Рішення

від 12.12.2024 по справі 915/551/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Справа № 915/551/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Єгорова В.С. (в режимі ВКЗ у судовому засіданні 11.12.2024),

представник відповідача: Рогового М.В. (в режимі ВКЗ у судовому засіданні 11.12.2024),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України,

до відповідача: Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз,

про: стягнення 34277470,96 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» грошові кошти у загальному розмірі 34277470,96 грн, з яких: 11991668,63 грн - основний борг за переданий у червні 2022 року вересні 2023 року по договору №101/ПГ-3281-ОГРМ від 21.06.2022 природний газ, 9293307,05 грн - пеня, 11860630,93 грн - штраф, 619419,95 грн - 3% річних, 512444,40 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості переданого по договору природного газу.

Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 24.06.2024.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин. Запроваджений указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнний стан на території України одночасно призвів до складних умов господарської діяльності відповідача;

- з 01.10.2023 розподіл природного газу споживачам на території Миколаївської області надає новий Оператор ГРМ Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України». НКРЕКП згідно постанови №1773 від 29.09.2023 зупинила дію ліцензій на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої AT «Миколаївгаз» відповідно до постанови НКРЕКП №853 від 29.06.2017, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. З моменту припинення дії ліцензії AT «Миколаївгаз» на розподіл природного газу товариство припинило провадити свою основну діяльність та втратило статус суб`єкта природної монополії. Таким чином, з 01.10.2023 у відповідача відсутні надходження коштів за рахунок встановленого НКРЕКП тарифу, які мали би бути отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу.

До того ж, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих та заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій.

24.06.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 24.06.2024 розгляд справи призначено на 29.07.2024.

У підготовчому засіданні 29.07.2024 судом оголошено перерву до 12.08.2024.

Ухвалою суду від 12.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.09.2024.

30.09.2024 судом відкладено розгляд справи на за відповідним клопотанням відповідача.

У судовому засіданні 28.10.2024 судом оголошено перерву до 18.11.2024.

18.11.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 18.11.2024 розгляд справи призначено на 11.12.2024.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 11.12.2024 представники сторін підтримували висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 11.12.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

У судовому засіданні 12.12.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 21.06.2022 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір №101/ПГ-3281-ОГРМ купівлі-продажу природного газу (далі Договір) (а.с.21-30), за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов`язався прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (п.1.3 Договору).

У червні 2022 року вересні 2023 року позивач за Договором передав у власність відповідача природний газ загальною вартістю 286925659,96 грн, що підтверджується підписаними з обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.31-86).

Відповідачем частково оплачено вартість переданого за Договором природного газу на суму 274933991,33 грн, що підтверджується довідкою АТ «Ощадбанк» №16/2-09/23464/2024 від 01.03.2024 з реєстром надходження коштів на рахунок позивача (а.с.87-118), та не спростовано відповідачем.

20.03.2024 позивачем направлено відповідачу вимогу №119/4.1.2-14565-2024 (а.с.119, 120) про сплату заборгованості за Договором у загальному розмірі 34277470,96 грн, з яких: 11991668,63 грн - основний борг за переданий у червні 2022 року вересні 2023 року по договору №101/ПГ-3281-ОГРМ від 21.06.2022 природний газ, 9293307,05 грн - пеня, 11860630,93 грн - штраф, 619419,95 грн - 3% річних, 512444,40 грн - інфляційні втрати.

Така вимога отримана відповідачем 25.03.2024 (а.с.121).

Позивач стверджує, що така вимога залишилась без відповіді та без задоволення.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що сума заборгованості за переданий по Договору природний газ становить 11991668,63 грн.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.3 Договору, покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду.

Судом встановлено, що відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов Договору, вартість прийнятого природного газу у спірному періоді на користь позивача повністю не сплатив, внаслідок чого станом на час вирішення спору за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем в розмірі 11991668,63 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про своєчасність виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені приписи чинного законодавства та положення Договору в частині своєчасності здійснення розрахунків за отриманий природний газ, в зв`язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за переданий природний газ у розмірі 11991668,63 грн є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану, як на форс-мажорну обставину, судом відхиляються, оскільки в п.7.6 Договору сторони визначили, що покупець, підписуючи цей договір, підтверджує, що введення воєнного стану указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», не може бути підставою для відмови від виконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати за передані обсяги природного газу та сплати штрафних санкцій.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.

В силу приписів ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані окремо на кожну суму щомісячних грошових зобов`язань 619419,95 грн 3% річних за загальний період з 03.03.2023 по 29.02.2024 та 512444,40 грн інфляційних втрат за загальний період з квітня 2023 року по лютий 2024 року включно.

Суд, перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що такі розрахунки є вірними, відповідачем не заперечені та не спростовані, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п.6.3 Договору, за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше 15 днів з моменту її отримання, зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Як вище встановлено судом, 20.03.2024 позивачем направлено відповідачу вимогу №119/4.1.2-14565-2024 про сплату заборгованості за Договором у загальному розмірі 34277470,96 грн, з яких: 11991668,63 грн - основний борг за переданий у червні 2022 року вересні 2023 року по договору №101/ПГ-3281-ОГРМ від 21.06.2022 природний газ, 9293307,05 грн - пеня, 11860630,93 грн - штраф, 619419,95 грн - 3% річних, 512444,40 грн - інфляційні втрати. Така вимога отримана відповідачем 25.03.2024.

Отже, на підставі ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом встановлено, що у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховану окремо на кожну суму щомісячних грошових зобов`язань 9293307,05 грн пені за загальний період з 03.03.2023 по 29.02.2024 та 11860630,93 грн штрафу.

Суд, перевіривши розрахунки пені та штрафу, встановив, що такі розрахунки є вірними, відповідачем не заперечені та не спростовані, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

У письмовому клопотанні відповідач просить суд зменшити розмір стягуваних штрафних санкцій на 90%.

В обґрунтування такого клопотання відповідач вказує наступне:

- заявлені до стягнення у позові штрафні санкції пеня в сумі 9293307,05 грн та штраф в сумі 11860630,93 грн, з огляду на фактичне скрутне фінансове становище та судову практику з точки зору відповідача не відповідають принципам розумності, добросовісності та справедливості, й мають бути зменшені. Стягнення таких надмірних штрафних санкцій, які в 1,8 разів перевищують суму основного боргу, призведе до ускладнення подальшої роботи підприємства, унеможливлення виплати працівникам заробітної плати та банкрутству;

- виплата таких надмірних штрафних санкцій призведе до безпідставного надмірного збагачення кредитора і до безпідставного надмірного ускладнення фінансового становища боржника в і без того дуже складних для суб`єктів господарювання умовах;

- постановою №1773 від 29.09.2023 НКРЕКП зупинила відповідачу дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП №853 від 29.06.2017. Тобто, з 01.10.2023 відповідач не є Оператором газорозподільної системи, не здійснює розподіл природного газу на території Миколаївської області, а тому не отримує жодних надходжень від основної діяльності;

- відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, через воєнний стан в країні, через низький рівень розрахунків за послуги розподілу природного газу. Станом на 01.08.2024 заборгованість фізичних та юридичних осіб за послуги розподілу природного газу перед відповідачем становить 121599068,10 грн. Відповідачем вживаються заходи щодо судового стягнення заборгованості боржників за надані послуги розподілу природного газу;

- в зв`язку з необхідністю дотримання безперервності розподілу газу споживачам та для підвищення забезпечення безаварійних умов роботи газорозподільної системи, відповідачем здійснюються додаткові незаплановані витрати на усунення аварійних ситуацій, які виникають на газопроводах внаслідок ракетних атак з боку держави агресора, усунення яких потребує залучення значних коштів для їх відновлення. Ці аварійні ситуації, фактично є форс-мажорними обставинами, оскільки пошкодження газорозподільних мереж (станом на 30.09.2023 пошкоджено 67,2 км газопроводів, 40 одиниць ГРП/ШРП, 12 одиниць СКЗ) є непередбаченими, на ліквідацію яких пріоритетно витрачаються значні фінансові ресурси підприємства (станом на 30.09.2023 витрачено 9439,21 тис.грн);

- сума пені та штрафу, які заявляються позивачем до сплати у справі в значній мірі ускладнює фінансовий стан відповідача та фактично призведе до нездатності здійснювати фінансове забезпечення виробничої діяльності, адже за результатами діяльності у 2023 році збиток відповідача згідно звіту про фінансові результати склав 159,535 млн.грн;

- за таких умов, є явно несправедливим покладення саме на відповідача усіх негативних наслідків, що настали у зв`язку з обставинами, за які відповідач не відповідає.

На підтвердження таких обставин відповідачем надано суду наступні докази:

- довідка про пошкодження газопроводів та газового обладнання, а також витрачених на їх відновлення коштів, станом на 30.09.2023;

- звіт про фінансові результати відповідача за 2023 рік;

- довідка про заборгованість споживачів (фізичних та юридичних осіб) за послуги відповідача з розподілу природного газу, станом на 01.08.2024.

Позивач у письмовій заяві заперечує проти задоволення такого клопотання відповідача посилаючись на наступне:

- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що йому затверджено необґрунтовані тарифи тощо;

- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу;

- зменшенням пені на 90% взагалі буде знівельоване саме значення пені та недотримано баланс інтересів сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, суд приходить до такого.

Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК України).

У відповідності до ст.233 ГК України, в разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.

Відповідно до п.3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов?язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі № 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини прострочки здійснення платежів, необхідність судового захисту майнових прав позивача, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов?язання та не може лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об`єктивні підстави для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій на 50%.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4646653,53 грн пені та 5930315,47 грн штрафу.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача на користь позивача 619419,95 грн 3% річних, 512444,40 грн інфляційних втрат та 4646653,53 грн пені, 5930315,47 грн штрафу у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов`язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення останнім зобов`язання.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак без урахування зменшення судом суми штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України 11991668,63 грн основного боргу, 619419,95 грн 3% річних, 512444,40 грн інфляційних втрат, 4646653,53 грн пені, 5930315,47 грн штрафу, 411329,65 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 23.12.2024.

Суддя М.В.Мавродієва