Рішення

від 25.12.2024 по справі 908/2876/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/202/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2024 Справа № 908/2876/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична Компанія «УКРЕНЕРГО», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри,буд. 25)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП», (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 150)

про стягнення 403145,24 грн.

30.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 01/60127, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 29.10.2024, (вх. № 3168/08-07/24 від 30.10.2024) Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична Компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП», м. Запоріжжя про стягнення 403145,24 грн. заборгованості за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1236-02024 від 23.08.2019, в тому числі 277849,49 грн. основного боргу, 506,83 грн. пені, 8421,60 грн. штрафу, 21512,36 грн. 3 % річних та 94854,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2024 справу № 908/2876/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2876/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/202/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 08.02.2025.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 174, 175, 193 ГК України, ст., ст. 11, 15, 16, 526, 530, 610-612, 629 ЦК України, положеннях Закону України «Про ринок електричної енергії», договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1236-02024 від 23.08.2019, на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 277849,49 грн. основного боргу, 506,83 грн. пені, 8421,60 грн. штрафу, 21512,36 грн. 3 % річних та 94854,96 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 43042604) є: 69097, м. Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, буд. 11, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою суду від 04.11.2024 у справі № 908/2876/24 відповідачу запропоновано у строк до 21.11.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 04.11.2024 про відкриття провадження у справі № 908/2876/24 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» - 04.11.202421:30, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2876/24.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 04.11.2024 у справі № 908/2876/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 04.12.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.12.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії» правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «;Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.

Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі за текстом НЕК «Укренерго», позивач у справі) є юридичною особою, що утворена як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство».

НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 ЦК України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2. Статуту НЕК «Укренерго».

НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії, п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

З матеріалів справи судом встановлено, що 23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі оператор системи передачі, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» (далі відповідач, користувач) укладено договір приєднання про надання послуг з передачі електричної енергії №1236-02024 (далі договір).

Договір про надання послуг з передачі електричної енергії, його редакції та додатки опубліковані на офіційному сайті позивача.

Згідно з п. 1.2 Договору, Сторони здіи?снюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства Украі?ни, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерціи?ного обліку, ліцензіи?, відповідно до яких сторони здіи?снюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричноі? енергіі?.

Пунктом 4.1. Договору передбачено використання планових та фактичних обсягів Послуги для розрахунків за Договором.

Так, плановии? обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електричноі? енергіі? на розрахунковии? місяць.

При цьому визначення фактичного обсягу Послуги в розрахунковому місяці здіи?снюється:

-для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричноі? енергіі? на і?і? розподіл електричними мережами ОСР;

-для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричноі? енергіі? споживачами електропостачальника;

-для споживачів електричноі? енергіі??, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричноі? енергіі? цими споживачами;

-для виробників електричноі? енергіі?? на підставі даних щодо обсягів електричноі? енергіі?, необхідноі?? для забезпечення власних потреб електричних станціи?, на яких відсутня генерація.

Відповідно до п. 6.2. Договору користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

-1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від плановоі? вартості Послуги, визначеноі? згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здіи?снюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від плановоі? вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожнии? із наступних періодів:

-2 платіж з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

-3 платіж з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

-4 платіж з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

-5 платіж з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути меншим плановоі? вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Згідно п. 6.5 Договору користувач здіи?снює розрахунок з ОСП за фактичнии? обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта прии?мання-передачі Послуги, якии? ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здіи?снюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостіи?но сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієі? особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховуєїх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном ї виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій (п.6.7 Договору).

Відповідно до п. 9.3. Договору Користувач зобов`язується здіи?снювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов договору, за період з січня 2022 року по травень 2022 року відповідачу надані Послуги з передачі електричної енергії, на загальну суму 416 732,76 грн., що підтверджується Актами прии?мання-передачі Послуг, а саме:

- Акт прии?мання-передачі Послуги від 31.01.2022 за січень 2022 року (з урахуванням Акту коригування від 29.06.2022) на суму 176 005,97 грн;

- Акт прии?мання-передачі Послуги від 28.02.2022 за лютии? 2022 року (з урахуванням Акту коригування від 27.07.2022) на суму 143 738,68 грн;

- Акт прии?мання-передачі Послуги від 31.03.2022 за березень 2022 року (з урахуванням Акту коригування від 18.08.2022) на суму 93 644,66 грн;

- Акт прии?мання-передачі Послуги від 30.04.2022 за квітень 2022 року (з урахуванням Акту коригування від 20.09.2022) на суму 2005,82 грн;

- Акт прии?мання-передачі Послуги від 31.05.2022 за травень 2022 року (з урахуванням Акту коригування від 20.10.2022) на суму 1337,63 грн.

На оплату послуг позивачем виписано рахунки-фактури.

Відповідач здійснив часткову оплату наданих послугу розмірі 138 883,27 грн. (за січень 2022), що підтверджується довідкою з АТ «Ощадбанк» № 77/4-11/131163/2024від 22.10.2024.

Відповідно до зазначеноі? Довідки, сума сплати Відповідачем за Договором за період з 12.01.2024 по 07.02.2024 становить 169 724,56 грн., проте, на виконання вимог п. 6.7 Договору, за наявності заборгованості за попередніи? період Позивачем було зараховано оплати Відповідача за січень місяць 2022 року суму у розмірі 138 883,27 грн.

Таким чином, сума основноі? заборгованості станом на дату подання позовноі? заяви становить 277 849,49 грн. (416 732,76 грн. - 138 883,27 грн.).

На підставі вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1236-02024 від 23.08.2019в сумі 277849,49 грн. грн. за послуги з передачі електричної енергії, а також нарахованих за прострочення оплати 506,83 грн. пені, 8421,60 грн. штрафу, 21512,36 грн. 3 % річних та 94854,96 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України за загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, разом з тим, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами тощо, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно ж до ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, якщо інший строк оплати не встановлений договором.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбаченні договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 3 ст. 58 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

В порушення умов договору № 1236-02024 від 23.08.2019 відповідач не оплатив у встановлені строки послуги з передачі електричної енергії на суму 277849,49 грн.

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідача за надані послуги за Договором №1236-02024 від 23.08.2019 становить 277849,49 грн.

Відповідачем факт порушення взятих на себе зобов`язань за умовами Договору в частині своєчасної і повної оплати за надані послуги належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов`язання відповідачаоплатити надані йому позивачем послуги не припинено.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 277849,49 грн. за надані послуги станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 277849,49 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1236-02024 від 23.08.2019 підтверджено матеріалами справи.

Умовами п. 6.7 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню в розмірі 0,1 % (але не більше подвіи?ноі? обліковоі? ставки Національного банку Украі?ни, що діяла у період за якии? сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своі?х зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичнии? обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті прии?мання-передачі наданоі? Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує і?х як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з наи?давнішим терміном і?і? виникнення.

Позивачем нарахована пеня в сумі 506,83 грн. за загальний період з 11.01.2022 по 22.02.2022.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 506,83 грн. пені заявлена обґрунтовано, заснована на законі та підлягає задоволенню судом.

Крім того, враховуючи прострочення відповідачем оплати послуг, наданих за Договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 1236-02024 від 23.08.2019 понад 30 календарних днів позивачем заявлена вимога про стягнення з ТОВ «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП» 8421,60 грн. штрафу.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 8421,60 грн. заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення21512,36 грн. 3 % річних за загальний період з 11.01.2022 по 31.08.2024.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 21512,36 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем за порушення строків розрахунків за постачання спожитої електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 94854,96 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період квітня 2022 по серпень 2024року.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 94854,96 грн. інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Відповідачем контррозрахунок суми штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення суду не наданий.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги є документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична Компанія «УКРЕНЕРГО», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРЕНЕРДЖІ ГРУП», (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 150, ідентифікаційний код юридичної особи 43042604) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна Енергетична Компанія «УКРЕНЕРГО», (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри,буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи 00100227) 277849 (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот сорок дев`ять) грн. 49 коп. основного боргу, 506 (п`ятсот шість) грн. 83коп. пені, 8421 (вісім тисяч чотириста двадцять одну)грн. 60 коп. штрафу, 21512 (двадцять одну тисячу п`ятсот дванадцять) грн. 36коп. 3 % річних, 94854 (дев`яносто чотири тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 96 коп. інфляційних втрат та 4 837 (чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 74 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено «25» грудня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.