Рішення

від 24.12.2024 по справі 906/1013/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1013/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради

про стягнення 47295,86 грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради 47295,86 грн, з яких 32627,61 грн - заборгованість за поставлений природний газ, 12367,10 грн - пеня, 1391,77 грн - 3% річних, 909,38 грн - інфляційні.

Ухвалою від 07.10.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав час для усунення недоліків позовної заяви - надання доказів надіслання копії позовної заяви з доданими до неї документами на юридичну адресу відповідача (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), а також опис вкладення в цінний лист.

11.10.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 16.10.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.12.2024 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.12.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у розумні строки з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на необхідність реалізації прав позивача на надання відповіді на відзив.

18.12.2024 до суду від представника позивача надійшли відповідь на відзив та клопотання про приєднання додатків до відповіді на відзив.

20.12.2024 до суду надійшли:

- від представника відповідача - заперечення на відповідь на відзив;

- від представника позивача - додаткові пояснення, до яких долучено документи до відзиву на позовну заяву.

Розгляд справи здійснюється судом з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі виконувалися зобов`язання з оплати поставленого природного газу за договором постачання природного газу №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 32627,61 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, позивач нарахував до стягнення з відповідача 12367,10 грн пені (за період з 16.06.2023 по 15.12.2023), 1391,77 грн 3% річних (за період з 16.06.2023 по 30.06.2024), 909,38 грн інфляційних (за період з липня 2023 року по червень 2024 року).

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.67-69). Вказує, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022, на підставі якого позивач поставляв, а відповідач оплачував постачання природного газу. Звертає увагу на те, що станом на 30.09.2024 між відповідачем та позивачем було підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого за договором №05-4247/23-БО-Т від 05.10.2023 відповідачем здійснено переплату, яку в акті зазначено як аванс в сумі 39696,12 грн. Тобто сума основного боргу, зазначеного у позові, становить 32627,61 грн, а відповідно до акту звірки - авансова сума становить 39696,12 грн, тому авансова сума перевищувала суму основного боргу на 7068,51 грн. Кошти на рахунок позивача в сумі 32627,61 грн надійшли 21.11.2023, тому позивач користувався коштами відповідача упродовж 13 місяців, що удвічі перевищує кількість днів, за які позивачем нараховано штрафні санкції відповідачу. Зазначив, що після отримання позовної заяви із доданими документами, відповідач направив позивачу лист від 24.10.2024 №58, в якому просив здійснити зарахування частини коштів, які було перераховано на рахунок позивача, у рахунок боргу. Станом на 03.12.2024 на адресу відділу надійшов від позивача лист за №125/3/2-17913, у якому позивач повідомив, що станом на 26.11.2024 сума основного боргу у відповідача за договором постачання природного газу №05/2247/22-БО-Т від 12.12.2022 становить 0,00 грн. Відповідач вважає, що оскільки позивачем визнано відсутність боргу, а на рахунку позивача знаходяться у користуванні не повернуті кошти відповідача в сумі 7068,51 грн, якими позивач користувався упродовж 330 днів, тому стягнення пені, річних та інфляційних є безпідставним та неправомірним.

У відповіді на відзив (а.с.84-89) позивач просить залишити без розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву, у зв`язку з подачею відзиву на позовну заяву поза межами процесуального строку, встановленого для його подання. Позивач вказує, що:

- у відповідача відсутня заборгованість за спожитий природний газ у квітні 2023 року за договором №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022, що є предметом розгляду у справі №906/1013/24, у зв`язку з проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами;

- вимоги про стягнення процентів річних, пені та інфляційних втрат не є безспірними вимогами, оскільки не визнаються відповідачем, внаслідок чого не можуть бути предметом правочину щодо заліку зустрічних однорідних вимог;

- нарахування процентів річних у сумі 1391,77 грн, пені в сумі 12367,10 грн, інфляційних втрат в сумі 909,38 грн за порушення умов п.5.1 договору №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022 щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитого відповідачем у квітні 2023 року природного газу (з огляду на те, що борг було сплачено після звернення позивача до суду з розглядуваним позовом - 02.10.2024) є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.101-103) відповідач вказує, що не погоджується з позивачем, що погашення основної суми боргу було проведено після подачі позову. Вказує, що позов було подано 07.10.2024, а вирішувати питання щодо зарахування надміру сплачених коштів у сумі 39696,12 грн, відповідач розпочав ще у вересні 2024 року. Зазначає, що, оскільки борг виник станом на квітень 2023 року, то термін позовної давності (1 рік) щодо пені, яку нараховано позивачем, закінчився у квітні 2024 року. Щодо 3% річних та інфляційних втрат вказує, що п.5.4 укладених з позивачем договорів передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника, у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов`язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання споживачу.

Відповідач зазначає, що позивач, маючи на рахунку переплату відповідача у сумі 39696,12 грн не був позбавлений можливості зарахувати кошти ще з листопада 2023 року. Станом на сьогодні кошти в сумі 7068,51 грн відповідача перебувають на рахунку позивача.

Зважаючи на клопотання позивача про залишення без розгляду поданого відповідачем відзиву на позовну заяву, у зв`язку з подачею відзиву на позовну заяву поза межами процесуального строку, встановленого для його подання, суд враховує наступне.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.66), відповідач 22.10.2024 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.10.2024, у якій було роз`яснено відповідачу право для подачі відзиву протягом 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

З урахуванням наведеного, відповідач повинен був подати відзив на позовну заяву у строк до 06.11.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву від відповідача надійшов до суду 16.12.2024 без заяви про поновлення пропущеного строку на його подання. При цьому із заявою про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву відповідач також до суду не звертався.

Водночас суд враховує, що пунктом 8 резолютивної частини ухвали суду від 16.10.2024 було вказано сторонам у строк до 16.12.2024 надати до суду докази в с і х додатково п р о в е д е н и х р о з р а х у н к і в (за наявності).

При цьому судом взято до уваги, що станом на 16.12.2024 від позивача документи на виконання п.8 ухвали суду від 16.10.2024 не надходили, а поданий відповідачем 16.12.2024 відзив на позовну заяву з додатками містить інформацію та докази проведення розрахунків між сторонами, тому розцінюється судом як доказ, що наданий відповідачем на виконання вимог п.8 ухвали суду від 16.10.2024, та приймається судом до розгляду.

Також суд враховує, що, хоч позивач і просив суд залишити без розгляду відзив на позовну заяву, однак одночасно з цим попередньо подавши клопотання від 16.12.2024 про розгляд справи у розумні строки з урахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на необхідність реалізації прав позивача на надання відповіді на відзив, 18.12.2024 подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій підтвердив, наведені у поданому відповідачем відзиві на позовну заяву обставини щодо проведення розрахунків між сторонами в частині основного боргу.

Проаналізувавши подані сторонами документи, суд встановив, що відповідач 24.10.2024 звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022, за яким відповідач має заборгованість за спожитий газ перед позивачем у розмірі 32627,61 грн, та №05-4147/23-БО-Т від 05.10.2023, за яким позивач має заборгованість перед відповідачем у розмірі 39696,12 грн.

При цьому лише згідно із заявою від 03.12.2024 №125/3/2-17913 позивач повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 32627,61 грн та відсутність у відповідача станом на 26.11.2024 заборгованості за договором постачання природного газу №05-2247/22-БО від 12.12.2022.

Також суд враховує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена ст. 129 Конституції України. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд встановив, що 12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдінг" (постачальник, позивач) та Відділом культури та туризму Коростишівської міської ради (споживач, відповідач) був укладений договір постачання природного газу №05-2247/22-БО-Т (а.с.15-20), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За умовами п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2023) постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 30 квітня 2023 року (включно) в кількості 40,000 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2023 року - 14,024 тис. куб. м, лютий 2023 року - 12,922 тис. куб.м, березень 2023 року - 10,000 тис. куб.м, квітень 2023 року - 3,054 тис. куб.м (а.с.21).

Відповідно до пп.2.1.3 п.2.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2023), загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Згідно з п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 п.3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 п.3.5 договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (пп.3.5.4 п.3.5 договору).

Відповідно до п.4.1 договору ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, становить 16553,89 грн.

Згідно з п.4.3 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2023), загальна вартість цього договору становить 551796,33 грн, крім того ПДВ - 110359,27 грн, разом з ПДВ - 662155,60 грн.

Відповідно до п.5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п.5.3 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до п.5.1 цього договору.

За умовами п.13.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2023) даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє в частині поставки газу до 30.04.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Суд встановив, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу у період з січня по квітень 2023 року природний газ на загальну суму 694783,21 грн (а.с.22-23), який відповідач частково оплатив на суму 662155,60 грн (а.с.13-14), заборгувавши позивачу 32627,61 грн.

Разом з тим, суд враховує, що після відкриття провадження у справі між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами постачання природного газу №05/2247/22-БО-Т від 12.12.2022 та №05-4247/23-БО-Т від 05.10.2023 на суму 32627,61 грн, у зв`язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 26.11.2024 за договором постачання природного газу №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022 відсутня, що підтверджується заявою позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.12.2024 №125/3/2-17913 (а.с.95) та розрахунком суми основного боргу станом на 12.12.2024 (а.с.94).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведені обставини, які свідчать про відсутність предмета спору в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 32627,61 грн на день розгляду справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п.2 ч.1ст.231 ГПК України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 12367,10 грн пені (за період з 16.06.2023 по 15.12.2023), 1391,77 грн 3% річних (за період з 16.06.2023 по 30.06.2024), 909,38 грн інфляційних (за період з липня 2023 року по червень 2024 року), суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Перевіривши розрахунки пені у розмірі 12367,10 грн (за період з 16.06.2023 по 15.12.2023) та 3% річних у розмірі 1391,77 грн (за період з 16.06.2023 по 30.06.2024) (а.с.12), суд встановив, що вони здійснені відповідно до умов договору і приписів чинного законодавства та є арифметично вірними, тому підлягають задоволенню у заявлених сумах.

Перевіривши розрахунок інфляційних на суму 909,38 грн (за період з липня 2023 року по червень 2024 року) (а.с.12 (на звороті)), суд встановив, що заявлена сума не перевищує обґрунтованого розміру інфляційних втрат за визначений позивачем період, тому вимога про стягнення 909,38 грн інфляційних підлягає задоволенню.

Розрахунки здійснено судом за допомогою Калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-пошукової програми "Ліга: Закон".

Заперечення відповідача щодо позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується те, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулося саме після звернення позивача з цим позовом до суду і відкриття провадження у справі ухвалою від 16.10.2024, оскільки відповідач звернувся до позивача з листом від 24.10.2024 №58 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, а позивач заявою від 03.12.2024 №125/3/2-17913 повідомив відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 32627,61 грн та підтвердив відсутність у відповідача заборгованості за договором постачання природного газу №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022.

При цьому твердження відповідача про те, що він розпочав вирішувати питання щодо зарахування надміру сплачених коштів у сумі 39696,12 грн ще у вересні 2024 року, доказом чого відповідач вважає підписаний сторонами акт звірки розрахунків станом на 30.09.2024, не спростовують того, що відповідне зарахування відбулося після звернення позивача з цим позовом до суду та після відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що наявність у відповідача переплати за договором №05-4247/23-БО-Т від 05.10.2023 не свідчить про автоматичну відсутність заборгованості за договором №05-2247/22-БО-Т від 12.12.2022, що були укладені з позивачем.

При цьому посилання на незастосування позивачем п.5.4 укладених з позивачем договорів щодо черговості погашення вимог незалежно від призначення платежу, визначеного позивачем, у даному випадку є безпідставними, оскільки таке погашення вимог може відбуватися в рамках саме платежів за укладеним договором та не стосується погашення вимог, які виникли на підставі різних договорів між цими ж сторонами.

Крім того, суд враховує, що і позивач, і відповідач були обізнані з наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за одним з укладених договорів та наявністю заборгованості позивача перед відповідачем за іншим з укладених договорів, тому кожна із сторін не була позбавлена права звернутися із заявою до іншої сторони щодо проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, що було, однак, зроблено відповідачем лише після звернення позивача до суду.

Одночасно з цим суд зауважує, що відповідач не позбавлений права, при наявності підстав, звертатися до позивача з вимогами про повернення надмірно сплачених коштів та сплату 3% річних і інфляційних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

З приводу заперечень відповідача щодо стягнення пені, які ґрунтуються на пропуску позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас за приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Отже, на час дії на території України карантину, а також воєнного стану (діє і дотепер) строки, визначені статтею 258 Цивільного кодексу України, були продовжені та не спливли.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності за вказаними позовними вимогами.

Водночас згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінуванням боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання, шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на обставини, на які посилається відповідач, враховуючи те, що саме відповідач ініціював проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, та відсутність станом на час розгляду справи у відповідача заборгованості перед позивачем за поставлений природний газ, а також те, що інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зважаючи на співвідношення нарахованої пені до суми боргу на дату звернення позивача до суду, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, завданих невиконанням зобов`язання відповідачем, та те, що позивач протягом тривалого періоду часу не звертався до відповідача щодо сплати заборгованості або зарахування зустрічних однорідних вимог, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені у розмірі 12367,10 грн до 20%, що становитиме 2473,42 грн.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, з огляду на закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 32627,61 грн заборгованості, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі - 2473,42 грн пені, 1391,77 грн 3% річних, 909,38 грн інфляційних. У стягненні 9893,68 грн пені суд відмовляє у зв`язку зі зменшенням заявленої до стягнення її суми.

Судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу культури та туризму Коростишівської міської ради (12501, Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул. Соборна площа, буд. 20, ід. код 41177031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ід. код 42399676):

- 2473,42 грн пені;

- 1391,77 грн 3% річних;

- 909,38 грн інфляційних;

- 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 32627,61 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.12.24

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

- позивачу та відповідачу - через систему "Електронний суд".