Ухвала

від 25.12.2024 по справі 905/1350/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

25.12.2024 Справа №905/1350/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

розглянувши матеріали судової справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром», м.Дніпро

про стягнення 374759,41грн боргу за спожиту електроенергію, 14340,49грн 3%, річних, 24541,42грн інфляційних,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, через систему «Електронний суд» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром», м.Дніпро, про стягнення 374759,41грн боргу за спожиту електроенергію, 14340,49грн 3% річних, 24541,42грн інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електроенергії, поставленої та спожитої у червнісерпні 2023 року за договором №536 від 21.12.2018 про постачання електричної енергії споживачу, що є підставою для стягнення боргу і нарахування річних та інфляційних.

Подання позову до Господарського суду Донецької області позивач обґрунтовує приписом ч.3 ст.30 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК) України та зазначає, що предметом вирішення спору є стягнення вартості електроенергії, спожитої відповідачем у цеху, розташованому в м.Курахове Донецької області. Також посилається на висновок Великої палати Верховного Суду (постанова від 16.02.2021 у справі №911/2390/18), згідно з яким словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч.3 ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном; у таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. З наведеного робить висновок, що в силу викладеної правової позиції на спір у даній справі поширюються встановлені ч.3 ст.30 ГПК України правила виключної підсудності, оскільки спір виник з приводу стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок неналежного виконання зобов`язань, пов`язаних з існуванням прав користування нерухомим майном.

За приписом ч.3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини; якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Під час визначення територіальної юрисдикції спору у справі №905/1350/24 суд виходить з такого.

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції (просторова компетенція однорідних судів).

Отже, територіальна підсудність господарських справ зумовлює відмежування компетенції з розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності): встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (ст.27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (ст.28), правила альтернативної підсудності (ст.29) та правила виключної підсудності (ст.30).

За загальним правилом, встановленим у ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Натомість правила ч.3 ст.30 ГПК України застосовуються до позовних вимог «з приводу нерухомого майна» (за альтернативним формулюванням, використаним у названій нормі, «щодо об`єктів нерухомого майна»). У разі, якщо така особливість не вбачається з предмету спору або зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

«Спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується п.3 ч.1 ст.532 Цивільного кодексу (далі ЦК) України. У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і п.4 ч.1 ст.532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання. Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує. Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. Отже, на переконання колегії суддів, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом ч.1 ст.27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.»

Наведена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.06.2024 про передачу справи №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою від 30.08.2024 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу №924/698/23 та призначила її розгляд на 04.10.2024; станом на 25.12.2024 касаційний розгляд справи №924/698/23 триває (ухвалою від 20.12.2024 об`єднана палата відклала розгляд справи на 07.02.2025).

Зважаючи на наведену вище позицію Верховного Суду, яка є останньою позицією з приводу питання територіальної підсудності спорів про стягнення з відповідача грошових коштів, позов у справі №905/1350/24 має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням відповідача (ч.1 ст.27 ГПК України). У зв`язку з цим не підлягає застосуванню ч.3 ст.30 ГПК України незалежно від того, за якою адресою поставлялась та споживалась електрична енергія, стягнення саме грошової вартості якої є предметом спору у справі №905/1350/24.

За змістом зробленого судом безкоштовного запиту з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент подання позову місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» (відповідача) є: 49049, м.Дніпро, пров.Добровольців, 17.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Встановивши, що спір підлягає розгляду в Господарському суді Дніпропетровської області, керуючись ст.ст.15, 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги», м.Дніпро, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром», м.Дніпро, про стягнення 374759,41грн боргу за спожиту електроенергію, 14340,49грн 3% річних, 24541,42грн інфляційних передати за територіальною юрисдикцією на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області.

2. Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів.

Суд враховує, що позивач і відповідач мають кабінети в системі «Електронний суд», до яких ухвала буде доставлена автоматично; крім того, ухвала буде направлена сторонам на зазначені в позові адреси електронної пошти.

Ухвала набирає законної сили 25.12.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.256, 257 господарського процесуального кодексу України.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч.7 ст.6 ГПК України).

Суддя О.М. Шилова

надр.2 прим.:

1 Госп. суду Дон. обл.,

1 Госп. суду Дніпр. обл.