Рішення

від 24.12.2024 по справі 916/3172/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"24" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3172/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., розглянув заяву Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі (вх.2-1834/24 від 03.12.2024р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3172/24

За позовом: Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539, електронна адреса:office@opz.odessa.ua)

До відповідачів: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600, електронна адреса: kanc@uie.kiev.ua); Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, буд. 28Б, код ЄДРПОУ 00131713, електронна адреса: kanc@ooe.dtek.com)

про зобов`язання виконувати умови договору

Суддя Рога Н. В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.11.2024р. у справі №916/3172/24 позовну заяву Акціонерного товариства Одеський припортовий завод до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі про: зобов`язання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії №01/24 від 22.01.2024р.; зобов`язання Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі виконувати умови договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1 від 27.11.2018р., до умов якого Акціонерне товариство Одеський припортовий завод приєдналось в порядку, визначеному п. 8 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, залишено без розгляду.

03 червня 2024р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі (вх.2-1834/24 від 03.12.2024р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3172/24.

В обґрунтування заяви, відповідач зазначає, що правова допомога АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надається Адвокатським об`єднанням (далі - АО) «Перший радник», що підтверджується договором про надання правової допомоги №2212-ПД/7074-ООЕ від 22.12.2023р.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у справі №916/3172/24 АТ «ДТЕК Одеські електромережі» надано Акт надання послуг №174-ОЕМ від 03.12.2024р. з додатком 1 до нього, що містять детальний опис робіт (наданих послуг) та їх загальну вартість, яка складає 12 000 грн

Відповідач зауважує, що представник позивача не прийняв участь у двох поспіль судових засіданнях у справі, не повідомляв суд про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, що власне і стало підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач також звертає увагу суду, що неявка повноважного представника позивача у судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки, може кваліфікуватися як необґрунтована у розумінні ч. 5 ст. 130 Господарський процесуальний кодекс України, незалежно від того чи визнавалась обов`язковою явка учасників судового процесу в судове засідання. У зв`язку з цим, наявні підстави для вирішення питання про покладення відповідних судових витрат на позивача. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2023р. у справі №910/12184/20 (п. 45).

В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат АТ «ДТЕК Одеські електромережі» також посилається на положення ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарський процесуальний кодекс України.

Ухвалою суду від 09.12.2024р. призначено розгляд заяви АТ ДТЕК Одеські електромережі (вх.№2-1834/24 від 03.12.2024р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3172/24 на 13.12.2024р.

13 грудня 2024р. на адресу суду надійшла заява від представника АТ «ДТЕК Одеські електромережі» щодо розгляду заяви без участі сторони.

Позивач та відповідач - ДПЗД Укрінтеренерго в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Розглянув матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 244 Господарський процесуальний кодекс України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами ч. 2 ст. 244 Господарський процесуальний кодекс України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст. 123 Господарський процесуальний кодекс України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. 3 зазначеної статті встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарський процесуальний кодекс України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 28.08.2024р., відповідачем - АТ ДТЕК Одеські електромережі, було зазначено про намір отримати відшкодування на правничу допомогу у справі у розмірі 15 000 грн., та про те, що докази понесення витрат будуть надані у встановлений законом строк після розгляду справи.

У ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу у справі №916/3172/24 Господарським судом Одеської області було прийнято 28.11.2024р., повний текст складено 02.12.2024р.

АТ ДТЕК Одеські електромережі звернулось до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №916/3172/24 03.12.2024р. та надало докази на підтвердження зазначених витрат.

Таким чином, відповідачем дотримано вимоги ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з заявою про розподіл судових витрат.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19).

За положеннями п.4 ст.1, ч.ч. 3, 5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2023р. між АТ ДТЕК Одеські електромережі (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Перший радник» (Виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги №2212-ПД/7074-09 (далі Договір №06-07/2023-1), відповідно до п.1.1 якого в рамках даного Договору Виконавець зобов`язується надавати Клієнтові правову допомогу ( послуги) за окремими письмовими або усними дорученнями останнього.

Згідно з п. 1.2. Договору для цілей цього Договору видами правової допомоги, що може надаватись Виконавцем є, зокрема, але не виключно: надання консультацій і роз`яснень клієнту з правових питань, збір доказів по судовій справі, визначення засобів доказування, представництво в суді, ознайомлення з матеріалами судової справи, складання процесуальних та інших документів правового характеру (позовів, відзивів, заперечень, пояснень, заяв, клопотань, скарг, запитів, звернень тощо), інші види правової допомоги, що не передбачені цим Договором, однак є необхідними для його виконання та захисту інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 5.1. цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2024р. включно, але у бідь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що ціна цього Договору становить 500 000 грн.

Водночас, згідно з п. 4.2 Договору розмір гонорару, який має сплатити Клієнт, визначається згідно з Актом наданих послуг, в якому зазначається номер справи та судова інстанція, в межах якої надавалась правова допомога. Розмір гонорару може бути змінено за взаємною домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.3. Договору вартість наданих послуг (розмір гонорару) у кожній судовій справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3.1. Договору приймання-передача послуг за цим Договором здійснюється сторонами за Актами наданих послуг, що є підтвердженням надання правової допомоги за цим Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору Акт наданих послуг складається та підписується Виконавцем за результатом надання послуг. Такий акт наданих послуг невідкладно (в день його складання) направляється Виконавцем Клієнту.

Згідно з п. 3.3. Договору враховуючи складність справи, значення справи для Клієнта, часу витраченого адвокатом на надання послуг сторони відображають в Акті наданих послуг опис наданих послуг, та їх загальну вартість (розмір гонорару).

Судом встановлено, що 03.12.2024р. сторони без зауважень підписали Акт приймання-передачі наданих послуг №174-ОЕМ та додаток №1 до нього, зазначивши найменування робіт, послуг наданих Виконавцем Клієнту у період з 16.07.2024р. по 28.11.2024р. в рамках судової справи №916/3172/24 у розмірі 12 000 грн.

Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що оплата наданих Послуг з правової допомоги та компенсація витрат здійснюється Клієнтом за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами Актів наданих послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту фактичного виконання рішення суду, у межах суми стягнутої на користь Виконавця.

Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що надані послуги були прийняті в повному обсязі згідно з Актом приймання-передачі наданих послуг №174-ОЕМ та додатком №1 до нього від 03.12.2024р., який підписаний обома сторонами без зауважень.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 Господарський процесуальний кодекс України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що: 1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу; 3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26.02.2015р. у справі Баришевський проти України (пункт 95), від 26.02.2015р. у справі Двойних проти України (пункт 80), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268). Також у рішенні ЄСПЛ зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарський процесуальний кодекс України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 Господарський процесуальний кодекс України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021р. у справі №910/15621/19 від 01.08.2019р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Однак, на думку суду, враховуючи складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду АТ ДТЕК Одеські електромережі заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, участь в судових засіданнях, та те що, позовну заяву АТ Одеський припортовий завод залишено без розгляду, витрати на правову допомогу у розмірі 12 000 не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованими та є завищеними.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що вирішення питання щодо розподілу витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження та оцінки доказів за правилами ст.ст. 86, 210 Господарський процесуальний кодекс України.

У зв`язку з чим, на думку суду, розумним, співмірним та справедливим, у даному випадку, буде стягнення з позивача витрат на правничу допомогу на користь АТ ДТЕК Одеські електромережі у розмірі 8 000 грн.

Суд зазначає, що в рішенні ЄСПЛ Кузнєцов та інші проти Росії від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Відповідно до ч.3 ст.13 Господарський процесуальний кодекс України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 Господарський процесуальний кодекс України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 123 - 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі (вх.№2-1834/24 від 03.12.2024р.) про ухвалення додаткового рішення у справі №916/3172/24 задовольнити частково.

2. Прийняти у справі №916/3172/24 додаткове рішення.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Одеський припортовий завод (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539, електронна адреса:office@opz.odessa.ua) на користь Акціонерного товариства ДТЕК Одеські електромережі (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, буд. 28Б, код ЄДРПОУ 00131713, електронна адреса: kanc@ooe.dtek.com) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

5. У задоволенні решти відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст додаткового рішення складено 25 грудня 2024р.

Суддя Н.В. Рога