Рішення

від 25.12.2024 по справі 910/12873/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.12.2024Справа № 910/12873/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54020; ідентифікаційний код 14291113)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 77 134, 32 грн,

без виклику представників учасників процесу,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі за текстом - ТОВ СП «Нібулон», Позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - АТ «Українська залізниця», Відповідач) про стягнення 77 134, 32 грн безпідставно отриманих Відповідачем з особового рахунку 8211375 Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, Відповідачем в ході виконання договірних зобов`язань з перевезень сформована відомість плати за користування вагонами № 20090067 від 20.09.2022 на суму 117 075 грн без ПДВ.

Крім того АТ Українська залізниця» сформована накопичувальна картка форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 20090181 від 20.09.2022, згідно якої Позивачу нараховано: накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 9 902, 88 грн без ПДВ; а згідно накопичувальної картки № 20090180 від 20.09.2022 збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 64 278, 60 грн без ПДВ.

Позивач зазначає, що з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» списана оплата за накопичувальною карткою № 20090180 від 20.09.2022 в розмірі 77 134,32 грн з ПДВ як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, що є неправомірним зі сторони Відповідача оскільки ним такий збір нараховано на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, при тому, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин.

2. Стислий виклад заперечень Відповідача

Із наданих заперечень вбачається, що кошти Відповідачем списувалися у зв`язку із відправкою вагонів за накладною № 44340479 від 24.08.2022 та допущення затримки вагонів після їх навантаження з причин, що залежали від Позивача у зв`язку з чим і було складено акт загальної форми та нараховано збір за зберігання в сумі 64 278, 60 грн.

Відповідачем також подано заяву про пропуск Позивачем строку позовної давності на звернувся до суду з даним позовом, що в сукупності зазначеного є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, яку вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

29.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

30.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача про застосування строків позовної давності.

31.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

01.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ТОВ СП «Нібулон» 26.06.2020 в порядку, встановленому статтею 634 ЦК України, направило АТ «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.

Відповідач 26.06.2020 направив Позивачу інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким Відповідач засвідчив прийняття від ТОВ СП «Нібулон» пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника / одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - Договір) предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагона для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги), і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.

Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

У пункті 1.5 Договору зазначено, що він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (пункт 1.6 Договору).

У пункті 1.7 Договору встановлено, що договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.

Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).

Зміни (доповнення) до Договору Перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на вебсайті http://uz-cargo.com/ з накладенням КЕП (пункт 9.4 Договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору, здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/, та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин із Замовником, які виникли між Сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).

Пункт 3.1 Договору передбачає, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються відповідно до умов Збірника тарифів.

Згідно з пунктом 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).

Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів» до Договору є невід`ємною його частиною.

Пункт 3 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.

Пункт 5 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзда та відправлення на станцію призначення.

Згідно з пунктом 6 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.

Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагона Перевізником (пункт 7 додатку 1-4).

Відповідно до пункту 8 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Пункт 9 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів» передбачає, що за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення);

- за затримку вагонів Замовника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів;

- за затримку власних вагонів Перевізника - платежі, пов`язані із затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та унктом 3.4 Договору.

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4 «Умови накопичення вагонів»).

Відповідно накладної №44479525 від 20.09.2022 ТОВ СП «НІБУЛОН» передано до перевезення маршрутний потяг №092073(п.7, 29 накладної) з додатком Відомість вагонів ідентифікація відправки №33211830 від 15.10.2022 в кількості 50 вагонів (зерно кукурудзи насипом).

АТ «Українська залізниця» сформована Відомість плати за користування вагонами №20090067 від 20.09.2022 на суму 117 075 грн. без ПДВ.

Крім того АТ Українська залізниця» сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 20090181 від 20.09.2022, згідно якої ТОВ СП «НІБУЛОН» нараховано накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 50 890,90 грн. без ПДВ. При цьому працівником станції Ромодан власним підписом зроблено виправлення вказаної суми 50 890,90 грн без ПДВ накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) та зазначено розмір даного платежу 9 902, 88 (без ПДВ) із завіреною підписом працівника та печаткою станції Ромодан відміткою «виправленому вірити».

АТ Українська залізниця» сформовано накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 20090180 від 20.09.2032, згідно якої ТОВ СП «НІБУЛОН» нараховано збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 77 079,40 грн без ПДВ.

Відповідно п. 4.4 Договору виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих та витрачених Замовником на виконання Договору. У виписці відображаються дати утворення, розміри заборгованості та нарахована пеня.

Відповідно виписки з особового рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» (8211375) від 15.10.2022 з рахунку ТОВ СП «НІБУЛОН» списана оплата за накопичувальною карткою № 20090181 від 20.09.2022 списано оплата накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 61 069, 08 грн з ПДВ, а за накопичувальною карткою № 20090180 від 20.09.2022 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 77 134, 32 грн з ПДВ.

Так, Позивач зазначає, що за результатом проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «НІБУЛОН» виявлено безпідставно отримані АТ «Українська залізниця» кошти в сумі 77 134, 32 грн з ПДВ з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (Додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів»).

Зазначені кошти Позивач просить суд стягнути на підставі приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.

Збір за зберігання вантажу нараховано Відповідачем на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, що на переконання Позивача є безпідставним, оскільки така послуга є договірною та згідно висновків Верховного Суду (постанова від 01.02.2024 по справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 по справі № 915/5/23) вказаний пункт не може застосовуватися у таких правовідносинах.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог Відповідач зазначає, що надання послуг і виконання вимог Договору неможливе без виконання Правил зберігання вантажів, пунктом 9 яких встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки, що фіксується актом загальної форми.

Так, Відповідач вказує, що Позивач як Замовник послуги з накопичення вагонів сплачує: плату за вільним тарифом відповідно до Додатку 1-1 до Договору та за затримку власних вагонів з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правил перевезень вантажів та пункту 3.4 Договору.

Оскільки у спірних правовідносинах складено акт загальної форми, щодо яких Позивач жодним чином не заперечує Відповідачем правомірно здійснено нарахування за накопичувальною карткою № 20090180 від 20.09.2022 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 77 134, 32 грн з ПДВ.

Акт загальної форми, на які посилається Відповідачем до відзиву не додано.

Також Відповідач звертає увагу суду на строки позовної давності, які на переконання сторони станом на дату звернення до суду з позовом спливли.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), статті 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями частини 5 статті 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статті 920 ЦК України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 № 457, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі за текстом - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.

Приписами пункту 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.

Як встановлено судом вище, укладений між сторонами Договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком № 1-4 до вказаного правочину, який є невід`ємною частиною останнього.

З урахуванням приписів додатку №1-4 до Договору та положень самого Договору, у спірних правовідносинах мета замовлення Позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда.

Зважаючи на умови додатку № 1-4 до Договору (пункт 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим Додатком.

Так, відповідно до пункту 9 Додатку № 1-4 до Договору, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (пункт 9.1 Додатку № 1-4).

Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування (пункт 9.2 Додатку № 1-4). При цьому, обов`язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».

З наведеного вбачається, що пункт 9 Додатку № 1-4 до Договору розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».

При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід`ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги.

Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у Відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої Позивачем спеціальної послуги.

У постанові від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина ТОВ СП «НІБУЛОН». За таких обставин, колегія суддів зазначає, що пункти 8, 9 наведених Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від АТ «Українська залізниця», а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях АТ «Українська залізниця» з метою формування маршрутного потягу».

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 09.04.2024 по справі № 915/5/23.

Отже, Відповідач, як перевізник, надав Позивачу, як замовнику, згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв`язку з чим, грошові кошти в сумі 77 134, 32 грн. з ПДВ були безпідставно списані Відповідачем з особового рахунку Позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, списання Відповідачем з особового рахунку Позивача грошових коштів в сумі 77 134, 32 грн. з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв`язку з Договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому, інших способів повернення коштів закон та Договір не передбачають.

Доводи Відповідача, викладені в поданій до суду заяві про застосування строків позовної даності судом відхиляються, оскільки, як встановлено вище, спірне списання грошових коштів здійснене поза межами укладеного між сторонами спору Договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України до яких застосовується загальний строк позовної давності, який Позивачем не пропущено.

Частинами 1-2 сттатті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлені судом обставини та дослідивши докази сторін, суд дійшов висновку, що Відповідачем безпідставно нараховано та в односторонньому порядку стягнуто збір в розмірі 77 134, 32 грн за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства «Нібулон» (Каботажний спуск, 1, м. Миколаїв, 54020; ідентифікаційний код 14291113) безпідставно отримані з особового рахунку № 8211375 кошти в розмірі - 77 134 (сімдесят сім тисяч сто тридцять чотири) грн 32 коп. та судовий збір - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 25.12.2024

Суддя Антон ПУКАС