Рішення

від 25.12.2024 по справі 915/1178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року Справа № 915/1178/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966)

до відповідача: Приватного підприємства «Миколь» (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 33/1; ідентифікаційний код 30625528)

про: стягнення 31 427,33 грн,

Суть спору:

26.09.2024 Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроценталь» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 2182 від 24.09.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти позовну заяву до розгляду.

2. Розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.

3. Стягнути з Приватного підприємства «МИКОЛЬ» основний борг в сумі 28650,24 грн на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.

4. Стягнути з Приватного підприємства «МИКОЛЬ» 1625,72 грн інфляційних втрат, 954,61 грн 3 % річних, 196,76 грн пені, 3028,00 грн судового збору на користь ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» на р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ 30083966.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; Довідки щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 332214768 від 15.05.2023; рахунків за послуги з постачання теплової енергії (24 шт.); актів надання послуг (23 шт.); відомостей споживання теплової енергії; нарядів на підключення системи опалення (2 шт.); претензій № 1416-Ю від 21.11.2023, № 578-Ю від 09.09.2024; рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1041 від 25.05.2007, № 124 від 09.02.2022, № 566 від 25.10.2022, № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1029 від 25.10.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 252 від 14.02.2024, № 513 від 27.03.2024; наказів Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 647 від 30.12.2021, № 166 від 18.04.2022, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 103 від 21.02.2024, № 104 від 21.03.2024; застосування положень Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписів Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами), норм статей 526, 610, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України; та мотивовані, зокрема, тим, що за період з листопада 2022 року по серпень 2024 року, включно відповідачу нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб (МЗК та допоміжних приміщень) та абонплата на загальну суму 28 650,24 грн, за яку останній не сплатив. На суму основного боргу, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано 1 625,72 грн інфляційних втрат за період з січня 2023 по серпень 2024 включно та 954,61 грн 3% річних. Крім того, позивач зазначає, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію відповідач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 196,76 грн.

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1178/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу в його електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету позивача 01.10.2024 о 18:15, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/1178/24 позивач отримав 02.10.2024.

Копія ухвали, направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного демографічного реєстру була 17.10.2024 повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600291651400). Оскільки приписами ч.6 ст. 242 ГПК України день проставлення такої відмітки не вважається днем вручення судового рішення, суд вважав за необхідне повторно скерувати на адресу відповідача копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/1178/24, із проставлянням на ній відмітки «Судова повістка».

Копія ухвали суду від 01.10.2024, повторно направлена на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була 03.11.2024 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0610201193462).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.10.2024 у справі № 915/1178/24 є 03.11.2024.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 01.10.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копію вказаної ухвали слід вважати врученою відповідачу 03.11.2024. За такого, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача тривав до 18.11.2024 включно.

Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Отже, суд вважав за можливе розглядати справу протягом розумного строку.

Крім того, головуюча у даній справі суддя Смородінова О.Г. у період з 25.11.2024 по 16.12.2024 перебувала у запланованій відпустці, тому справа вирішується судом після закінчення наведених обставин, та з урахуванням обсягу справ, що перебувають у провадженні судді.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- типова форма Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії;

- Довідка щодо житлового будинку та нежитлового приміщення споживача;

- Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 332214768 від 15.05.2023;

- рахунки за послуги з постачання теплової енергії (24 шт.);

- акти надання послуг (23 шт.);

- відомості споживання теплової енергії;

- наряди на підключення системи опалення (2 шт.);

- претензії № 1416-Ю від 21.11.2023, № 578-Ю від 09.09.2024;

- рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1041 від 25.05.2007, № 124 від 09.02.2022, № 566 від 25.10.2022, № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1029 від 25.10.2023, № 1189 від 08.11.2023, № 252 від 14.02.2024, № 513 від 27.03.2024;

- накази Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 647 від 30.12.2021, № 166 від 18.04.2022, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 103 від 21.02.2024, № 104 від 21.03.2024.

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України «Про теплопостачання» як суб`єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач Приватне підприємство «Миколь» є власником нерухомого майна нежитлових приміщень І поверху в житловому будинку літ.А-5, загальною площею 261,3 кв. м., які знаходяться за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 33/1 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 332214768 від 15.05.2023).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.

Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 33/1 є позивач Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Приватним акціонерним товариством «Миколаївська теплоелектроцентраль» як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.

Таким чином, з 01.11.2022 у позивача з Приватним підприємством «Миколь», як власником нерухомого майна нежитлових приміщень І поверху в житловому будинку літ.А-5, загальною площею 261,3 кв. м., які знаходяться за адресою Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Богоявленський, буд. 33/1, діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).

Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).

Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.

Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.

Згідно з пунктом 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.

Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).

Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (частина 3 пункту 41 договору).

Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.

Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 договору).

Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 договору).

З метою забезпечення теплом об`єктів з початку опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 17.11.2022, №1189 від 26.11.2023 було розпочато опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024 та підписано наряд балансоутримувачем ОСББ «Надія 33» на житловий будинок по пр. Богоявленський, 33 що свідчить про підключення будинку, в тому числі нежитлових приміщень з присвоєною адресою м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 33/1 (копії нарядів від 19.11.2022 та від 17.11.2023 надано позивачем до матеріалів справи). На зворотному боці наряду зазначено нежитлові приміщення, які знаходяться в єдиній системі будинку.

Відповідно до рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №176 від 24.03.2023 та №513 від 27.03.2024 опалювальні періоди закінчено.

З початку опалювального сезону 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» законодавчо встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-зміною частиною та умовно-постійною частиною тарифу.

Крім того, тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися наказами Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021, № 647 від 30.12.2021, № 166 від 18.04.2022, № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024, № 65 від 15.02.2024, № 103 від 21.02.2024, № 104 від 21.03.2024.

Позивач зазначає, що у житловому будинку, розташованому за адресою пр. Богоявленський, 33 у місті Миколаєві з метою ефективного та раціонального споживання теплової енергії встановлено вузол обліку споживання теплової енергії, який фіксує загальне по будівлі фактичне теплоспоживання. Відомості споживання теплової енергії, які додані до позовної заяви, свідчать про кількість спожитої теплової енергії у всьому житловому будинку за кожний місяць, починаючи з листопада 2022 року по березень 2023 року. В наступних місяцях до серпня 2024 року включно, нарахування проводилися розрахунково у зв`язку з тим, що прилад обліку не працював.

При цьому, оскільки нежитлове приміщення Приватного підприємства «Миколь» відключене від централізованої системи опалення, то нарахування проводилося тільки за загальнобудинкові потреби та абонентське обслуговування. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018.

Всім своїм абонентам за витрати опалення місць загального користування позивач почав нараховувати лише з 01.11.2022, оскільки методика, відповідно якої проводиться розподіл обсягів спожитої теплової енергії набрала чинності 28.01.2022. Відповідно, з усіма абонентами, які відключені від централізованого опалення, індивідуальні договори укладені з 01.11.2022 та почались нарахування витрат за відшкодування обсягів теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.

За даними позивача, не запереченими відповідачем, у період з листопада 2022 року по серпень 2024 року останньому нараховано за теплову енергію загальнобудинкових потреб та абонплата на загальну суму 28 650,24 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення, відомості споживання теплової енергії), було надано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:

1. Акти прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді/Акти надання послуг, зокрема:

- № 6028 від 30.11.2022 на суму 866,77 грн;

- № 6028 від 31.12.2022 на суму 3901,24 грн;

- № 6028 від 31.01.2023 на суму 4180,64 грн;

- № 6028 від 28.02.2023 на суму 5158,66 грн;

- № 6028 від 31.03.2023 на суму 2784,97 грн;

- № 6028 від 30.04.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.05.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 30.06.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.07.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.08.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 30.09.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.10.2023 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 30.11.2023 на суму 611,93 грн;

- № 6028 від 31.12.2023 на суму 3705,48 грн;

- № 6028 від 31.01.2024 на суму 3373,45грн;

- № 6028 від 29.02.2024 на суму 3373,45 грн;

- № 6028 від 31.03.2024 на суму 1662,77 грн;

- № 6028 від 30.04.2024 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.05.2024 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 30.06.2024 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.07.2024 на суму 32,57 грн;

- № 6028 від 31.08.2024 на суму 32,57 грн.

2. Рахунки за послугу з постачання теплової енергії, зокрема:

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2022 р. на суму 866,77 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2022 р. на суму 3901,24 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2023 р. на суму 4180,64 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2023 р. на суму 5158,66 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2023 р. на суму 2784,97 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в червні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в липні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в серпні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в вересні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в жовтні 2023 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в листопаді 2023 р. на суму 611,93 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в грудні 2023 р. на суму 3705,48 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в січні 2024 р. на суму 3373,45 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в лютому 2024 р. на суму 2013,49 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в березні 2024 р. на суму 1662,77 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в квітні 2024 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в травні 2024 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в червні 2024 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в липні 2024 р. на суму 32,57 грн;

- № 6028 за послугу з постачання теплової енергії надану в серпні 2024 р. на суму 32,57 грн.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач за спірний період оплати не проводив.

В порядку досудового врегулювання спору Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроценталь» зверталося до Приватного підприємства «Миколь» з листом № 1416-ю від 21.11.2023, в якому надавало роз`яснення щодо нарахування за теплову енергію загальнобудинкових потреб відповідно методики розподілу між споживачами у багатоквартирному будинку.

Разом з листом відповідачу надавався рахунок № 6028 за період спожитої теплової енергії з 01.11.2022 по 31.10.2023 на суму 17120,27 грн.

Крім того, позивач скеровував на адресу відповідача претензію № 528-ю від 09.09.2024, якою повідомляв про заборгованість за договором № 6028 від 01.11.2022 та зазначав реквізити для оплати боргу. Разом із претензією відповідачу направлялися рахунки для оплати за теплову енергію та акти надання послуг.

Вказана претензія залишилася без реагування відповідача.

Ухилення відповідача від проведення оплати за теплову енергію загальнобудинкових потреб та абонплати і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.

Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.

Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 28 650,24 грн, строк оплати якої настав, як і не заперечено факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за поставлену теплову енергію, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 28 650,24 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Інфляційні втрати за сукупний період з січня 2023 року по липень 2024 року з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 1 625,72 грн.

2. 3 % річних за сукупний період з 03.01.2023 по 13.09.2024 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 954,61 грн.

3. Пеню за сукупний період з 02.01.2023 по 13.09.2024 з урахуванням динаміки формування боргу на загальну суму 196,76 грн.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Так, пунктом 45 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Таким чином, на підставі вищевказаного позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивача проведені правильно.

Отже, в цій частині позовні вимоги є також обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства «Миколь» (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд. 33/1; ідентифікаційний код 30625528) на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966) заборгованість за теплову енергію в сумі 28 650,24 грн, 3 % річних в розмірі 954,61 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 625,72 грн, пеню в розмірі 196,76 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, буд. 18; ідентифікаційний код 30083966);

Відповідач: Приватне підприємство «Миколь» (54018, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, буд.33/1; ідентифікаційний код 30625528).

Повне рішення складено та підписано судом 25.12.2024.

Суддя О.Г. Смородінова