Рішення

від 17.12.2024 по справі 904/1356/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2024м. ДніпроСправа № 904/1356/24

За позовом Фізичної особи-підприємця Проць Володимира Богдановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Товариство з обмеженою відповідальністю "БАКВІТ ЕКСПОРТ", (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 8).

про стягнення 106 610,92 грн. заборгованості за виконане перевезення

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Фізична особа-підприємець Проць Володимир Богданович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою № б/н від 21.03.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козиртранс" 106 610, 92 грн заборгованості за виконане перевезення.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 028 грн судового збору, витрати на правничу допомогу адвоката 9 500 грн та при задоволенні позову гонорар успіху у сумі 2 000 грн.

Ухвалою суду від 02.04.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

30.04.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Козиртранс" надійшов відзив на позовну заяву.

09.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 № 362, у зв`язку із тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Бондарєва Е.М., відповідно до пункту п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи по вх. № 4-1314/24 справи № 904/1356/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2024 справу № 904/1356/24 передано на розгляд судді Ярошенко В.І.

Ухвалою суду від 21.08.2024 прийнято справу № 904/1356/24 до свого провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 16.12.2024 змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козиртранс" на Товариство з обмеженою відповідальністю "БАКВІТ ЕКСПОРТ", нове місцезнаходження - Україна, 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 8.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Судова система не припиняє працювати, але значна кількість повітряних тривог, відключення електроенергії, відсутність фінансування на поштові відправлення, призводить до збільшення часу розгляду судових справ.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 29/01-01 від 29.01.2024 про надання транспортних послуг щодо своєчасної та повної оплати за послуги отримані за договором (заявкою) на перевезення вантажу № 29.01-2 від 29.01.2024 на суму 2 600 євро (2 600 х 41, 0042 (курс НБУ станом на 30.01.2024) = 106 610, 92 грн).

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козиртранс" зазначає, що на виконання умов пункту 3.1.1 договору позивачем не надано всі документи передбачені цим пунктом. Отже, перевізник свої зобов`язання передбаченні договором не виконав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

29.01.2024 між Фізичною особою-підприємцем Процем Володимиром Богдановичем (далі позивач, Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козиртранс" (далі Експедитор) було укладено договір № 29/01-01 від 29.01.2024 про надання транспортних послуг (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Експедитор доручає перевезення вантажу, а Перевізник зобов`язується.доставити надані Експедитором вантажі до пункту призначення в обумовлений Сторонами строк та видати їх уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу, а Експедитор зобов`язується вчасно оплатити послуги перевезення.

Пунктами 2.1 2.2 договору встановлено, що перевезення виконуються відповідно до Статуту автомобільного транспорту, Цивільного Кодексу України, Законів України «Про транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність» та інших діючих нормативних актів України. На кожне перевезення оформляється заявка, яке складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою Замовника і передається Перевізнику за допомогою факсимільного зв`язку, електронним переказом (за допомогою мережі «Інтернет») та є невід`ємною частиною Договору.

В заявці мають міститися наступні дані: маршрут руху; найменування вантажу; вага, вид пакування, кількість місць вантажу; властивості вантажу, що вимагають особливих умов або запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення, фрахтова ставка, умови оплати, адреси місць завантаження і розвантаження вантажу з указівкою контактних осіб і їхніх телефонів, дати і часу завантаження, розвантаження (терміни доставки) вантажу, особливі умови.

Згідно з підпунктом 3.3.6 пункту 3.3 договору, Експедитор зобов`язується, зокрема, здійснювати оплату послуг Перевізника на умовах, передбачених цим договором.

Розрахунки за надання послуг між Перевізником і Експедитором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Перевізника на підставі виставлених рахунків. Ціни на послуги Перевізника встановлюються в національній валюті України гривні (пункти 4.1 4.2 договору).

Пунктами 4.3-4.4 договору передбачено, що Експедитор здійснює оплату за виконанні перевезення за умов, які вказані в додатку № 1 (договір-заявка) до цього Договору. Датою оплати вартості (ціни) перевезення (провізної плати) вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Перевізника.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 цього Договору, та закінчується 31 грудня 2024 року. Договір вважається продовженим на 1 (один) рік, на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про протилежне (пункт 8.1 8.2 договору).

Відповідно до умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Козиртранс" була надана, а позивачем прийнята до виконання заявка на перевезення № 29.01-2 від 29.01.2024.

За умовами Заявки, ФОП Проць В.В. взяв на себе зобов`язання з організації перевезення за маршрутом: село Красносілка, Бершадський район, Віницька область, Україна 90451, Нюрберг, Вінсент (Німеччина).

Ставка фрахту 2 600 EUR по курсу НБУ , зафіксованого на день завантаження.

Згідно до умов заявки № 29.01-2 від 29.01.2024 встановлена форма та строки оплати: оплата 2600 EUR, по курсу НБУ, зафіксованого на день завантаження, на розрахунковий рахунок Перевізнику після вивантаження авто.

Послуги з організації перевезення, за обумовленим в Заявці маршрутах були надані без зауважень та застережень замовника перевезення.

На виконання умов договору та транспортних заявок до нього Перевізник надав послуги на загальну суму 106 610, 92 грн, що підтверджується накладною CMR:

Позивач зазначає, що оригінали документів, отримання, яких за умовами договору-заявки, є підставою для проведення оплати перевезень були направлені на адресу ТОВ "Козиртранс" поштовим перевізником АТ «Укрпошта» за накладною № 3440201295352.

Відповідно до наданої позивачем накладної № 3440201295352 ТОВ "Козиртранс"» отримав вказане відправлення 04.03.2024.

Відповідач не оплатив послуги транспортного перевезення в розмірі 106 610, 92 грн.

Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини надання транспортних послуг.

Щодо суми основного договору

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Наразі статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Згідно ч.ч. 1, 2, 6 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як визначено ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення, зокрема вантажу, здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу ч. 1 ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення, зокрема, вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк (частина 1 статті 919 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписи ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначають, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Так, нормами цивільного права України в розділі "Зобов`язальне право" визначено, що зобов`язання припиняється тільки у випадку їх належного виконання. Тобто, якщо сторона, яка здійснила будь-які дії на виконання своїх договірних зобов`язань, вважає, що інша сторона неналежним чином виконала свої договірні зобов`язання, вона має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів у порядку, визначеному в главі 51 ЦК України із застосуванням наслідків порушення винною стороною її договірного зобов`язання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними договір підписано уповноваженими особами, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Спірні правовідносини між сторонами виникли внаслідок виконання договірних зобов`язань щодо надання послуг з перевезення та їх оплати.

Відтак, укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за надання послуг між Перевізником і Експедитором проводяться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Перевізника на підставі виставлених рахунків.

Згідно до умов заявки № 29.01-2 від 29.01.2024 встановлена форма та строки оплати: оплата 2600 EUR, по курсу НБУ, зафіксованого на день завантаження, на розрахунковий рахунок Перевізнику після вивантаження авто.

Отже, строк оплати наданих послуг з перевезення є таким, що настав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, надавши замовнику (відповідачу) транспортні послуги, згідно положень та умов, які наведено в договорі, а відповідач в порушення умов Договору в обумовлений строк не оплатив надані послуги в повному обсязі та має перед позивачем заборгованість з оплати останніх в сумі 106 610, 92 грн.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 106 610, 92 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 9 500 грн.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у зазначеному розмірі позивачем до матеріалів справи долучено копії договору про надання правової допомоги від 19.03.2024, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Процем Володимиром Богдановичем та Лозою Віктором Миколайовичем, ордер на надання правничої правової допомоги серія ВО № 1071244 від 21.03.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2024, квитанція до прибуткового касового ордера № б/н від 27.05.2023 про перерахування коштів.

Як встановлено судом та вбачається з умов пункту 1.1 договору сторони передбачили, що за цим Договором Повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі з ТОВ «Козиртранс». З цією метою: 1. Здійснити огляд, вивчення та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (4 год). 2. Провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0, 5 год). 3. Здійснити аналіз судової практики (1 год). 4. Провести арифметичні розрахунки (0, 5 год). 5. Підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (10 год.). 6. Вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (4 год.)

Відповідно до пунктів 2.1-2.2 договору, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, довіритель сплачує Повіреному винагороду в розмірі 9 500, 00 грн. Розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленої позовної заяви.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє повного виконання (п.6.1 договору).

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 21.03.2024 до договору про правову допомогу № б/н від 19.03.2024 адвокатом на користь позивачки були надані визначені пунктом 1.1 укладеного ними договору послуги на загальну суму 9 500 грн, які згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 07-03 від 21.03.2024 оплачені позивачкою в повному обсязі.

Позивачем здійснено розрахунок з адвокатом Лозою В.М., що підтверджується з квитанцією до прибуткового касового ордера № б/н від 21.03.2024.

Розглянувши доводи позивача та надані докази на підтвердження понесення ФОП Проць В.Б. судових витрат у суді першої інстанції, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимо гпро відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не надав заперечень проти віднесення на нього витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання про зменшення розміру витрат не було заявлено.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі. Враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд не має права з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VІ від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VІ від 05.07.2012 врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення Європейський суд з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, Горковлюк та Кагановський проти України від 04.10.2018).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом.

Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними(§55).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v.Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672, 9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Суд не може погодитися із доводами позивача, що 9 500 грн є співмірним розміром витрат на правничу допомогу. В кожній конкретній справі суд оцінює розмір таких витрат у сукупності з іншими критеріями (зокрема, розумність, необхідність, чи були вони фактично понесені). Критерій розумності у спірному випадку стосується не суто розміру грошової суми від ціни позову, а оцінюється у співвідношенні із виконаною роботою, обставинами справи, тощо. Суд не вбачає розумної потреби у таких витратах для цієї справи, не вважає, що вони відповідають критерію необхідності.

Крім того, суд звертає увагу, що дана справа не є складною, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, позовні вимоги ґрунтуються на стандартних документах про перевезення, позовна заява є шаблонною, що використовується для масових звернень до суду, не містить складних розрахунків та фактично дана сума була безспірною.

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведену у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі № 908/2702/21, відповідно до яких під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України і не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Отже з огляду на специфіку справи, результат її вирішення, обсяг, вид та зміст наданих послуг, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1356/24 є завищеним, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення позивачем судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 11 500 грн, тому обґрунтованими визнаються судом витрати в розмірі 5 000 грн та та 2 000 грн гонорару успіху, які і покладаються на відповідача. Решту витрат на правничу допомогу у 4 500 грн гонорару успіху, суд розподіляє та покладає на позивача.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКВІТ ЕКСПОРТ" (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, буд. 8; ідентифікаційний код 43312329) на користь Фізичної особи-підприємця Проця Володимира Богдановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму основного боргу в розмірі 106 610, 92 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко