Рішення

від 25.12.2024 по справі 915/1248/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2024 року Справа № 915/1248/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» (52701, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, буд. 54а; ідентифікаційний код 35267387)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 33133003)

про: стягнення 180 000,00 грн,

Суть спору:

14.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 16/09-1 від 16.09.2024 (з додатками), в якій просить суд:

1. Прийняти заяву до розгляду.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД», Код ЄДРПОУ: 33133003, юридична адреса: Україна, 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вулиця Набережна, будинок 64 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» (Код ЄДРПОУ: 35267387, Юр. адр.: 52071, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54а, офіс 48) заборгованість за договором №НГЗ-Д-21-550 від 24.12.2021 p., в сумі, що складає 180 000,00 грн. (сто вісімдесят тисяч гривень 00 копійок).

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ГЛИНОЗЕМНИЙ ЗАВОД», Код ЄДРПОУ: 33133003, юридична адреса: Україна, 57286, Миколаївська обл., Вітовський р-н, село Галицинове, вулиця Набережна, будинок 64 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» (Код ЄДРПОУ: 35267387, Юр. адр.: 52071, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, 54а, офіс 48) суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 гри. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок.).

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № НГЗ-Д-21-550 від 24.12.2021 на надання послуг, з додатками до нього; платіжної інструкції в національній валюті № 00198 від 13.01.2022; акту № 1 від 25.02.2022 про прийняття наданих послуг; акту звіряння взаємних розрахунків від 10.07.2024; листування учасників справи; застосування норм статей 509, 525-527, 530, 546, 612, 625-627, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 199, 231, 232 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 21.10.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1248/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів сторін 22.10.2024 о 29:56, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2024 у справі № 915/1248/24 позивач та відповідач отримали 23.10.2024.

06.11.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.11.2024 (вх. № 13602/24), в якому відповідач позовні вимоги не визнає, але зазначає, що грошове зобов`язання з оплати наданих послуг в повному обсязі ним не виконано через обставини, які унеможливлюють його виконання та які не залежать від волі відповідача та є підставою для відтермінування строку виконання зобов`язань ТОВ «МГЗ» за договором.

З огляду на вищенаведене, відповідач просить суд відмовити позивачу у стягненні 180 000,00 грн боргу.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС», як виконавцем, був укладений Договір на надання послуг № НГЗ-Д-21-550 (далі Договір), відповідно до предмета якого замовник доручив, а виконавець приймає на себе надання послуг на тему: «Інженерно-геологічна оцінка стану дамб шламосховище № 1 і № 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» методом ЄІЕМПЗ (далі роботи) (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору сторони погодили, зокрема, таке:

- строк виконання робіт по договору 45 календарних днів з моменту отримання авансу (п. 1.3);

- за надані роботи відповідно до даного Договору замовник перераховує виконавцю у відповідності до протоколу про договірну ціну (додаток № 2) 225 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 37 500,00 грн (п. 2.1);

- оплата за договором здійснюється в два етапи: аванс 20% від загальної вартості договору у сумі 45 000,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% 7500,00 грн оплачується замовником по виставленому виконавцем рахунку протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору. Виконавець зобов`язаний у день зарахування на його банківський рахунок авансу замовника оформити та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкову накладну на суму зобов`язань з ПДВ виконавця з отриманого авансу. У разі порушення встановленого Податковим Кодексом України терміну оформлення та реєстрації в ЄРПН відповідної податкової накладної, виконавець, на вимогу замовника, зобов`язаний сплатити протягом 3-х банківських днів штраф у розмірі 1/6 сум отриманого авансу; повний розрахунок за договором у сумі 180 000,00 грн, з урахуванням ПДВ 20% 30 000,00 грн оплачується замовником протягом 15 календарних днів з моменту підписання Акту здачі-приймання фактично наданих послуг на підстав відповідного рахунку та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних на суми зобов`язань з ПДВ виконавця з отриманих авансів та виконаних по Акту робіт (п. 2.2);

- будь-який спір, якщо вона не вирішена шляхом переговорів і взаєморозуміння, передається на вирішення в господарський суд у відповідності з чинним законодавством України (п. 4.1);

- договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному Договору (п. 6.1).

Договір скріплено підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як замовника, заборгованості за надані послуги.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір № НГЗ-Д-21-550 від 24.12.2021 на надання послуг, з додатками до нього;

- платіжна інструкція в національній валюті № 00198 від 13.01.2022;

- акт № 1 від 25.02.2022 про прийняття наданих послуг;

- акт звіряння взаємних розрахунків від 10.07.2024;

- вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» № 03/06-1 від 03.06.2024;

- листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» № МГЗ-Вих-01-24-482 від 16.08.2024, № МГЗ-Вих-01-24-523 від 06.09.2024;

- листи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» №24/0102-22 від 24.02.2022, № 02/09-2 від 02.09.2024.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- платіжне доручення № 00198 від 13.01.2022;

- наказ № МГЗ-22-Н072/01/СЦМ-22-Н127/01/ВИТ-Н026/01/ЦОМ-22-Н013/01/ОХОРОНА МГЗ-22-Н062/01 від 23.03.2022 «Про організацію діяльності підприємства в умовах військового стану»;

- листи Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № В6/19-2892 від 21.04.2022, № 97-5-4/1720 від 16.11.2022;

- листи Національного Банку України № 25-0005/24007 від 28.03.2022, № 25-0005/74848 від 26.10.2022;

- лист Міністерства економіки України № 3101-03/71509-01 від 25.10.2022;

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» № МГЗ-Вих-01-23-286 від 01.06.2023.

- довідка Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» № В6/19-2113 від 16.03.2022.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються положеннями чинного законодавства про послуги.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, положення ст. 901-907 ЦК України підлягають застосуванню до відносин, предметом яких є послуги, як вони визначаються в ч. 1 ст. 901 ЦК України: споживання в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, при умові надання послуги особисто виконавцем, якщо інше не визначено договором.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» грошові кошти у розмірі 45 000,00 грн в якості авансу, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи платіжну інструкцію в національній валюті № 00198 від 13.01.2022.

У подальшому, позивачем, як виконавцем, було надано відповідачу, як замовнику, послуги на суму 225 000,00 грн, що вбачається з наявного матеріалах справи акту № 1 про прийняття наданих послуг від 25.02.2022.

Зі змісту акту вбачається, що вартість наданих послуг без ПДВ складає 187 500,00 грн, ПДВ 20 % 37 500,00 грн, всього з ПДВ 225 000,00 грн. Отримано авансовий платіж без ПДВ 37 500,00 грн, ПДВ 20 % 7500,00 грн, всього з ПДВ 45 000,00 грн. Підлягає оплаті без ПДВ 150 000,00 грн, ПДВ 20 % 30 000,00 грн, всього з ПДВ 180 000,00 грн.

За даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, останній остаточну оплату за надані послуги не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою № 03/06-1 від 03.06.2024 та листом № 02/09-2 від 02.09.2024, щодо погашення наявної заборгованості.

У відповідь на вказані звернення відповідач листом № 02/09-2 від 02.09.2024 повідомив позивача про те, що не має можливості виконати відповідне зобов`язання та просив узгодити відстрочення погашення заборгованості.

Але, невиконання відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором стало для позивача підставою для звернення до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за надані послуги закон покладає на замовника (в даному випадку на відповідача у справі).

Суд зазначає, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, як на підставу для відтермінування строку виконання зобов`язань, зазначаючи, зокрема, про таке.

Територія ТОВ «МГЗ» з початку війни опинилася під багаторазовими обстрілами та зазнала значних ушкоджень. У зв`язку з військовою агресією РФ проти України ТОВ «МГЗ» припинило виготовлення готової продукції (глинозему металургійного), наразі перебуває в стані зупиненого виробничого циклу, не має доходу та несе збитки у зв`язку із зупинкою виробництва (наказ ТОВ «МГЗ» «Про діяльність підприємства в умовах військового стану» від 23.02.2022).

Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 Галицинівська сільська територіальна громада (місце розташування Відповідача) була включена до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

В свою чергу, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Зокрема, на офіційному сайті ТПП (https://ucci.org.ua/) 28.02.2022 року розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Згідно з зазначеним листом ТПП України на підставі ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Відповідач зазначає, що наявність форс-мажорних обставин може підтверджуватися будь-якими доказами, яких, на думку суду, буде достатньо для встановлення відповідної обставини. Тому не можна погодитися з поширеною думкою, нібито форс-мажор це виняткова «юрисдикція» ТПП. Адже наявність форс-мажору це, в тому числі, питання факту, і законодавство не містить жодних обмежень щодо того, якими саме доказами можна підтвердити його наявність.

Відповідач просить суд врахувати те, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022.

В свою чергу Національний банк України (далі НБУ) з метою забезпечення стабільного функціонування економіки в умовах воєнного стану та створення належних умов для оперативного фінансування потреб держави для забезпечення національної безпеки і оборони, всебічної підтримки Збройних Сил України запровадив низку обмежувальних заходів, зокрема було прийнято постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі Постанова № 18). У зв`язку із положеннями зазначеної Постанови було зупинене здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій ТОВ «МГЗ. З посиланням на Постанову № 18 обслуговуючий банк не здійснював видаткові операції для ТОВ «МГЗ», у зв`язку з чим проведення розрахунків за договором було неможливим в період з березня 2022 року. Підтвердженням цього є повідомлення банку (листи АТ «Райффайзен Банк» від 21.04.2022 № 6/19-2892 та від 16.11.2022 № 97-5-4/1720). Відповідач протягом всього періоду дії форс-мажорних обставин вчиняв дії, направлені на зняття заборон НБУ, зокрема, неодноразово звертався до обслуговуючого банку та органів державної влади з проханням сприяти розблокуванню банківських рахунків ТОВ «МГЗ». Але, позитивного результату не було досягнуто.

Здійснення оплати з боку ТОВ «МГЗ» і досі залишається неможливим у зв`язку із накладанням арешту на усі грошові кошти Відповідача в рамках кримінального провадження № 32021100110000014 від 05.02.2021.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «МГЗ» зазначає, що неможливість здійснення оплати за договором у сумі 180 000,00 грн., зумовлена настанням форс-мажорних обставин, а саме: військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та прийняття обмежуючих нормативних актів органів державної влади, зокрема прийняття Національним банком України постанови Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», а також арештом усіх грошових коштів відповідача.

Дослідивши відповідні аргументи відповідача суд вважає за необхідне зауважити на такому.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасної сплати за оренду нерухомого майна.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

В матеріалах справи відсутні докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за Договором, шляхом видачі відповідного сертифіката.

При цьому, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Одного лише абстрактного посилання на наявність форс-мажору буде недостатньо.

Зокрема, з цього приводу в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначено: «... Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

З огляду на викладене, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

При цьому, відповідно до законодавства відсутність коштів у відповідача та зупинення ним господарської діяльності не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

З урахуванням наведеного суд наголошує, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані послуги не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За такого, проаналізувавши викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за надані за Договором послуги, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення існуючої заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» суму заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» в розмірі 180 000,00 грн зазначено правильно.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 33133003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» (52701, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, буд. 54а; ідентифікаційний код 35267387) заборгованість за договором №НГЗ-Д-21-550 від 24.12.2021, в сумі, що складає 180 000,00 грн, а також 3028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУНДАМЕНТСТРОЙМАКС» (52701, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, селище Дослідне, вул. Наукова, буд. 54а; ідентифікаційний код 35267387);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (57286, Миколаївська обл., Вітовський район, село Галицинове, вул. Набережна, буд. 64; ідентифікаційний код 33133003).

Повне рішення складено та підписано судом 25.12.2024.

Суддя О.Г. Смородінова