №0035/02-2022 від 23.02.2022 і оформлено в належному порядку. Договірна ціна згідно договору становить 23000,00грн. Послуги надані на суму 23000,00грн.

14.05.2024 позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу №0035/02-2022 від 13.05.2024 щодо оплати заборгованості в сумі 23000,00грн за надані по договору послуги.

Вищевказана вимога була направлена супровідним листом №3/909 від 13.05.2024 та отримана відповідачем 22.05.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно листа Слобожанського лісового офісу ДП "Ліси України" №934/28 від 05.06.2024 відповідач підтвердив наявність виконаних та завершених договорів, у тому числі договору №0035/02-2022 від 23.02.2022.

У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати боргу за договором №0035/02-2022 від 23.02.2022, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 23000,00грн.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 27.09.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1182/24, яким позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23000,00грн.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з вищенаведеним висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України) та ст. 509 ЦК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язок.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним. якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї і і сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 ст. 180 ГК України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір на розробку документації із землеустрою №0035/02-2022 від 23.02.2022 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ч. 2 ст. 901 ЦК України).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору 28.12.2023 між сторонами підписано акт приймання-передачі надання послуг, за яким замовник прийняв, а виконавець здав надані послуги з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 14,2328 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за межами населених пунктів на території Проценківського старостинського округу Зінківської територіальної громади Полтавського району Полтавської області.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалося, в матеріалах справи наявна вимога позивача до відповідача №0035/02-2022 від 13.05.2024 щодо сплати заборгованості по договору 23000,00грн. Вказана вимога отримана відповідачем 22.05.2024, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25, т.1).

Згідно листа Слобожанського лісового офісу ДП "Ліси України" №934/28 від 05.06.2024 відповідач підтвердив наявність виконаних та завершених договорів, у тому числі за договором №0035/02-2022 від 23.02.2022.

Проте, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо сплати боргу у розмірі 23000,00грн.

Що стосується доводів апеляційної скарги відповідача стосовно відсутності у керівника філії "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" повноважень на підписання додаткових угод, якими замінено сторону зобов`язання (замовника) та продовжено терміни дії договору, колегія судів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 №915 "Про припинення державного підприємства "Гадяцьке лісове господарство" та затвердження складу комісії", наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.01.2023 №25 "Про затвердження передавального акту державного підприємства "Гадяцьке лісове господарство" - ДСГП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Гадяцьке лісове господарство".

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, а саме правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судова колегія зазначає, що договір на розробку документації із землеустрою №0035/02-2022 від 23.02.2022, який був укладений ще з ДП "Гадяцьке лісове господарство" в особі директора підприємства, є діючим та в судовому порядку не визнаний недійсним.

Відповідно до пункту 3.1 Положення про філію "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України", затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" №155 від 28.12.2022 (далі - Положення), філія діє від імені ДСГП "Ліси України" та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Згідно пункту 5.5. Положення директор філії діє на підставі довіреності, виданої Підприємством у порядку, передбаченому Статутом підприємства та цього Положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора Філії на виконання дій від імені Підприємства.

Пунктом 5.7.7. Положення визначено, що директор філії укладає, змінює та розриває договори, контракти, угоди та інші правочини, у тому числі зовнішньоекономічні, від імені підприємства, в межах повноважень делегованих підприємством.

Разом з цим, у пункті 5.8 Положення встановлено обмеження щодо укладення договорів, а саме: "У випадку, коли виконання зазначених у п. 5.7. цього Положення повноважень, передбачає витрату грошових коштів, розпорядження майном, у тому числі його відчуження, та/або укладення договорів (угод) (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік) на суму більше ніж еквівалент 3000000,00 (три мільйони гривень 00 копійок), керівник Філії має право здійснювати такі дії тільки після попереднього отримання письмового дозволу Генерального директора Підприємства.

З аналізу вищевказаних пунктів вбачається, що за умовами Положення про філію встановлено обмеження щодо укладення договорів на суму більше ніж еквівалент 3000000,00грн.

Судова колегія зазначає, що підписання директором філії додаткових угод до діючого договору, не є укладенням договору щодо проведення робіт із землеустрою, а є внесенням змін до діючого договору.

Крім того, пунктом 10.5. Положення про філію визначено, що для здійснення діяльності Філії в межах, встановлених законодавством, Статутом підприємства, даним Положенням та наказами Генерального директора, підприємство делегує Філії права, а саме: "пунктом 10.5.1 Філія від імені підприємства має право вчиняти будь-які правочини (укладати договори, угоди), пов`язані з діяльністю Філії, а також використовувати знаки для товарів і послуг та ноу-хау, надані підприємством".

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2022 ДСГП "Ліси України" на ім`я директора філії "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України" Федяй Ігоря Андрійовича видано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського нотаріального округу (далі - довіреність), якою уповноважено директора здійснювати певні дії, в інтересах довірителя, пов`язані з діяльністю філії "Гадяцьке лісове господарство" ДСГП "Ліси України".

Відповідно до пункту 15 довіреності, директор має право здійснювати дії, які передбачають витрату грошових коштів, відчуження, розпорядження майном, та/або вчинення, укладення договорів/угод (у тому числі й з одним контрагентом та/або щодо одного класу товару/робіт/послуг сукупно за рік), на суму більшу ніж передбачено Положенням про Філію після попереднього отримання відповідно дозволу довірителя. Вчиняти правочини, укладати, змінювати та розривати будь-які договори (у тому числі внутрішні зобов`язання), укладати, змінювати та розривати будь-які зовнішньо-економічні контракти, угоди, тощо в межах наданих повноважень Положенням про Філію.

Пунктом 17 довіреності визначено, що директор має право підписувати акти перевірок державних контролюючих органів, акти перевірок Філії, акти прийому-передачі, акти звірки взаєморозрахунків, акти виконаних робіт, акти наданих послуг, накладні, товарні накладні, товарно-транспортні накладні, інші документи, що підтверджують виконання зобов`язань згідно з договорами, укладеними від імені довірителя в межах діяльності Філії; підписувати фінансово-господарські документи, пов`язані з укладанням та виконанням договорів; підписувати акти звірки взаємних розрахунків, спільні протокольні рішення та зведений реєстр до протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, акти звіряння пільг та субсидій тощо.

Отже, як вбачається з п. 17 довіреності, жодних обмежень у підписанні актів виконаних робіт (наданих послуг), як і на підписання договорів на суму меншу ніж передбачено Положенням (3 млн.грн) керівнику філії не встановлено.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає, що у директора філії не виникало обов`язку погоджувати з підприємством внесення змін до діючого договору та підписання актів приймання виконаних робіт.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що укладаючи договір, додаткові угоди до договору та акт виконаних робіт (наданих послуг) директор філії мав достатній обсяг повноважень на вчинення дій пов`язаних із виконанням та реалізацією договору.

Водночас, твердження відповідача про те, що ДСГП "Ліси України" рекомендувало філії вести перемовини з виконавцем робіт (позивачем) щодо зниження ціни за надані послуги вдвічі, є взаємосуперечливими та не відповідають аргументам відповідача про перевищення директором філії своїх повноважень при укладенні додаткових угод до договору та при підписанні акту приймання-передачі послуг.

Посилання скаржника на відсутність подальшого схвалення вказаних правочинів відповідно до ст. 241 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені обставини не спростовують того, що у директора філії були повноваження на підписання правочинів, а також такі обставини не мають значення при розгляді спору.

Судова колегія враховує, що лист Слобожанського лісового офісу ДП "Ліси України" №934/28 від 05.06.2024 додатково підтверджує належне виконання позивачем договору №0035/02-2022 від 23.02.2022, а також наявність у відповідача заборгованості за цим договором у сумі 23000,00грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що сума 23000,00грн не була сплачена філією, оскільки остання є неприбутковою організацією та підпорядкована ДСПГ "Ліси України", колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки: по-перше, зазначені обставини самі по собі не звільняють підприємство як правонаступника замовника за договором від виконання його зобов`язань в силу вищенаведених приписів ст. 526, ч. 1 ст. 903 ЦК України; по-друге, ч. 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та у рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов`язку з оплати робіт/послуг за відповідним правочином.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 23.03.2018 у справі №904/6252/17, від 28.01.2019 у справі №917/611/18.

Разом з цим, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України доказів на підтвердження відсутності у ДСГП "Ліси України" або у його філії "Гадяцьке лісове господарство" грошових коштів, достатніх для сплати відповідачем коштів на користь ТОВ "Полтавська експертна землевпорядна компанія" у розмірі 23000,00грн.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 23000,00грн.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від стандарту "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Верховним Судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає, що долученими до матеріалів справи доказами підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №0035/02-2022 від 23.02.2022 та надання відповідачу послуг на суму 23000,00грн.

Відповідачем у встановленому законом порядку не доведено факту неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань щодо надання послуг з інвентаризації земель державної власності лісогосподарського призначення на території Полтавської області за цим договором, як і не спростовано свого обов`язку зі сплати заборгованості за договором у сумі 23000,00грн.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 23000,00грн заборгованості за договором на розробку документації із землеустрою №0035/02-2022 від 23.02.2022 є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ДСГП "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Гадяцьке лісове господарство" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.09.2024 у справі №917/1182/24 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза