Рішення

від 04.12.2024 по справі 915/867/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року Справа № 915/867/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Пахомова К.Ю. (в режимі ВКЗ),

представник відповідача: Краснікової Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Одеський морський торговельний порт,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера,

про: стягнення 10788988,60 грн,-

в с т а н о в и в:

Державне підприємство Одеський морський торговельний порт звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою за вих.№20/6-185 від 15.07.2024 (вх.№8739/24 від 19.07.2024), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера грошові кошти у загальному розмірі 10788988,60 грн, з яких: 9048033,53 грн сума основного боргу по договору №КД-18830 від 17.12.2013 оренди рухомого майна, що належить до державної власності, за лютий, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень грудень 2023 року, січень, лютий, квітень 2024 року; 1519245,32 грн пеня, 221709,79 грн 3% річних.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди рухомого майна, що належить до державної власності, в частині здійснення розрахунків за користування майном у спірний період.

Ухвалою суду від 24.07.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.09.2024.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- відповідач, відповідно до Закону України «Про морські порти України» є морським терміналом і портовим оператором та включено Адміністрацією морських портів України до Реєстру морських портів. Відповідач здійснює обробку суден, автомобільного та залізничного транспорту та обробку вантажів. Технологія діяльності відповідача передбачає приймання вантажів автомобільним, залізничним і водним транспортом, зважування і лабораторний аналіз вантажів, зберігання у відповідних спеціалізованих складах, відвантаження на водний (навантажувальні машини, портальні крани, трубопроводи), автомобільний і залізничний транспорт (станції вивантаження, портальні і мобільні крани, мобільні навантажувачі, перевантажувачі);

- з метою здійснення основного виду економічної діяльності, яким є транспортне оброблення вантажів, та безперебійного виконання навантажувально-розвантажувальних операцій, відповідач використовує, як власну так і орендовану матеріально-технічну базу, в тому числі технологічні транспортні засоби, потужності і механізми;

- з метою вдосконалення виробничого процесу перевалки вантажів відповідач, за спірним договором оренди прийняв в платне користування державне рухоме майно, а саме портальні крани. Мета використання об`єкту оренди, зазначена в п.1.3 договору оренди та передбачає використання орендарем портальних кранів у виробничій діяльності;

- протягом дії договору оренди, всі прийняті на себе зобов`язання, в частині сплати орендної плати за час користування портальними кранами, відповідач виконував в повному обсязі та належним чином, проте, по причині виникнення обставин, незалежних від відповідача, користування портальними кранами з 09.03.2022 стало об`єктивно неможливим, у зв`язку з чим відповідач припинив сплату орендної плати, з огляду на ч.6 ст.762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає;

- виникнення обставин, незалежних від орендаря, є наслідком озброєного вторгнення російської федерації в Україну та об`явлення із 05:30 24.02.2022 воєнного стану, згідно з указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, що вплинуло на усі сфери життя, зупинило вільне судноплавство у південно-західному регіоні Чорного моря та переорієнтувало вантажопотоки на українські морські порти на Дунаї;

- з огляду на те, що основним видом діяльності відповідача є транспортне оброблення вантажів, що включає надання послуг з перевалці вантажів на морські судна транспортне оброблення вантажів та перевалювання на судна, повне припинення здійснення вантажних операцій, по причині встановлених заборон руху суден по річкам Південний Буг та Інгул, рух всіх суден від 1 коліна Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу до 3 коліна Спаського каналу, що є обставинами незалежними від відповідача, встановлених розпорядженням Капітану Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022, стало наслідком неможливості використовувати вантажопідіймальні портові крани, які були передані відповідачу в оренду за договором оренди;

- за своїми технічними характеристиками та призначенням орендовані портальні крани обмежені в використанні та експлуатуються лише з метою виконання перевантажувальних операцій за технологічною схемою, визначеною технологічними картами відповідача, як причал-судно та судно-причал. Місцезнаходженням таких портальних кранів є територія причалу №5 відповідача, відомості про що 02.06.2014 були внесені до технічних паспортів кранів, в розділ відомості про місцезнаходження крану. Орендовані портальні крани відповідно до технічних характеристик встановлюються на рейковому ходу та пересуваються виключно в місці розташування рейкового ходу, тобто по території причалу №5, на якому встановлений рейковий ход. Вздовж причалу №5 не підходять залізничні колії, що підтверджується паспортом залізничних колій відповідача, тому орендовані портальні крани, як технічні засоби, можуть бути задіяні лише в технологічних схемах відповідача: причал-судно та судно-причал. Враховуючи технічні характеристики орендованих портальних кранів та розміщення вздовж рейкового ходу на території причалу №5 відповідача, експлуатувати вказані крани не в місті розташування рейкового ходу не можливо, а виходячи з того, що на причалі №5 допускається перевалка вантажів лише на судна, а судноплавство, починаючи з 09.03.2023 в Миколаївських портах заборонено орендовані портальні крани починаючи з 09.03.2022 відповідачем не експлуатувались;

- з огляду на всі заходи, які проводились відповідачем в рамках технічного обслуговування ТО-2 портальних кранів, підтверджується факт того, що орендовані портальні крани не експлуатувались. Окрім того, факт невикористання портальних кранів, також підтверджується показниками приладів обліку споживання електроенергії, встановлених на таких кранах;

- враховуючи настання обставин, які спричинили неможливість використання об`єкту оренди, 16.04.2022 на адресу позивача з боку відповідача був направлений лист вих.№183/нк з інформацією про неможливість використання портальних кранів, через воєнний стан та заборону судноплавства, як обставини, за які відповідач не відповідає та, як наслідок, має бути звільнений від орендної плати в порядку, передбаченому ч.6 ст.762 ЦК України;

- висновком судової товарознавчої експертизи №137-0077 від 01.05.2024 встановлено, що виходячи з показників приладів обліку напрацювання кіловат-годин та візуального огляду, портальні поворотні крани марки «СОКОЛ» АНС-500 інв.№001825, реєстр.№10383 та інв.№001827, реєстр.№10384, не експлуатувалися ТОВ «МСП Ніка-Тера» за цільовим призначенням в період з 09.03.2022 по дату візуального огляду кранів експертом; та що причинами, що унеможливлюють експлуатацію за цільовим призначенням портальних поворотних кранів марки «СОКОЛ» АНС-500 інв.№001825, реєстр.№10383 та інв.№001827, реєстр.№10384, є вимушене виведення на тривале зберігання вищевказаних портальних поворотних кранів, внаслідок заборони руху суден згідно з розпорядженнями Капітану Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022;

- судовим експертом у висновку також зазначено, що експлуатація кранів за цільовим призначенням неможлива через заборону руху всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул від 1 коліна Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу до 3 коліна Спаського каналу, відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону. Заборона судноплавства у Миколаївському регіоні встановлена розпорядженнями Капітану Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022, які є діючими на дату складання цієї судової експертизи;

- наявність обставин, які виникли з незалежних від відповідача причин, які стали наслідком невиконання відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого п.5.1 договору оренди та визнання таких обставин форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) підтверджується сертифікатом №4800-24-1206 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області 20.06.2024;

- так, в сертифікаті про форс-мажорні обставини регіональна Торгово-промислова палата Миколаївської області засвідчила, що наступні форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану, ракетно-артилерійські обстріли території Миколаївської міської територіальної громади, загроза життю та здоров`ю працівників підприємства, стало підставою оголошення простою на підприємстві, заборони руху суден по Бузько-Дніпровсько-лиманському каналу, спричинили неможливість виконання вантажних операцій з перевалки вантажів на морські судна, та як наслідок виконання зобов`язання, передбаченого п.5.1 договору оренди державного рухомого майна №КД-18830 від 17.12.2013 в період з 09.03.2022 по 17.04.2024.

Позивач на спростування доводів відповідача вказує, що звільнення від сплати орендних платежів здійснюється через внесення відповідних змін в договір оренди, шляхом укладання додаткової угоди до нього у письмовій формі. Для цього відповідач повинен був направити позивачу відповідне звернення з правовим та доказовим обґрунтуванням неможливості сплати орендних платежів, але жодного волевиявлення з боку відповідача направленого на внесення відповідних змін у договір не адресу позивача. Таким чином, це свідчить про те, що відповідач готовий був нести всі ризики з провадження ним підприємницької діяльності особисто, не перекладаючи відповідальність на орендодавця. Проте, наразі через неотримання відповідачем вчасно (після закінчення спірного періоду) відповідного сертифікату ТПП, недбале ставлення та неприйняття відповідачем відповідальності, не врахування ним ризиків воєнного стану, у позивача виникла значна дебіторська заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2024.

24.10.2024 та 26.11.2024 у судовому засіданні оголошувались перерви до 26.11.2024 та 04.12.2024.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 04.12.2024 сторони підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 04.12.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.12.2013 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір №КД-18830 оренди рухомого майна, що належить до державної власності (далі Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне рухоме майно - два поворотних портальних крани марки «СОКОЛ» АНС-500 інв.№001825, реєстр.№10383 та інв.№001827, реєстр.№10384, яке знаходиться на балансі орендодавця (п.1.1 Договору оренди).

Згідно п.1.3 Договору оренди, мета використання об`єкту оренди - для використання орендарем у виробничій діяльності.

Відповідно до п.2.1 Договору оренди, орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору оренди та акту приймання-передачі майна.

Такий акт приймання-передачі майна за договором оренди №КД-18830 від 17.12.2013 підписано між сторонами 17.12.2013.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами та доповненнями, за базовий місяць оренди (серпень 2013 року) та становить без ПДВ 300051,66 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць (серпень 2013 року) на індекс інфляції за період з першого та наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п.3.3 Договору оренди, орендна плата вноситься орендодавцю щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцям.

Відповідно до п.3.5 Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.5.2 Договору оренди, орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.2.4 Договору оренди, майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Згідно п.3.8 Договору оренди, у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дати повернення майна за актом приймання-передачі (повернення) включно. Закінчення строку договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла.

Відповідачем було направлено позивачу лист за вих.№183/НК-04 від 16.04.2022, в якому відповідач повідомляв про неможливість використання з 01.03.2022 орендованих за договором №КД-18830 від 17.12.2013 поворотних портальних кранів, через запровадження воєнного стану та заборону судноплавства на БДЛК та Чорному морі, як обставини, за які відповідач не відповідає та, як наслідок, має бути звільнений від орендної плати в порядку, передбаченому ч.6 ст.762 ЦК України.

Відповідачем було направлено позивачу заяву №236/НК-03 від 12.03.2024 про дострокове припинення дії договору оренди державного рухомого майна №КД-18830 від 17.12.2013.

17.04.2024 між сторонами підписано акт повернення з оренди майна за договором оренди №КД-18830 від 17.12.2013.

Позивачем за Договором оренди було виставлено відповідачу рахунки з орендної плати на загальну суму 9048033,53 грн, зокрема:

- рахунок №250153 від 10.03.2022 на суму 622192,68 грн за період: 01.02.2022 23.02.2022;

- рахунок №250936 від 11.11.2022 на суму 459417,82 грн за жовтень 2022 року;

- рахунок №251032 від 12.12.2022 на суму 462633,74 грн за листопад 2022 року;

- рахунок №251127 від 11.01.2023 на суму 465872,20 грн за грудень 2022 року;

- рахунок №251248 від 10.02.2023 на суму 469599,17 грн за січень 2023 року;

- рахунок №251342 від 10.03.2023 року на суму 472886,38 грн за лютий 2023 року;

- рахунок №251432 від 11.04.2023 на суму 479979,67 грн за березень 2023 року;

- рахунок №251520 від 11.05.2023 на суму 480939,62 грн за квітень 2023 року;

- рахунок №251607 від 10.06.2023 на суму 483344,33 грн за травень 2023 року;

- рахунок №251694 від 10.07.2023 на суму 487211,06 грн за червень 2023 року;

- рахунок №251781 від 09.08.2023 на суму 484287,79 грн за липень 2023 року;

- рахунок №251866 від 08.09.2023 на суму 477507,77 грн за серпень 2023 року;

- рахунок №251951 від 09.10.2023 на суму 479895,31 грн за вересень 2023 року;

- рахунок №252044 від 09.11.2023 на суму 483734,47 грн за жовтень 2023 року;

- рахунок №252127 від 08.12.2023 на суму 486153,14 грн за листопад 2023 року;

- рахунок №252210 від 10.01.2024 на суму 489556,22 грн за грудень 2023 року;

- рахунок №253043 від 09.02.2024 на суму 491514,43 грн за січень 2024 року;

- рахунок №253123 від 08.03.2024 на суму 492988,99 грн за лютий 2024 року;

- рахунок №253279 від 10.05.2024 на суму 281318,74 грн за період: 01.04.2024 - 17.04.2024.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що ним такі рахунки не оплачені.

Позивачем направлено відповідачу претензію №20/6-150 від 28.03.2024 з вимогою сплатити суму заборгованості та нараховані суми пені, 3% річних, зокрема, і за спірним договором оренди №КД-18830 від 17.12.2013.

Відповідач у відповіді №307/НК-04 від 29.04.2024 відхилив таку претензію позивача та повідомив про неможливість використання з 09.03.2022 орендованих, зокрема, і за спірним договором оренди №КД-18830 від 17.12.2013 поворотних портальних кранів, через запровадження воєнного стану та заборону судноплавства в Миколаївському регіоні, як обставини, за які відповідач не відповідає та, як наслідок, має бути звільнений від орендної плати в порядку, передбаченому ч.6 ст.762 ЦК України.

Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

За приписами ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст.173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

В силу приписів ч.ч.1, 4 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 ст.179 ГК України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому, оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків, дійсним намірам сторін спору при укладенні оспорюваного договору, встановити фактичні правовідносини, які склалися між сторонами, і застосувати до цих правовідносин відповідні норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена і в ст.283 ГК України.

Згідно ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.759 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.ч.1, 4 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 по справі №910/7495/16 дійшла висновку, що вказана норма не містить вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Для застосування ч.6 ст.762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.02.2024 по справі №916/599/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20, №911/3067/20, №911/654/21, №916/599/23).

Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.14 ГПК України).

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові від 05.06.2020 по справі №920/528/19.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідач, відповідно до Закону України «Про морські порти України» є морським терміналом і портовим оператором та включено Адміністрацією морських портів України до Реєстру морських портів.

Відповідач здійснює обробку суден, автомобільного та залізничного транспорту та обробку вантажів. Технологія діяльності відповідача передбачає приймання вантажів автомобільним, залізничним і водним транспортом, зважування і лабораторний аналіз вантажів, зберігання у відповідних спеціалізованих складах, відвантаження на водний (навантажувальні машини, портальні крани, трубопроводи), автомобільний і залізничний транспорт (станції вивантаження, портальні і мобільні крани, мобільні навантажувачі, перевантажувачі).

З метою здійснення основного виду економічної діяльності, яким є транспортне оброблення вантажів, та безперебійного виконання навантажувально-розвантажувальних операцій, відповідач використовує, як власну так і орендовану матеріально-технічну базу, в тому числі технологічні транспортні засоби, потужності і механізми.

Загальновідомим є факт того, що приміщення та територія Державного підприємства «Миколаївський морський торгівельний порт», в т.ч. до яких віднесено причали порту, відносяться до об`єктів стратегічної інфраструктури, в силу введеного воєнного стану відносно яких запроваджено певні обмеження у використанні, з метою посилення обороноздатності країни.

Крім того, загальновідомими та такими, що не потребують доказування, є обставини мінування акваторії Чорного моря, в т.ч. Миколаївського морського порту, для уникнення можливості підходу воєнних кораблів Російської Федерації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №183-р з 25.02.2022 установлено рівень охорони 3 у морських та річкових портах України.

Розпорядженням Капітана Миколаївського морського порту №15 від 09.03.2022 заборонено рух всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг та Інгул та заборонено відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону.

Розпорядженням Капітана Миколаївського морського порту №15/1 від 09.03.2022 заборонено рух всіх суден та плавзасобів від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу та заборонено відшвартовування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону.

Таким чином, у зв`язку з введенням на території України воєнного стану було фактично паралізовано морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що рух всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг, Інгул та від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу заборонено. Ці обставини в свою чергу, унеможливили захід та вихід невійськових суден до Миколаївського морського порту, що підтверджується зокрема листом Капітана Миколаївського морського порту.

Відповідач знаходиться на лівому березі Бузького лиману, в 34 милях від Чорного моря. Вхід та вихід суден та плавзасобів, в акваторію відповідача здійснюється по Бузько-Дніпровсько-Лиманському каналу, а тому заборони, встановлені Капітаном Миколаївського морського порту в розпорядженнях №15 та №15/1 від 09.03.2022, обов`язкові до виконання відповідачем, як морським терміналом.

За своїми технічними характеристиками та призначенням орендовані за спірним договором два поворотних портальних крани марки «СОКОЛ» АНС-500 інв.№001825, реєстр.№10383 та інв.№001827, реєстр.№10384 обмежені в використанні та експлуатуються лише з метою виконання перевантажувальних операцій за технологічною схемою, визначеною технологічними картами відповідача, як причал-судно та судно-причал.

Місцезнаходженням таких портальних кранів є територія причалу №5 відповідача, відомості про що 02.06.2014 були внесені до технічних паспортів таких кранів, в розділ відомості про місцезнаходження крану.

Такі портальні крани відповідно до технічних характеристик встановлюються на рейковому ходу та пересуваються виключно в місці розташування рейкового ходу, тобто по території причалу №5, на якому встановлений рейковий ход.

Вздовж причалу №5 не підходять залізничні колії, що підтверджується паспортом залізничних колій відповідача, тому орендовані портальні крани, як технічні засоби, можуть бути задіяні лише в технологічних схемах відповідача: причал-судно та судно-причал.

Враховуючи технічні характеристики орендованих портальних кранів та розміщення вздовж рейкового ходу на території причалу №5 відповідача, суд доходить до висновку, що експлуатувати вказані крани не в місті розташування рейкового ходу не можливо та такі крани використовуються саме для розвантаження та навантаження суден.

В свою чергу, беручи до уваги, що морські та річкові перевезення в акваторії морського порту Миколаїв паралізовані, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач фактично позбавлений можливості використовувати орендовані портальні крани за цільовим призначенням, адже відсутні судна, які можна навантажувати чи розвантажувати.

При цьому, неможливість використання відповідачем з 09.03.2022 викликана незалежними від сторін спору причинами, а саме військовою агресією Російської Федерації, яка мала наслідком введення на території України воєнного стану та заборону руху всіх суден та плавзасобів по річками Південний Буг, Інгул та від 1 коліна БДЛК до 3 коліна Спаського каналу, що призвело до припинення морських та річкових перевезень в акваторії морського порту Миколаїв.

Крім того, судом приймається до уваги, що висновком судової товарознавчої експертизи №137-0077 від 01.05.2024 встановлено, що виходячи з показників приладів обліку напрацювання кіловат-годин та візуального огляду, портальні поворотні крани марки «СОКОЛ» АНС-500 інв.№001825, реєстр.№10383 та інв.№001827, реєстр.№10384, не експлуатувалися ТОВ «МСП Ніка-Тера» за цільовим призначенням в період з 09.03.2022 по дату візуального огляду кранів експертом; та що причинами, що унеможливлюють експлуатацію за цільовим призначенням портальних поворотних кранів марки «СОКОЛ» АНС-500 інв.№001825, реєстр.№10383 та інв.№001827, реєстр.№10384, є вимушене виведення на тривале зберігання вищевказаних портальних поворотних кранів, внаслідок заборони руху суден згідно з розпорядженнями Капітану Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022.

Судовим експертом у висновку також зазначено, що експлуатація кранів за цільовим призначенням неможлива через заборону руху всіх суден та плавзасобів по річках Південний Буг та Інгул від 1 коліна Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу до 3 коліна Спаського каналу, відшвартування всіх суден, буксирів та інших плавзасобів, які перебувають біля причалів та терміналів Миколаївського регіону. Заборона судноплавства у Миколаївському регіоні встановлена розпорядженнями Капітану Миколаївського морського порту №15 та №15/1 від 09.03.2022, які є діючими на дату складання цієї судової експертизи.

Наявність обставин, які виникли з незалежних від відповідача причин, які стали наслідком невиконання відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого п.5.1 договору оренди та визнання таких обставин форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) підтверджується також сертифікатом №4800-24-1206 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданим Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області 20.06.2024.

Так, в сертифікаті про форс-мажорні обставини Регіональна торгово-промислова палата Миколаївської області засвідчила такі форс-мажорні обставини, як військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану, ракетно-артилерійські обстріли території Миколаївської міської територіальної громади, загроза життю та здоров`ю працівників підприємства, стало підставою оголошення простою на підприємстві, заборони руху суден по Бузько-Дніпровсько-Лиманському каналу, спричинили неможливість виконання вантажних операцій з перевалки вантажів на морські судна, та як наслідок виконання зобов`язання, передбаченого п.5.1 договору оренди державного рухомого майна №КД-18830 від 17.12.2013 в період з 09.03.2022 по 17.04.2024.

До того ж, судом приймаються до уваги доводи відповідача, що під час активної експлуатації портальних кранів за призначенням, в період з січня 2021 року по 09.03.2022, електроенергія споживалась у великому об`ємі, проте, в період з 09.03.2022 по 17.04.2024, об`єм спожитої електроенергії згідно приладів обліку кіловат-годин, встановлених на портальних кранах, за весь період склав лише по крану АНС 500 «СОКОЛ», завод.№2434530 - 1676 кВт/год та по крану АНС 500 «СОКОЛ», завод.№24345100 - 2 560 кВт/год. Тобто, за твердженням відповідача, показники споживання електричної енергії таких портальних кранів у червні - грудні 2022 року та січні - липні 2023 року змінювались, виключно, внаслідок виконання робіт в рамках технічного обслуговування ТО-2 та роботи кліматичного обладнання (обігрів, осушення повітря) з метою недопущення утворювання конденсату в електронному обладнанні портальних кранів.

Крім того, судом приймається до уваги, що позивач не довів жодними належними та відповідними доказами факти проведення відповідачем після 09.03.2022 вантажних операцій із застосуванням орендованих за спірним договором портальних кранів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що неможливість використання відповідачем з 09.03.2022 портальних кранів переданих йому позивачем на підставі договору оренди №КД-18830 від 17.12.2013, в силу приписів ч.6 ст.762 ЦК України зумовлює наявність правових підстав для звільнення відповідача від сплати нарахованої позивачем за період з 01.10.2022 по 17.04.2024 орендної плати за таким договором.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди №КД-18830 від 17.12.2013 за період з 01.10.2022 по 17.04.2024 у розмірі 8425840,85 грн та, відповідно, нарахованих на таку суму заборгованості 1403670,90 грн пені та 182654,59 грн 3% річних, а тому у задоволенні таких вимог слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 622192,68 грн основного боргу по договору №КД-18830 від 17.12.2013 оренди рухомого майна, що належить до державної власності, за період: 01.02.2022 23.02.2022; та нарахованих на таку суму боргу 115574,42 грн пені та 39055,20 грн 3% річних, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно п.3.3 Договору оренди, орендна плата вноситься орендодавцю щомісяця не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним місяцям.

Згідно п.5.2 Договору оренди, орендар зобов`язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Враховуючи зазначене та умови п.3.3 Договору оренди, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач зобов`язаний був сплатити орендну плату за лютий 2022 року (01.02.2022 23.02.2022) у строк до 15.03.2022 включно.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування вимог позивача в частині стягнення 622192,68 грн основного боргу по договору №КД-18830 від 17.12.2013 оренди рухомого майна, що належить до державної власності, за період: 01.02.2022 23.02.2022, а також доказів на підтвердження сплати позивачу 622192,68 грн основного боргу, з огляду на що, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Відповідно до п.3.5 Договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на суму основного боргу 622192,68 грн нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 115574,42 грн пені за період з 16.03.2022 по 14.09.2022 та 39055,20 грн 3% річних за період з 16.03.2022 по 17.04.2024.

Відповідачем такі розрахунки не спростовані та не заперечені.

Судом перевірено такі розрахунки пені, 3% річних, та встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними та правильними, а тому позовні вимоги в такій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Морський спеціалізований порт Ніка-Тера на користь Державного підприємства Одеський морський торговельний порт 622192,68 грн основного боргу, 115574,42 грн пені, 39055,20 грн 3% річних, 11652,33 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 16.12.2024 року.

Суддя М.В.Мавродієва