Ухвала

від 25.12.2024 по справі 915/1602/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

25 грудня 2024 року Справа № 915/1602/24

м.Миколаїв

Суддя Господарського суду Миколаївської області Мавродієва М.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Приватного підприємства «Покровське» б/н від 23.12.2024 (вхід.№16225/24 від 23.12.2024) про забезпечення позову у справі

за позовом: Приватного підприємства «Покровське»,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк»,

відповідача-2: Фермерського господарства «Агро Реверс»,

про: визнання незаконним і скасування рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів, визнання недійсними результатів земельних торгів, оформлених протоколом про результати земельних торгів,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Покровське» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк», Фермерського господарства «Агро Реверс», з такими вимогами:

- визнати незаконним і скасувати рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322 від 29.11.2024, прийняте Товариством з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк»;

- визнати недійсними результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322, оформлені протоколом про результати земельних торгів №LRE001-UA-20241029-18322 від 05.12.2024.

В обгрунтування вимог позивач вказує наступне:

- необґрунтованим та свавільним є посилання організатора аукціону, відповідача - ТОВ «Держзембанк», в рішенні про відмову про підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322 від 29.11.2024 на необхідність надання відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи ПП «Покровське» саме за зразком складання схематичного зображення структури власності юридичної особи, передбаченим наказом Міністерства фінансів України №163 від 19.03.2021 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2021 за №768/3639, оскільки відповідно до п.1 Положення про форму та зміст структури власності, це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» і Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та відображає форму і зміст структури власності, яка з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника має в обов`язковому порядку надаватися державному реєстратору;

- тобто, законодавцем чітко визначено межі застосування зразків складання схематичного зображення структури власності юридичної особи, які обмежуються наданням в обов`язковому порядку державному реєстратору, що і було своєчасно та в повному обсязі виконано ПП «Покровське», про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань, приєднаний до заяви про участь в аукціоні та в пропозиції;

- як наслідок, не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи та є дискримінаційним висновок організатора аукціону, відповідача ТОВ «Держзембанк», в рішенні про відмову про підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322 від 29.11.2024, що юридичною особою ПП «Покровське» через особистий кабінет електронного майданчика подано довідку про структуру власності юридичної особи, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України та за якою неможливо ідентифікувати осіб - бенефіціарних власників юридичної особи, адже ані умовами аукціону, ані нормами ст.ст.135-137 ЗК України, ані нормами інших нормативно-правових актів не визначено обов`язок подання документів, які містять відомості про структуру власності саме у формі та за зразками, передбаченими наказом Міністерства фінансів України №163 від 19.03.2021 «Про затвердження Положення про форму та зміст структури власності», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.06.2021 за №768/3639;

- натомість ПП «Покровське» повністю дотримало вимоги про подання документів, які містять відомості про його структуру власності, в яких чітко та беззаперечно ідентифіковано осіб - бенефіціарних власників юридичної особи (зокрема додатково наданими скан-копіями паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та довідок про присвоєння реєстраційних номерів облікових карток платників податків обох бенефіціарів - файл Паспорти бенефіціарів.pdf, 25.11.2024 14:37:04;

Зазначене, на думку позивача, свідчить про відсутність підстав для прийняття рішення про відмову підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322 від 29.11.2024, що свідчить про його незаконність. Наслідком прийняття рішення про відмову підписання протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322 від 29.11.2024 стала протиправна дискваліфікація ПП «Покровське» та протиправне встановлення нових результатів аукціону і визначення нового переможця - відповідача Фермерського господарства «Агро Реверс» і підписання з ним протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20241029-18322 від 05.12.2024.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву б/н від 23.12.2024 (вхід.№16225/24 від 23.12.2024) про забезпечення позову, в якій він просить вжити такі заходи забезпечення позову:

- накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 36,0033 га, що розташована на території Веселинівської селищної територіальної громади (Покровська сільська рада Вознесенського району), Веселинівського району, Миколаївської області, кадастровий номер 4821783800:02:000:0005, цільове призначення - 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Державний земельний банк» та Фермерському господарству «Агро Реверс» укладення правочинів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4821783800:02:000:0005, перереєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, здійснення будь-яких інших реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, вчинення із зазначеною земельною ділянкою дій, спрямованих на зміну цільового призначення, її поділ або об єднання з іншими земельними ділянками, зміни її площі, координат;

- заборонити будь-яким третім особам укладення правочинів стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4821783800:02:000:0005, перереєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, здійснення будь-яких інших реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, вчинення із зазначеною земельною ділянкою дій, спрямованих на зміну цільового призначення, її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, зміна її площі, координат.

В обґрунтування своєї заяви позивач вказує наступне:

- ТОВ «Держзембанк» при прийнятті рішення про відмову у підписанні протоколу про результати земельних торгів за лотом №LRE001-UA-20241029-18322 від 29.11.2024 та ФГ «Агро Реверс», при підписанні протоколу про результати земельних торгів №LRE001-UA-20241029-18322 від 05.12.2024, не могли не бути обізнані з вимогами чинного законодавства, а відтак і про явну протиправність своїх рішень та поведінки, а відтак при всій турботливості та обачності, що вимагаються від сторін у таких випадках звичайною діловою практикою, не могли не розуміти, що ПП «Покровське» такими рішенням та діями штучно позбавляється статусу переможця аукціону і позбавляється права укласти відповідний договір суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 4821783800:02:000:0005, отримавши право суборенди земельної ділянки строком на 14 років. Тим не менше вони недобросовісно та свавільно порушили їх, здійснивши відповідні дії та прийнявши оспорюване рішення та підписавши відповідний протокол;

- попередня недобросовісна поведінка обох відповідачів дає підстави вважати наявними ризики їх подальших активних дій, направлених на ухилення від виконання обов`язків, встановлених законом та можливим судовим рішенням на користь ПП «Покровське», як от: укладення правочинів стосовно спірної земельної ділянки (зокрема договору суборенди цієї земельної ділянки між відповідачами), реєстрації/перереєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, здійснення будь-яких інших реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, вчинення із зазначеною земельною ділянкою дій, спрямованих на зміну цільового призначення, її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, зміна її площі, координат, з метою зробити неможливим проведення нових земельних торгів;

- укладення договору суборенди спірної земельної ділянки між відповідачами може потягнути за собою додаткові зусилля та витрати з боку позивача, направлені на визнання його недійсним та повернення сторін у первісне становище, що може бути подекуди неможливим.

Позивач вказує, що запропоновані ним заходи здатні ефективно забезпечити фіксування стану правовідносин щодо спірної земельної ділянки, які існують на час звернення ПП «Покровське» до суду з позовом та убезпечити від можливих подальших порушень до набрання законної сили рішенням суду. Незастосування хоча б одного з зазначених заходів може дозволити відповідачам або третім особам укладення правочинів стосовно спірної земельної ділянки, перереєстрації речових прав на спірну земельну ділянку, здійснення будь-яких інших реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, вчинення із зазначеною земельною ділянкою дій, спрямованих на зміну цільового призначення, її поділ або об`єднання з іншими земельними ділянками, зміна її площі, координат, з метою ухилитися або зробити неможливим виконання можливого рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Положеннями ст.136 ГПК України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У спорах з позовними вимогами немайнового характеру необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

При цьому в таких немайнових спорах досліджуються обставини, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду, зокрема, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 13.05.2019 у справі №911/1551/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблений висновок, згідно з яким умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

В той же час, норми ГПК України містять перелік заборон щодо вжиття певних заходів забезпечення позову, зокрема ч.12 ст.137 ГПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

У вказаній нормі встановлюється обмеження для суду вживати заходи забезпечення позову, які полягають або мають наслідком, зокрема, зупинення конкурсу, аукціону, торгів, що проводяться від імені держави або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/11552/20).

Щодо меж проведення та завершення аукціону з продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах суд вказує наступне.

За приписами ч.1 ст.134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно абз.г) ч.1 ст.135 Земельного кодексу України, порядок проведення земельних торгів, визначений цим Кодексом, є обов`язковим у разі, якщо на земельних торгах здійснюються передача в суборенду земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки.

Відповідно до ч.2 ст.135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (далі - цінова пропозиція).

Отже, виходячи із положень ст.ст.134, 135 Земельного кодексу України, електронний аукціон завершується у даному випадку укладенням договору суборенди земельної ділянки та його опублікуванням.

У цьому контексті суд враховує висновки Верховного Суду щодо моменту завершення конкурсних процедур (аукціону, торгів) (постанови Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №910/8346/21 та від 23.11.2022 у справі № 674/648/21).

Так, у пункті 4.15. постанови від 18.10.2021 у справі №910/8346/21 Верховний Суд дійшов висновку, що укладення договору за результатами аукціону є одним з етапів його проведення, а відтак вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду державного майна України вчиняти будь-які дії щодо передачі вищезазначеного державного нерухомого майна в строкове платне користування (право оренди чи інше речове право), у тому числі переможцю аукціону, фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.

Тобто, з огляду на викладене вище, у даній справі суд приходить до висновку, що укладення договору суборенди спірної земельної ділянки державної власності є однією із стадій проведення аукціону.

За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам та будь-яким третім особам укладення правочинів стосовно спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4821783800:02:000:0005, перереєстрації речових прав на таку земельну ділянку, здійснення будь-яких інших реєстраційних дій щодо цієї земельної ділянки, вчинення із зазначеною земельною ділянкою дій, спрямованих на зміну цільового призначення, її поділ або об єднання з іншими земельними ділянками, зміни її площі, координат, є неможливим через наявність законодавчих обмежень щодо вжиття такого способу забезпечення, передбачених приписами ч.12 ст.137 ГПК України.

Щодо вимоги про накладення арешту на спірну земельну ділянку, слід зазначити, що арешт - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19 ).

Тобто, накладення арешту на спірну земельну ділянку, яка передається у суборенду в порядку аукціону відповідно до приписів Земельного кодексу України, є перешкодою для майбутнього суборендатора в здійсненні його права землекористування та реєстрації такого права, що свідчить про втручання у публічні торги шляхом створення перешкод для повноцінної реалізації результатів аукціону.

З огляду на те, що ч.12 ст.137 ГПК України забороняє вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування), а укладання договору за результатами аукціону є одним з етапів його проведення, то вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку фактично має своїм наслідком втручання у процедуру його проведення.

Вказане вище узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 09.09.2022 у справі №904/7630/21, від 24.06.2022 у справі №904/8506/21, від 14.09.2023 у справі №918/531/23.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.136, 137, 139, 140, 234, 235 ГПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні заяви Приватного підприємства «Покровське» б/н від 23.12.2024 (вхід.№16225/24 від 23.12.2024) про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України та підписана суддею 25.12.2024.

Суддя М.В.Мавродієва